Справа № 712/3783/22
Провадження № 1-кп/700/20/24
29 березня 2024 р. Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого - судді: ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , прокурора: ОСОБА_3 , представника потерпілих: адвоката - ОСОБА_4 , захисника: адвоката - ОСОБА_5 , обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Лисянка, кримінальне провадження № 1-кп/700/20/24 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Рижанівка Звенигородського району Черкаської області, громадянин України, українець, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, має спеціальне звання капрал поліції, номер телефону НОМЕР_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Ватутіне Звенигородського району Черкаської області, громадянин України, українець, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , працює на посаді заступника начальника сектору реагування патрульної поліції Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, має спеціальне звання лейтенанта поліції, номер телефону НОМЕР_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України,
установив:
ОСОБА_6 відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 04.01.2021 № 4 о/с, призначений на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області та має спеціальне звання капрал поліції.
ОСОБА_7 відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 05.02.2021 № 56 о/с, призначений на посаду заступника начальника сектору реагування патрульної поліції Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області та має спеціальне звання лейтенанта поліції.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 09.11.2021, об 08 год. 00 хв. заступили на добове чергування у складі групи реагування патрульної поліції Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, попередньо пройшовши інструктаж та отримавши табельну зброю, засоби індивідуального захисту і засоби активної оборони (гумовий кийок, засіб, споряджений речовиною сльозогінної та дратівливої дії, засіб обмеження рухомості).
Під час несення служби по охороні публічного порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 , будучи одягненими у формений одяг, знаходячись на території зони обслуговування № 5 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області, близько 15 год. 45 хв., рухались на службовому автомобілі «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_3 (на синьому фоні), обладнаному спеціальними сигнальними світловими, звуковими пристроями та кольорографічними схемами Національної поліції України по вул. Корсунська в с. Почапинці Звенигородського району Черкаської області в напрямку с. Комарівка Звенигородського району Черкаської області.
В цей час, їх увагу привернув саморобний транспортний засіб типу «мотоблок», схожий на трактор, що рухався їм на зустріч, в напрямку центра с. Почапинці Звенигородського району Черкаської області, за кермом якого знаходився ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , поряд з яким сиділа його дружина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вирішили перевірити вказаний транспортний засіб на наявність реєстраційних документів, тому ОСОБА_7 , який знаходився за кермом службового автомобіля, здійснив маневр розвороту та почав наздоганяти саморобний транспортний засіб типу «мотоблок».
Побачивши вказаний транспортний засіб, з метою його зупинки, увімкнули спеціальний звуковий сигнал.
Не відреагувавши, ОСОБА_8 повернув ліворуч та заїхав у двір власного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , після чого його неповнолітній син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 одразу ж закрив ворота.
Зупинившись поряд з вказаним домоволодінням, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в порушення вимог Закону України «Про Національну поліцію України» та Кримінального процесуального кодексу України, відчинили ворота та самостійно, без належного дозволу і згоди власника зайшли на подвір'я, та не назвавши свої прізвища, посади, спеціальні звання, та не повідомляючи причини і підстави проникнення на територію приватного домоволодіння, почали вимагати від ОСОБА_8 пройти з ними до службового автомобіля, з метою встановлення особи та проведення освідування на стан сп'яніння, на що останній відмовився покинути територію власного домоволодіння. Натомість ОСОБА_8 запропонував працівникам поліції скласти відповідні адміністративні матеріали в нього в дворі.
На вказані дії ОСОБА_8 , ОСОБА_6 відреагував агресивно, у повній не відповідності до ситуації, яка склалася, та діючи спільно з ОСОБА_7 , порушуючи вимоги ст.ст. 29, 42, 43, 44 Закону України «Про національну поліцію», без попередньої змови між собою, достовірно розуміючи, що його особистій безпеці та безпеці інших осіб нічого не загрожує, знаючи про відсутність правових підстав для здійснення заходів, що обмежують права та свободи потерпілого, умисно, явно перевищуючи службові повноваження, безпідставно, без заздалегідь вголос зробленого попередження ОСОБА_8 про можливість застосування відносно нього поліцейських заходів примусу, та не надавши останньому достатньо часу для виконання вимоги поліцейського, у присутності його дружини ОСОБА_9 та неповнолітнього сина ОСОБА_10 намагався застосувати до ОСОБА_8 спеціальний засіб обмеження рухомості - кайданки, у яких не було необхідності, так як останній спротиву не чинив.
Будучи незадоволеним незаконними діями працівників поліції ОСОБА_8 почав чинити опір, ховаючи свої руки, ухиляючись тим самим від повноцінного застосування спеціального засобу обмеження рухомості - кайданок.
У цей час ОСОБА_9 , захищаючи чоловіка вимагала пояснень та заважала незаконним діям працівників поліції.
На вказані дії ОСОБА_9 , ОСОБА_6 відреагував агресивно, у повній не відповідності до ситуації, яка склалася, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на перевищення службових повноважень, достовірно розуміючи, що його особистій безпеці та безпеці інших осіб нічого не загрожує, умисно наніс удар ногою в область лівої ноги ОСОБА_9 та в супереч положенням наказу від 01.02.2016 № 70 «Про затвердження Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю» дістав з кобури вогнепальну зброю - табельний пістолет «Макарова» направив в напрямку ОСОБА_9 , пригрозивши його застосуванням.
У подальшому, під час штовханини та невдалої спроби ОСОБА_8 . втекти, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на перевищення службових повноважень, тобто на умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що супроводжуються болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, за відсутності ознак катування, наніс декілька ударів коліном правої ноги по тулубу ОСОБА_8 , та спільно з ОСОБА_6 , звалили потерпілого у металеву конструкцію у вигляді ящика без днища.
У той час, як ОСОБА_8 перебував в положенні лежачі на землі обличчям до верху, ОСОБА_7 продовжуючи перевищувати службові повноваження, порушуючи вимоги ст.ст. 29, 42, 43, 44, 45 Закону України «Про національну поліцію» затиснув ОСОБА_8 у металевому ящику своїм тілом, при цьому намагаючись застосувати засіб обмеження рухомості - кайданки та безпідставно продовжив застосовувати до потерпілого поліцейські заходи у вигляді прийомів рукопашного бою, а саме удушення шляхом притиснення правою ногою шиї ОСОБА_8 , заламування його рук та нанесення ними ударів об металевий борт ящика, чим спричинив потерпілому фізичний біль та страждання.
У цей час ОСОБА_9 , намагаючись перешкодити застосуванню до ОСОБА_8 кайданок, хватала їх руками та відштовхувала від останнього руки ОСОБА_6 .
На вказані дії ОСОБА_9 , ОСОБА_6 відреагував агресивно, у повній не відповідності до ситуації, яка склалася, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на перевищення службових повноважень, достовірно розуміючи, що його особистій безпеці та безпеці інших осіб нічого не загрожує, знаючи про відсутність правових підстав для здійснення заходів, що обмежують права та свободи потерпілого, умисно, явно перевищуючи службові повноваження, безпідставно застосував до ОСОБА_9 спеціальний засіб обмеження рухомості - кайданки, одягнувши один браслет кайданок на ліве зап'ястя руки ОСОБА_9 , а іншу частину браслету на металеву трубу, таким чином обмеживши її свободу пересування.
