Іменем України
18 березня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі судді Дмитрієвої М.М., при секретарі Меркуловій А.В.,
справа №333/4173/22
провадження №2/333/130/24
учасники справи:
заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів:
позивач 1 - Міністерство освіти і науки України
позивач 2 - Національний університет «Запорізька політехніка»
відповідач - ОСОБА_1
представник відповідача - адвокат Плецька Юлія Вікторівна
третя особа 1 - Державна казначейська служба України
представник третьої особи 1 - Орлова Олена Олександрівна
третя особа 2 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду міста Запоріжжя, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу про відшкодування матеріальної шкоди у порядку зворотної вимоги (регресу), -
1. Короткий зміст позовної заяви прокурора
16 вересня 2022 року заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Комунарського районного суду міста Запоріжжя в інтересах держави в особі позивачів - Міністерства освіти і науки України та Національного університету «Запорізька політехніка» з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у порядку зворотної вимоги (регресу).
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив наступне.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 15 квітня 2022 року у справі № 331/4577/21, яка набрало законної сили 16 травня 2022 року, було, серед іншого, визнано незаконним і скасовано накази Національного університету «Запорізька політехніка» від 02 липня 2021 року № 239-К про притягнення до дисциплінарної відповідальності і оголошення догани ОСОБА_2 , від 21 липня 2021 року № 264-К про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_2 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та від 28 серпня 2021 року № 314-К про звільнення за сумісництвом ОСОБА_2 , доцента кафедри «Облік і оподаткування» у зв'язку з прийняттям працівника, який не є сумісником; поновлено ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера Національного університету «Запорізька політехніка» та на посаді доцента кафедри «Облік і оподаткування» Національного університету «Запорізька політехніка» за сумісництвом; стягнуто з Національного університету «Запорізька політехніка» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 272 173,80 грн. за основним місцем роботи і 48 093,62 грн. за сумісництвом, що всього становить 320 267,42 грн.
У подальшому рішення суду в частині стягнення середнього заробітку було виконано. Його виконання здійснювалось за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету.
Накази №№ 239-К, 264-К та 314-К підписував відповідач, який згідно з наказом від 28 квітня 2021 року № 150-К виконував на той час обов'язки ректора вказаного університету. Тому саме діями відповідача заподіяно університету збитків.
При цьому Національний університет «Запорізька політехніка» не вживав самостійно заходів щодо стягнення з відповідача збитків, заподіяних університету у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу. А Міністерство освіти і науки України, у відповідь на лист прокуратури, звернулося до прокуратури із листом з проханням вжиття заходів на захист інтересів держави.
Тому прокурор просить стягнути з ОСОБА_1 у порядку зворотної вимоги (регресу) на користь Національного університету «Запорізька політехніка» матеріальну шкоду, завдану виплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у розмірі 320 267,42 грн. та вирішити питання про судові витрати.
2. Короткий виклад позиції позивачів
01 листопада 2022 року до суду надійшли пояснення Міністерства освіти і науки України, в яких стверджується про підтримання заявлених позовних вимог.
05 листопада 2022 року до суду надійшла заява Національного університету «Запорізька політехніка», в якій також стверджується про підтримання заявлених позовних вимог.
3. Короткий виклад позиції відповідача, викладеної у відзивах
28 жовтня 2022 року до суду надійшов відзив від ОСОБА_1 на позовну заяву. У відзиві зазначається, що рішення суду про стягнення коштів державного бюджету виконується виключно Казначейством України, однак прокурором не надано доказів внесення Казначейством України до прокуратури подання про відшкодування завданих державному бюджету збитків. Зазначає, що позивач не надав доказів про отримання Національним університетом «Запорізька політехніка» повідомлення від органу державного казначейства про перерахування коштів за рішенням суду. Стверджує, що Національний університет «Запорізька політехніка» і Міністерство освіти і науки України не мають владних повноважень та обов'язків звертатися до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, які мають подаватися до суду виключно органами Казначейства, тому позивачі у справі не є належними позивачами.
