26 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5335/23 пров. № А/857/24221/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, ухвалене суддею Григоруком О.Б.. у м. Івано-Франківську, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 300/5335/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому, з уточненням позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови виплачувати позивачу пенсію по інвалідності, відповідно до пункту "а" статті 21, частини 1 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, встановленому згідно з рішення суду, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018-2020 роки, із забезпеченням індексації пенсії щороку, з 1 березня, відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV), шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії без додаткового звернення, без обмеження пенсії її максимальним розміром, що не перевищує (10) десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з 15.07.2023;
- зобов'язати відповідача виплачувати позивачу пенсію по інвалідності, відповідно до пункту "а" статті 21, частини 1 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, встановленого згідно з рішенням суду, із застосуванням середньої заробітної плати 9118 грн. 80 коп., для обчислення розміру виплати пенсії, із забезпеченням індексації пенсії щороку, з 1 березня, відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії без додаткового звернення, без обмеження пенсії її максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з 15.07.2023;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови призначити та виплатити позивачу пенсію по інвалідності, відповідно до пункту "а" статті 21, частини 1 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням множення коефіцієнта заробітної плати 4,87150, встановленому згідно рішення суду на середню заробітну плату 9118 грн. 80 коп., для обчислення розміру виплати пенсії, виходячи із розмірів 100% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку) 100 х (4,87150 х 9118,80), із забезпеченням індексації пенсії щороку з 1 березня, відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії без додаткового звернення позивача, з урахуванням збільшення згідно ст. 21 Закону № 2262-ХІІ та п.1 постанови КМУ № 1381, цільової допомоги інвалідам війни 1 групи, підвищення інваліду війни 1 групи, ДСД на догляд інвалідам 1-А групи, додаткової пенсії інваліду 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС, без обмеження пенсії її максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з 15.07.2023;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію по інвалідності, згідно з Законом № 2262-ХІІ пункту "а" статті 21, з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, у розмірі 100% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку), із забезпеченням індексації пенсії щороку з 1 березня, відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії без додаткового звернення позивача, з урахуванням збільшення згідно з ст. 21 Закону № 2262-ХІІ та п. 1 постанови КМУ № 1381, , цільової допомоги інвалідам війни 1 групи, підвищення інваліду війни 1 групи, ДСД на догляд інвалідам 1-А групи, додаткової пенсії інваліду 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС, без обмеження пенсії її максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 15.07.2023, щомісячно.
15 листопада 2023 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо застосування приписів частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV та обмеження пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 , перерахованої на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі 300/7145/21.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.10.2021, згідно з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі № 300/7145/21, з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018-2020 роки, без застосування приписів частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV, та без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням індексації, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" та постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно застосував показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески з 01.03.2022 року та з 01.03.2023 року, оскільки позивач переведений на інший вид пенсії, і, в такому випадку, застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки. Крім того, суд зазначив, що обмеження пенсії максимальним розміром не застосовується до осіб, яким пенсія призначена, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки, відповідне положення закону визнане неконституційним.
Не погодившись із цим рішенням суду, в частині задоволення позову, його оскаржив відповідач, який просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що, в даному випадку, мало місце призначення позивачу одного й того ж самого виду пенсії (пенсії по інвалідності), хоча за іншим законом. За таких обставин, показник середньої заробітної плати, при переведенні з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії по інвалідності.
За цих обставин відповідач вважає, що діяв правомірно, відмовивши позивачу у застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2018- 2020 роки.
Крім того, відповідач зазначив, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію 01.10.2011 року змінами до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI). Положення Закону № 3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові до застосування.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що з 2002 позивач перебуває на обліку в Головному управлінню ПФУ в Івано-Франківській області та отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а з 01.01.2003 пенсію по інвалідності згідно з цим законом.
З 01.01.2011 року позивач отримував пенсію по інвалідності, згідно з Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
20.04.2022 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі 300/7145/21, яким, зокрема, зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з 01.10.2021 з пенсії по інвалідності, що призначена відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 21а, частини 1 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", із урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, що нараховується відповідно до довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески № 675 від 09.08.2021 Управління МВС України в Івано-Франківській області та довідки про фактичну заробітну плату за роботу в зоні відчуження № 127 від 05.05.2014 Івано-Франківського міського відділу УМВС України в Івано-Франківській області, шляхом розрахунку, відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі № 300/7145/21, відповідач з 01.10.2021 перевів позивача з пенсії по інвалідності, що призначена відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 21а, частини 1 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
15.07.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою якій просив виплатити позивачу пенсію по інвалідності, згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пункту "а" статті 21, з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 4,87150, відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в розмірі 100% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку), з урахуванням множення коефіцієнта заробітної плати 4,87150 на середню заробітну плату для обчислення пенсії, згідно з Законом № 1058-ІV, за 2018, 2019, 2020 роки у сумі 9118,80 грн., із забезпеченням індексації пенсії щороку з 1 березня, відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії без додаткового звернення, з урахуванням збільшення, згідно з ст. 21 Закону № 2262-ХІІ та п.1 постанови КМУ № 1381, цільової допомоги інвалідам війни 1 групи, підвищення інваліду війни 1 групи, ДСД на догляд інвалідам 1-А групи, додаткової пенсії інваліду 1 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС, без обмеження пенсії її максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 15.07.2023.