Продовжуючи перевищувати свої службові повноваження ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 , подавивши спротив ОСОБА_8 , повноцінно застосували до останнього спеціальний засіб обмеження рухомості - кайданки, міцно застібнувши їх на зап'ястках потерпілого, чим спричинили останньому фізичний біль, без ознак катування, обмеживши таким чином його свободу пересування.
Після чого, ОСОБА_7 взяв за кайданки та витягнув ОСОБА_8 з металевого ящика та спільно з ОСОБА_6 підвели на ноги і утримуючи за руки та кайданки, силою вивели ОСОБА_8 з власного подвір'я та примусово посадили на заднє сидіння службового автомобіля.
У подальшому ОСОБА_7 повернувся та звільнив ОСОБА_9 від спеціального засобу обмеження рухомості - кайданок.
Близько через одну годину, після приїзду швидкої медичної допомоги ОСОБА_8 було звільнено від спеціального засобу обмеження рухомості - кайданок.
У подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в цей же день не вчинили дій, які в силу вимог ч. 1 ст. 261 КУпАП України зобов'язані були вчинити, а саме не склали протокол про адміністративне затримання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у якому повинні зазначатися дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу затриманого, час і мотиви затримання.
Окрім цього, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , проігнорували вимоги ч. 2 ст. 261 КУпАП України відповідно до яких про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Також, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в порушення вимог ч. 3 ст. 261 КУпАП України не проінформували центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадок адміністративного затримання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Таким чином своїми діями, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , грубо порушили встановлений порядок адміністративного затримання особи, проігнорували вимоги КУпАП України щодо належної реалізації заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, чим вчинили дії, виконання яких дозволяється тільки з додержанням особливого порядку, за відсутності цих умов.
Внаслідок умисних протиправних дій працівників правоохоронного органу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які полягали у застосуванні насильства та вчинення болісних і таких, що ображають особисту гідність потерпілого, ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки з переломом восьмого ребра справа по передній поверхні, травми правого передпліччя з переломом правої променевої кістки в нижній третині, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, множинні гематоми (крововиливи) тулуба які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
В результаті умисних протиправних дій працівників правоохоронного органу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які полягали у застосуванні насильства та вчинення болісних і таких, що ображають особисту гідність потерпілої, ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді садна лівого променево-зап'ястного суглобу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім того, внаслідок вчинення умисних протиправних дій, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , спричинили істотну шкоду охоронюваним законом правам громадян України ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на повагу до їх гідності, свободи та особистої недоторканості, що передбачені ст. ст. 28, 29 Конституції України, свободу вибору місця свого знаходження, передбачену ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживанні України» та закріплену Загальною декларацією прав людини від 10.12.1948, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права від 16.12.1966, Конвенцією про захист прав людини від 04.11.1950 та протоколами до неї, а також іншими ратифікованими міжнародними договорами України, а також підриву авторитету та престижу органів державної влади в особі органів Національної поліції України.
За встановлених обставин, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, а саме: перевищення службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що супроводжувалися насильством, застосуванням зброї, спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, за відсутності ознак катування, вчиненого групою осіб, без попередньої змови між собою.
За встановлених обставин, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, а саме: перевищення службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що супроводжувалися насильством, застосуванням зброї, спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, за відсутності ознак катування, вчиненого групою осіб, без попередньої змови між собою.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винним себе не визнав та суду пояснив, що того числа перебували на добовому чергуванні на службовому автомобілі з ОСОБА_6 . Патрулюючи населений пункт с. Почапинці в напрямку с. Комарівка побачили транспортний засіб незрозумілого походження без номерних знаків, без реєстрації, у зв'язку з чим було прийнято рішення зупинити даний транспортний засіб. Так як вони рухалися один одному назустріч, вони не мали змоги зупиняти транспортний засіб, в зв'язку з чим було здійснено розворот позад даного транспортного засобу та поданий спеціальний звуковий сигнал, який встановлений на транспортному засобі та подано світловими показчиками червоного та синього кольору, що вказує про зупинку транспортних засобів згідно правил дорожнього руху. Більше ніяких транспортних засобів не було на тому місці, інших осіб не перебувало. Потерпілі заїхали до себе в подвір'я, перетнули суцільну лінію розмітки і сказали дитині закрити ворота. Вони заїхали до себе в двір ще проїхали метрів 30, заїхали під навіс. Вони підійшли до даного домоволодіння, зайшли до водія, щоб поспілкуватися. Проміжок часу, який вказаний в реєстраторі проводили бесіду з цими людьми, пояснювали в чому проблема, в чому причина. Пояснили їм причини, назвались, представились, все їм повідомили. Ніхто нікуди їх не думав везти навіть розмови такої не було, мети такої у них як у працівників поліції не було. Було запропоновано пройти, встановити особу, роз'яснити права і скласти відповідні адмінматеріали. Люди категорично відмовлялись, агресивно себе вели і чинили незрозумілі дії з метою перешкоджання їхній діяльності як працівників поліції. Дана особа не надавала жодних документів, якби були надані документи, адмінматеріали були б складені на місці, проблеми б не було. Дискусія велася на протязі години, після чого були застосовані спеціальні засоби, а чому дані особи чинили опір працівникам поліції, які можна було оскаржити в судовому порядку не зрозуміло. Таких дій в працівників поліції немає. Вину він свою не визнає, будь-яких тілесних ушкоджень ніхто їм не наносив. Такі дії потерпілих можна рахувати як напад на працівників поліції. Конфліктна ситуація почалася зі сторони потерпілих. Тілесні ушкодження на руках були і в нього і в ОСОБА_11 . Вони не називали себе, якби назвались ми могли б встановити особи по даних баз. Дані особи чинили непокору, ОСОБА_11 попередив, що будуть застосовані спеціальні засоби, а саме кайданки, знаходився в дворі з кайданками. ОСОБА_12 як їх попередив, то жінка ОСОБА_13 ухватилась за кайданки і не дала йому їх застосувати. Протокол про затримання не застосували, так як повідомлення було про нанесення тілесних ушкоджень працівникам поліції, на місце виїздила слідчо-оперативна група, яка документувала і так як не може бути притягнуто до адміністративної чи до кримінальної відповідальності, там уже діяли по їхніх вказівках. Ніхто ніяку зброю не доставав і спрямовував в їхню сторону і нічого не чинили, що могло б спричинити загрозу їхньому життю чи здоров'ю. У нас все фіксувалося на нагрудні відеокамери. Коли перебували в дворі хтось когось там заштовхувала в ящики, людина чинила опір, бігла, падала жінка говорила, що відпустить на нас собак, давала команди дітям, щоб діти били працівників поліції. ОСОБА_8 впав в ящик металевий, який там стояв, подавав команди своїй дружині, яка