справа № 753/6174/24
провадження № 1-кс/753/1114/24
"28" березня 2024 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Китаю, китайця, громадянина Китаю, одруженого, не працюючого, з вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100020001477 від 17.03.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, -
Слідчий СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києві за погодженням із прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100020001477 від 17.03.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування підозрюваним від органу досудового розслідування та/або суду, незаконий вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Вважаючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину із застосування фізичного насильства, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років, що у сукупності із фактом наявності у нього громаданства КНР та документів, які надають йому право вільного перетину державного кордону України, може спонукати його до втечі чи переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності (покарання), що позбавить можливості притягти до передбаченої законом відповідальності за вчинене. Також може вплинути на свідків у даному кримінальному провадженні з тією ж метою - уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, у підтвердження висновку про можливість продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, вказує, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має стабільного заробітку та засобів для власного забезпечення, враховуючи, що злочинна діяльність ОСОБА_4 пов'язана із застосуванням фізичного насильства, то він може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Він не має міцних соціальних зв'язків.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває вказане кримінальне провадження № 12024100020001477 від 17.03.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється в умисному злочині проти волі людини, а саме незаконному позбавленні волі, вчиненому групою осіб, тобто у вчиннунні злочину, передбаноному ч.2 ст.146 КК Україниза таких обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.03.2024 року приблизно о 14 год. 40 хв. на паркувальному майданчику магазину "Ашан" за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 17 група осіб, а саме ОСОБА_13, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , незаконно позбавили волі гр. Китаю ОСОБА_15 .
Так, гр. КНР ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи спільно з гр. КНР ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 ,, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про викрадення та незаконне позбавлення волі гр. КНР ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Реалізуючи спільний злочинний умисел, діючи за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_13, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 , 16.03.2024 приблизно о 14:00 год., прибули до паркувального майданчика магазину «Ашан», що за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 17, а саме до припаркованого автомобіля марки «Toyota Proace», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 .
Після чого невстановлена досудовим розслідуванням особа здійснила телефонний дзвінок потерпілому та повідомила про неіснуюче пошкодження автомобіля марки «Toyota Proace», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить гр. ОСОБА_15 .
Близько 14 год. 20 хв. до вказаного автомобіля підійшов ОСОБА_15 . У цей же час, за ним до автомобіля підійшли ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та два гр. КНР ОСОБА_4 та ОСОБА_13, які діючи групою осіб за попередньою змовою, користуючись перевагою у кількості та фізичній силі, прагнучи подолати волю потерпілого до опору з метою його викрадення та незаконного позбавлення волі, протиправно нанесли потерпілому численні удари в область голови і тулуба, завдавши таким чином фізичних страждань потерпілому ОСОБА_15 та спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м'яких тканин голови.
Після цього, ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 , продовжуючи свої протиправні дії направлені на викрадення та незаконне позбавлення волі ОСОБА_15 , потягнули силоміць потерпілого до автомобіля марки «Toyota Proace», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який в цей час був припаркований на даному паркувальному майданчику.
Подолавши волю потерпілого ОСОБА_15 до опору, зазначені особи насильно посадили його на заднє сидіння в автомобілі«Toyota Proace», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , розмістивши його посередині ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 , позбавивши його таким чином змоги вільно залишити вказане місце, при цьому, ОСОБА_4 сів до салону автомобіля на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_13 сів до салону автомобіля на сидіння водія, де стали незаконно утримувати потерпілого проти його волі, та нанесли ОСОБА_15 декілька ударів в область голови та тулуба, ОСОБА_9 , при цьому залишився увесь час залишався поруч з даним автомобілем.
Після чого, ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вийшли з автомобіля, підійшли до ОСОБА_9 та покинули місце вчинення злочину.
З огляду на особу підозрюваного, злочин, який ним вчинений, наявність вказаних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий за погодженням із прокурором просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до такого підозрюваного строком на 60 діб без права на внесення застави, зважаючи, що злочин вчинено із застосування фізичного насильства.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п.1, 3, 5 ст. 177 КПК України.
Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання. Вказала, що ризики не обґрунтовані уцілому. Підозрюваний має сім'ю, дружину, малолітню дитину, просив застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, а саме домашній арешт.
Підозрюваний підтримав доводи та аргументи свого захисника, просив у задоволенні клопотання слідчого відмовити, застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали, додані до нього, з'ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, думку підозрюваного, його захисника, проаналізувавши надані стороною обвинувачення доказів підозри, у їх сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100020001477 від 17.03.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється в умисному не тяжкому злочині проти волі людини, а саме незаконному позбавленні волі, вчиненому групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаноному ч.2 ст.146 КК Україниза таких обставин.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні таким підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК КК України обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:протоколом прийняття зави про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_15 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_15 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 ; протоколом ОМП від 16.03.2024; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності на даному етапі досудового розслідування.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Тобто, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Описана у клопотанні слідчого фабула злочину у сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення передбачених ч. 2 ст. 146 КК України в діях ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 )
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в умисному не тяжкому злочині проти волі людини, а саме незаконному позбавленні волі, вчиненому групою осіб.
