Справа № 120/158/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк Михайло Васильович
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
27 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Теплицької селищної ради, в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 20.08.2021 №460, яке прийняте на 10 сесії 8 -го скликання Теплицької селищної ради, про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2, 0 га для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 га ріллі із земель запасу Теплицької селищної ради, яка знаходиться в масиві земельної ділянки із кадастровим номером 0523755100:03:000:0043.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Теплицької селищної ради від 20.08.2021 №460 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2, 0 га для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язано Теплицьку селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 30.07.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 га із земель запасу Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, у місячний строк після закінчення в Україні воєнного стану;
-в задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою. Внесені Законом України від 24.03.2022 №2145-ХІ зміни до Земельного кодексу України не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Водночас, з урахуванням внесених змін суд має застосувати ч.3 ст. 378 КАС України та відстрочити виконання рішення суду.
Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.07.2021 ОСОБА_1 звернулась до Теплицької селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 га, яка розташована в смт. Теплик. До клопотання додано графічні матеріали земельної ділянки 0523755100:03:000:0043, копію паспорта та ідентифікаційного коду.
За наслідком розгляду цього клопотання рішенням 10 сесії 8 скликання Теплицької селищної ради від 20.08.2021 № 460 відмовлено у наданні дозволу у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка розміщена у масиві, який використовується громадянами для городництва відповідно до рішення Теплицької селищної ради від 20.05.1992 "Про відведення земельної ділянки під колективні городи і індивідуальне садівництво".
Не погоджуючись з рішенням у частині відмови надати дозвіл на розробку проєкту землеустрою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення у цій частині та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача в частині протиправності рішення відповідача про відмову позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. При цьому, надаючи оцінку вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл, суд зазначив, що порушені права позивача підлягають захисту у спосіб зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача із урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, у місячний строк після припинення (скасування) воєнного стану. Зокрема, суд дійшов висновку, що відмовивши позивачу у задоволенні клопотання та наданні бажаного дозволу, рада, маючи на це повноваження, повно та об'єктивно не встановила правового режиму земельної ділянки щодо якої звернувся позивач, зіславшись при цьому на ймовірні факти її використання іншими особами та не дослідивши дійсного правового режиму цієї землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача надати відповідний дозвіл, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Умовою реалізації судом повноваження про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача є встановлення того, що для його прийняття виконано всі умови, визначені законом (ч. 4 ч. 245 КАС України).
Відповідно до п. а та д ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; д) організація землеустрою.
Згідно з п. а ч. 1 ст. 19 Закону України "Про землеустрій, до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.
Статтею 35 вказаного Закону передбачено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
При цьому, відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Відповідно до п. 3, 7, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України в процесі прийняття рішення (вчинення дій) суб'єкт владних повноважень повинен діяти: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Так, судом першої інстанції встановлено, що при вирішенні питання про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач - орган який вправі розпоряджатися землею та зобов'язаний вести її облік, інвентаризацію, достовірно встановлювати місце розташування та правовий режим земельних ділянок, зазначених вище нормативних приписів не дотримався.
Під час прийняття спірного рішення відповідачем не проведено повного аналізу обставин, з'ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки, що позбавляє суд можливості перевірити факт дотримання позивачем усіх умов, що є необхідними для надання особі бажаного дозволу.
У постанові від 28.05.2020 у справі № 819/654/17 Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача, як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив у його задоволенні.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача прийняти рішення у вигляді рішення, яким зобов'язати надати дозвіл позивачу на розробку документації із землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
У контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом обставин, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Враховуючи, що судом встановлено непроведення відповідачем повного аналізу обставин, з'ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, під час повторного розгляду клопотання Теплицька селищна рада повинна повно, об'єктивно та достовірно встановити правовий режим бажаної для позивача земельної ділянки, використовуючи при цьому належні, допустимі правовстановлюючі документи і лише із їх урахуванням обґрунтувати власний висновок про наявність чи відсутність правових підстав для надання відповідного дозволу позивачу.
Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.
Так, вказаним Законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації
З урахуванням зазначеного, суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень діяти всупереч встановленої законодавством заборони.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для застосування положень ст. 378 КАС України щодо відстрочення виконання рішення колегія суддів не бере до уваги, оскільки наявність підстав для застосування зазначених положень процесуального законодавства не були предметом розгляду судом першої інстанції.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.