ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
10 липня 2007 р. Справа № А-14/306-10/81
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шелест С.Б.
При секретарі судового засідання: Бабінець У.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Державного підприємства «ІНІН»
76014, м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 18
до відповідача: Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську
76000, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
від позивача: Еліяшів О.І. - заступник головного бухгалтера,
(довіреність № 5 від 10.07.07р.)
Федорин Р.Р. - директор, (наказ № 4 від 11.02.02р.,
паспорт серія СС - № 201571 від 21.02.97р.)
від відповідача: не з»явився;
Державне підприємство «ІНІН»звернулось до господарського суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івпно-Франківську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.08.05р. № 0000202400/0, згідно якого до позивача застосований штраф в розмірі 14728, 42 грн. за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов»язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.
Позивач в судовому засіданні позов підтримує та не погоджуючись з застосуванням штрафних санкцій, посилається на те, що на момент винесення оскаржуваного податкового-повідомлення рішення набрало законної сили рішення Конституційного Суду від 24.03.2005р. № 2-рп/2005, яким визнано неконституційним положення п.п 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу; розпорядження активами в межах, що не перевищують різниці між сумою залишкової вартості активів платника податків, що становить 90500 грн. та сумою його податкової заборгованості - 15923,07 грн., на думку позивача, є правомірним.
Відповідач проти позову заперечує, не погоджуючись з позицією та висновками, викладеними позивачем і його представником в позовній заяві та в судовому засіданні, вказує на те, що станом на момент перевірки 30.08.05р. податковий борг складав 15923,07 грн. та виник у зв»язку з несплатою самостійно узгодженого податкового зобов»язання згідно поданих позивачем розрахунків та декларацій; на момент вчинення позивачем самостійного відчуження активів, без згоди податкового органу, діяла податкова застава, право якої виникло згідно з Законом України № 2181-ІІІ та відповідно до його ст. 8 не потребує письмого оформлення; положення п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 цььго ж Закону визнані неконституційними з 24.03.05р., тоді як активи позивача потрапили в податкову заставу до зазначеної дати, в зв»язку з чим право податкової застави продовжує існувати в тому обсязі, який був до 24.03.05р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
За результатами перевірки стану збереження активів ДП «Інін», які перебувають у податковій заставі, що відображені в акті перевірки № 75/24-1 від 30.08.05р., ДПІ в м. Івано-Франківську прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.08.05р. № 0000202400/0, згідно якого до позивача застосований штраф у розмірі 14728, 42 грн. за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов»язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для застосування штрафу було те, що позивачем без попереднього письмового узгодження з податковим органом: 1) надано працівникам підприємства, за їх заявами в рахунок погашення боргу по заробітній платі, готову продукцію на суму 10569, 92 грн.; 2) реалізовано основні засоби на суму 2412, 50 грн.; 3) відпущено готової продукції в рахунок кредиторської заборгованості на суму 1746, 00 грн., а всього на суму 14728, 42 грн., що є порушенням вимог п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ.
Суд погоджується з висновками ДПІ, вважає оскаржуване рішення правомірним, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відповідно до положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ /надалі Закону/, право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Згідно резолютивної частини Рішення Конституційного Суду N 2-рп/2005 від 24.03.2005, положення п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визнане неконституційним в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.
Відповідно абзаців 3, 4 п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 цього ж Закону, право податкової застави виникає у разі, зокрема: несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.
Відповідно до ч. 3 ст 8 зазначеного Закону, право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.
Як свідчать обставини справи, податковий борг позивача становив 15923,07 грн. та виник у зв»язку з несплатою самостійно узгодженого податкового зобов»язання, - до 24.03.05р. Наявність податкового боргу у зазначеній сумі підтверджується актом перевірки та не заперечується позивачем як в самому акті перевірки (а.с. 13), так представником в судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи наведені вище положення підпунктів 8.2.1, 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону, активи позивача потрапили в податкову заставу до 24.03.05р., а тому право податкової застави продовжувало існувати в тому обсязі, який був до зазначеного моменту. Момент виникнення права податкової застави позивач не оспорює, як і не оспорює факту самостійного відчуження активів, які перебувають в податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.
Відповідно до п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону, у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.
Розмір штрафу, визначений оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, відповідає наведеній вище нормі Закону, не перевищує суми податкового боргу та, за встановлених судом та зазначених вище обставин, - застосований до позивача правомірно.
З огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 94, 158, 160, 163, 186, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шелест С.Б.
Постанова складена у повному обсязі 11.07.2007р..
Внесено в діловодство
Бабінець У.В.