28 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18447/23 пров. № А/857/3166/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року, головуючий суддя - Мартинюк В.Я., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
В серпні 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправним і скасувати пункт 1 та пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2023 року «Про результати службового розслідування» про притягнення майора ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що службовим розслідуванням не було встановлено фактів розкрадання, знищення чи псування, іншого незаконного витрачання військового та іншого майна. Вказує, що ймовірні припущення щодо можливо неправомірних рішень не можуть бути законною підставою притягнення військовослужбовців до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. Службовим розслідуванням не встановлено факту, що майно в сумі 39888, 40 не було використано на облаштування фортифікаційних споруд. В основу висновків комісії покладено факт неможливості (небажання) комісії здійснити перевірку його наявності, оскільки зазначені фортифікаційні споруди в даний час не є підконтрольні військовій частині. Стверджує, що обов'язковою умовою притягнення його до дисциплінарної та матеріальної відповідальності є доведення його вини у порушенні дисципліни та спричиненні матеріальної шкоди. Зазначає, що усі висновки щодо вартості майна здійснені на підставі пояснень осіб у тій чи іншій мірі зацікавлених в результат службового розслідування. Інші документи, які б в порядку визначеному законом підтверджували розмір заподіяної шкоди в матеріалах службового розслідування відсутні. Розслідуванням не встановлено і не доведено фактів протиправної поведінки позивачем, які б спричинили втрату військового майна.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним і скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2023 року за №133 «Про результати службового розслідування» щодо притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності та стягнення з нього суми збитків у розмірі 39 888 грн. 40 коп.; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що комісією встановлено грубе порушення позивачем всіх нормативно-правових актів, які врегульовують вимоги належного обліку військового майна в інженерній роті. У період з березня 2022 року по червень 2023 року позивачем не проведено жодних звірок з обліком майна у військовій частині НОМЕР_1 , а також не надано жодного інвентаризаційного акту за його підписом. Комісією встановлено, що позивач не здійснював належний контроль за рухом товарно-матеріальних цінностей інженерної роти, у тому числі за правильним та ощадливим їх витрачанням. Причинами й умовами, які сприяли виникненню нестачі військового майна, є неналежне виконання позивачем службових обов'язків, у тому числі, в частині здійснення неналежного керівництва військовим господарством, відсутності контролю щодо організації та проведення перевірок у встановлені терміни, щодо проведення інвентаризації матеріальних засобів, щомісячної внутрішньої інвентаризації. На момент здійснення, визначеному чинним законодавством стягнень та звільнення позивачем не було відшкодовано залишкову суму заподіяних ним збитків в розмірі 34108, 08 грн. Оскільки позивачем не ставиться під сумнів його обов'язок здійснювати щомісячної звірки даних щодо обліку військового майна отриманого підлеглими військовослужбовцями інженерної роти; у матеріальних справах відсутні докази про здійснення таких звірок за будь-який час виконання ним своїх обов'язків; він вважає, що може нести обмежену матеріальну відповідальність виключно за нестачу особисто отриманого на складі майна, очевидною є завдана шкода державі у зв'язку із неналежним виконанням своїх посадових обов'язків позивачем.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Наказом начальника Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №90 від 12.06.2023 року відповідно до п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №513 від 18.06.2023 року з метою з'ясування причин та обставин щодо виявлення нестачі майна під час приймання та передачі посади командира інженерної роти військової частини НОМЕР_2 призначено проведення службового розслідування.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.06.2023 року №133 «Про результати службового розслідування» відповідно до вимог ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 року №608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 року за №1503/31371, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2023 року №513-АГД «Про проведення службового розслідування» комісією було проведено службове розслідування щодо виявлення нестачі майна під час прийняття майором ОСОБА_1 і здавання лейтенантом ОСОБА_2 посади командира інженерної роти. В ході проведення службового розслідування було встановлено, що під час прийняття лейтенантом ОСОБА_2 і здавання майором ОСОБА_1 посади командира інженерної роти військової частини НОМЕР_1 виявлено нестачу військового майна.