Також відповідач зазначає, що виплати ОСОБА_2 за рішенням суду жодним доказом не підтверджені, адже загальна сума її заробітної плати у квітні - травні 2022 року склала 285 770,35 грн., що не співпадає з ціною позову 320 267,42 грн., яку визначив позивач.
Відповідач вважає, що саме ректор ОСОБА_3 має відшкодувати збитки, оскільки стверджує, що ОСОБА_3 порушив вимоги бюджетного законодавства, адже допустив нецільове використання бюджетних коштів: так, виконання рішення суду за рахунок спеціального фонду бюджету не відповідає Кошторису Національного університету «Запорізька політехніка» на 2022 рік і Плану використання бюджетних коштів на 2022 рік. Тому відповідач вважає себе неналежним відповідачем.
Відповідач вказує, що оскільки виплата була проведена не у відповідності до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, то і збитки державному бюджету не були завдані.
На підставі викладеного відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні всіх позовних вимог.
01 листопада 2022 року до суду надійшов ще один відзив на позовну заяву, підписаний представником відповідача. У ньому стверджується про відсутність доказів фактичного виконання рішення суду через відсутність перерахування коштів на ім'я ОСОБА_2 з призначенням платежу «середній заробіток». Вказує, що рішення суду про стягнення коштів державного бюджету виконується виключно Казначейством України, а позивачі в цій справі не мають повноважень виконувати рішення суду замість органів Казначейства. Представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
4. Короткий зміст відповідей на відзив
08 листопада 2022 року до суду від заступника керівника Запорізької обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив. В ній зазначається, що наявність механізму примусового виконання рішення не свідчить про неможливість виконання судових рішень, які набрали законної сили, у добровільному порядку боржниками. Наводяться посилання на докази, якими підтверджується фактична сплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зазначається, що Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває Національний університет «Запорізька політехніка», і саме воно уповноважене звертатися до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди з керівника цього університету. Наполягає на тому, що позов пред'явлено до належного відповідача, оскільки саме він підписав накази №№ 239-К, 264-К та 314-К, в подальшому скасовані судом.
09 листопада 2022 року до суду від Національного університету «Запорізька політехніка» надійшла відповідь на відзив. В ній стверджується про доведеність факту повної виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про заподіяння щкоди саме державі, а також про те, що накази №№ 239-К, 264-К та 314-К були видані відповідачем з порушенням трудового законодавства.
5. Короткий зміст заперечень відповідача
15 листопада 2022 року до суду надійшло заперечення відповідача на відповідь Національного університету «Запорізька політехніка». В ньому стверджується про подання університетом доказів, які не стосуються предмету доказування, про порушення строку подання доказів, про відсутність підпису відповідальної посадової особи університету на розрахункових листах, про відсутність дат підписання, візування і реєстрації роз'яснень до платіжних доручень. Також повторно наводяться доводи щодо порушення ректором університету ОСОБА_3 бюджетного законодавства при виконанні рішення суду, а також щодо відсутності предмету спору.
17 листопада 2022 року до суду надійшло заперечення відповідача на відповідь заступника керівника Запорізької обласної прокуратури. В ньому стверджується, що лише органи державного казначейства мають виключне повноваження виконувати рішення суду про стягнення коштів з бюджетної установи, а сама бюджетна установа не може виконувати рішення суду. Також стверджується про пропуск строку на подання доказів, про відсутність предмета спору та про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави.
6. Короткий виклад позицій третіх осіб
14 вересня 2023 року до суду надійшли пояснення від Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, в яких зазначено, що Державна казначейська служба України не є учасником спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, не наділена повноваженнями виконання судового рішення, яке може бути винесене по цій справі, не може надати будь-які дані, на підставі яких суд міг би встановити наявність обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Третя особа ОСОБА_2 не висловила своєї позиції в цій справі - письмових пояснень не надала, в судові засідання не з'являлася.
7. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Комунарський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 29 вересня 2022 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження (т. 1 а.с. 66).