За результатом розгляду заяви позивача відповідач, листом 01.08.2023 № 6953-7476/Г-02/8-0900/23, повідомив, що немає підстав для призначення і виплати пенсії позивачу з 15.07.2023 без обмеження максимальним розміром, що не перевищує 10 прожиткових мінімумів, згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та застосування показника середньої заробітної плати за 2018, 2019, 2020 роки в сумі 9118,81 грн.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, то апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.
Апеляційний суд встановив, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 року у справі 300/7145/21 відповідач здійснив переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та розрахував пенсію наступним чином:
- 14880,36 грн. - основний розмір пенсії обчислений в розмірі 100% (ст. 21а Закону № 2262-ХІІ), який розрахований із заробітку 36073,60 грн. наступним чином: 4,87150 (коефіцієнт, згідно із рішенням суду) х 7405,03 (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з 01.03.2023 року) х 0,41250 (коефіцієнт стажу);
- 3720,09 грн. - збільшення, згідно із постановою КМУ № 1381 від 28.12.2011 року (14880,26 х 25%);
- 70 грн. - цільова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни І групи;
- 1046,50 грн. - підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни І групи (2093/50);
- 2093,00 грн. - ДСД на догляд особам з інвалідністю І групи з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС;
- 474,50 грн. - додаткова пенсія особам з інвалідністю І групи з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС.
Всього сума пенсії становить 22284,45 грн., яка обмежена максимальним розміром 10 прожиткових мінімумів доходів громадян та встановлена в сумі 20930 грн.
Провівши аналіз предмета та підстав позову, а також відповідь відповідача на заяву позивача про перерахунок пенсії, апеляційний суд встановив, що предметом спору у цій справі є неправильне застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні для розрахунку основного розміру пенсії та обмеження пенсії максимальним розміром з 15.07.2023 року.
Отже, що стосується застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні для обчислення пенсії позивача, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно з пунктом "а" статті 21 Закону № 2262-XII, пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Частиною 1 статті 43 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства видно, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Апеляційний суд встановив, що позивач з 01.01.2011 року позивач отримував пенсію по інвалідності, згідно з Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З 01.10.2021 року позивач переведений з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, призначення позивачу пенсії по інвалідності з 01.10.2021 року, відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відбулось вперше.
Отже, якщо мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії по інвалідності).
З наведеного видно, що позивач має право на перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, тобто 2018-2020 роки.
Однак відповідач, при призначенні позивачу пенсії по інвалідності та подальшому перерахунку пенсії у 2023 році, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», протиправно застосував у 2023 році показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески з 01.03.2023 року.
Тому дії відповідача щодо застосування, при перерахунку пенсії у 2023 році, показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески з 01.03.2023 року, необхідно визнати протиправними та зобов'язати відповідача здійснити з 15 липня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, яка, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначена вперше, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки.
Суд з цього приводу зробив вірний висновок.
Що стосується обмеження пенсії максимальним розміром, то апеляційний суд зазначає наступне.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію 01.10.2011 року змінами до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI).
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI, внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016 року.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 надав оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Отже, обмеження пенсії військовослужбовцям, які отримують пенсію на підставі Закону № 2262-ХІІ максимальним розміром є неконституційним.
Тому, на переконання апеляційного суду, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на отримання якої без обмежень встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Вказаний висновок апеляційного суду є підставою для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача без обмеженням пенсії максимальним розміром.
З цього приводу суд першої інстанції зробив вірний висновок.
Отже, апеляційний суд встановив, що, при обчисленні позивачу з 15.07.2023 року пенсії по інвалідності, відповідач діяв протиправно, так як застосував неправильний показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та обмежив пенсію позивача максимальним розміром.
Водночас, суд першої інстанції зробив неправильний висновок про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача, з урахуванням індексації, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», оскільки, відповідач з цього приводу рішень не приймав, а отже, не порушив право позивача на перерахунок пенсії з урахуванням індексації, на підставі вказаних постанов Кабінету Міністрів України.
Крім того, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, обрав неправильний спосіб захисту порушеного права позивача, шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.10.2021, згідно з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі № 300/7145/21, оскільки, вказане рішення суду відповідач виконав у спосіб, який вказаний у резолютивній частині, однак, під час обчислення пенсії обрав неправильний показник середньої заробітної плати та обмежив пенсію максимальним розміром. Вказані питання не були предметом розгляду у справі № 300/7145/21.
Також, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції помилково зобов'язав відповідача провести перерахунок пенсії позивача без застосування приписів частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV, оскільки, позивач не висловлював відповідної позовної вимоги, а суд не обґрунтував необхідність виходу за межі позовних вимог.
Вказані висновок апеляційного суду є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову.
Враховуючи викладене, позовні вимоги, в частині, яку переглядає апеляційний суд необхідно задовольнити у такий спосіб:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області під час визначення розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 15.07.2013 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 15 липня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, яка, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначена вперше, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки, без обмеження пенсії максимальним розміром.
В частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої інстанції не переглядалось.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення в частині задоволення позову.
Наведені міркування є підставою для задоволення апеляційної скарги частково.
Розподіл судових витрат у цій справі не здійснюється, оскільки, позивач є особою, яка звільнена від сплати судового збору, в силу вимог Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року в справі № 300/5335/23, в частині задоволення позову, скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, під час визначення розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 15.07.2013 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 15 липня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, яка, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначена вперше, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки, без обмеження пенсії максимальним розміром.
У задоволенні інших позовних вимог в частині, яка була предметом апеляційного розгляду, відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель