Справа № 333/5316/18
Пр. № 2/333/1301/24
14 березня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Наумової І.Й.,
за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване холодне водопостачання та водовідведення, -
03.10.2018 р. позивач Комунальне підприємство «Водоканал» звернувся до суду з відповідним позовом. В обґрунтування позову зазначив наступне.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є споживач - фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, та виконавець. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Згідно до статутних документів, основним видом діяльності комунального підприємства «Водоканал» є забезпечення безперебійного постачання населенню, підприємствам, організаціям м. Запоріжжя й області питної води та відведення, тому позивач є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення.
В квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Відповідачі користуються послугами КП «Водоканал», але оплату за послуги підприємства вносять не в повному обсязі, і за період з 01.06.2000 р. по 31.08.14 р. утворилась заборгованість в сумі 26 337 грн. 57 коп.
В Комунарський районний суд м. Запоріжжя вже направлялася заява про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів цієї суми заборгованість по оплаті за воду і послуги каналізації. Ухвалою суду № 333/40415/14-ц від 03.03.2017 року судовий наказ був скасований.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідачів, в солідарному порядку, на користь позивача, вищезазначену суму заборгованості по оплаті за централізоване холодне водопостачання та водовідведення та понесені судові витрати.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.12.2018 р. по цій справі ухвалено про задоволення вищевказаним вимог.
19.06.2023 р. відповідач ОСОБА_2 звернувся із заявою про перегляд вищевказаного рішення, в якій також зазначив, що відповідач заявив позовні вимоги з порушенням строку позовної давності, по суті заявив про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2023 р. вищевказане заочне рішення скасоване та призначений новий розгляд справи. Також даною ухвалою сторонам встановлений строк для надання заяв по суті спору.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, в матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, відносно заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачі повторно не з'явились у судове засідання. Відзиву на позов, заяв про відкладення слухання справи чи розгляд справи за їх відсутності, до суду не подавали . З урахуванням положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідачі повідомлені про час, дату та місце слухання справи. Окрім направлення повісток на адресу їх проживання, в тому числі повідомленої відповідачем ОСОБА_2 , судом публікувалися оголошення про їх виклик в судові засідання на офіційному сайті Комунарського районного суду м. Запоріжжя. Повідомлений відповідачем ОСОБА_2 номер його телефону не є дійсним. Причини їх неявки суду не відомі.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПУ України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що є всі умови для ухвалення заочного рішення, судом повторно у справі постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд встановив наступне.
З копії Витягу статуту Комунального підприємства «Водоканал» (а.с.11) вбачається, що основним видом діяльності комунального підприємства «Водоканал» є забезпечення безперебійного постачання населенню, підприємствам, організаціям м. Запоріжжя й області питної води та відведення, отже позивач є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та її водовідведення в м. Запоріжжі.
Рішенням Запорізької міської ради № 546 від 28.10.1999 року визначено, що збирання абонентської плати з населення за водокористування та водовідведення проводиться окремо від інших комунально-побутових послуг, а функції зі збору платежів з населення передано Комунальному підприємству «Водоканал».
Відповідачка ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 31.07.1997 р., відповідач ОСОБА_2 , зареєстрований за цією адресою з 18.01.2003 р, відповідач ОСОБА_1 - з ІНФОРМАЦІЯ_1 , є споживачами послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, які надавалися позивачем за цією адресою в заявлений в позові період з 01.06.2000 р. по 31.08.14 р., а також послуги з постачання гарячої води та її водовідведення, які надавалися до 01.07.2014 р. Дані обставини підтверджується інформаційними листами Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 12.10.2018 року (а.с. 20-22), довідкою та розрахунком заборгованості, наданого позивачем (а.с. 5-7), відповідно до яких за цією адресою відритий особовий рахунок споживача цих послуг №110309526.