28 жовтня 2022 року до суду разом із відзивом надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору (т. 1 а.с. 81-84), яке містить аргументацію, аналогічну тій, що викладена у відзиві. У клопотанні стверджується про те, що предмет і підстави позову, якими позивач обґрунтовує захист права і законного інтересу - відсутні у зв'язку з відсутністю події виконання Казначейством України рішення у справі № 331/4577/21 у визначеному законодавством України порядку.
Того ж дня до суду разом із відзивом надійшло клопотання відповідача про заміну первісного відповідача ОСОБА_1 належним відповідачем ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 85-88), яке містить аргументацію, аналогічну тій, що викладена у відзиві. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що заміна відповідача в силу вимог ст. 51 ЦПК України допускається лише за клопотанням позивача, а відповідач не наділений правом подавати клопотання про його заміну іншим відповідачем. Доводи відповідача про його неналежність за таких обставин є предметом оцінки при ухваленні рішення у справі.
У подальшому, 01 листопада 2022 року до суду надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (т. 1 а.с. 90-93), мотивоване тим, що позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності через відсутність правових підстав представництва прокуратурою інтересів Національного університету «Запорізька політехніка» та інтересів Міністерства освіти і науки України.
09 листопада 2022 року до суду надійшло клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб - Державної казначейської служби України і ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 118-120).
03 січня 2023 року до суду надійшла заява відповідача про зупинення провадження у справі (т. 1 а.с. 179-182) до набрання законної сили остаточним рішенням суду у справі № 331/4577/21. У подальшому 01 червня 2023 року відповідач звернувся із заявою про зупинення провадження у справі (т. 1 а.с. 233-240) до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 331/4577/21.
17 січня 2023 року до суду надійшли пояснення заступника керівника Запорізької обласної прокуратури (т. 1 а.с. 187-188) про те, що шкода університету вже завдана, а в разі скасування рішення суду його поворот виконання в частині повернення сплачених університетом коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу не буде здійснюватися, тому прокурор вважає недоцільним зупинення провадження у справі. Також 12 червня 2023 року до суду надійшли заперечення від Національного університету «Запорізька політехніка» на заяву про зупинення провадження у справі (т. 2 а.с. 16), мотивовані тим, що подання касаційної скарги не зупиняє набрання чинності судовим рішенням. Заперечення на цю заяву надійшли також до суду 26 червня 2023 року від Міністерства освіти і науки України (т. 2 а.с. 18-24).
22 березня 2023 року до суду надійшло клопотання відповідача про приєднання доказів (т. 1 а.с. 200-207), а також пояснення до клопотання відповідача про закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (т. 1 а.с. 208-210).
28 березня 2023 року до суду надійшло клопотання Національного університету «Запорізька політехніка» про приєднання доказів (т. 1 а.с. 214-219).
25 травня 2023 року до суду надійшло клопотання відповідача про приєднання доказів (т. 1 а.с. 221-228), а також пояснення на клопотання Національного університету «Запорізька політехніка» про приєднання доказів (т. 1 а.с. 229-230). 26 червня 2023 року від Міністерства освіти і науки України надійшли заперечення на це клопотання (т. 2 а.с. 25-32).
Ухвалою від 18 липня 2023 року (т. 2 а.с. 37) суд залучив в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Державну казначейську службу України та ОСОБА_2 .
22 вересня 2023 року суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання (т. 2 а.с. 59-60) залишив без задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору.
23 листопада 2023 року до суду надійшла заява відповідача про проведення огляду веб-адреси.
27 листопада 2023 року суд ухвалами, занесеними до протоколу судового засідання, залишив без задоволення заяву відповідача про зупинення провадження у справі; задовольнив клопотання відповідача про приєднання доказів.
В підготовчому засіданні 27 листопада 2023 року присутні учасники справи повідомили суду про відсутність невирішених судом клопотань. З урахуванням цих обставин, ухвалою від 27 листопада 2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
На стадії розгляду справи по суті, 24 січня 2024 року, від відповідача надійшли пояснення з приводу доказів. В них, зокрема, містяться посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.
У своїх поясненнях (т. 1 а.с. 103) Міністерство освіти і науки України просить суд справу розглядати за відсутності його представника, за наявними матеріалами справи.
