Справа № 606/435/24 року
18 березня 2024 року м.Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Малярчук В.В.,
при секретарі Зіньковській Н.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Приватний нотаріус Гордєєва Л.І. про визнання права власності, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Теребовлянської міської ради Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Гордєєва Л.І. про визнання права власності на спадкове майно та майно колишнього колгоспного двору, в якій просить визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 , посилаючись на мотиви, викладені в позовній заяві.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак звернувся до суду з заявою, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача Теребовлянської міської ради в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про слухання справи без представника Теребовлянської міської ради, позов визнав та не заперечив проти його задоволення.
Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Теребовлянської приватної нотаріальної контори - приватний нотаріус Гордєєва Л.І., в судове засідання не з'явилася, хоч належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно довідки, виданої Теребовлянським бюро технічної інвентаризації 18.10.2023 року №271 про те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , належав на праві приватної власності колгоспному двору що складається із чотирьох членів, головою якого є ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності - Свідоцтво про право власності видане Теребовлянською районною радою на підставі рішення виконкому №1 від 20.04.1990 року.
Відповідно до довідки виданої виконкомом Теребовлянської міської ради № 16/10-08/44 від 08 січня 2024 року станом на 15.04.1991 року в житловому будинку в АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані : голова двору - ОСОБА_2 , 1941 р.н., дружина - ОСОБА_3 , 1949 р.н., син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаного Закону (до 1 січня 2004 року), застосовуються норми, що діяли раніше.
Так, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Відповідно до підпункту "а" та "б" пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 " Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності ", положення статей 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).
До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Відповідно до частини 1 статті 120 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Таким чином, із вищевказаного вбачається, що власниками по 1/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, АДРЕСА_1 були ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 06 лютого 2001 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 3.
Відповідно до ст. 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Відповідно до ст. 526 ЦК Української РСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ст. 527 ЦК Української РСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Після його смерті відкрилася спадщина на 1/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1
Відповідно до довідки виданої Теребовлянською міською радою № 16/10-08/46 від 08 січня 2024 на день смерті ОСОБА_2 станом на 06.02.2001 року в житловому будинку в АДРЕСА_1 проживали та була зареєстровані його дружина - ОСОБА_3 , 1949 р.н., син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Вказана обставина свідчить про те, що дружина - ОСОБА_3 , 1949 р.н., син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 та стали власниками по 1/8 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , як спадкоємиці першої черги за законом.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 16 січня 2019 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 22.
За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , та частки ОСОБА_4 .
Відповідно до статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Після смерті ОСОБА_3 була відкрита спадкова справа.
Таким чином, син ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 успадкували по частки майна, яке належало їх покійній матері ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 20 квітня 2023 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 136.
Після його смерті відкрилася спадщина на 9/16 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в в АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки виданої Теребовлянською міською радою № 09-04/15/358 від 25 вересня 2023 на день смерті ОСОБА_4 станом на 16.04.2023 року в житловому будинку в АДРЕСА_1 проживав сам.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідним братом померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 .
ОСОБА_1 після смерті брата ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 . Однак йому було відмовлено, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на належний померлому ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1262 ЦК України право на спадкування мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити, визнавши за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 , з якого 9/16 частки вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, після смерті брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , як за спадкоємцем за законом, на 3/16 частки вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , як за спадкоємцем за заповітом та на 4/16 частки вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, як за членом колишнього колгоспного двору.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 527, 529 ЦК Української РСР, п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року, 392, 1262, 1268 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 , з якого 9/16 частки вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, після смерті брата ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , як за спадкоємцем за законом, на 3/16 частки вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , як за спадкоємцем за заповітом та на 4/16 частки вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, як за членом колишнього колгоспного двору.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Роз'яснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядалася вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.
Головуючий Малярчук В.В.