ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.03.2024Справа № 910/1313/24
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут»
про стягнення 43691888,92 грн,
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
02.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут» про стягнення 40832213,42 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не сплатив позивачу грошові кошти за відступлені права вимоги за Договором №22/10/14-2 про відступлення права вимоги від 14.10.2022 у розмірі 40832213,42 грн, зв'язку з чим позивач просить суд стягнути їх з відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 відкрито провадження у справі №910/1313/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.02.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
26.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач наголосив на тому, що укладення Договору №22/10/14-2 про відступлення права вимоги від 14.10.2022 не відповідає господарській меті відповідача - отримання прибутку, а, отже, вказаний договір було укладено відповідачем помилково (ст. 229 Цивільного кодексу України). Крім того, відповідач вказав на існування обставин форс-мажору, у зв'язку з якими він не може виконати зобов'язання за Договором №22/10/14-2 про відступлення права вимоги від 14.10.2022 - арешт грошових коштів відповідача на суму 55660439,58 грн.
26.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід енерго збут» про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги №22/10/14-2 від 14.10.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
У підготовчому засіданні 28.02.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 20.03.2024.
05.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід енерго збут» надійшло клопотання про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
07.03.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічним позовом надійшла заява, відповідно до якої останній посилаючись на пункт 3 частину 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, просив зустрічну позовну заяву повернути заявнику.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 зустрічну позовну заяву (з доданими до неї документами) Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід енерго збут» про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги №22/10/14-2 від 14.10.2022 повернуто заявнику.
11.03.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 43691888,92 грн, з яких 40832213,42 грн основного боргу, 1251200,62 грн 3% річних та 1608474,88 грн інфляційних втрат.
Вказана заява прийнята судом до розгляду.
14.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про визнання позову.
Представник позивача у підготовче засідання 20.03.2024 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином; 20.03.2024 подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 20.03.2024, за відсутності представника позивача.
Представник відповідача у підготовче засідання 20.03.2024 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
У підготовчому засіданні 20.03.2024 судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут» (новий кредитор) укладено Договір №22/10/14-2 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги виконання грошового зобов'язання, належне первісному кредитору за наступним договором: Договір поставки нафтопродуктів №ЮЕ-65, укладений 01.08.2021 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватна паливна компанія» (боржник 1), сума заборгованості по яком складає 40832213,42 грн.
У п. 1.4 та п. 1.5.1 Договору №22/10/14-2 про відступлення права вимоги від 14.10.2022 сторони погодили, що за відступлення права вимоги новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору 40832213,42 грн до 28.02.2023.
За Актом приймання-передачі документів від 14.10.2022 первісний кредитор передав новому кредитору належним чином засвідчені копії документів, перелік яких наведений в Акті.
14.10.2022 первісний кредитор повідомив боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна паливна компанія») про відступлення права вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут».
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не сплатив позивачу грошові кошти за відступлені права вимоги за Договором №22/10/14-2 про відступлення права вимоги від 14.10.2022 у розмірі 40832213,42 грн, зв'язку з чим позивач просить суд стягнути їх з відповідача. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1251200,62 грн за період з 01.03.2023 по 07.03.2024 та інфляційні втрати у розмірі 1608474,88 грн за період з березня 2023 року по січень 2024 року (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач наголосив на тому, що укладення Договору №22/10/14-2 про відступлення права вимоги від 14.10.2022 не відповідає господарській меті відповідача - отримання прибутку, а, отже, вказаний договір було укладено відповідачем помилково (ст. 229 Цивільного кодексу України). Крім того, відповідач вказав на існування обставин форс-мажору, у зв'язку з якими він не може виконати зобов'язання за Договором №22/10/14-2 про відступлення права вимоги від 14.10.2022 - арешт грошових коштів відповідача на суму 55660439,58 грн.
14.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про визнання позову.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно зі ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Як встановлено судом, 14.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут» (новий кредитор) укладено Договір №22/10/14-2 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги виконання грошового зобов'язання, належне первісному кредитору за наступним договором: Договір поставки нафтопродуктів №ЮЕ-65, укладений 01.08.2021 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватна паливна компанія» (боржник 1), сума заборгованості по яком складає 40832213,42 грн.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 1.4 та п. 1.5.1 Договору №22/10/14-2 про відступлення права вимоги від 14.10.2022 сторони погодили, що за відступлення права вимоги новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору 40832213,42 грн до 28.02.2023.
Доказів сплати грошових коштів у загальному розмірі 40832213,42 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут» за Договором №22/10/14-2 про відступлення права вимоги від 14.10.2022 у сумі 40832213,42 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем були визнані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут» суми основного боргу у розмірі 40832213,42 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач наголосив на тому, що укладення Договору №22/10/14-2 про відступлення права вимоги від 14.10.2022 не відповідає господарській меті відповідача - отримання прибутку, а, отже, вказаний договір було укладено відповідачем помилково (ст. 229 Цивільного кодексу України). Крім того, відповідач вказав на існування обставин форс-мажору, у зв'язку з якими він не може виконати зобов'язання за Договором №22/10/14-2 про відступлення права вимоги від 14.10.2022 - арешт грошових коштів відповідача на суму 55660439,58 грн.
Суд зазначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює, встановлює, припиняє, зумовлює переходу чи набуття) цивільних прав та обов'язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Так як обставини, на які посилається відповідач у відзиві, вказують на оспорюваність Договору №22/10/14-2 про відступлення права вимоги від 14.10.2022, а не на його нікчемність, а матеріали справи не містять доказів визнання недійсним в судовому порядку вказаного договору або наявності судового спору про визнання договору недійсним, суд, враховуючи презумпцію правомірності правочину відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
При цьому, судом враховано, що 26.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід енерго збут» про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги №22/10/14-2 від 14.10.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
05.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід енерго збут» надійшло клопотання про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
07.03.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічним позовом надійшла заява, відповідно до якої останній посилаючись на пункт 3 частину 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, просив зустрічну позовну заяву повернути заявнику.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 зустрічну позовну заяву (з доданими до неї документами) Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід енерго збут» про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги №22/10/14-2 від 14.10.2022 повернуто заявнику.
Суд також відхиляє як необгрунтовані доводи відповідача про неможливість виконання ним зобов'язання зі сплати грошових коштів через існування обставин форс-мажору, так як доказів існування таких обставин відповідачем суду не надано (зокрема, відповідного Сертифікату ТПП України чи будь-якого іншого доказу), а наявність арешту на грошових коштах відповідача не є форс-мажорними обставинами, оскільки арешт виник саме у зв'язку з бездіяльністю відповідача (несплата грошових коштів контрагентам), а не поза його волею.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1251200,62 грн за період з 01.03.2023 по 07.03.2024 та інфляційні втрати у розмірі 1608474,88 грн за період з березня 2023 року по січень 2024 року (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут» 3% річних у розмірі 1251200,62 грн та інфляційних втрат у розмірі 1608474,88 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно з ч. 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно з ч. 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Судом встановлено, що заява про визнання позову підписана уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут», не порушує прав та законних інтересів інших осіб та узгоджується з встановленими судом обставинами справи, у зв'язку з чим суд приймає визнання відповідачем позову у даній .
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідачем було визнано поданий позивачем позов, суд дійшов висновку повернути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» судовий збір у розмірі 323399,65 грн.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Енерго Збут» (01014, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 38, поверх 2, офіс 205; ідентифікаційний код: 43202392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 13-Б; ідентифікаційний код: 41963985) суму основного боргу у розмірі 40832213 (сорок мільйонів вісімсот тридцять дві тисячі двісті тринадцять) грн 42 коп, 3% річних у розмірі 1251200 (один мільйон двісті п'ятдесят одна тисяча двісті) грн 62 коп., інфляційні втрати у розмірі 1608474 (один мільйон шістсот вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 88 коп. та судовий збір у розмірі 323399 (триста двадцять три тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн 65 коп.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Енерджі» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 13-Б; ідентифікаційний код: 41963985) судовий збір у розмірі 323399 (триста двадцять три тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн 65 коп., сплачений за платіжною інструкцією №5488 від 26.01.2024.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 28.03.2024.
Суддя О.М. Спичак