У своїй заяві (т. 1 а.с. 105) Національний університет «Запорізька політехніка» просить суд справу розглядати за його відсутності, за наявними матеріалами справи.
Третя особа ОСОБА_2 , яка була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивачів - Міністерства освіти і науки України та Національного університету «Запорізька політехніка», а також третьої особи ОСОБА_2 .
В судовому засіданні прокурор надав усні пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд позов задовольнити. Відповідач та представник третьої особи Державної казначейської служби України - проти позову заперечували, просили в позові відмовити.
8. Установлені судом фактичні обставини справи
15 квітня 2022 року Жовтневим районним судом міста Запоріжжя ухвалено рішення (т. 1 а.с. 12-27) у справі № 331/4577/21, яке в подальшому набрало законної сили 16 травня 2022 року. В згаданій справі судом розглядалася позовна заява ОСОБА_2 до Національного університету «Запорізька політехніка» про визнання незаконними наказів та скасування надбавок, оголошення догани, про звільнення, поновлення на роботі та стягнення суми надбавок і заробітної плати за час вимушеного прогулу.
У вказаній справі судом було встановлено, що ОСОБА_2 працювала на посаді головного бухгалтера Національного університету «Запорізька політехніка», а також з 22 вересня 2020 року - за сумісництвом за строковим трудовим договором на посаді доцента кафедри «Облік і оподаткування». 02 липня 2021 року ОСОБА_2 наказом № 239-К притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану, а 21 липня 2021 року - наказом № 264-К звільнено з посади головного бухгалтера за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором. Крім того, 28 серпня 2021 року ОСОБА_2 наказом № 314-К звільнено з роботи за сумісництвом з посади доцента кафедри «Облік і оподаткування» з 31 серпня 2021 року у зв'язку з прийняттям працівника, який не є сумісником.
Вирішуючи спір у справі № 331/4577/21, суд встановив, що роботодавцем не було створено належних умов для виконання ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків, вина працівника відсутня, а крім того, у працівника не було відібрано пояснення. Крім того, роботодавець не отримав згоди профспілки, членом якої була ОСОБА_2 , на її звільнення, а в діях ОСОБА_2 відсутнє систематичне невиконання обов'язків, покладених на неї трудовим договором. Що стосується звільнення з посади за сумісництвом, то в день звільнення ОСОБА_2 перебувала на лікарняному, а тому не могла бути звільнена з ініціативи роботодавця в цей період.
На цих підставах суд, зокрема, визнав незаконними і скасував накази № 239-К від 02 липня 2021 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності і оголошення догани ОСОБА_2 , № 264-К від 21 липня 2021 року про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_2 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та № 314-К від 28 серпня 2021 року про звільнення за сумісництвом ОСОБА_2 , доцента кафедри «Облік і оподаткування» у зв 'язку з прийняттям працівника, який не є сумісником. Також суд поновив ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера Національного університету «Запорізька політехніка» та на посаді доцента кафедри «Облік і оподаткування» Національного університету «Запорізька політехніка» за сумісництвом. У зв'язку з цим суд стягнув з Національного університету «Запорізька політехніка» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з 22 липня 2021 року по 15 квітня 2022 року у розмірі 272 173 (двісті сімдесят дві тисячі сто сімдесят три) гривні 80 копійок та середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення з роботи за сумісництвом з 01 вересня 2021 року по 15 квітня 2022 року у розмірі 48 093 (сорок вісім тисяч дев'яносто три) гривні 62 копійки.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 15 квітня 2022 року у справі № 331/4577/21 - закрито (т. 2 а.с. 66).
Таким чином, незаконність наказів Національного університету «Запорізька політехніка» № 239-К від 02 липня 2021 року, № 264-К від 21 липня 2021 року та № 314-К від 28 серпня 2021 року - встановлена рішенням суду в іншій справі, яке набрало законної сили, тому не потребує повторного доказування в цій справі.
Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, таким чином, склала: 272 173,80 гривень + 48 093,62 гривні = 320 267,42 гривень.