Зазначеним наказом, зокрема, серед іншого, притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 та стягнуто з нього всю загальну суму збитків з 9 позицій на загальну суму 39888 грн. 40 коп. відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців». Підставою притягнення до матеріальної відповідальності є дійсна шкода військовій частині НОМЕР_1 у формі завданих державі збитків, що спричинені внаслідок грубого порушення виконання ним службових та функціональних обов'язків. Притягнуто до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_1 та накладено на нього дисциплінарне стягнення - сувора догана. Підставами притягнення до дисциплінарної відповідальності є:
- неналежне виконання службових обов'язків, визначених вимогами ст.ст. 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також п.п.2.3 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство, затвердженого наказом Міністерства Оборони України №300 від 16.07.1997 року та іншого наведеного законодавства України, яке стосується обов'язків командира роти вести належним чином ротне господарство, п.7 розділу 17 Інструкції з обліку військового майна у ЗС України, затвердженого наказом МО України від 17.08.2017 року №440;
- неналежне виконання своїх обов'язків, зокрема, в частині не проведення відповідних заходів і дій, що прямо передбачені посадовими обов'язками майора ОСОБА_1 , зокрема, щомісячно (або хоча б двічі на рік проводити в роті повну інвентаризацію матеріальних засобів). З моменту вступу майора ОСОБА_1 на посаду 24.03.2022 року внаслідок халатного ставлення до своїх посадових обов'язків в інженерній роті на момент проведення службового розслідування відсутні і не подані комісії інвентаризаційні описи втрат, нестач або надлишків матеріальних засобів номенклатури інженерної служби за весь 2022 рік, а також за 2023 рік;
- порушення функціональних обов'язків командира роти, відповідно до яких саме командир інженерної роти майор ОСОБА_1 повинен організовувати своєчасне одержання, правильну експлуатацію, збереження, технічне обслуговування і ремонт озброєння, техніки та іншого майна роти;
- невиконання своїх функціональних обов'язків та невжиття елементарних заходів для забезпечення надійного збереження матеріальних засобів, а також не проведення особисто перевірок (планової та раптової) щодо фактичної наявності матеріальних засобів у підлеглих в інженерній роті.
Актом службового розслідування від 30.06.2023 року, на підставі якого було прийнято оскаржуваний наказ, було запропоновано притягнути позивача до обмеженої матеріальної відповідальності та дисциплінарної відповідальності з тих же причин, що зазначені вище в наказі від 30.06.2023 року №133.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №193 від 02.07.2023 року (по стройовій частині) позивача 02.07.2023 року виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
Листом №1626/4061 від 10.07.2023 року відповідач повідомив позивача, що за результатами службового розслідування було прийнято рішення про притягнення його до обмеженої матеріальної відповідальності та стягнути всю загальну суму збитків в розмірі 39 888 грн. 40 коп. на підставі завдання дійсної шкоди військовій частині НОМЕР_1 у формі завдання державі збитків, що спричинені внаслідок грубого порушення виконання службових та функціональних обов'язків. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2023 року №90 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.07.2023 року №193 його було звільнено з військової служби у відставку відповідно до п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключено зі списків особового складу частини. Станом на момент здійснених в порядку, визначеному чинним законодавством України стягнень, залишкова сума завданих ним збитків становить 34108 грн. 08 коп.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час службового розслідування не було встановлено всіх передбачених умов, за наявності яких особу можна притягнути до матеріальної відповідальності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Спірні відносини врегульовано нормами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року № 548 (далі - Статут), Положення про військове (корабельне) господарство, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року №300 (далі - Положення №300), Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 року №440 (далі - Інструкція №440), Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі - Закон №160-ІХ).
Статтею 9 Статуту визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Правила збереження військового майна деталізовані у нормах Положення № 300.
Пунктом п.2.3 Положення №300 визначено, що командир військової частини (з'єднання) організовує військове (корабельне) господарство та керує ним. Керівництво він здійснює особисто, через штаб, своїх заступників, начальників родів військ та служб.
