28.03.2024 Справа № 756/16001/23
Справа №756/16001/23
Провадження №2/756/1346/24
28 березня 2024 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Діденка Є.В., за участю секретаря судового засідання Войтенка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,про стягнення боргу,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовна заява обґрунтована тим, що 07.08.2021 року Позивач під письмову розписку надав Відповідачу в борг суму 300 000,00 грн., яку Відповідач зобов'язалась повернути до 01.03.2023 року. Станом на день подачі позовної заяви Відповідач не повернула борг, чим порушила виконання свого зобов'язання. На звернення з проханням повернути кошти Відповідач жодним чином не реагує, чим ухиляється від вирішення спору. У зв'язку із простроченням Відповідачем терміну виконання зобов'язання, а також уникнення мирного вирішення спору, Позивач звернувся до суду з даним позовом. Ураховуючи вищевикладене, Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 300 000,00 грн. та судовий збір.
Ухвалою суду від 19.12.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Відповідач повідомлялась належним чином шляхом направлення засобами поштового зв'язку судових документів за адресою реєстрації, однак конверт повернувся із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву Відповідач суду не надала.
На підставі ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд в свою чергу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 07.08.2021 ОСОБА_2 отримала грошові кошти в сумі 300 000,00 грн. від ОСОБА_1 , що підтверджується письмовою розпискою, яка написана Відповідачем.
У вказаній розписці зазначено, що ОСОБА_2 зобов'язується повернути грошові кошти у повному розмірі у строк до 01.03.2023 року.
Статтею 202 ЦК України, визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 533 ЦК України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, відповідно ч.2 ст. 1046 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За таких фактів та відповідних їм правовідносин, суд приходить до висновку, що між сторонами існують зобов'язання, що випливають з договору позики.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 1049 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно правових висновків Верховного Суду України, висловлених в постановах від 18.09.2013 року по справі № 6063цс13, від 11.11.2015 року по справі № 6-1967цс15, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору/, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладання цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей цього ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладання, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Положеннями ст.ст. 525, 526 і 527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, час для повернення коштів згідно письмової розписки від 07.08.2021 був визначений до 01.03.2023.
Проте, ОСОБА_2 не надала жодних належних та допустимих доказів того, що вона повернула взяті у ОСОБА_1 в позику коштів, тим самим не виконала свого зобов'язання щодо повернення суми позики.
Таким чином, борг за розпискою становить 300 000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги наведені вище вимоги закону та встановлені обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з Відповідача на користь Позивача суму судового збору в розмірі 3000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 141, 142, 263-265, 272, 280, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за розпискою від 07.08.2021 у розмірі 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Є.В. Діденко