Справа № 2-1425 / 10
24 вересня 2010 року. м. Суми.
Зарічний районний суд м. Суми в складі : головуючого - судді Шершак М.І.,
при секретарі -Українець Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про визнання дій протиправними, спонукання до вчинення дій,
Позивач свої вимоги мотивує тим, що з 1991 року його було визнано інвалідом ІІ групи внаслідок аварії на ЧАЕС. Він отримує відповідно до ст.ст. 50 та 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” пенсію та додаткову пенсію. В лютому 2009 року позивач звернувся до УПФ з заявою про перерахунок пенсії, на що отримав відмову. Посилаючись на те, що пенсія виплачується в розмірі нижчому, ніж це передбачено вищевказаним Законом, позивач просив зобов”язати відповідача перерахувати пенсію та додаткову пенсію.
У судове засідання позивач надав заяву в якій позов підтримує просить розглядати справу без його участі.
В судове засідання представник відповідача не з»явився, відгуку на позов не надав, про час розгляду справи повідомлявся, надав заяву в якій просить справу розглядати без їх участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено під час розгляду справи, позивача з 1991 року було визнано інвалідом ІІ групи внаслідок аварії на ЧАЕС. Позивач отримує відповідно до ст.ст. 50 та 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” пенсію та додаткову пенсію ( а.с. 2-5 ).
На своє звернення 16.02.2009 року про перерахунок пенсії позивач отримав відмову ( а.с. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх і разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та і інших випадках, передбачених законом.
Суд при вирішенні спору повинен застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Конституцією України закріплено, що в України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй ( ст. 8 ).
Принцип верховенства права передбачає, що усі підзаконні нормативно правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України та Законом України. Суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.
У відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, в редакції Закону України від 06.06.1996 року, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, а для інвалідів ІІ групи - не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 50 даного Закону, у редакції Закону України від 06.06.1996 року, передбачено, що особам віднесеним до І категорії , в зв'язку з ушкодженням здоровя сплачується пенсія інвалідам ІІ групи - в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Ці приписи пенсійного законодавства відповідачем порушено стосовно заявника, що підтверджується листом відповідача ( а.с. 5 ).
В період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач нараховував і виплачував пенсію позивачу відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи » у редакції зі змінами, внесеними підпунктами 12 і 15 пункту 28 розділу II Законом України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України » від 28.12.2007 року.
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про знесення змін до деяких законодавчих актів України» ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним ) положення підпунктами 12 і 15 пункту 28 розділу II Законом України Закону України « Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ».
Вказане Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, як: виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
Таким чином, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції, відповідач з 22.05.2008 року повинний був діяти відповідно до норм ст.ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи » до змін, внесених підпунктами 12 і 15 пункту 28 розділу II Законом України « Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України » від 28.12.2007 року. Однак відповідач діяв у супереч зазначеного, нараховуючи і виплачуючи позивачу основну пенсію менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі менше 50% мінімальної пенсії за віком.
Окрім того, суд при вирішенні спору враховує і наступне:
Статтею 1 Закону « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « передбачено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах : пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці; соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 71 вказаного Закону передбачено, що дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до нього.
Вищевикладене свідчить про те, що і відповідач, при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії, повинен був керуватися саме приписами ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи », а не приписами окремих постанов КМУ, на які відповідач посилався в листі на ім»я позивача. КМУ не наділений правом звужувати права громадян, гарантовані Конституцією України та спеціальними законами, та в одноособовому порядку змінювати визначений Законом розмір пенсій.
Не може бути підставою для невиконання відповідачем свого обов»язку і відсутність коштів з огляду на те, що згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов»язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи », а також ч. 1 ст. 28 Закону України „ Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування ”, під час визначення розміру пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, за їх основу береться мінімальна пенсія за віком, мінімальний розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратила працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки пенсія позивачу має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції « Про захист прав людини та основоположних свобод «, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В пункті 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі « Інтерсплав проти України « зазначено, що поняття « майно « у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається в цілому, давали заявникові право на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу. Тобто, майно, у визначенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, охоплює як власне майно, так і майнові права - належні до виплати кошти, відповідно до чинного законодавства.
Крім того, відповідно до приписів ч. 2 ст. 87 Закону України « Про пенсійне забезпечення «, суми пенсії, не одержані з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Таким чином, на неотриманні позивачем суми пенсії строки звернення до суду не розповсюджуються.
Вищевикладене свідчить про те, що на відповідачеві лежить обов”язок здійснити перерахунок заявнику пенсії по ІІ групі інвалідності, пов»язаної з Чорнобильською катастрофою, починаючи з 01.04.2007 року у відповідності до ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » у редакції Закону України від 06.06.1996 року та статтею 67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » у редакції Закону України від 05.10.2006 року, а також у відповідності до ст. 28 Закону України „ Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування ” та обов”язок провести відповідні виплати.
Окрім того, відповідач зобов”язаний здійснити перерахунок заявнику щомісячної додаткової пенсії по ІІ групі інвалідності, пов»язаної з Чорнобильською катастрофою, за цей же період у відповідності до ст. 50 вказаного Закону та провести відповідні виплати. ), відповідач повинен провести позивачу перерахунки розмірів пенсії по ІІ групі інвалідності, пов»язаної з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » та провести відповідні виплати, проводячи перерахунки пенсії у зв”язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком.
На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь заявника належить стягнути 37,00 грн. в рахунок повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також стягнути на користь держави судовий збір в сумі 08,50 грн.
Керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1, 13, 53-54, 67, 70-71 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи », суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми про визнання дій протиправними, спонукання до вчинення дій, задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми пов'язані з відмовою у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії по ІІ групі інвалідності, а також щомісячної додаткової пенсії, пов»язаної з Чорнобильською катастрофою, починаючи з 12.05.2010 року, у відповідності до ст.ст. 50 та 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » у редакції Закону України від 06.06.1996 року та статті 67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » у редакції Закону України від 05.10.2006 року, а також у відповідності до ст. 28 Закону України „ Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування ” та провести виплати недоплачених сум пенсії, проводячи в подальшому перерахунки пенсії у зв”язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми на користь держави 37 гривень 00 копійок в рахунок повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також на користь держави судовий збір в сумі 08 гривень 50 копійок.
В решті вимог відмовити.
Сторони мають право оскаржити постанову суду в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подаються до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми на протязі 20 днів після проголошення постанови суду.
З оригіналом вірно:
Станом на 24.09.2010 року постанова не набрала чинності.
Суддя М.І. Шершак