Згідно з п.п. 3.1.7 Положення №300 у військових частинах (з'єднаннях), крім посадових осіб, вказаних у статтях 3.1.3 - 3.1.6 цього Положення, військовим господарством відають:
- заступники командира частини (з'єднання) з тилу, з інженерно-авіаційної служби
- начальник технічної частини з питань аеромобільної підготовки та підпорядковані їм посадові особи;
- начальник служби ракетно-артилерійського озброєння; начальник інженерної служби;
- начальник служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту;
- начальник зв'язку; начальник бронетанкової служби; начальник автомобільної служби; начальник метрологічної служби;
- начальник медичної служби; старший ветеринарний лікар (ветеринарний лікар, ветеринарний фельдшер);
- начальник фізичної підготовки та спорту; начальник фінансової служби; начальник служби (підрозділу) охорони праці;
- начальник адміністративно-господарчої частини штабу з'єднання; начальник квартирно-експлуатаційної служби; інші посадові особи військової частини (з'єднання) в межах своїх функціональних обов'язків.
Інструкція № 440 визначає механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна.
Дія цієї Інструкції поширюється на структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), інші органи військового управління, а також військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які ведуть власне військове (корабельне) господарство на правах окремої військової частини та облік закріпленого за ними військового майна.
За визначенням п.2 Інструкції №440 матеріально відповідальна особа - посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.
Таким чином, приписами Інструкції №440 укладення договору про матеріальну відповідальність працівника передбачено виключно у порядку трудового законодавства та не застосовується відносно військовослужбовця, котрий повинен забезпечувати збереження ввіреного майна у силу ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Підстави і порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності визначені Законом №160-ІХ.
У розумінні ст.2 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Із визначення указаних правових категорій випливає, що настання матеріальної відповідальності пов'язано законодавцем із таким складом протиправного діяння, структурними елементами якого є:
1) виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або виконання військовослужбовцем службових обов'язків;
2) настання збитків, зокрема у формі нестачі майна;
3) існування прямого безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діянням військовослужбовця та виникненням збитків;
4) вина військовослужбовця у настанні збитків.
Указане підтверджується положеннями ч.1 ст.3 Закону №160-ІХ, де зазначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність і положеннями ч.2 ст.3 Закону №160-ІХ, відповідно до якої умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Види матеріальної відповідальності розмежовані законодавцем на обмежену матеріальну відповідальність (ст.5 Закону №160-ІХ), повну матеріальну відповідальність (ч.1 ст.6 Закону №160-ІХ), підвищену матеріальну відповідальність (ч.3 ст.6 Закону №160-ІХ).
Так, відповідно до ч.1 ст.5 Закону №160-ІХ особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Отже, кваліфікуючою ознакою обмеженої матеріальної відповідальності є завдання військовослужбовцем шкоди з необережності за виключенням випадків, котрі охоплюються повною матеріальної відповідальністю чи підвищеною матеріальної відповідальністю.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Таким чином, настання повної матеріальної відповідальності за п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-ІХ, у тому числі і за спричинення нестачі майна, обумовлено законодавцем одночасно як виною відповідного військовослужбовця у настанні збитків, так і умислом цього військовослужбовця на настання збитків, тобто, усвідомлення військовослужбовцем (або існування стану фізичної неможливості неусвідомлення військовослужбовцем) того, що саме такі форма, зміст та характер конкретного діяння військовослужбовця об'єктивно здатні призвести до збитків або створити умови, за яких ці збитки невідворотно/неминуче настануть і прагнення до настання таких наслідків.
У силу ч.2 ст.8 Закону №160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Отже, виявлення факту завдання державі шкоди згідно з прямою вказівкою закону безальтернативно призводить до прийняття компетентною військовою особою рішення з приводу призначення службового розслідування.