Підозра щодо ОСОБА_4 ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують такого підозрюваного із обумовленим кримінальним правопорушенням.
Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження на підставі поданих слідчим до клопотання матеріалів.
25.03.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
В порядку ст.177 КПК України слідчим обгрунтовані та слідчим суддею встановленні ризики, які вказують на те, що підозрюваний може ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а саме: переховування підозрюваним від органу досудового розслідування та/або суду, незаконий вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину проти волі людини із застосування фізичного насильства, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років, що у сукупності із фактом наявності у нього громаданства КНР та документів, які надають йому право вільного перетину державного кордону України, може спонукати його до втечі чи переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності (покарання), що позбавить можливості притягти його до передбаченої законом відповідальності за вчинене. Також може вплинути на свідків у даному кримінальному провадженні з тією ж метою - уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, у підтвердження висновку про можливість продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, вказує, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має стабільного заробітку та засобів для власного забезпечення, враховуючи, що злочинна діяльність ОСОБА_4 пов'язана із застосуванням фізичного насильства, то він може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів слідчий суддя визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування, та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування, або продовження застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, що згідно ст. 12 КК України, є не тяжким злочином.
Застосовуючи найсуворіший запобіжний захід при його обранні, слідчий суддя вважає доведеним слідчим існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування підозрюваним від органу досудового розслідування та/або суду, незаконий вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити вказані ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні таким підозрюваним кримінального правопорушення, а також ризиків, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, й ці ризики виправдовують його тримання під вартою, що є підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, йіснування таких ризиків породжують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, адже судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, оскільки такий підозрюваний вчинив злочин за кваліфікуючими ознаками умисного злочину проти волі людини із застосування фізичного насильства, його ролі у вчиненому злочині, на що слідчий суддя звертає особливу увагу у сукупності з обґрунтованими ризиками.
Так, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991 року).
Варто зауважити, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
П. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Щодо питання уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з тримання особи під вартою (більш м'якого), серед яких у виді цілодобового домашнього арешту, то у світлі факторів, пов'язаних з особою підозрюваного, його ролі у вчиненні злочину, його моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками, вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів, й, у тому числі, цілодобового домашнього арешту, для запобігання обгрунтованим ризикам.
Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують, як й інформація про його сімейний стан.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання підозрюваного в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, не встановлені.
З урахування сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, злочину, який ним чинений - проти волі людини із застосуванням фізичного насильства, в силу характеру вчиненого ним діяння та одночасної потереби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, слідчий суддя приходить до висновку про те, що слідчий довів дійсні підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу, а саме тримання під вартою, й вважає, що лише такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку вказаного підозрюваного з урахуванням обставин правопорушення та його особи, адже підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо злочину проти волі людини із застосування фізичного насильства, від дій якого постраждала людина, зважаючи на вчинений ним злочин, усвідомлення наслідків покарання, може вплинути на його процесуальну поведінку - переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконий вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Обговорюючи питання наявності ризиків щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування й суду, то існування такого ризику є цілком ймовірним.
Так, підозрюваний хоча раніше не судимий, разом із цим підозрюється у вчиненні злочину проти волі людини із застосуванням фізичного насильства, що вказує на високий ступінь небезпеки загальносуспільних прав та інтересів, й те, що він здатен до продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, адже не працевлаштований, його ролі у вчиненні такого злочину, й усвідомлення наслідків покарання є достатньо вагомими підставами для прийняття спроб уникнути відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування, адме є громадянином іншої держави, може вільно перетнути кордон України.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Строк тримання під вартою не виходить за межі, визначені КПК України, та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході розгляду було встановлено наявність передумов, регламентованих ст. 194 даного Кодексу, тобто строк утримання під вартою відповідає критерію розумності згідно ст. 197 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч.1 ст. 197 КПК України).
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше (ч.2 ст. 197 КПК України).
Відповідно, зважаючи на вказані норми процесуального закону, строк дії цієї ухвали відраховувати з 18 год. 30 хв. 28.03.2024 року, дія якої завершиться 27.05.2024 року о 18 год.30 хв.
Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду на зазначене, наявність обгрунтованих ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ст. 177 КПК України, враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину проти волі людини із застосування фізичного насильства, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років його ролі у вчиненні такого злочину, його право вільно перетинати кордон України, слідчий суддя не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави з огляду на положення п.1 ч.4 ст.183 КПК України, для запобігання обгрунтваним ризикам з метою забезпечення досудового розслідування у межах визначених 60 днів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відносно ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100020001477 від 17.03.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто з 18 год. 30 хв. 28.03.2024 року до 18 год. 30 хв. 27.05.2024 року включно, без визначення застави.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.