Крім того, суд у справі № 331/4577/21 стягнув з Національного університету «Запорізька політехніка» на користь ОСОБА_2 суму надбавок за період з 19 травня 2021 року по 21 липня 2021 року у розмірі 34 798,60 гривень.
Разом сума середнього заробітку і надбавок, присуджених до стягнення, таким чином, склала: 320 267,42 гривень + 34 798,60 гривень = 355 066,02 гривень.
Як свідчить довідка Національного університету «Запорізька політехніка» № 34-117/1313 від 24 червня 2022 року (т. 1 а.с. 34), на підставі рішення суду у справі № 331/4577/21 університетом нараховано виплат на повну суму 335 066,02 гривень, з яких у квітні 2022 року 5 783,41 гривень і у травні 2022 року 349 282,61 гривень.
Після утримання з цієї суми податку з доходів фізичних осіб (платіжні доручення № 866 від 28 квітня 2022 року та № 1078 від 26 травня 2022 року - т. 1 а.c. 35, 39, 127, 136, довідка - т. 1 а.с. 34, роз'яснення - т. 1 а.с. 128, 137), військового збору (платіжні доручення № 868 від 28 квітня 2022 року та № 1080 від 26 травня 2022 року - т. 1 а.с. 36, 40, 131, 134, довідка - т. 1 а.с. 34, роз'яснення - т. 1 а.с. 132, 135) та профспілкових внесків (платіжне доручення № 867 від 28 квітня 2022 року - т. 1 а.с. 41, 129, довідка - т. 1 а.с. 34, роз'яснення - т. 1 а.с. 130), на картковий рахунок ОСОБА_2 було перераховано 285 770,35 гривень, з яких у квітні 2022 року - 4597,82 гривень (платіжне доручення № 875 від 28 квітня 2022 року - т. 1 а.с. 42, 126, довідка - т. 1 а.с. 34, відомість - т. 1 а.с. 43) та у травні 2022 року - решту суми в розмірі 281 172,53 гривень (платіжне доручення № 1088 від 26 травня 2022 року - т. 1 а.с. 37, 133, довідка - т. 1 а.с. 34, відомість - т. 1 а.с. 38).
Таким чином, первинними документами підтверджується факт виконання Національним університетом «Запорізька політехніка» рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 15 квітня 2022 року у справі № 331/4577/21 в частині стягнення з цього університету на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в добровільному порядку в повному обсязі. Цим спростовується посилання відповідача на недоведеність факту проведення виплат. А розбіжності між ціною позову і сумою фактично сплачених ОСОБА_2 коштів пояснюються тим, що, по-перше, разом із середнім заробітком за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_2 виплачувалися також присуджені судом надбавки, а по-друге, перед виплатою коштів з них були утримані податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та профспілкові внески.
Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що у призначенні платежу вказувалася заробітна плата, а середній заробіток не є заробітною платою. Такі твердження є безпідставними, адже Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 було викладено правовий висновок, згідно з яким, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою. А наведена відповідачем справа № 461/1303/19 стосувалася іншого виду середнього заробітку - за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Обставини щодо повної виплати середнього заробітку на користь ОСОБА_2 також відображені в листі самої ОСОБА_2 від 04 листопада 2022 року (т. 1 а.с. 145), а також в листі Національного університету «Запорізька політехніка» від 04 липня 2022 року № 34-01/1366 (т. 1 а.с. 28-33). В останньому листі також зазначено, що виконання рішення суду здійснювалось за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету. Крім того в листі вказано, що університетом не вживались і не планують вживатися заходи щодо стягнення указаних збитків в судовому порядку з винної у їх спричиненні особи (у порядку регресу) і висловлено прохання у порядку взаємодії вжити заходів реагування органами прокуратури.
