Справа № 703/6012/23
2/703/342/24
28 березня 2024 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу №703/6012/23 за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
встановив:
АТ «Державний ощадний банк України» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 23609 гривень 26 копійок боргу за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 , з підстав невиконання умов договору.
Позовна заява мотивована тим, що 19 вересня 2018 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено заяву №561905/190916 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу. В рамках даного Договору відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 на умовах тарифів за користування платіжною карткою. Відповідачу встановлено кредитний ліміт в розмірі 19500 грн 00 коп. зі сплатою 27% річних за користування кредитними коштами, з терміном повернення 12 місяців.
Внаслідок невиконання взятих на себе зобов'язань у ОСОБА_2 виникла заборгованість, яка становить 23609 грн 26 коп.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
17 вересня 2020 року АТ «Державний ощадний банк України» направлено претензію кредитора до Смілянської державної нотаріальної контори.
22 листопада 2023 року до Черкаської філії АТ «Ощадбанк» надійшла відповідь на запит, якою надано інформацію про те, що після смерті ОСОБА_2 до Смілянської державної нотаріальної контори звернулися з заявами про прийняття спадщини ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 із заявою про відмову від прийняття спадщини. 21 січня 2020 року були видані свідоцтва про право на спадщину.
Станом на день смерті заборгованість позичальника перед позивачем за кредитним договором станом на 25 травня 2020 року становить 23609 грн 26 коп., у зв'язку з чим АТ «Ощадбанк» звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2023 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копію наведеної ухвали було направлено сторонам.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду подала, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.
Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву, зважаючи на те, що позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов'язань.
19 вересня 2018 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено заяву №561905/190916 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу. В рамках даного Договору відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 на умовах тарифів за користування платіжною карткою. Відповідачу встановлено кредитний ліміт в розмірі 19500 грн 00 коп. зі сплатою 27% річних за користування кредитними коштами, з терміном повернення 12 місяців.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Згідно розрахунку заборгованості, станом на 25 травня 2020 року, заборгованість ОСОБА_2 становить 23609 грн 26 коп.
17 вересня 2020 року АТ «Державний ощадний банк України» направлено претензію кредитора до Смілянської державної нотаріальної контори в якій просило включити кредиторські вимоги АТ «Державний ощадний банк України» в спадкову масу та повідомити, чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті позичальника, та про осіб, які вже прийняли спадщину.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
За ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 608 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно зі ст 1216 ЦК України,спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Частиною першою статті 1222 ЦК України, визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.
За змістом ст.1281ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Відповідно до положень ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених вище норм матеріального права, задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених стапею 1282ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину, У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282ЦК України.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року №640/6274/16-ц при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного зирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою 1281ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої ст. 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредиторам строків визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обгрунтованості вимог кредитора боржника,суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті1282ЦК України.
Окрім того, у своїй постанові №587/381/15-ц від 04 лютого 2021 року, з урахуванням положень ст.1281,1282 ЦК України, Верховний Суд зазначив, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Отже, спадкоємці померлого позичальника, який не виконав умови договору позики, прийнявши спадщину, в силу ст. ст.1281,1282 ЦК України зобов'язані у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора.
Наведені норми законодавства свідчать, що спадкоємець відповідає перед кредитором тільки в межах своєї частки у спадщині, тобто у спадкоємця виникає зобов'язання задовольнити вимоги кредитора лише в межах майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб'єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва.
Борги спадкодавця - це майнові зобов'язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами - кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов'язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов'язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.
При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц.
Оскільки боржник помер, то відповідати перед кредитором на підставі ст.ст. 1281,1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, АТ «Державний ощадний банк України», як позивач, зобов'язаний довести, що саме відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , прийняла після нього спадщину та вартість майна, прийнятого спадкоємцем у спадщину.
Згідно з вимогами ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно дост. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обґрунтовуючи підстави позову, банк посилався на те, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та отримала відповідні свідоцтва.
Однак, суд не приймає до уваги вказані обставини, виходячи з наступного.
Як вбачається з листа Смілянської державної нотаріальної контори №1416/02-14 від 27 жовтня 2023 року, до Смілянської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 із заявою про відмову від прийняття спадщини.
На підставі поданих заяв була заведена спадкова справа №476/2019.
21 січня 2020 року на ім'я ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом №37, №38 та №39.
У той же час, обґрунтовуючи позовні вимоги обов'язком спадкоємця сплатити заборгованість в межах вартості спадкового майна, позивачем АТ «Державний ощадний банк України» не надано доказів того, що за ОСОБА_2 зареєстровано будь-які об'єкти рухомого/нерухомого майна та щодо його вартості, чи підтвердження наявності в останнього відкритих на його ім'я в установах банків банківських рахунків та наявність на них грошових коштів.
Згідно ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи недоведеність позивачем обов'язкових обставин, які дають правові передумови для покладення на спадкоємця померлого обов'язку повернути борг кредитору спадкодавця, а саме щодо факту наявності, об'єму, вартості спадкового майна прийнятого у спадщину після смерті ОСОБА_2 , у межах якого спадкоємець несе відповідальність перед кредитором, суд вважає, що заявлені АТ «Державний ощадний банк України» позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд,-
ухвалив :
У задоволенні позову акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 28 березня 2024 року.
Учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк», м. Черкаси, бульвар Шевченка, 320, ЄДРПОУ 02767059;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: І.Я. Биченко