надавала йому шалену підтримку, вона стала позаду ящика і намагалась на нас перекинути той ящик. Він там був з ОСОБА_13 , ОСОБА_11 був поряд з ним, але жінка не давала змоги одягти кайданки, тягала його за верхній одяг, повідривала шеврони, погони і все інше. Чіплялась за кайданки, виривала їх, зірвала камери службові. Він тримав ОСОБА_13 , ОСОБА_11 одягав кайданки. Він перебував на той час з ОСОБА_13 , не бачив хто одягав кайданки на потерпілу. Назар виконував вказівка своїх батьків, відтягував, вилазив на шию ОСОБА_11 відтягував. Він чинив опір і приймав участь у нападі на них. Одягнули кайданки ОСОБА_13 , вивели з ОСОБА_11 його з двору до службового транспортного засобу з метою складання адміністративних матеріалів. На той час, коли вже склалась така ситуація і дані особи чинили опір, складалися б відповідні адміністративні матеріали, складався б протокол затримання і доправлявся б або до службового приміщення Звенигородського районного відділу або до лікувального закладу, він казав, що йому потрібна якась допомога. Будь яких слів і виразів, що когось ми будемо вчити не було. Так як викликали тоді на місце події швидку медичну допомогу і його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 , швидку викликав хтось із родичів не вони, не було складено адмінпротоколи на місці. Мати потерпілого з'явилась приблизно через дві години від часу, коли вони зупинились біля їх домоволодіння. Звільнення ОСОБА_13 із службового автомобіля вона вчинила самовільно, не маючи на це права. Син ОСОБА_14 в безпосередній контакт з ним не вступав. Приїхав з ОСОБА_15 один екіпаж і керівник СПД ОСОБА_16 і ще один екіпаж патрульної поліції. За результатами службової перевірки за даним фактом він був притягнутий до відповідальності за те, що в порушення інструкції не було складено протокол затримання і за застосування спеціальних засобів, що передує адміністративному затриманню , висновок - неповна службова відповідність. Були застосовані п.1 та 2 статті про застосування спеціальних засобів. Підставами було те що будь-яких документів не надавали, чинили опір працівникам поліції, нанесення тілесних ушкоджень, не було встановлення особи, складання адміністративних матеріалів, так як було вчинено адміністративне правопорушення. Адміністративні матеріали складались на місці в той проміжок часу, коли перебували на місці 9 листопада 16-17 год. Коли складається протокол, то камера не фіксує саму дію, в автомобілі камери були направлені на автомобіль, щоб фіксувати, що там відбувається, так як люди бігали навкруги автомобіля, могли пошкодити автомобіль. Камери фіксували безперервно. Постанова про накладення адмінстягнення за ч.2 ст.122 складалася на місці 09.11 в 16-30 год., не відображалась на відеозаписі мабуть тому що не було зафіксовано. Вже пізніше комусь вони показували документи, чи ОСОБА_16 чи ще комусь із працівників поліції, які прибули . Він так розуміє, що документи вже надавались, коли приїхала швидка допомога. Точно не пам'ятає звідки писав дані порушника. Кайданки були застосовані і для встановлення особи, і для складання протоколу і в зв'язку з тим, що чинили опір. Будинковолодіння мало огороджену територію, не встановлено чи приватна територія, ворота були відкриті, вільний доступ. Ніхто в двір не запрошував, безпосередньо переслідували транспортний засіб, який не виконував вимогу про зупинку чи вчиняв правопорушення. Бодікамера повинна працювати у всіх випадках, коли спілкуються з громадянами. Чому немає запису тієї години, де спілкувались з потерпілими пояснити не може, можливо з технічних причин. Дане відео фіксується на нагрудну камеру, яку вони отримують перед заступанням на добове чергування. Потім все, що фіксується після добового чергування здається і боді камери, і все, що знімалося за добу переноситься на відповідний накопичувач, де в подальшому зберігається. Вони як працівники поліції не мають доступу щоб його переглядати на місці чи впливати на дані файли. На місці боді камеру не виключав. Була включена камера відразу, коли спілкувались. За кермом був він. ОСОБА_17 зачинялись перед самою машиною. Після цих подій вони зустрічались з потерпілими біля їх домоволодіння. Він зателефонував ОСОБА_18 , порозмовляли з ним, вони під'їхали до двору, поспілкувались з ними по цій ситуації, це було через декілька днів після даної події. Поспілкувались, якщо вони не праві вибачитись, запропонувати допомогу, хотіли примиритись. Їм озвучила суму мати 10 тисяч доларів один і 10 тисяч доларів другий. Вони писали рапорт в чергову частину про нанесення тілесних ушкоджень і телефоном повідомляли в чергову частину. Черговий ОСОБА_19 притягувався до дисциплінарної відповідальності по цих фактах. Пропонували водію пройти алкотест. Ознаками були його збуджена поведінка, почервоніння обличчя, агресивна поведінка, відмова надавати будь які документи. Запах алкоголю від ОСОБА_13 не чув. Просив ОСОБА_13 зменшити тиск на кайданки, відмовили так як не було ніякої необхідності, ОСОБА_13 їх сам собі затискав. В поліції працює з 25 вересня 2012 року. В 2019 році закінчив Національну академію внутрішніх справ на факультеті правознавство. ОСОБА_20 їхніх дій у випадку вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення їм доводять до відому, інструктажі проводять. Адміністративні постанови було винесено за невиконання вимог про зупинку транспортного засобу, за перетин суцільної лінії. ОСОБА_20 дій при виявленні адміністративного правопорушення: підійти до водія, представитись, повідомити, що здійснюється відеофіксація, на прохання особи показати посвідчення, назвали порушення згідно ст..35 п.1 ПДР, роз'яснюються права людини. Всі ці дії він вчинив в даному випадку. На боді камерах вони як ми бачимо не зафіксовані, чому не може сказати. Будь яких дій на спричинення тілесних ушкоджень умисного характеру х нашого боку не було. Ці дії були адекватні тим діям, які вчиняли потерпілі на противагу їм. Він особисто ніяких ударів не наносив. У ОСОБА_13 могли утворитись тілесні ушкодження від того, що він падав, ящика на нього хотіла дружина перекинути. Той факт, що вони зустрічались з потерпілими , щоб примиритись свідчить про те, що вони теж десь були неправі. Вважає, що вони порушили певні норми, але це не призвело до таких тяжких наслідків.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе в інкримінованих йому діях не визнав, та суду пояснив, що вони побачили даний транспортний засіб, без номерних знаків, зупиняли його, здійснили розворот згідно до встановлених правил, оскільки там була суцільна розмітка, розвернулися, включили проблискові маячки синьо-червоного кольору, стали подавати звуковий сигнал, що свідчило про зупинку, водій повернувся, подивився на них і заїхав у двір. Це було схоже на втечу. Вони зайшли у ворота, які не були зачинені, і запитали, чому вони порушують і не зупинились. Чи були вимоги не заходити у двір з боку потерпілих, він не пам'ятає. Потерпілі були агресивно налаштовані відразу почались погрози працівникам поліції, кричали хто ми, що ми тут робимо. Особам було запропоновано назвати себе і надати документи, потерпілий намагався потрапити до себе в будинок, закритися в ньому, документів він не надавав. Це було підставою для його затримання. Йому було повідомлено про те, що його буде затримано. Затримання вважається з моменту обмеження фактичного пересування. Він пішов взяв кайданки, повернувся з кайданками, які тримав у руці, спочатку застосовувати їх наміру не мали, повідомив будь ласка пройдіть до автомобіля, ми поспілкуємось з вами в автомобілі, встановим вашу особу і на цьому буде все. На що ОСОБА_13 відреагував словами вийдіть звідси і таке інше. Потім дружина ОСОБА_13 починає вихвачувати ці кайданки, він їх відпустив, щоб не нанести їй тілесних ушкоджень. Він розцінив це як напад на працівника поліції. Він говорив потерпілій, щоб відпустила, вона навпаки ще більше їх тримала та завдавати їм тілесні ушкодження, дряпати, тягнути за одяг. Вони були озброєні вогнепальною зброєю .