Згідно з п. 1.2, п. 1.14, п. 3.1, п. 16.5 статуту Національного університету «Запорізька політехніка», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 25 червня 2019 року № 899 (т. 1 а.с. 44-51), університет - автономний та самоврядний заклад вищої освіти зі статусом національного, який є державною бюджетною установою і належить до сфери управління Міністерства освіти і науки. Кошти на утримання Університету передбачаються у Державному бюджеті України за окремою бюджетною програмою Міністерства освіти і науки України. Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов'язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу як центральний орган виконавчої влади, у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває Університет. Фінансування Університету здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, науково-педагогічних і наукових кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості в прийнятті рішень.
З листа Департаменту правового забезпечення Міністерства освіти і науки України від 12 серпня 2022 року № 14/29-22 (т. 1 а.с. 54-55) вбачається, що згідно з позицією міністерства, повноваження, пов'язані з нарахуванням заробітної плати педагогічних та інших працівників є автономією навчального закладу, а міністерство, в свою чергу, не вживало заходів щодо стягнення збитків, завданих внаслідок звільнення працівника Національного університету «Запорізька політехніка»; також міністерство в листі просить вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави за необхідності.
Наказом першого проректора Національного університету «Запорізька політехніка» від 28 квітня 2021 року № 150-К «Про подовження строку виконання обов'язків ректора» (т. 1 а.с. 56) було продовжено проректору з науково-педагогічної роботи та виховання студентів ОСОБА_1 строк виконання обов'язків ректора університету з 01 травня 2021 року до призначення керівника в установленому законодавством порядку, але не пізніше, ніж до 31 серпня 2021 року.
Отже, станом на дати видачі наказів № 239-К від 02 липня 2021 року, № 264-К від 21 липня 2021 року та № 314-К від 28 серпня 2021 року, обов'язки ректора Національного університету «Запорізька політехніка» виконував відповідач, ОСОБА_1 .
З посади проректора з науково-педагогічної роботи і виховання студентів відповідач був звільнений 07 лютого 2022 року на підставі наказу № 41-К від 25 січня 2022 року (т. 1 а.с. 76).
Як вбачається з наказів № 239-К від 02 липня 2021 року та № 314-К від 28 серпня 2021 року (т. 1 а.с. 57, 59), вони підписані особисто відповідачем. Копія наказу № 264-К від 21 липня 2021 року (т. 1 а.с. 58) долучена до матеріалів справи на двох сторінках, тобто є неповною і не містить підпису, проте факт видачі такого наказу та його незаконність преюдиційно встановлені у справі № 331/4577/21, і жоден учасник справи не заперечував проти того, що станом на дату видачі цього наказу обов'язки ректора Національного університету «Запорізька політехніка» виконував саме відповідач, більше того - це підтверджується наказом від 28 квітня 2021 року № 150-К.
06 вересня 2022 року заступник керівника Запорізької обласної прокуратури надіслала позивачам повідомлення про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред'явлення позову (т. 1 а.с. 60).
9. Позиція суду та нормативно-правове обґрунтування
9.1. Щодо суті спору.
Працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема, у випадку, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (пункт 8 частини першої статті 134 КЗпП України).
Про те, що службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, неодноразово зазначалось Верховним Судом у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 401/1387/17-ц (провадження № 61-37363св18), від 20 червня 2019 року у справі № 462/8925/14 (провадження № 61-13847св18), від 06 грудня 2018 року у справі № 474/658/16-ц (провадження № 61-18198св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 371/1165/16-ц (провадження № 61-20542св18), від 23 квітня 2018 року у справі № 335/7848/15-ц (провадження № 61-1209св18).
Судом встановлено, що відповідач, будучи службовою особою, видав накази про звільнення працівника, які в подальшому були визнані незаконними та скасовані в судовому порядку, і прямим наслідком цього стало нарахування і виплата незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тобто саме відповідач несе відповідальність за шкоду, яка була заподіяна Національному університету «Запорізька політехніка» у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З цих підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що він не є належним відповідачем.
Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 16 серпня 2018 року у справі № 401/534/17, від 11 жовтня 2023 року у справі № 158/2727/20).
Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі (ст. 237 КЗпП України).
Судом встановлено, що внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 за наказами відповідача, Національний університет «Запорізька політехніка» фактично виплатив на користь ОСОБА_2 320 267,42 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що свідчить про факт заподіяння шкоди в зазначеному розмірі.
