вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"28" березня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/232/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., розглянувши заяву Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" про забезпечення позову у справі
за позовом Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" (66344, Одеська обл., Подільський р-н, село Коси, код ЄДРПОУ 43456510; ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1)
до Приватного підприємства «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» (35112, Рівненська обл., Дубенський район, с. Ярославичі, вул. Шкільна, 50; код ЄДРПОУ 30132761; ел. пошта office@agroexpres.com.ua)
про стягнення 2 595 182 грн 72 коп.
без виклику учасників справи
29 лютого 2024 року через підсистему "Електронний суд" від Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" надійшов позов до Приватного підприємства «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» про стягнення 2 595 182 грн 72 коп. (з яких: 2 490 433 грн 62 коп - основний борг, 44 451 грн 21 коп. - пеня за період з 30.09.2023 по 22.02.2024; 60 297 грн 89 коп. - інфляційні втрати).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем зобов'язань за Договором суборенди техніки з екіпажем №08-23М від 08.05.2023 в частині повного та своєчасного виконання зобов'язань з оплати.
Ухвалою від 05.03.2024, серед іншого, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/232/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28.03.2024. на 15:20 год. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.
Ухвалою від 25.03.2024 виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 05.03.2024 у справі № 918/232/24 замінивши неправильну дату набрання законної сили даною ухвалою 05.04.2024 на правильну - 05.03.2024.
28 березня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" надійшла заява про забезпечення позову, у якій адвокат Хлівицька Оксана Вікторівна просить суд забезпечити позов у справі № 918/232/24 шляхом арешту на розрахункові рахунки Приватного підприємства «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» у межах заявлених позовних вимог 2 595 182 грн 72 коп. та судового збору - 38 023 грн 27 коп., які знаходяться на рахунках у всіх банківських установах, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує, що відповідач протягом тривалого часу не виконує взяті на себе зобов'язання за Договором суборенди техніки з екіпажем №08-23М від 08.05.2023. З метою вирішення питання щодо сплати існуючої заборгованості, позивач звертався до відповідача 07.12.2023 з листом - претензію щодо існуючої заборгованості з вимогою погасити заборгованість за договором суборенди техніки з екіпажем №08-23М від 08.05.2023. Після отримання листа - претензії Приватне підприємство «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» частково сплатило заборгованість за отримані послуги у розмірі 792 783 грн 72 коп. Однак, оскільки вимоги викладені в листі - претензії щодо негайного, але не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня отримання цієї вимоги погашення існуючої заборгованості за договором суборенди техніки з екіпажем №08-23М від 08.05.2023, - не виконані відповідачем, - то позивач змушений був звернутись до суду за захистом своїх законних прав. Відповідачу відомо про існування судового провадження, але нажаль ні яких дій щодо вирішення питання по суті не здійснюється.
Враховуючи викладене, заявник вказує, що на його переконання є підстави вважати, що відповідач не має наміру добровільно здійснювати врегулювання питання погашення заборгованості за Договором суборенди техніки у розмірі 2 595 182 грн 72 коп та в подальшому намагатиметься зняти кошти зі своїх розрахункових рахунків. Відповідно, невжиття заходів забезпечення позову, може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заявник акцентує увагу, що вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження права власності відповідача на спірне майно. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідача та баланс інтересів будуть порушені. Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки відповідні грошові кошти залишаються у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними.
Представник Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" наголошує, що у даній справі між сторонами існує спір щодо існування у відповідача обов'язку сплатити на користь позивача заборгованість у загальній сумі 2 595 182 грн 72 коп. та виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості. Наразі заборгованість не погашена, боржник не виконує своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів, більш того не відповідає на телефонні дзвінки. Отже, враховуючи значну ціну позову та збитки, які позивач по справі може зазнати внаслідок неможливості виконання рішення суду, просить задовольнити заяву про забезпечення позову.
28 березня 2024 року від представника Приватного підприємства «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» надійшли заперечення проти заяви про забезпечення позову.
У поданих запереченнях представник відповідача вказує, що позивач у своїй заяві взагалі не вказує жодних обґрунтованих обставин, які б свідчили про необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову. Жодних доказів, які б переконливо свідчили про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову, позивачем не було долучено до заяви про забезпечення позову. Суду не надано первинних документів, які підтверджували б намір реалізувати активи відповідачем (грошові кошти, нерухоме майно, тощо). Самі лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання майбутнього судового рішення без наведення відповідного обґрунтування підтвердженого доказами не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Сам факт наявності заборгованості, її розмір, термін прострочення виконання грошових зобов'язань не може бути достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. За своєю правовою сутністю заява про забезпечення позову направлена на оцінку судом доказів на стадії відкриття провадження у справі. Однак, така позиція суперечить процесуальному порядку вирішення справи. Оцінка наданих позивачем доказів буде надана при вирішенні спору по суті, вчинення даних процесуальних дій при вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову є передчасним. Відтак представник відповідача просить суд у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Розглянувши заяву Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Зазначені висновки щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Положення ст. 236 ГПК України пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень ст. 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.