Умисно тілесних ушкоджень їм ніхто не наносив. Коли ОСОБА_8 намагався втекти до собаки і впав, і цькувати цю собаку, яка в подальшому було ними і відв'язана, він повідомляв, що можливо використає зброю до собаки. Коли відбувались події з ящиком, він пішов до службового автомобіля, з підлокотніка дістав газовий балон, хотів застосувати до дружини потерпілого, повернувся, коли вже відбувались події в ящику. Спочатку до дружини потерпілого ніяких засобів ніхто не застосував , їй повідомлялось, щоб не заважала службовій діяльності. Якщо вважають, що їхні дії незаконні, вони можуть оскаржити їх в судовому порядку. Не було зафіксовано про нанесення тілесних ушкоджень працівникам поліції, про розбиту нагрудну камеру, її зірвала дружина ОСОБА_13 і розбила, про порваний форменний одяг. Про намір застосувати газовий балончик попереджав потерпілу. Пістолет з кобури не діставав, нікому ним не погрожував. Коли події відбувались біля ящика, вони допомагали ОСОБА_13 вибратись з того ОСОБА_21 , ОСОБА_22 стрибнув на нього на спину, намагався його ухватити за шию, тягнув за волосся шарпав за одяг. Це все відбувалось за вказівкою ОСОБА_23 , він кричав йому не дай їм мене забрати. До ОСОБА_14 не застосовували ніяких засобів впливу. На пропозиції припинити ці дії він не реагував. Вони одягли на ОСОБА_23 кайданки, під руки підвели його до автомобіля. Сіли до автомобіля, поспілкувались з ОСОБА_13 хвилин 5. Не виїхали з потерпілим , бо їм перешкоджали, попереду автомобіля стала дружина, позаду - син, потім прийшла баб ушка, яка безпосередньо його витягла з автомобіля. Після цього приїхали інші наряди і вони вже діяли за вказівками старших. В нього були гематоми на голові, синці на спині, садини рук та ніг. На руках були від того, що потерпіла тягнула за наручники, на голові і спині вважає, що від неповнолітнього. Підстави для застосування кайданок були для затримання особи та припинення вчинення ним правопорушень. Документи складались в службовому автомобілі. Боді камера працювала, що вона знімала не може точно сказати, хід зйомки він не контролював, він її не виключав. Чому саме вказаний такий час він не пам'ятає або вказаний фактичний час коли складались або допущена помилка при складанні. Коли приїхали працівники поліції ОСОБА_13 вже не перебував в їхньому службовому автомобілі. Повідомив ОСОБА_23 про застосування кайданок він, одягали обоє, одну руку один, другу інший. ОСОБА_9 нападала, наносила тілесні ушкодження, спустила собаку це і було підставами одягнути на неї кайданки, він переживав за свою особисту небезпеку. Катування з його боку не було. Зустрічались після цього з потерпілими, було дійсно так як говорив ОСОБА_24 . ОСОБА_13 впав з власної необережності, можливо і отримав ці тілесні ушкодження, цілеспрямовано йому їх ніхто не наносив.
Винність у вчиненні інкримінованого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України підтверджується доказами, що перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.
Показаннями потерпілого ОСОБА_8 який суду пояснив, що 11 листопада 2021 року близько 3-4 години дня він з дружиною їхали на переробленому з мотоблоку мінітракторі з городу додому. Підїхав додому, син відкривав ворота і він почув звуковий сигнал, озирнувся і побачив автомобіль патрульної поліції. Він не зрозумів кому був той сигнал і став повертати у двір. Заїхав у двір зупинився і пішов до поліцейських, які забігли у двір, сказали пройти в машину, він запитав чого, попросив показати їхні документи. Вони сказали піти в машину, він відмовився, сказав якщо потрібно складайте в дворі, а в машину не піде. Поліцейські застосовували до нього фізичну силу, штовхали і він опинився в металевому ящику. ОСОБА_24 сів на нього і він відчував тільки удари. Бачив як ОСОБА_24 вдарив його об вугол металевого ящика. Скільки це продовжувалось по часу він не може сказати, але не 2 хв. Він просив сина ОСОБА_14 , щоб від допоміг йому, бо коліном його душили на груди і він не міг дихати. Назар його відтягував, щось вони штовхалися. Він не бачив, що вони робили, чув що жінка кричала. Вони надягли на нього наручники і потягли до машини, запхали його в машину, ОСОБА_24 щось йому говорив, що саме він не пам'ятає. ОСОБА_11 вибіг з машини і побіг забрати наручники, забрав наручники, жінка бігла біля нього, стала поперед машини, щоб його нікуди не забрали. На неї вони кричали щоб відійшла від машини, вона сказала, що нікуди не піде. Він побачив як мати відкрила двері коли сидів в машині, йому було дуже погано і він схилився вперед, руки в наручниках були спереду між передніми сидіннями. Потім приїхала ще патрульна поліція з ОСОБА_15 , чи одна чи дві він не бачив, вже було майже темно, начебто дві. Приїхала швидка, допомогли зайти в швидку, вже медики попросили зняти з нього наручники. Підійшов поліцейський з ОСОБА_15 , зняв наручники і запропонував пройти тест на стан сп'яніння, він погодився і пройшов тест, там були нулі. Він не розумів чому повинен вийти з двору в машину, а не скласти протокол якщо він щось порушив у дворі, тому чинив опір. Цих поліцейських побачив вперше. Відносно нього раніше не складались протоколи про порушення. Це відбувалось за адресою АДРЕСА_3 . Будинок належить його сестрі ОСОБА_25 , проживали з дозволу сестри, він, дружина, син ОСОБА_22 і син ОСОБА_26 . Ніякого дозволу зайти в двір він не надавав, вони навіть не представились, він навіть не знав хто це, аж потім дізнався на другий день. Під час штовханини свідомість не втрачав, аж наприкінці вже, коли випав з машини. Коли вже прийшла мати, то чув погрози від поліцейських, вони адресувались усім. З двору до автомобіля його затягували, він став на ноги вже біля хвіртки. Поліцейські попереджали про застосування фізичної сили чи спецзасобів, сказали, що якщо не пройдеш, то надінуть наручники і затягнуть в машину. Після цієї події були зустрічі з ОСОБА_11 та ОСОБА_24 . Вони їхали з лікарні, до нього подзвонив ОСОБА_24 і сказав що хочуть зустрітися щоб залагодити конфлікт. Він запитав яким чином, ОСОБА_24 сказав, що треба зустрітись, вони під'їхали до нього додому. Коли він під'їхав, поліцейські стояли біля двору службовим автомобілем. Він запитав яким чином вони хочуть залагодити, вони відповіли, що пропонуйте. Він відповів, що нічого пропонувати не буде, буде суд, буде вирішувати. Особисто йому кошти не пропонували, пропонували відшкодувати лікування, він відмовився. Це чули дружина, мама і син Назар. Більше зустрічей не було, дзвонить дзвонили, а зустріч була тільки одна. В лікарню приїжджав батюшка і просив, щоб він не йшов до суду. Дзвонив неодноразово староста ОСОБА_27 і наполегливо просив щоб пішов їм назустріч, бо тобі тут жити, а інші поліцейські, їхні друзі, родичі будуть нести тобі загрозу. Руки, спина, груди були побиті, лице було в саднах. В той день документів ніяких не складали, протоколів про адміністративні правопорушення не складали, побачив, що прийшов штраф за порушення. В суді справа розглядалась. Поштою прийшов протокол, за те, що не виконав вимогу працівників поліції. Яке виніс суд рішення точно не пам'ятає, закрили справу. Має посвідчення водія, категорії А, В, С, D, звичайні автомобілі. Має саморобний трактор з мотоблоку, згідний, що керуючи таким транспортним засобом порушує правила дорожнього руху. Він зупинився і відреагував на вимогу поліцейських. Його зупинили на відстані 10 м від воріт, заїхав і йшов до них, він не тікав. ОСОБА_17 були відчинені, син їх відчинив, коли почув, що він їде. нічого такого він не робив, щоб змусило поліцейських застосувати спеціальні засоби. На дружину наділи кайданки щоб не заважала їм, вона їх відтягувала, бо просив, так-як не міг вже дихати. Дорожньої розмітки на дорозі немає. На транспортному засобі поворотів немає. Коли поліцейські зайшли у двір, документів в нього не питали. Не пам'ятає чи дружина забирала кайданки, в будинок не намагався забігти, йому навіть на пів метра не давали відійти від них. В ящик повалили і били два працівники поліції, не бачив щоб дружина намагалась перекинутим металевий ящик. Ні образ, ні тілесних ушкоджень працівникам поліції не наносив, ніякої агресії до них не проявляв взагалі.
