Справа № 2-4220/2010 р.
Іменем України
11 жовтня 2010 року
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Шершак М.І.
при секретарі - Українець Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ „Укрсиббанк” в особі Сумського відділення №438, про визнання договору недійсним, -
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом мотивує вимоги тим, що 27.10.2006 року між АКБ „Укрсиббанк” і ОСОБА_1, було укладено кредитний договір на суму 50000,00 швейцарських франків, що еквівалентно 200633,15 грн., які ОСОБА_1, повинен був повернути 26.10.2027 року. Вважає даний кредитний договір не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з наступних під став:
Згідно договору сторони поставлені не в рівні умови, банк має право самостійно збільшувати відсоткові ставки в односторонньому порядку , банк має право самостійно перерозподіляти кошти які перераховуються ОСОБА_1, в односторонньому порядку змінити термін погашення кредиту, що суперечить ст.3 ЦК України, несправедливість за договором полягає і в наданні кредиту в іноземній валюті, що суперечить ст.ст. 13, 524 ЦК України, ст. 99 Конституції України, просить визнати даний договір недійсним.
У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав.
Відповідач до суду не зявився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в заяві просить справу розглянути без його участі.
Суд заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню згідно наступного:
Як було встановлено під час судового засідання, що 27.10.2006 року між АКБ „Укрсиббанк” і ОСОБА_1, було укладено кредитний договір на суму 50000,00 швейцарських франків, що еквівалентно 200633,15 грн., які ОСОБА_1, повинен був повернути до 26.10.2027 року. Як було встановлено судом у судовому засіданні, що не заперечує і представник позивача, що ОСОБА_1, перестав сплачувати кошти за кредитним договором, тобто не виконує свої зобов'язання за кредитним договором № 11066240000 від 27.10.2006 року. А тому, є всі підстави стверджувати, що поведінка боржника ОСОБА_1, є недобросовісною, а подання даного позову є додатковим підтвердженням намірів позивача-боржника уникнути виконання взяти на себе зобов'язань.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах ч. 3 ст. 13 ЦК України.
Доводи, які наводяться позивачем в обґрунтування заявленого позову щодо незаконності використання іноземної валюти при здійсненні кредитної операції, як засобу платежу, та необхідності наявності індивідуальної ліцензії для здійснення подібного роду операцій є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Частиною 2 статті 192 ЦК України , встановлена можливість використання іноземної валюти, як засобу платежу у випадках і в порядку встановлених законом.
Нормою частини 3 статті 533 ЦК України також передбачена можливість використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків, у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Таким чином, чинне законодавство України допускає можливість використання іноземної валюти у договірних зобов'язаннях.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» однією з банківських операцій є розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. При цьому, згідно ст. 2 цього ж Закону, кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями.
Отже, надання кредитів в іноземній валюті прямо передбачено нормами законодавства, що регулює банківську діяльність.
Цивільним кодексом України відносини в сфері кредитування регулюються спеціальними нормами параграфу 1, 2 Глави 71 , а саме статтею 1054 ЦК України, відповідно до якої за кредитним договором банк або інша фінансова установа , кредитодавець, зобов'язується надати грошові кошти кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Стосовно необхідності наявності індивідуальної ліцензії при наданні кредитів в іноземній валюті, то на сьогоднішній день надання банківськими установами кредитів в іноземній валюті є правомірним за умови отримання банком банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України генеральної ліцензії у відповідності до Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій затверджено Постановою правління НБУ від 17 липня 2001 року N 275). При цьому чинне законодавство України не містить імперативних норм стосовно обов'язковості отримання індивідуальної ліцензії при здійсненні кредитування в іноземній валюті.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
При цьому відповідно до п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до переліку операцій, які потребують індивідуальної ліцензії відноситься в тому числі: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Суд вважає, що вказаним нормативно-правовим актом передбачено необхідність отримання індивідуальної ліцензії при здійсненні кредитних операцій між резидентами виключно в тих випадках, коли терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
В той же час, позивач у своєму позові не наводить доказів того, що сума та строк отриманого ним кредиту, які були визначені укладеним між сторонами по справі кредитним договором № 11066240000 від 27.10.2006 року., віднесено чинним законодавством до тих випадків кредитування в іноземній валюті, які потребують отримання індивідуальної ліцензії.
При цьому, згідно до листа Національного банку України від 07.12.2009 року за № 13-210/7871-22612: «На сьогоднішній день законодавець не визначив межі термінів і сум надання , одержання кредитів в іноземній валюті. Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії».
Відповідно до п. 2.1. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (затверджено Постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року N 275, на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати, в тому числі, операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Пунктом 2.3. цього ж Положення передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати, в тому числі операції з валютними цінностями.
Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк”», отримало Банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Банком було отримано дозвіл №75-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з додатком, відповідно до якого до переліку операцій, які може здійснювати ПАТ «Укрсиббанк” є операції з валютними цінностями.
Таким чином, ПАТ „Укрсиббанк” має необхідний обсяг повноважень для здійснення кредитування в іноземній валюті, використання якої при здійсненні кредитних операцій в кредитних зобов'язаннях передбачено чинним законодавством. Тому, посилання на дані обставини, як на підставу позову, з боку позивача повністю спростовуються, як такі, що не мають правового обґрунтування та не відповідають фактичним обставинам справи.Крім того суд вважає необхідним зазначити, що при отриманні кредиту від банку в іноземній валюті позивач не висловлював жодних заперечень, до договору з приводу його несправедливості.. Більше того, саме за ініціативою позивача, як позичальника, що була висловлена в заяві-анкеті, поданій до банку, швейцарскі франки було узгоджено сторонами як валюту кредиту, що найшло своє відображення в укладеному кредитному договорі.
Стосовно посилання позивача на порушення принципу рівності сторін договору, то такі посилання є безпідставними, оскільки Банк та ОСОБА_1, як учасники цивільного обороту, є рівноправними суб'єктами один відносно одного між ними відсутні відносини підпорядкування. ОСОБА_1 за власною волею звернувся до Банку з проханням про надання кредиту, був ознайомлений з положеннями кредитного договору та своїм підписом засвідчив свою згоду з його умовами. При укладенні кредитного договору позивач жодним чином не висловлював свою незгоду з його положеннями.
Відсутність в договорі відповідальності для Банку не може розглядатися як порушення принципу рівності сторін, що створює істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду споживачу. Встановлення в кредитному договорі відповідальності для позичальника без передбачення відповідальності для Банку обумовлено тим, що після надання останнім кредитних коштів лише для кредитора Банку існує ризик невиконання позичальником своїх зобов'язань перед ним та неповернення належних йому коштів. При цьому, відповідно до ст. ч. 3 ст. 14 ЦК України виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальності, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
В своєму позові ОСОБА_1 не вказує на те, яким чином відсутність передбаченої в договорі відповідальності для Банку на даний момент порушує його права та інтереси.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ст. 627 ЦК України.
На підставі викладеного, керуючись Договором між сторонами від 27.10.2006 року, ст. ст. 526, 530, 536, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 226 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ „Укрсиббанк” в особі Сумського відділення №438, про визнання договору недійсним, відмовити за необґрунтованістю вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду особами, які брали участь у розгляді справи, може бути подана до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів після проголошення рішення суду і в порядку передбаченому ст. 294 ЦПК України.
З оригіналом вірно:
Станом на 11.10.2010 року рішення не набрало чинності.
СУДДЯ М.І. Шершак