Із зазначеного розрахунку заборгованості та довідки (а.с. 4-6,7) вбачається, що відповідачі не в повному обсязі здійснили оплату за надані їм в період з 01.06.2000 р. по 31.08.14 р. послуги з постачання холодної води та водовідведення, а також послуги з постачання гарячої води та її відведення, надані в період з 01.06.2000 р. по 01.07.2014 р., внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 26337 грн. 57 коп., яка складається з: із заборгованості за холодне постачання - 12378,65 грн., холодне водовідведення - 8691,40 грн., гаряче водопостачання - 1843,62 грн., гаряче водовідведення - 3423,90 грн.
Відповідач ОСОБА_2 в своїй заяві про перегляд заочного рішення не заперечував факт надання вищевказаних послуг у зазначені вище періоди, посилаючись лише на те, що позивач не надав деталізованого розрахунку заявленого боргу, при цьому під час розгляду справи свого обґрунтованого контр розрахунку відповідач не надав суду.
Правовідносини з приводу водопостачання та водовідведення регулюються нормами Житлового кодексу УРСР; Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду та питне водопостачання», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції яка діяла в період існування спірних правовідносин, комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Відповідно до ст.ст. 19, 22 Закону України ««Про питну воду та питне водопостачання», в редакції яка діяла в період існування спірних правовідносин, договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно
до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання
і водовідведення.
Відповідно до п. 8, п. 17, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року, в редакції яка діяла в період існування спірних правовідносин, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір). Послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
Всилу вимог ст. ст. 67, 68 ЖК України, наймачі (власники) квартир зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525,526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
Згідно із ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо вказані особи перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
В силу вимог ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Встановлено, що по квартирі відкритий лише один особовий рахунок по оплаті послуг позивача №110309526 на ім'я відповідача ОСОБА_1 , а проживають та користуються наданими позивачем послуги всі зазначені в позові відповідачі.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що право позивача на отримання належної і своєчасної оплати за надані ним послуги порушене відповідачами по справі та вимоги про їх стягнення, в тому числі в солідарному порядку, обґрунтовані.
Вирішуючи заявлену відповідачем ОСОБА_2 в заяві про перегляд заочного рішення обставину про пропуск позивачем строку звернення з цим позовом до суду, суд враховує наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (дані правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)).
Позивач звернувся до суду з цим позовом 03.10.2018 р.
З огляду на те, що у позивача з відповідачами є фактичні договірні відносини, тобто не визначений інший, ніж встановлений у пункті 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення термін внесення платежів, саме з 21 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду по справі № 712/8916/177 від 07 липня 2020 року.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2017 р. по справі 333/10415/14-ц скасований судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на корить Комунального підприємства «Водоканал» вищевказаної суми заборгованості.
Звернення із заявою про видачу судового наказу не перериває строк позовної давності за заявленою вимогою; переривання строку відбувається лише при поданні позову з цією вимогою (відповідний правовий висновок міститься у постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 від 7 липня 2020 р.)
З розрахунку заборгованості, вбачається, що оплата за надані позивачем послуги була здійснені в період з лютого 2006 р. по серпень 2008 р., досить часто суми перевищували суми нарахування, що свідчить про вчинення відповідачами дії на визнання боргу та переривання в цей період позовної давності, в подальшому оплата за послуги не здійснювалась взагалі. Строк пред'явлення заявлених позовних вимог, з урахуванням того, що право у позивача на пред'явлення позовних вимог виникає з 21 числа за кожен попередній місяць надання послуг, щомісячно, закінчився 21.09.2017 р. Отже, звертаючись з даним позовом 03.10.2018 р., позивач пропустив строк пред'явлення позову, встановлений законодавством, із заявою про визнання причин пропуску поважними, позивач до суду не звертався, в зв'язку з чим заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Водоканал» (код ЄДРПОУ: 03327121) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване холодне водопостачання та водовідведення, постачання гарячої води та її відведення, надані за період з 01.06.2000 р. по 31.08.14 р. - відмовити.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя: І.Й. Наумова