Після огляду диска на запитання учасників процесу потерпілий додатково пояснив, що він не зрозумів кому був цей звуковий сигнал, він почув звуковий сигнал, коли повертав у двір і зупинився через 10 м у дворі. Дорожньої розмітки не було. Він заперечує, що від моменту зупинки автомобіля поліцейського і початком конфлікту пройшло більше години часу. Не давав згоди на перебування поліцейських у дворі. Не бачив чому дружина хватала за наручники поліцейських. Крім ннього з дружиною на території домоволодіння перебували ще двоє їх дітей, вони дуже злякалися. Він і на даний час не може зрозуміти яка була необхідність в надяганні на нього кайданок.
Показаннями потерпілої ОСОБА_9 , яка суду пояснила, що в той день вони їхала з чоловіком з городу на саморобному тракторі. Коли загрібала на городі, то бачила, що вони катались машиною. Коли їхали з городу, вона бачила, що за ними їхали поліцейські. Поліцейські зупинили їх біля будинку і вони зупинились, ОСОБА_14 відкрив їм ворота. Чоловік повертав у двір і передні колеса трактора опинились на зустрічній смузі і щоб не заважати іншим машинам, він спустився у двір. Назар хотів закрити ворота, ці працівники поліції з розгону відкривають ворота, і вриваються в їх двір, не представились хто вони. Сказали чоловікові пішли в машину, він відповів, що в машину не піде, якщо він щось порушив, то нехай тут в дворі складають протокол. Вони не захотіли і стали тягнути чоловіка. Чоловік схватився руками за металеву гойдалку, сів на неї, взяв руки в замок і не давав їм одягти на нього наручники. Вони стали ображати його, намагались тягнути до машини і сказали, що у відділку навчать як треба жити. ОСОБА_24 хотів чоловіка тягнути до машини, ОСОБА_11 пішов по наручники і стали одягати на чоловіка наручники. Вона не давала їм одягати наручники, брала за руки ОСОБА_24 і ОСОБА_11 , намагалась відтягувати. У них посеред двору стоїть металевий ящик і вони в нього кинули чоловіка. Бачила як ОСОБА_24 вдарив чоловіка по обличчю рукою, а вона хватала ОСОБА_11 за руки і відтягувала. ОСОБА_11 перед її дітьми, один з них маленький дивився у вікно, витяг з кобури пістолета і направив на неї, потім витяг газовий балончик, як він його не застосував, не знає. Потім він її відштовхнув і вона впала. Чоловік просив допомогти йому, бо він задихається, ОСОБА_24 виліз йому на груди, душив на шию, а той давив живота. Назар також намагався їм перешкоджати, але вони відкинули його і він упав. Потім чоловік вже не міг дихати і дався їм надягнути на нього наручники. Її прикували кайданками до труби, а чоловіка за ланцюжок тягли до машини. Потім її звільнили від наручників, вона побігла і стала перед машиною, щоб вони його нікуди не повезли. Потім прийшла свекруха, відкрила задні двері в машині і ОСОБА_28 випав з машини. Йому стало погано, вона викликала швидку, ОСОБА_14 побіг приніс йому води, винесла стільця і чоловік сів. Вони стали погрожувати, ОСОБА_24 сказав, що можете виїжджати із села, що вони їх зірвуть. Приїхала швидка, ОСОБА_29 поклали у швидку, медсестра просила зняти наручники, казала, що ви робите. З нього зняли наручники і швидка забрала його до лікарні. В чоловіка були травми живота, садини. Їй ніхто не говорив чи здійснювалась відеофіксація, вона про це не знає, мабуть здійснювалась. Щодо покарання покладається на розсуд суду, наполягає на суворій мірі покарання. Поліцейський не попереджав про застосування зброї чи спецзасобів, не було причин до неї їх застосовувати. Ударів працівникам поліції не наносили, відтягували від чоловіка щоб вони не наділи на чоловіка кайданки. ОСОБА_24 став коліном чоловіку на шию і вдарив рукою в обличчя, ОСОБА_11 бив зап'ястям чоловіка по металевому ящику, стояв коліном на животі чоловіка. Після цього інциденту, коли їхали з лікарні до чоловіка зателефонував ОСОБА_24 і сказав, що вони біля двору чекають , щоб залагодити конфлікт. Коли приїхали до двору, вони стояли біля двору, говорили, що давайте до суду не будемо доводити цю справу, пропонували відшкодувати лікування, ми не погодились. Начебто єдина це була зустріч, вони ще потім дзвонили і староста дзвонив, і батюшка дзвонив. Вона чула і бачила, що ОСОБА_24 погрожував, показував в сторону сина пальцем і говорив, що завтра буде похорон, обзивав свекруху. ОСОБА_11 штовхав її і вона падала, а потім прикував її кайданками до металевого стовпчика. Коли потягли чоловіка до машини, а потім ОСОБА_11 повернувся і зняв з неї кайданки. Хто з чоловіка знімав кайданки вона вже не пам'ятає знає, що якийсь поліцейський, начебто інший. В той день ніяких протоколів не складали. Пізніше вже прийшла постанова. Сигнал поліцейських почула, коли вже чоловік під'їхав до двору, син відкрив ворота і чоловік став повертати у двір. Кайданки першими були застосовані до неї, вона відтягувала поліцейських, щоб чоловіку не наділи кайданки. ОСОБА_11 зняв з неї кайданки з власної ініціативи, і вона продовжувала своїми діями перешкоджати працівникам поліції. Чоловіка до металевого ящика вкинули ОСОБА_24 і ОСОБА_11 , вона в цьому участі не брала. Хто викликав додаткові екіпажі поліції вона не знає, вона не викликала, син і свекруха не викликає. Спочатку перешкоджали подзвонити кудись, хтось із поліцейських вибивав телефон з рук, хто саме не пам'ятає. Вони відмовились від мирного врегулювання конфлікту. Вона не пропонувала і не чула, щоб хтось з родичів пропонували певну суму для врегулювання конфлікту. Ці події вплинули на розвиток дітей, менший син коли побачив знову поліцейську машину злякався і боїться поліції, а старший син після цього інциденту став заїкатися. З цього приводу зверталися до лікарів, мають відповідні висновки. Цивільний позов не заявляли.
