Справа № 320/3363/22 Головуючий у 1 інстанції: Головенко О.Д.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
28 березня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Кузьмишиної О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вишгородської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області у видачі містобудівних умов та обтяжень реконструкції квартири АДРЕСА_1 під нежитлове приміщення (офіс) з влаштуванням окремої групи консольного типу без зайняття земельної ділянки, що викладена у листі № 0-31/1874 від 29.12.2021;
- зобов'язати Виконавчий комітет Вишгородської міської ради Київської області видати містобудівні умови та обтяження на підставі поданої заяви № 2-31/М-6378 від 02.12.2021 щодо реконструкції квартири АДРЕСА_1 під нежитлове приміщення (офіс) з влаштуванням окремої групи консольного типу без зайняття земельної ділянки.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області у видачі ОСОБА_1 містобудівних умов та обтяжень реконструкції квартири АДРЕСА_1 під нежитлове приміщення (офіс) з влаштуванням окремої групи консольного типу без зайняття земельної ділянки, що викладена у листі № 0-31/1874 від 29.12.2021 протиправною. Зобов'язано Виконавчий комітет Вишгородської міської ради Київської області видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обтяження на підставі поданої заяви, яка зареєстрована 02.12.2021 за вх. № 2-31/М-6378, щодо реконструкції квартири АДРЕСА_1 під нежитлове приміщення (офіс) з влаштуванням окремої групи консольного типу без зайняття земельної ділянки.
Не погодившись з рішенням суду, Вишгородська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що ч. 1 ст. 12-1Закону України «Про правовий режим території, шо зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастроф» не може бути застосовано до земельних ділянок розташованих в м. Вишгород, оскільки, м. Вишгород не підпадає ані під зону відчуження, ані під зону безумовного (обов'язкового) відселення.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 07.08.2019, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.08.2019 № 176596821.
30 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородської міської ради з заявою, у якій просив видати містобудівні умови та обмеження щодо реконструкції квартири під нежитлове приміщення (офіс) з влаштуванням окремої вхідної групи консольного типу (без зайняття земельної ділянки), з урахуванням маломобільних груп населення. ОСОБА_1 повідомив, що реконструкцію заплановано провести, відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, з урахуванням маломобільних груп населення.
Вказана заява зареєстрована Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради Київської області 02.12.2021 за вх. № 2-31/М-6278.
Листом від 29 грудня 2021 року № 2-31/1874 Виконавчий комітет Вишгородської міської ради Київської області повідомив ОСОБА_1 про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень з огляду на те, що влаштування окремої вхідної групи передбачає наявність земельної ділянки.
Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 1 статті 29 Закону № 3038-VI, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією
За приписами частини 3 статті 29 Закону № 3038-VI, містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
В силу вимог частини 4 статті 29 Закону № 3038-VI, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчий комітет Вишгородської міської ради Київської області листом від 29 грудня 2021 року № 2-31/1874 відмовив позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень щодо реконструкції квартири під нежитлове приміщення (офіс) з влаштуванням окремої вхідної групи консольного типу (без зайняття земельної ділянки), з урахуванням маломобільних груп населення (а.с. 13).
Підставою відмови вказано, що влаштування окремої вхідної групи передбачає наявність земельної ділянки.
Так, згідно частини 3 статті 29 Закону № 3038-VI, у випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності.
Відповідно до частини 4 статті 34 Закону № 3038-VI, реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Влаштування засобів безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин, об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури може здійснюватися без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм та правил. Порядок влаштування засобів безперешкодного доступу до об'єктів або їх розумного пристосування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 квітня 2021 року у справі №823/1741/17, для реконструкції частини житлового будинку, документ, що посвідчує право на земельну ділянку не вимагається.
Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що для реконструкції частини житлового будинку з влаштуванням окремої вхідної групи (засобів безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення) консольного типу, без зайняття земельної ділянки, документ, що посвідчує право на земельну ділянку не вимагається.
При цьому, в силу частини 3 статті 29 Закону № 3038-VI, у випадку, передбаченому ч. 4 ст. 34 Закону № 3038-VI, документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію, додається до заяви виключно за наявності.
Беручи до уваги викладене, вимога відповідача щодо необхідності надання документу, що посвідчує право на земельну ділянку є безпідставною.
Доводи апелянта про те, що ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про правовий режим території, шо зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастроф» не може бути застосовано до земельних ділянок розташованих в місті Вишгород, так як, місто Вишгород не підпадає ані під зону відчуження, ані під зону безумовного (обов'язкового) відселення, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, це не впливає на спірні відносини, до яких підлягає застосуванню частина 4 статті 34 Закону № 3038-VI.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова відповідача у видачі позивачеві містобудівних умов та обмежень є протиправною, що є правовою підставою для задоволення позову.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Вишгородської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Кузьмишина О.М.