Та обставина, що рішення суду про стягнення середнього заробітку було виконано Національним університетом «Запорізька політехніка» в добровільному порядку, а не органами державного казначейства в процедурі безспірного списання, - не впливає на факт заподіяння шкоди та її розмір, оскільки рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому і безумовному виконанню, тобто так чи інакше рішення суду має бути виконано - або в добровільному порядку боржником, або із застосуванням процедури безспірного списання, або в порядку виконавчого провадження. В контексті з'ясування факту заподіяння шкоди, правове значення має саме факт виконання рішення суду про стягнення середнього заробітку, і не має правового значення, за якою процедурою здійснювалося таке виконання чи було воно добровільним.
Суд не може взяти до уваги доводи відповідача щодо стверджуваних ним порушень бюджетного законодавства в діях ректора університету, який здійснив добровільне виконання рішення суду (зокрема нецільового використання бюджетних коштів), оскільки з'ясування наявності чи відсутності таких порушень, по-перше, не входить до предмету доказування в цій справі, а по-друге - не впливає на те, що саме внаслідок дій відповідача було допущено незаконне звільнення працівника і у університету утворилося зобов'язання з відшкодування середнього заробітку на користь особи, яка була незаконно звільнена.
Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати Національному університету «Запорізька політехніка» матеріальну шкоду, завдану виплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у розмірі 320 267,42 грн.
9.2. Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Національного університету «Запорізька політехніка».
Разом з тим, при вирішенні спору постало питання про те, чи уповноважений заступник керівника Запорізької обласної прокуратури представляти інтереси держави в особі Національного університету «Запорізька політехніка».
Так, у відповідності до абзацу третього ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.
У відповідності до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладено в пункті 8.10 постанови від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
На теперішній час Верховний Суд не відступав від цього правового висновку та продовжує його систематично застосовувати у своїй практиці.
У вищезгаданій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП та вважала правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі ДП, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано).
В цивільному судочинстві подібна за змістом норма встановлена п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи).
У відповідності до п. 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.
Так само і в цій справі позовну заяву в частині Національного університету «Запорізька політехніка» подано прокурором фактично не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного закладу вищої освіти, а прокурор не має повноважень на ведення справи в частині таких вимог.
Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду (постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 761/36138/19).
Національний університет «Запорізька політехніка» не є суб'єктом владних повноважень, тому підстави для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі Національного університету «Запорізька політехніка» - відсутні.
Тому в частині позовних вимог прокурора, заявлених в інтересах держави в особі Національного університету «Запорізька політехніка» - позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, що узгоджується з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду.
При цьому суд роз'яснює Національному університету «Запорізька політехніка» його право самостійно звернутися до суду за захистом порушеного права.
10. Висновки суду.
Судом встановлено, що відповідач, виконуючи обов'язки керівника закладу освіти, своїми діями, які полягали в незаконному звільненні працівника, заподіяв Національному університету «Запорізька політехніка» матеріальну шкоду, завдану виплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у розмірі 320 267,42 грн.
В той же час, належний позивач - Національний університет «Запорізька політехніка» - до суду самостійно не звертався, в його інтересах пред'явив позов прокурор.
Разом з тим, прокурор не наділений повноваженням з представництва інтересів держави в особі державних компаній (під якими, в контексті правових позицій Великої Палати Верховного Суду, розуміються будь-які юридичні особи державної форми власності, які не є суб'єктами владних повноважень). Відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі закладу вищої освіти - є підставою для залишення в цій частині позову прокурора без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 92, 96 ЦК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», п. 22 ч. 2 ст. 32 Закону України «Про вищу освіту», ст.ст. 134, 136, 237 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 48, 76, 81, 257 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву в частині позовних вимог заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національного університету «Запорізька політехніка» до ОСОБА_1 , треті особи: Державна казначейська служба України, ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди у порядку зворотної вимоги (регресу) - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
У зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, повний текст ухвали складено 26 березня 2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М.Дмитрієва