22 жовтня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Собіни І.М.
суддів - Пашкевича О.Є., Шеремет А.М.
з участю секретаря судового засідання - Приходько Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 06 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про залишення в силі договору дарування, -
Рішенням Рівненського міського суду від 06 липня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовлено також і в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про залишення в силі договору дарування.
Ухвалу про забезпечення позову від 01 червня 2010 року, якою накладено арешт на Ѕ частину АДРЕСА_1 - скасовано.
Не погодившись з судовим рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення постановлене з порушенням закону.
Вказує, що відмова суду у задоволені позову на підставі неподання позивачем до суду копії ухвали від 15 березня 2010 року про накладення арешту на квартиру є неправомірною. Оскільки, сторонами було визнано факт накладення арешту і відповідно даний факт не підлягає доказуванню, тому позивач і не надавав суду копію ухвали.
Зокрема, звертає увагу суду на те, що ухвалою Рівненського міського суду від 27 травня 2010 року заочне рішення того ж суду від 15 січня 2010 року скасоване, проте 27 квітня 2010 року було видано виконавчий лист.
Вважає, що суд, ухвалюючи рішення 06 липня 2010 року, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми процесуального права.
Просить рішення Рівненського міського суду від 06 липня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування Ѕ частини АДРЕСА_1 та скасувати ухвалу, якою скасовано ухвалу про забезпечення позову від 01 червня 2010 року.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання договору дарування недійсним, суд послався на те, що ОСОБА_1 не надав доказів, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, або один з них порушив майнові права ОСОБА_1, чи вчинений правочин суперечить вимогам статті 203 ЦК України та п. 1 ст. 215 ЦК України.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляв клопотання про відкладення слухання справи до вирішення спору про відшкодування матеріальної шкоди, який розглядався тим же судом між тими ж сторонами, і слухання якої було призначено на 08 липня 2010 року, проте суд це клопотання відхилив.
Рішенням Рівненського міського суду від 08 липня 2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди було задоволено частково, стягнуто на користь позивача 71045 грн. 93 коп.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 11 жовтня 2010 року дане рішення залишене в силі.
Таким чином, твердження про те, що майнові права позивача не порушені, тому вони не підлягають захисту, безпідставні і не відповідають дійсності.
Встановлено також, що ОСОБА_3 був присутній в судовому засіданні 01 червня 2010 року при розгляді клопотання про накладення арешту на Ѕ частину спірної квартири. Тому колегія суддів приходить до переконання, що даруючи в цей же день квартиру своїй матері ОСОБА_4 ОСОБА_3 не мав на меті створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, що дає підстави, у відповідності до ст..234 ЦК України, визнати його недійсність.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 06 липня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 недійсним та скасування ухвали про забезпечення позову від 01 червня 2010 року скасувати.
Визнати недійсним договір дарування Ѕ частини АДРЕСА_1, в м. Рівне укладений 15 червня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий: Судді :