ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14582/23
провадження № 1-кп/753/936/24
"25" березня 2024 р.
Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
під час проведення відкритого судового засідання в залі суду у м. Києві в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 22023101110000071 від 12.01.2023 р. за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпра, українця, громадянина України, стрілець зенітник ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_6 ,
захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
встановив:
У Дарницькому районному суді м. Києва на розгляді перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 .
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , посилаючись на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:
п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, проти основ національної безпеки України, який несе загрозу життєво важливим інтересам людини і громадянина, суспільства і держави, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. При цьому, вік обвинуваченого, його соціальні зв'язки, майновий стан та стан здоров'я дозволяють останньому переховуватися від суду, що унеможливить проведення подальшого судового розгляду. Крім того, враховуючи активне ведення бойових дій та збройної агресії РФ на території України, діяльність іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, керованих і фінансованих РФ, що зумовлює тимчасову неконтрольованість окремих територій України, не виключається можливість переховування ОСОБА_5 на вказаних територіях;
п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений може знищити, сховати та спотворити інформацію, речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, про що свідчить те, що під час вчинення інкримінованого йому злочину, відповідно до висновку експерта № 224/2 від 08.06.2023 року у результаті дослідження мобільного телефону, який належить ОСОБА_5 , були виявлені у списку контактів мобільного застосунку «telegram»: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 » а також групи, що містять у своїй назві літеру «ІНФОРМАЦІЯ_5» та слово «ІНФОРМАЦІЯ_4»;
п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності, у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб може незаконно впливати на осіб, які підлягають допиту як свідки, зокрема з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та цивільних осіб;
п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, серед оточення ОСОБА_5 є невстановлені учасники злочину, яких він може повідомити про факт виявлення злочинної діяльності та обставини, які стали відомі в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб;
п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може вчинити інший злочин, проти встановленого порядку несення військової служби. Також є підстави вважати, що обвинувачений розуміючи, що представники РФ можуть забезпечити його переховування на території РФ чи тимчасово окупованих територіях, буде вважати, що єдиним способом уникнення кримінальної відповідальності за вчинення вказаного злочину є доведення своїх злочинних намірів до кінця, продовжить кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, та вчинить інші протиправні дії на користь РФ, надавши її представникам відомості, що стали йому відомі уже під час несення служби в ЗСУ.
Захисник ОСОБА_9 заперечував проти заявленого клопотання прокурора. Із письмового заперечення адвоката ОСОБА_9 вбачається, що одні ризики відсутні взагалі, а інші істотно зменшилися зі спливом часу. Так ризик переховування від суду не може бути пов'язаний лише з тяжкістю кримінального правопорушення. Сам по собі факт того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не може свідчити про його намір ухилитися від суду. Навпаки він зацікавлений доводити свою непричетність до вчинення злочину та зацікавлений у справедливому здійсненні правосуддя. Позиція захисту зводиться до того, що:
ОСОБА_5 має постійне місце проживання, проживає разом з матір'ю, має тісні соціальні зв'язки. Не має фінансових можливостей для ухилення від слідства чи суду, а прокурором зворотнє не доведено. Обвинувачений з 11.01.2023 року перебуває в лавах Збройних сил України, нагороджений відзнакою Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників силових структур України Звитяга» - за службу Державі наказ № 80 від 12.03.2023 року. Прокурором не доведено яким чином соціальні зв'язки та майновий стан обвинуваченого зможуть посприяти в ухиленні від суду;
досудове розслідування у вказаному провадженні завершено, зібрані всі докази, які прокурор вважав достатніми для складання обвинувального акту. Тобто ризику знищити, сховати та спотворити інформацію та речі, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження не має;
безпідставними є доводи прокурора, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконно впливати на свідків, зокрема з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та цивільних осіб. Так, під час досудового розслідування свідки не повідомляли відомості, які б підтверджували інкриміноване обвинувачення. Крім того, протягом 5-ти місяців судового розгляду прокурор не забезпечив явки до суду жодного свідка;
вказав, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено ще в серпні 2023 року, всі докази зібрані, телефон обвинуваченого вилучений. Тобто прокурором необґрунтовано, яким саме чином обвинувачений може знищити, сховати та спотворити інформацію про речі, при цьому навіть невідомо, які саме речі та інформацію можна знищити, сховати та спотворити;
безпідставними є посилання прокурора про те, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконно впливати на свідків, зокрема з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та цивільних осіб. При цьому вказані свідки очевидцями подій не були. Крім того, протягом 5-ти місяців прокурор не забезпечив явку до суду жодного свідка;
ризик вчинення інших злочинів проти встановленого несення військової служби необґрунтований, оскільки обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не судимий. ОСОБА_5 не буде повертатися до військової служби до кінця судового розгляду, а буде перебувати вдома;
непереконливими є посилання прокурора на ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, посилаючись на те, що серед оточення обвинуваченого є невстановлені учасники злочину, яких він може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.
На підставі чого просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а у разі обрання обвинуваченому запобіжного заходу, обрати у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю та визначенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а у разі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначивши відповідні обов'язки.
Захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника ОСОБА_9 . Вказав, що клопотання прокурора не містить жодного доказу існування ризиків.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку своїх захисників.
Заслухавши сторін кримінального провадження, вивчивши письмове клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, заперечення захисника та матеріали кримінального провадження в обсязі необхідному для вирішення клопотань, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05.02.2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03.04.2024 року включно. Відтак, строк який визначений ч. 1 ст. 197 КПК та даною ухвалою, стосовно обвинуваченого закінчується 03.04.2024 року.
Прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 вважає такими, що продовжують існувати ризики передбачені пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Норми ст. 177 КПК України визначають мету і підстави застосування запобіжних заходів. Так, відповідно до ч. 1 цієї статті метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно з ч. 2 підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
1.Отже, враховуючи те, що повідомлена обвинуваченому підозра у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КПК України не скасована у встановленому законом порядку, а трансформована в обвинувальний акт, суд вважає наявними підстави для визнання її обґрунтованою.
На думку суду ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені п.1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
2.Таким чином, суду належить встановити наявність або відсутність встановлених процесуальним законом ризиків у співставленні їх з доводами сторін кримінального провадження.
Так, ризик переховування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обвинуваченого від суду існує та залишається з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінують ОСОБА_5 , суворістю покарання, яке йому загрожує, а саме 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Таке покарання, враховуючи вимоги КК України, вже саме по собі може бути мотивом обвинуваченого для переховування від суду. Також, суд, враховуючи вік обвинуваченого його знання та бойовий досвід, вважає наявною можливість обвинуваченого ОСОБА_5 переховуватись на непідконтрольних територіях України з метою уникнення явки до суду, а тому приходить до висновку, що ОСОБА_5 ймовірно може переховуватись від суду.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2) також продовжує існувати, оскільки судом не завершено дослідження письмових доказів, речових доказів. Крім цього, зазначені прокурором обставини про видалення з телефону марки «Samsung Galaxy A31» IMEI НОМЕР_2 імен користувачів зі списку контактів мобільного застосунку «Telegram» « ІНФОРМАЦІЯ_2 »? « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також груп «ІНФОРМАЦІЯ_5» та «ІНФОРМАЦІЯ_4», що підтверджується висновком експерта, підтверджують наявність цього ризику.
Щодо ризику незаконного впливу на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Слід зазначити, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом. Суд вважає, що з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні. Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Оскільки, свідки у цьому кримінальному провадженні під час судового розгляду не допитувались, ризик того, що під впливом дій обвинуваченого ОСОБА_5 вони можуть змінити свої показання, є наявним.
Щодо заяв адвоката ОСОБА_9 про незабезпечення стороною обвинувачення свідків протягом часу розгляду цього кримінального провадження в суді, то суд вкотре звертає увагу, що ухвалою суду занесеною до журналу судового засідання 13.09.2023 року було встановлено порядок дослідження доказів, відповідно до якого спочатку досліджуються письмові докази сторони обвинувачення з додатками, після допит свідків сторони обвинувачення, допит обвинуваченого та дослідження доказів сторони захисту. Враховуючи визначений судом порядок, суд перейде до допиту свідків після дослідження письмових доказів, а тому доводи сторони захисту щодо незабезпечення свідків до зали судового засідання на даній стадії, є необґрунтованими.
Крім цього, суд вважає наявним ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) з урахуванням специфіки інкримінованого обвинуваченому діяння, а також того, що серед оточення обвинуваченого ОСОБА_5 є невстановлені особи, яких обвинувачений може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали йому відомі в ході проведення досудового розслідування.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Прокурор обґрунтовує зазначений ризик можливістю обвинуваченого вчинити інший злочин проти встановленого порядку несення військової служби. Суд погоджується з доводами захисту, що з урахуванням теперішнього статусу обвинуваченого та його перебування в м. Києві, наявність такого ризику є малоймовірною. Крім цього, обвинувачений позитивно характеризується за місцем проходження служби, має заохочення, а також вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Відтак, суд вважає не доведеним ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, суд вважає, що прокурором доведено ризик переховування, ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик впливу на свідків, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Суд, при вирішенні заявлених клопотань, враховує обставини визначені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 є особою молодого віку (27 років), будь-які відомості про стан здоров'я обвинуваченого, що не дозволяє йому перебувати в умовах ізоляції від суспільства, у суду відсутні, характеризується позитивно, є військовослужбовцем, має заохочення Всеукраїнської громадської організації «Спілка ветеранів та працівників силових структур України Звитяга» - за службу Державі наказ № 80 від 12.03.2023 року, має постійне місце проживання в м. Києві, має матір хвору на онкологію, яка потребує догляду.
Враховуючи наведені обставини, а також доведені ризики колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
3.Щодо зобов'язання суду передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України встановити недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а ризики передбачені п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором доведені.
В той же час, розглядаючи клопотання сторони захисту про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контрою чи визначення розміру застави із покладенням відповідних обов'язків суд констатує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься судовий розгляд кримінального провадження у розумний строк, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинуваченого під вартою, оскільки застосування застави відтерміновує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої зацікавленості ОСОБА_5 у результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для його позапроцесуальних дій. Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого зокрема статтями 109-114-2 Кримінального кодексу України.
Враховуючи викладене, а також на встановлені судом існуючі ризики, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт або визначення обвинуваченому ОСОБА_5 розміру застави.
Що стосується доводів захисника про те, що ОСОБА_5 характеризується позитивно, являється військовослужбовцем, має заохочення на службі, має постійне місце проживання в м. Києві, має матір хвору на онкологію, яка потребує догляду, то вказані обставини з урахуванням наявності вищенаведених ризиків, не можуть слугувати безумовною підставою для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження та запобігти вказаним ризикам.
На підставі викладених обставин, та того, що будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на даному етапі не встановлено, тому контроль за процесуальною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_5 шляхом застосування будь-якого іншого запобіжного заходу - неможливий, а тому наявні підстави для продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Керуючись ст. 177, 183, 196, 331, 350, 372 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю або визначення розміру застави - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити до 23 травня 2024 р. включно.
Ухвала суду підлягає апеляційному оскарженню безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3