Частиною 1 ст.7 Закону №160-ІХ передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до ч.6 ст.8 Закону №160-ІХ за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Згідно з ч.7 ст.8 Закону №160-ІХ якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
За правилами ч.8 ст.8 Закону №160-ІХ у разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Оскільки ст.5 та ст.6 Закону №160-ІХ законодавець виокремив обмежену матеріальну відповідальність військовослужбовця від повної матеріальної відповідальності військовослужбовця, то управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу застосування до військовослужбовця міри юридичної відповідальності саме у вигляді повної матеріальної відповідальності повинно узгоджуватись із вимогами ч.2 ст.2 КАС України, зокрема, відповідати критеріям: обґрунтованості ( тобто вчинятись з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, запобігання дискримінації, пропорційності, забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Тому матеріали службового розслідування та наказ суб'єкта владних повноважень про накладення на військовослужбовця повної матеріальної відповідальності повинні містити добуті у передбаченому законом порядку об'єктивні дані, котрі поза розумним сумнівом доводять наявність у військовослужбовця фізичної змоги усвідомлено запобігти настанню збитків у вигляді нестачі військового майна завдяки власному професійному досвіду, знанням, проведеному суб'єктом владних повноважень навчанню та використанню виданих суб'єктом владних повноважень технічних засобів контролю чи інших пристосувань, необхідних для виконання службових обов'язків за посадою чи службою.
Натомість, відсутність згаданої фізичної можливості (слід розуміти - запобігти збиткам з урахуванням перелічених вище факторів) виключає правомірність притягнення військовослужбовця саме до повної матеріальної відповідальності у зв'язку із недоведеністю вини військовослужбовця у настанні збитків чи умислу військовослужбовця на настання збитків.
З матеріалів справи слідує, що позивача за наслідками проведення службового розслідування щодо виявлення нестачі майна під час здавання позивачем посади командира інженерної роти у військовій частині НОМЕР_1 було притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності у вигляді стягнення загальної суми збитків у розмірі 39 888 грн. 40 коп., а також до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.
Серед згаданого майна відповідачем у акті службового розслідування від 30.06.2023 року та оскаржуваному наказі зазначено наступні позиції: ложка столова (ціна - 1,00, кількість - 59, загальна сума - 59,00); рукавиці БЗ-1М (ціна - 20, кількість - 5, загальна сума - 100,00); лопата саперна БСЛ-110 (ціна - 11,00, кількість - 6, загальна сума - 66,00); шнур ШВВП 2*15 чорний Expert power (ціна - 20,70, кількість - 80, загальна сума - 1656,00); шнур ШВВП 2*15 Expert power (ціна - 23,00, кількість - 100, загальна сума - 2300,40); шнур ШВВП 2*2,5 Expert power (ціна - 36,00, кількість - 170, загальна сума - 6120,00); подовжувач на котушці ОТК 3 розетки без заземл., 50м, ПВС 2*2,5, 4 кВт (ціна - 2825,00, кількість - 3, загальна сума - 8475, 00); ретро гірлянда на 20 патронів ТМ ITERNA 11 метрів проводу ( ціна - 1312,00; кількість - 1, загальна сума 1312,00); провід Одескабель 2*4,0 (ціна - 66,00, кількість - 300, загальна сума - 19800,00); всього - 39888 грн. 40 коп.
Колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до повної матеріальної відповідальності необхідно встановити, що за характером посади та на підставі наказу командира на особу покладена матеріальна відповідальність, матеріальні цінності передані особі під звіт. Крім того доведенню підлягає вина військовослужбовця та умисел на настання збитків (усвідомлення або існування стану фізичної неможливості не усвідомлення наслідків дій), а також фізична змога усвідомити запобігти настанню збитків у вигляді нестачі військового майна завдяки власному професійному досвіду, знанням, проведеному суб'єктом владних повноважень навчанню та використанню виданих суб'єктом владних повноважень технічних засобів контролю чи інших пристосувань, необхідних для виконання службових обов'язків за посадою чи службою.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач сам звертався до відповідача із рапортом щодо нестачі майна, за наслідками чого було проведено службове розслідування та притягнуто його до обмеженої матеріальної відповідальності.
Доказів того, що позивачу були передані та ним отримані матеріальні цінності, відповідач не надав.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах в частині прийняття рішення про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, обставини події настання збитків у вигляді нестачі військового майна з'ясував неповно, під час розгляду справи відповідно до ч.2 ст.77 КАС України не довів, що між якістю виконання заявником службових обов'язків військовослужбовця та настанням збитків у вигляді нестачі військового майна з урахуванням перелічених вище факторів існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок та що у настанні цих збитків існує вина заявника саме у формі умислу, а не необережності.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі №380/18447/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
С. М. Кузьмич