Після огляду диска додатково пояснила, що вона точно не пам'ятає, але начебто їм назустріч їхав автомобіль. Чи були інші транспорті засоби чи пішоходи до яких застосовувався звуковий сигнал вона не пам'ятає. Там не було суцільної лінії розмітки. Вона захищалася за чоловіка, тому хватала поліцейських за кайданки. Не давала згоду, щоб працівники поліції перебували в дворі. Дії працівників поліції були неправомірними. Приймала участь в слідчому експерименті, все як було так вона і розповідала.
Свідок ОСОБА_30 суду пояснив, що він працює старостою с. Почапинці, не бачив цієї ситуації, яка там проходила, дізнався про все через тиждень можливо і більше. Від мешканців села дізнався, що працівники поліції зупиняли ОСОБА_13 , він не зупинився, заїхав в двір, що там було в дворі він не знає. Йому телефонував ОСОБА_31 батюшка і розповів про таку ситуацію що сталася, він відповів, що не чув. Телефонував йому начальник поліції ОСОБА_32 , щоб дізнатися про ситуацію, що склалася, він сказав, що не знає, бо він там не був. Телефонував ОСОБА_13 , щоб налагодити відносини, щоб ця ситуація не вийшла із села, говорив, щоб помирилися, щоб ситуація не доходила до суду. Ініціатива була його як старости села. Телефонував до ОСОБА_33 . Він відповів, що не пробачить їм і буде подавати на суд. Йому подзвонила мати ОСОБА_13 і сказала, що приїхали працівники поліції і попросила, щоб він приїхав як староста села, він поїхав до них. Коли приїхав, то там були працівники поліції, які присутні в залі суду, він їх не знає. Розмова йшла про примирення, говорили вони разом. ОСОБА_13 сказав, що нічого не буде, він не пробачить і буде подавати на суд. Що пропонували працівники поліції він не знає. Розмови про гроші, про відшкодування збитків між ними були, за яку суму не знає. ОСОБА_13 відмовлялися від коштів. Погроз ні від кого не було, вже було мирно. Це було приблизно днів через 10 після того, що сталося. Працівники поліції приїжджали мабуть у поліцейській формі і службовим автомобілем.
Свідок ОСОБА_34 суду пояснила,що потерпілий її син, показання давати бажає. ОСОБА_35 до дітей, назустріч йшов внук ОСОБА_36 і почула, що в них у дворі крики. Стояла поліцейська машина, до неї задом, невістка ОСОБА_9 бігала перед машиною, щось кричала. Вона відкрила задні двері, ОСОБА_37 сидів на задньому сидінні в наручниках, нагнутий наперед, а поліцейський держав його за руки за сидінням. Як його відпустив, ОСОБА_28 випав з машини на асфальт, вона кричала Вікі давай його на траву відтягнемо, і відтягли на траву. Вона запитувала хто вони такі, а вони у відповідь, один відповів хто вона така, а другий сказав, що ОСОБА_11 . ОСОБА_28 був в наручниках, попросив води, він не міг встати і викликали швидку і швидка його забрала. Один із них казав до внука - Назара ОСОБА_13 , готовся, завтра похорон, що він мав на увазі вона не знає, а невістці сказав, що можеш вибиратись, ти тут жити не будеш. Пізніше приїжджали інші працівники поліції. Вони всі просили, щоб із сина зняли кайданки, зняли вже в швидкій, коли сказав ОСОБА_15 працівник поліції, він представлявся, але вона не пам'ятає прізвища. Їхали з ОСОБА_15 з лікарні, подзвонили до сина обвинувачені і сказали, що стоять біля будинку і хочуть поговорити . Вони під'їхали до будинку, син залишився в машині, а вона вийшла і запитала, що вони хочуть. Вони сказали, що приїхали порішать. Вона подзвонила старості села ОСОБА_38 , щоб той приїхав, він приїхав відразу. Син вийшов з машини і сказав, що з ними говорити не буде. Поліцейські говорили про гроші, суми не називали. Вони не погодились. Після цього вони ще два рази приїжджали, один раз вона була присутня, але з ними не говорила. У сина були синці на пальцях рук. Працівник поліції показував їй непристойні жести. Це було на початку листопада 2021 року. Автомобіль поліції був на вулиці, вона підійшла і відкрила задні двері автомобіля, ОСОБА_28 сидів в наручниках, руки були надіті на спинку сидіння водія, поліцейський його тримав, він сидів нагнутий вперед. Коли вона відкрила двері, поліцейський його відпустив і син випав з машини. ЇЇ ніхто не чіпав. Вона приймала участь в переговорах як мати. Син відмовився від переговорів . Про гроші з ними ніхто не говорив. Не було такого щоб називали суму по 10 тисяч доларів з кожного і до них не буде претензій.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він гуляв на подвір'ї і почув як тато під'їжджає мотоблоком і побіг відкривати ворота. Тато заїхав у двір, він бачив як їхала поліцейська машина і подала сигнал. Він закривав ворота, вийшли два поліцейських і відштовхнули ворота. Поліцейські зайшли в двір, він закрив ворота і чув, як поліцейські сказали татові, він йшов у машину вони навчать його як на світі жити. Тато сказав, що якщо він щось порушив, то хай складають протокол у дворі, він з ним згідний але нікуди не піде. На, що один з поліцейських пішов в службовий автомобіль, взяв наручники, повернувся і вони намагались одягти їх на тата. Він бачив як вони кинули його до металевого ящика. Потім він взяв велосипед і швидко поїхав до бабусі, сказав, що в там твориться і швидко повернувся. Коли повернувся, то бачив як мама намагалася допомогти татові звільнитися і один із поліцейських витягнув з кобури пістолет і балончик і направив на неї. Потім їх сховав, дістав наручники і прикував її до труби. Він підбіг і намагався допомогти татові звільнитись, говорив їм щоб його відпустили. Один із поліцейських відкинув його у бік і він впав, тато вже знесилився, вони вдягли на нього кайданки, один з них взяв за ланцюжок кайданок і потягли тата з двору. В тата вже не було сили, він не міг навіть встати. Він перебіг наперед і закрив за собою хвіртку. Один із поліцейських відштовхнув його від хвіртки і він впав, швидко піднявся і знову став на хвіртку. Там було два поліцейських, вищий і нижчий, його відштовхував і вдарив вищий. Потім вони тата запхнули в машину і один із поліцейських пішов звільнити маму. Коли тата посадили в машину, мама стала попереду машини а він позаду, не даючи їм поїхати. Тут прийшла наша бабуся, вона відкрила двері, звільнила тата і тато випав з машини. Він сидів на задньому сидінні за водієм, випав в наручниках. Йому було погано і вони відтягли його ближче до воріт. Поліцейські говорили, що це він все спеціально, він симулює. Він приніс татові води і мама викликала швидку. Там далі була сварка між поліцейськими і його бабусею. Вони її обзивали, тикали на нього пальцем і говорили, що побачиш, завтра буде похорон, сказали, що можете виїжджати із села, бо підірвуть хату. Приїхала швидка, медики поклали тата в швидку і лікар сказав, щоб поліцейські зняли з нього наручники, що ви робите, аж потім поліцейські зняли наручники. Тата забрали і повезли в лікарню. Автомобіль був поліцейський, це видно було по напису «поліція» і мигалки були наверху. Коли зайшли поліцейські вони не представлялися, посвідчення не показували. Коли тата кинули до металевого ящика, то стали бити його руками, щоб він знесилився. Удари наносив татові більший поліцейський, біля 20 разів, став коліном йому на шию, на живіт сіли вдвох, били руками. Поліцейський направляв на маму зброю і балончик, він не попереджав, що буде це робити, він просто витяг з кобури і направив. Коли він приїхав від бабусі, батько просив його щоб допоміг йому, і він кинувся допомагати, підбіг до поліцейських і став відштовхувати їх від нього. Приїхало ще дві службових поліцейських машини, їх було близько шести, один представився, але він не пам'ятає хто він. Вони приїхали перед швидкою допомогою. Трактор на якому їхав батько був саморобний з двигуном кентавр, його зробив батько. Номерних знаків на транспортний засіб немає. Звуковий сигнал був спеціальний для поліцейських машин, він прозвучав коли батько тільки став повертати у двір. ОСОБА_17 на той час він вже відчинив. Щоб не стояти на дорозі і не заважати іншим машинам батько трактором скотився у двір. Транспортний засіб цільний, без причіпа. Поліцейський спочатку дістав пістолет, а через секунди три і балончик, тримав їх в різних руках і одночасно на маму направив балончик і пістолет. Він бачив як батько випав з машини. Не чув чи батько надавав поліцейським свої дані, він тоді закривав ворота.
Свідок ОСОБА_39 суду пояснив, що працює старшим інспектором СПД № 2, перебував на робочому місці, зателефонував начальник і сказав, що потрібно виїхати в с. Почапинці. Він з ОСОБА_40 та ОСОБА_16 поїхали в с. Почапинці, на виїзді в напрямку ОСОБА_41 побачили службовий автомобіль і біля нього були працівники поліції. В ОСОБА_11 на лівій чи правій руці була кров. Як пояснив ОСОБА_24 вони зупиняли мотоблок, він не зупинився, вийшли рідні і почали сваритись, дві жінки були агресивно налаштовані. Потім він завіз ОСОБА_16 на ОСОБА_15 , коли повернувся назад, то там вже була швидка, потерпілий був у швидкій, підійшов фельдшер і попросив зняти кайданки. Зовні тілесних ушкоджень не було видно. Потім він взяв Драгера, провів огляд потерпілого і поїхав на ОСОБА_15 . Фельдшер попросив зняти кайданки з ОСОБА_13 і він зняв. Кому їх віддав не пам'ятає, комусь із поліцейських.
Підстав оцінювати показання потерпілих та свідків критично не вбачається, оскільки їхні пояснення узгоджуються з іншими доказами у справі.
Згідно витягу з ЄРДР від 19 листопада 2021 року до Черкаської обласної прокуратури надійшла заява ОСОБА_9 , згідно якої 09 листопада 2021 року працівники Звенигородського відділу поліції за місцем її проживання у АДРЕСА_3 , перевищуючи свої службові повноваження здійснили насильницькі дії відносно її чоловіка ОСОБА_8 , що виразилось у застосуванні спеціальних засобів, на підставі чого відкрито кримінальне провадження.
Згідно заяви потерпілої ОСОБА_9 , остання повідомила Черкаську обласну прокуратуру про вчинення відносно неї та її чоловіка незаконних дій працівниками поліції.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09 листопада 2021 року ОСОБА_8 повідомив, що працівники поліції у нього вдома нанесли тілесні ушкодження та погрожували його сім'ї.
Результатами тесту «Драгер» на алкоголь від 09 листопада 2021 року о 17-56 годині підтверджено, що ОСОБА_8 алкоголь не вживав, показник 0.00%.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09 листопада 2021 року ОСОБА_9 повідомила, що працівники поліції у неї вдома нанесли тілесні ушкодження її чоловікові та сину Назару.
Згідно рапорту оперативного чергового від 09 листопада 2021 року встановлено, що на службу 102 надійшло повідомлення про доставку до лікарні ОСОБА_8 з закритою травмою живота, травмою правої кисті, гіпертонічний криз, якого побили працівники поліції.
З оглянутих у судовому засіданні відеозаписів з реєстратора службового автомобіля та бодікамер поліцейських вбачається, що працівники поліції раптово забігають до подвір'я потерпілих, вказуючи на порушення водієм Правил дорожнього руху та вимагають пройти до службового автомобіля. З боку потерпілого висловлюються заперечення та він вказує, що якщо у чомусь винен, то хай складають протокол на місці, він нікуди не піде з двору. Натомість, працівники поліції намагаються застосувати кайданки, потерпілий заважає цьому, йому допомагає його дружина. Потім, працівники поліції застосовують фізичну силу до потерпілих, погрожують застрелити собаку, наносять їм тілесні ушкодження, застосовують кайданки до потерпілих прикувавши їх до металевої труби. Згодом, переміщують потерпілого ОСОБА_8 до службового автомобіля, який скаржиться на фізичний біль від наручників, але на його прохання правники поліції відразу не реагують. В подальшому відбувається сварка між працівниками поліції та потерпілими і їх матір'ю, потерпілий присів та скаржиться на погане самопочуття, лунають образи однин одного також на інших працівників поліції з боку обвинувачених.
Відповідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25 січня 2022 року потерпіла ОСОБА_9 на фото № 4 впізнала ОСОБА_7 який 09 листопада 2021 року наносив їй та чоловікові тілесні ушкодження.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25 січня 2022 року потерпіла ОСОБА_9 на фото № 4 впізнала ОСОБА_6 який 09 листопада 2021 року наносив їй та чоловікові тілесні ушкодження та приходив потім миритися.
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25 січня 2022 року потерпілий ОСОБА_8 на фото № 1 впізнав ОСОБА_7 який 09 листопада 2021 року був присутній під час події та потім приходив миритися.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25 січня 2022 року потерпіла ОСОБА_8 на фото № 3 впізнав ОСОБА_6 який 09 листопада 2021 року був під час події та після виписки з лікарні приходив миритися.
Протоколом слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_8 від 25 січня 2022 року з доданим відеозаписом підтверджуються обставини вчинення кримінального правопорушення та механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим.
Протоколом слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_9 від 25 січня 2022 року з доданим відеозаписом також підтверджуються обставини вчинення кримінального правопорушення та механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим.
Згідно висновку експерта від 04 лютого 2022 року № 02-01/51 встановлено, що у ОСОБА_8 згідно даних наданих медичних документів, мали місце ушкодження: травма грудної клітки з переломом восьмого ребра справа по передній поверхні; травма правого передпліччя з переломом правої променевої кістки в нижній третині; мно¬жинні гематоми (крововиливи) тулуба.
Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнен¬ня можуть відповідати часу вказаному в постанові про призначення експертизи та відносять¬ся:
- травма грудної клітки з переломом восьмого ребра справа по передній поверхні; трав¬ма правого передпліччя з переломом правої променевої кістки в нижній третині до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я;
- множинні гематоми (крововиливи) тулуба до категорії легких тілесних ушкоджень.
Виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли виникнути, як за обста¬вин на які він вказав в протоколі слідчого експерименту від 25.01.22р., так і за обставин на які вказала ОСОБА_9 в протоколі проведення слідчого експерименту від 25.01.22р.
Тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_8 могли виникнути за обставин зафі¬ксованих у відеозаписах з нагрудних камер поліцейських, які були надані на судово-медичну експертизу.
Відповідно до висновку експерта від 04 лютого 2022 року №02-01/50 у ОСОБА_9 , згідно даних огляду травматолога, мало місце ушкодження: садно лівого променево-зап'ястного суглобу.
Вказане ушкодження виникло від дії тупого предмета, по давності виникнен¬ня може відповідати часу вказаному в постанові про призначення експертизи та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Садно лівого променево-зап'ястного суглобу у ОСОБА_9 могло виникнути за обставин на які вона вказала в протоколі слідчого експерименту від 25.01.22року та за обставин зафіксованих у відеозаписах з нагрудних камер поліцейських.
Згідно висновку від 26 листопада 2021 року за результатами службового розслідування за фактом вчинення окремими працівниками Звенигородського РВП ГУНП порушень, які мають ознаки дисциплінарного проступку та призвели до травмування останніх, ОСОБА_7 та ОСОБА_42 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 09 листопада 2021 року серії БАБ № 833873 на потерпілого ОСОБА_8 накладено адміністративне стягнення за ч. 6 ст. 121 КУпАП, у якій вказано час винесення 16-30, тоді як згідно оглянутого відеозапису, у цей час дана постанова не виносилась.
Постановою судді Лисянського районного суду Черкаської області від 14 січня 2022 року провадження у справі про адміністративне відносно ОСОБА_8 за ст. 122-2 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно наказу по особовому складу ГУНП в Черкаській області від 05 лютого 2021 року № 56 о/с ОСОБА_7 призначений на посаду заступника начальника сектору реагування патрульної поліції Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Згідно наказу по особовому складу ГУНП в Черкаській області від 04 січня 2021 року № 4 о/с ОСОБА_6 призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Оцінюючи вище досліджені в судовому засіданні докази, вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, є доведеною.
Оцінюючи вище досліджені в судовому засіданні докази, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, є доведеною.
Дії обох обвинувачених правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що супроводжувалися насильством, застосуванням зброї, спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, за відсутності ознак катування, вчиненого групою осіб, без попередньої змови між собою.
Суд не приймає доводи захисту щодо недоведеності об'єктивної сторони злочину, оскільки з наданих суду прокурором доказів чітко вбачається, яке діяння вчинено обвинуваченими, наслідки їх дій, причинний зв'язок між ними, спосіб, місце, час, обстановку вчинення злочину.
Не достатньо обґрунтованими є посилання сторони захисту на самозахист працівників поліції від нападу на них потерпілими, оскільки з досліджених доказів, а особливо відеозапису події злочину чітко вбачається зухвалість, агресивність та передчасність дій поліцейських з приводу впливу та потерпілих та застосування до них спеціальних засобів з істотними порушеннями встановленого порядку.
Навіть порушення ОСОБА_8 вимог Правил дорожнього руху України та його непокора вимогам працівників поліції, не викликали необхідності застосування спецзасобів та спричинення тілесних ушкоджень потерпілим, порушення недоторканості житла. Крім цього, як з'ясувалося згодом, об'єктивних перешкод для складання відповідних адміністративних матеріалів щодо потерпілого не існувало.
Не може взяти до уваги суд, також посилання сторони захисту на наявність кримінального провадження за фактом ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України (опір працівнику правоохоронного органу) з боку потерпілих, оскільки за наявних у справі доказів, розслідування тривалий час кримінального провадження на яке посилається сторона захисту, не звільняє обвинувачених від відповідальності за вчинені безпосередньо ними дії та їх наслідки, при цьому підозри за ч. 2 ст. 342 КК України потерпілим не оголошено.
Більше того, Верховний Суд у своїй постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 199/2151/18 зокрема вказав, що якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, в результаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором у значенні статті 342 КК, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров'я особи.
Для того, щоб провести не завжди очевидну межу між опором у значенні статті 342 КК і діями, зумовленими рефлекторними реакціями або самозахистом, суду необхідно взяти до уваги не лише факт фізичного впливу на поліцейського з боку обвинуваченої особи, але і контекст, у якому відбулася подія. Для цього слід зважати на відповідність дій поліції вимогам нормативних актів, що регулюють поліцейську діяльність. Також, зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17. Отож, при розгляді даної справи, судом надано оцінку запереченням сторони захисту щодо наявності в діях потерпілих опору поліцейським, що не знайшло свого підтвердження, тому наявність незакритого іншого кримінального провадження не перешкоджає розгляду даної справи.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, їх особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Вчинений обвинуваченими злочин є тяжким згідно ст. 12 КК України.
ОСОБА_6 по місцю служби характеризується виключно позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні має неповнолітню дитину, є учасником бойових дій.
ОСОБА_7 по місцю служби характеризується виключно позитивно, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні має двох неповнолітніх дітей.
Обставин які б обтяжували покарання судом не встановлено, в той же час відсутні і обставини які б пом'якшували покарання.
Тож, обираючи вид та розмір покарання, суд враховує як тяжкість наслідків, що настали, так і позицію потерпілих щодо призначення суворого покарання.
Разом з тим, особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Суд не знаходить підстав для застосування положень статей 69 та 75 КК України з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід'ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. ст. 27, 29 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя, право на захищати життя, свободу та особисту недоторканність, а обов'язок держави права та свободи людини.
Вчинений злочин, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, пов'язаний із застосуванням до потерпілих насильства з боку працівників правоохоронних органів, порушенням прав та свобод потерпілих, що свідчить про нехтування обвинуваченими вимог Закону України "Про національну поліцію", не враховано, що суб'єктом злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України є спеціальний суб'єкт службова особа до яких, зокрема відносяться працівники поліції, на яких покладається функція щодо захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства; протидії злочинності, охорони громадського порядку, власності та забезпечення громадської безпеки.
Кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченими, як представниками влади - працівниками правоохоронного органу вчинене всупереч інтересам служби, що виразились у нехтуванні вимог законів України, що призводить до втрати довіри громадян до діяльності правоохоронних органів, завдали істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету правоохоронного органу - Міністерства внутрішніх справ України - поліції, як державного озброєного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
З урахуванням вищевикладеного, обставин кримінального провадження, суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, в той же час враховуючи провокативну поведінку потерпілих, суд дійшов висновку, щодо доцільності призначення мінімального покарання в межах санкції передбаченої ч.2 ст. 365 КК України.
Вказане покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених, а також запобіганню вчиненню ними нових злочинів.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
При цьому, суд також керується правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к, що визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Цивільний позов у справі не заявлено, процесуальні витрати відсутні, запобіжні заходи не обирались і підстав для їх застосування суд не вбачає, долю речових доказів необхідно вирішити згідно ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 349, 370, 371, 373, 374, 376, 395, 615 КПК України суд,
ухвалив:
Визнати винним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 365 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на один рік.
Визнати винним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 28, ч.2 ст. 365 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на один рік.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 рахувати з дня затримання на виконання вироку суду.
Речові докази у виді флешнакопичувача та диска з відеозаписами залишити в матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Лисянський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається присутнім учасникам судового провадження.
Суддя - ОСОБА_1