21.03.2024 Справа №607/21276/23 Провадження №2/607/711/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванко О. М.
за участю секретаря с/з Медвідь О. А.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Тернопільської міської ради до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності,
Позивач Тернопільська міська рада звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності.
В обґрунтування змінених позовних вимог позивачем викладено обставини, що 04.02.2023 державним реєстратором Мельничук І.І. Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району вчинено запис № 66347122 від 09.02.2023 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 44.5 кв. м, житловою площею 21.8 кв. м, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 49187562, на підставі технічного паспорта, однак позивач вважає, що зазначена реєстрація проводилася без повноцінного та об'єктивного розгляду поданих заявником документів.
Відповідачем не був поданий перелік документів під час здійснення оскаржуваної державної реєстрації на житловий будинок, а технічний паспорт та виданий 06.02.2023 ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» на підставі якого було здійснено оскаржувану реєстрацію, не є документом за наявності яких можна було вчиняти реєстраційні дії.
Також адреси житловому будинку в АДРЕСА_1 не присвоювалися.
Відділом державного архітектурно-будівельного контролю міської ради не здійснювалася видача дозвільних документів на проведення підготовчих та будівельних робіт, а також введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Власником земельної ділянки, на якій розташовані дані торгово-офісні приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , являється Тернопільська міська рада, яка не надавала дозвіл та не погоджувала відповідачу будівництво об'єкта нерухомого майна.
Інформація в міській раді щодо надання земельної ділянки для будівництва чи обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 , відсутня.
При прийнятті зазначеного рішення щодо оформлення права власності, державним реєстратором не витребувано у заявника документа, який би підтверджував наявність земельної ділянки саме під об'єкт нерухомого майна.
Отже, позивач вважає, що протиправне внесення державної реєстрації державним реєстратором порушено норми чинного законодавства, які регулюють відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскаржувана реєстрація проводилася ним без повноцінного та об'єктивного розгляду поданих заявником документів та підлягає скасуванню.
А також, вважає, що протиправне внесення державним реєстратором запису про право власності за ОСОБА_3 на житловий будинок спричиняє порушення права комунальної власності на землю територіальної громади в особі Тернопільської міської ради.
У зв'язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та скасувати рішення державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 44,5 кв. м, житловою площею 21,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 з одночасним припиненням права власності на даний об'єкт та стягнути судові витрати.
Відповідачем не подано відзив на позов.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав та обґрунтувань, викладених у ньому.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо позову та просив відмовити у його задоволенні.
При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду витребувано докази.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.
Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Суд, встановив, що 04.02.2023 державним реєстратором Мельничук І.І. Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області було внесено запис № 66347122 від 09.02.2023 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 44.5 кв. м, житловою площею 21.8 кв. м, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 49187562, на підставі технічного паспорта, серія та номер: Т101:9908-5873-9358-2096, виданий 08.02.2023, видавник: ЄДЕССБ, інформаційна довідка серія та номер: 92, видана 06.02.2023, видавник Товариство з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації», про що свідчить Витяг з державного реєстру речових прав за № 322349953 від 09.02.2023.
Згідно з відповіддю Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради № 173/27 від 10.10.2023 щодо надання інформації про житловий будинок, що належить на праві власності гр. ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , повідомлено, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в ЄДЕССБ та на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва https://e-construction.gov.ua/ за критерієм пошуку «адреса - АДРЕСА_1 , замовник - ОСОБА_3 » відсутня інформація про зареєстровані відділом державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради документи, що надають право на виконання підготовчих/будівельних робіт чи підтверджують введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
За результатами розгляду звернення № 228/4.2 від 06.10.2023 щодо видачі документів дозвільного характеру на присвоєння адресного номера житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , архітектури та кадастру Тернопільської міської ради за № 305/14.4 від 06.10.2023 розглянуто в межах компетенції та повідомлено, що в управлінні містобудування, архітектури та кадастру відсутня інформація щодо присвоєння адресного номера вищезазначеному об'єкту.
Позивачем Тернопільської міською радою за результатами аналізу інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з'ясовано, що 04.02.2023 державним реєстратором Мельничук Іванна Ігорівна Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району вчинено запис № 66347122 від 09.02.2023 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 44.5 кв. м, житловою площею 21.8 кв. м, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 49187562, було надіслано на адреси Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області та ОСОБА_3 листи за № 23804-Ю/2023 від 26.10.2023 та № 23737-Ф/2023 від 25.10.2023, згідно яких Тернопільська міська рада вважає, що дана реєстраційна дія проведена з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак, для встановлення фактичних обставин справи та забезпечення можливості захисту порушеного права міська рада просила надати належним чином завірені копії документів, які слугували прийняттю рішення державним реєстратором Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району від 09.02.2023 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 44.5 кв. м, житловою площею 21.8 кв. м, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 49187562.
Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід скасувати рішення державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 44,5 кв. м, житловою площею 21,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 з одночасним припиненням права власності на даний об'єкт, оскільки останньою не був поданий перелік документів під час здійснення оскаржуваної державної реєстрації на житловий будинок, не присвоєно адреси житловому будинку, Відділом державного архітектурно-будівельного контролю міської ради не здійснювалася видача дозвільних документів на проведення підготовчих та будівельних робіт, а також введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 , позивач не надавав дозвіл та не погоджував відповідачу будівництво об'єкта нерухомого майна, а інформація в міській раді щодо надання земельної ділянки для будівництва чи обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 , відсутня, а тому є усі підстави для скасування державної реєстрації права власності на даний житловий будинок.
Суд не погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17).
Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб'єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі N 753/8671/21 (провадження N 61-550св22).
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі N 925/1265/16, провадження N 12-158гс18).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі N 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі N 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі N 209/3085/20 (пункт 24)).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі N 910/3009/18 (пункт 63)).
Відповідно до частини 2 та пункту "б" частини 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті (аналогічні висновки сформульовано в постанові 6.30- 6.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі N 916/2791/13).
Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними правочинів щодо відчуження майна. Визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом (такі висновки викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі N 442/302/17 та від 02.06.2021 у справі N 509/11/17 відповідно).
Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі N 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.
За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі N 916/1174/22.
Суд зауважує, що вимога позивача про скасувати рішення державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 44,5 кв. м, житловою площею 21,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 з одночасним припиненням права власності на даний об'єкт, оскільки останньою не був поданий перелік документів під час здійснення оскаржуваної державної реєстрації на житловий будинок, не присвоєно адреси житловому будинку, Відділом державного архітектурно-будівельного контролю міської ради не здійснювалася видача дозвільних документів на проведення підготовчих та будівельних робіт, а також введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 , позивач не надавав дозвіл та не погоджував відповідачу будівництво об'єкта нерухомого майна, а інформація в міській раді щодо надання земельної ділянки для будівництва чи обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 , відсутня, за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.
Однак, мета позивача спрямована на відновлення власником володіння земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, виходячи з мети позову, який заявив позивач, і його обґрунтування, вимога про скасування державної реєстрації не є ефективними способами захисту прав позивача як власника землі, оскільки задоволення відповідних позовних вимог не забезпечить усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.
За таких обставин, у зв'язку з обранням позивачем неефективного способу захисту своїх прав власника земельних ділянок слід відмовити у задоволенні позову Тернопільської міської ради до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.
Відповідно до частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, суд вважає, що судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Відмовити у задоволенні позову Тернопільської міської ради до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Учасники справи:
позивач Тернопільська міська рада, унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 34334305, місцезнаходження вул. Листопадова, буд. 5, м. Тернопіль;
відповідач ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 29 березня 2024 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко