Справа №601/3231/23
Провадження № 2/601/99/2024
18 березня 2024 року м. Кременець
Кременецький районний суд Тернопільської області у складі
головуючого Мочальської В.М.,
за участю секретаря Домінської І.В.,
представника позивачки адвоката Сідорової І.А.,
представника Служби у справах дітей Наумовича В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Кременецької міської ради про позбавлення батьківських прав,-
Стислий виклад позицій сторін.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Сідорова І.А. звернулася з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який був розірваний рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області 06.07.2021.
У шлюбі 19.10.2018 народилося двоє синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Після розірвання шлюбу відповідач не бере жодної участі у вихованні дітей, не цікавиться їхнім життям, не піклується про фізичний і духовний розвиток синів, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, що негативно впливає на фізичний розвиток дітей як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає синам доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дітьми загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання дітьми освіти. Сини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знаходяться на утриманні матері, батько аліментів не сплачує.
За таких підстав просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні представник позивачки Сідорова І.А. позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та просила позов задовольнити повністю.
Представник третьої особи ОСОБА_8 у судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що відповідач з синами не спілкується та не вживає жодних заходів для зустрічі з ними, не цікавиться їхнім станом здоров'я, успіхами та навчанням. Усі питання щодо виховання дітей позивачка вирішує самостійно без участі чи підтримки відповідача.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з'явився. Правом подання відзиву відповідач не скористався. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
28.11.2023 ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.
22.01.2024 від представника позивачки надійшло клопотання про витребування доказів.
22.01.2024 ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області клопотання задоволено, продовжено строк розгляду справи на 30 днів.
13.02.2024 з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшов лист.
20.02.2024 ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 06.07.2021 шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано.
У даному шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилися сини: ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Згідно довідки Кременецького закладу дошкільної освіти №2 «Золотий ключик» № 94 від 29.09.2023 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відвідують заклад дошкільної освіти з 17.08.2023. Батько ОСОБА_9 життям дітей у закладі не цікавився, дітей не приводив та не забирав.
Так, відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання особи № 183/10-12/2-1, 184/10-12/2-1,185/10-12/2-1від 29.11.2023, позивачка ОСОБА_1 та діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
З розрахунку від 18.08.2023 № 28366, виданого Кременецьким відділом державної виконавчої служби заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 01.08.2023 становить 67115 гривень.
З письмових пояснень від 17.08.2023 ОСОБА_10 вбачається, що вона є бабусею дітей. Стверджує, що відповідач участі у вихованні та догляді за дітьми не бере. Їх фізичним, духовним, та моральним розвитком не займається. Матеріальної допомоги не надає. Вихованням та доглядом за дітьми займається мама ОСОБА_1 ..
З письмових пояснень від 28.08.2023 ОСОБА_11 вбачається, що вона є сусідкою дітей. Стверджує, що відповідач участі у вихованні не бере і не навідує дітей давно. Вихованням та доглядом за дітьми займається мама ОСОБА_1 ..
З письмових пояснень від 28.08.2023 ОСОБА_12 вбачається, що вона є тіткою дітей. Стверджує, що відповідач участі у вихованні та догляді за дітьми не бере. Їх фізичним, духовним, та моральним розвитком не займається. Матеріальної допомоги не надає. Вихованням та доглядом за дітьми займається мама ОСОБА_1 ..
З висновку органу опіки та піклування Кременецької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кременецької міської ради № 1360 від 19.09.2023 вбачається, що орган опіки та піклування з метою захисту інтересів дітей вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також суд враховує, що відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судові засідання не з'являвся, заперечень щодо доводів позивачки не висловлював, а також не надав докази на спростування обставин, викладених у позові.
З витягу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що 18.01.2020 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетнув через пункт пропуску Сеньківка (виїзд) державний кордон України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України.
Оцінка суду.
Проаналізувавши доводи представника позивача, взявши до уваги пояснення представника третьої особи, дослідивши письмові докази в їх сукупності, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Такий обов'язок батьків передбачений і ч. 2 ст. 150 СК України.
Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Частиною 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, рішення від 17.07.2015) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Отже, до предмету доказування вказаної справи входить факт ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків.
Так, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 виїхав за межі України ще в 2020 році.
Отже, суд вважає, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою. При цьому, такі життєві умови були обрані відповідачем саме після народження дітей, а тому, оскільки перебуваючи на значній відстані, відповідач мав усвідомлювати, що не зможе піклуватись про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя. Крім того, мав усвідомлювати, що не зможе надавати допомогу у забезпеченні необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що згодом негативно вплине на їх фізичний розвиток як складову виховання; не зможе спілкуватися з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не зможе надавати дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не зможе сприяти засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не зможе виявляти інтересу до внутрішнього світу своїх дітей та створювати умови для отримання ними освіти. Суд вважає, що зазначені фактори свідчать саме про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, що є винною поведінкою в контексті ст. 164 СК України.
З наведеного вбачається, що дії відповідача є винними, оскільки відповідач свідомо, без жодних поважних причин не відвідував власних дітей.
Виїзд відповідача на постійне місце проживання за межі України було здійснено за власною волею і не є об'єктивною перешкодою для виконання відповідачем його батьківських обов'язків.
Відповідач не здійснював жодних реальних дій щодо спілкування з дітьми, а доказів щодо категоричного заперечення проти виконання батьківських обов'язків суду не надано.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Відсутність побачень з дітьми та навіть спроб їх здійснення, свідчить про відсуніть інтересу до дітей з боку відповідача, що відповідно до рішення «Хант проти України» є підставою для позбавлення батьківських прав.
Суд констатує безумовне право батька на виховання дитини, однак вважає, що у даному випадку неможливо надати перевагу саме цьому праву, оскільки воно суперечить інтересам дітей, які мають першочергове значення при вирішенні справи.
Суд вважає, що позивачка належними, допустимими та достатніми доказами довела, що відповідач не проявляє батьківської турботи та любові по відношенню до своїх дітей ОСОБА_13 та ОСОБА_6 , не піклується про їхній фізичний і духовний розвиток, не забезпечує дітей необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, а також не спілкується з дітьми взагалі і, зокрема, в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.
З урахуванням викладених обставин суд доходить висновку, що ОСОБА_2 свідомо та умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ..
При цьому, суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Указана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 459/3411/17.
Відтак суд доходить висновку, що рішення про позбавлення батьківських прав відповідача відповідає якнайкращим інтересам дітей, не позбавляючи при цьому відповідача можливості за його бажанням піклуватися про дітей. Більше того, за правилами ст. 169 СК України позбавлений батьківських прав батько вправі звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав за умови зміни своєї поведінки, якщо це буде відповідати інтересам дитини.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду з даним позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 1073,60 грн. Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Керуючись ст. 4, 76-82, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 6, 8, 259, 263-265, 280, 282-284, 288, 289, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.
Дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Представник позивачки: адвокат Сідорова Ірина Анатоліївна, місце знаходження АДРЕСА_3.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_2 .
Третя особа: Служба у справах дітей Кременецької міської ради місцезнаходження, вул. Шевченка, 67, м. Кременець Тернопільської області.
Повний текст рішення складено 28.03.2024.
Головуючий