Також суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
З урахуванням загальних вимог, передбачених положеннями статей 73, 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою, та надати суду докази існування фактичних обставин, що пов'язані з необхідністю вжиття таких заходів саме на забезпечення позовних вимог в межах порушеного права, яке позивач намагається захистити поданням відповідного позову, а не будь-яких інших порушених прав позивача.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
З матеріалів справи вбачається, що заявлена позивачем вимога про забезпечення полягає у накладенні арешту на кошти відповідача в межах суми позову.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, водночас наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору.
Суд виснує, що як вбачається із позовної заяви та заяви про забезпечення позову, заявник вказує, що за Договором суборенди техніки з екіпажем №08-23М від 08.05.2023 відбувалося часткове погашення заборгованості на суму 792 783 грн 72 коп., що підтверджується платіжними інструкціями, а саме:
- платіжна інструкція № 2410 від 14.12.2023 на суму 142 783 грн 72 коп;
- платіжна інструкція № 2512 від 22.12.2023 на суму 300 000 грн 00 коп;
- платіжна інструкція № 69161 від 29.01.2024 на суму 100 000 грн 00 коп;
- платіжна інструкція № 527 від 01.02.2024 на суму - 50 000 грн 00 коп;
- платіжна інструкція № 661 від 12.12.2024 на суму - 200 00 грн 00 коп.
Таким чином, судом встановлено, що останній платіж за Договором суборенди техніки з екіпажем №08-23М від 08.05.2023 відповідачем проведено у лютому 2024 року.
Відтак як вбачається, наявна у відповідача заборгованість за Договором триває з вересня 2023, відповідачем здійснювалось часткове погашення існуючої заборгованості, при цьому позивачем не доведено суду, що наразі у 2024 році Приватне підприємство «АГРО-ЕКСПРЕС-СЕРВІС» вчиняє заходи, які пов'язані із виведенням (реалізацією) майна чи підготовчими діями до його реалізації, виведенням (витрачанням) грошових активів, укладенням договорів поруки чи застави тощо.
Відтак позивачем не доведено, що відповідачем наразі вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання до чи після подання даного позову до суду, а відтак припущення які викладені позивачем, не є достатньо обґрунтованими.
Суд виснує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Накладаючи арешт на грошові кошти відповідача, суд повинен дотримуватися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимість блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 924/1277/20 (924/1224/21)).
На переконання суду, накладення арешту на кошти відповідача може призвести до блокування його господарської діяльності за відсутності доказів того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання, - що є неприпустимим, серед іншого, під час воєнного стану.
Суд підкреслює, що невиконання відповідачем з вересня 2023 року взятих на себе зобов'язань за договором не є автоматичною підставою для накладення арешту на грошові кошти сторони відповідача. Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Суд виснує, що позивачем не надано суду доказів того, що позивач ініціював, а відповідач уникав укладення із позивачем угод із розстрочення платежу, зміни строків, розміру, порядку оплати тощо або вчиняв дії, які свідчать про ухилення його від виконання зобов'язання.
Позивачем не надано суду доказів, які свідчать про те, що відповідачем вчиняються заходи щодо зміни ним юридичної адреси, скорочення штату працівників, погіршення показників фінансового стану, зафіксованих у статистичній звітності, що публікується у відповідних відкритих джерелах, офіційних повідомленнях тощо.
Відтак викладені у заяві про забезпечення позову мотиви щодо можливої незаконної поведінки відповідача носять умовний, гіпотетичний характер та не спростовують факту відсутності умисного ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором.
Крім того, суд враховує, що накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх без виключення рахунках відповідача у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах може призвести до того, що відбудеться блокування здійснення виплат заробітної плати працівникам відповідача та здійснення розрахунків з бюджетом по сплаті податків, що не відповідатиме принципам об'єктивної розумності та справедливості.
Проаналізувавши доводи і заперечення сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд вважає, що заявник у своїй заяві про забезпечення позову не навів належних та беззаперечних доказів наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову включно з судовим збором та не довів того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язань чи виконання потенційного судового рішення.
Позивач лише формально окреслив підставу для можливості звернення до суду з відповідною заявою та обґрунтовано не довів того, що відповідач вчинив умисні дії, спрямовані саме на ухилення від виконання зобов'язань чи виконання потенційного судового рішення.
Суд не вбачає наявності зв'язку між заявленими позивачем заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог та адекватністю таких заходів, а також враховує, що вжиття відповідних заходів негативно може впливати на господарську діяльність відповідача.
Суд вважає, що заява позивача не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо принципів розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника про забезпечення позову про накладення арешту на грошові кошти відповідача, оскільки таке забезпечення порушить права останнього, зокрема створить перешкоди для його господарської діяльності, утруднить виплату поточних зобов'язань, унеможливить виконання ним обов'язків як підприємства.
Відтак дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, дослідивши заперечення проти задоволення заяви про забезпечення позову, врахувавши наявність зв'язку між заявленим позивачем заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти відповідача і предметом спору, співмірність і адекватність, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.
За ч.ч. 1, 6, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Керуючись ст. ст. 139, 140, 222, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Фермерського господарства "АГРОПІВДЕНЬ ПЛЮС" про забезпечення позову у справі № 918/232/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 28.03.2024 в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду у порядку та строки визначені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О.Пашкевич