Справа № 580/3892/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Трофімова Л.В.
28 березня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року (розглянута у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження, м. Черкаси, дата складання повного тексту рішення - 15 грудня 2023 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, ухвалив рішення,
У серпні 2022 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області (дал - відповідач), просив:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у сумі 30 000 грн, що виплачується на період воєнного стану відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за лютий, березень, квітень, червень та липень 2022 року;
- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області додаткову винагороду у сумі 30 000 грн, що виплачується на період воєнного стану відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за лютий, березень, квітень, червень та липень 2022 року на користь ОСОБА_1 у сумі -124, 284 грн.
Вобгрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що проходить службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у Черкаській області (далі - ТУССО), у рапорті від 06.07.2022 (08.07.2022 вх.П-45) вказав, що станом на 01.07.2022 додаткова винагорода не виплачена і просив нарахувати і виплатити за період з 24.02.2022 до 01.07.2022. У позовній заяві стверджує, що порушення вимог законодавства з 24.02.2022 - наказ керівника про встановлення винагороди відповідно до Постанови №168 не прийнятий і дії з нарахування не вчинені, тому допущена протиправна бездіяльність в оплаті праці - відповідач не надав розрахункових листків з оплати праці, починаючи з лютого 2022 (надав до листа від 25.07.2022 №54.06-215 копію довідки від 13.07.2022 і витяг з наказу від 17.12.2019 №22ос). Покликання роботодавця на відсутність фінансування не є підставою для невиплати додаткової винагороди як складової грошового забезпечення, відтак право позивача належить поновити, починаючиз 24.02.2022. Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» на співробітників ТУССО поширений спеціальний військовий облік військовозобов'язаних. ССО забезпечує у межах повноважень виконання завдань із забезпечення національної безпеки держави.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області у не нарахуванні з обчисленням та сплатою податків, зборів, внесків у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення ОСОБА_1 за період виконання службових обов'язків з 24 лютого 2022 року до 01 липня 2022 року під час дії режиму воєнного стану щомісячно додаткової винагороди у сумі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку за фактично відпрацьований час відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» зі змінами.
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Черкаській області нарахувати з обчисленням та сплатою податків, зборів, внесків у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення ОСОБА_1 за період виконання службових обов'язків з 24 лютого 2022 року до 01 липня 2022 року під час дії режиму воєнного стану щомісячно додаткової винагороди у сумі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку за фактично відпрацьований час відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» зі змінами та виплатити з урахуванням сплачених коштів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що відповідно до наказу ТУССО від 05.12.2019 № 16 о/с позивач прийнятий на службу із присвоєнням у порядку переатестації звання - старший сержант Служби судової охорони.
14.03.2022 №30/30.07-273, 25.03.2022 № №30/30.07-293, 05.04.2022 № №30/30.07-322 Голова ССО звертався листами до ДСА України про виділення коштів з додатком - розрахунком потреби у коштах на виплату додаткової винагороди співробітникам ССО відповідно до Постанови №168, а також до Кабінету Міністрів України листом від 05.04.2022 №30/30.07-321, 07.04.2022 №30/30.07-331 про виділення коштів на період дії режиму воєнного стану та до Верховної Ради України від 07.04.2022 №30/30.07-330.
06.07.2022 позивач звернувся до ТУССО з рапортом про нарахування та виплату додаткової винагороди за період з 24.02.2022 до 01.07.2022 відповідно до Постанови №168.
Також, встанолено, що у рапорті стверджується: виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), проте прохання сформоване так: прошу негайно нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за період з 24.02.2022 до 01.07.2022, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 №168, про прийняте рішення прошу повідомити і надати витяг з наказу про призначення на посаду та довідку про перебування на службі за період з 24.02.2022 до 01.07.2022.
15.07.2022 керівник ТУССО листом №54.06-102/ССО звернувся до Голови ССО про виділення коштів з метою забезпечення реалізації вимог Постанови №168 за КЕКВ 2112, 2120.
25.07.2022 листом №54.06- 229 ТУССО повідомляє позивача, що накази про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної Постановою №168 не видавались, позаяк у затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідно, затвердженому Службою судової охорони кошторисі Територіального управління на 2022 рік, видатки на виплату додаткової винагороди не передбачались і не затверджувались, у зв'язку з чим існуючий фінансовий ресурс фонду оплати праці не дозволяє здійснити одноразову виплату. Повідомлений позивач, що після надходження відповідних бюджетних асигнувань необхідні накази будуть видані в установленому порядку; у додатку надані довідка від 13.07.2022 №54/05-70/22 та копія наказу про призначення на посаду.
Учасники не надали докази на підтвердження внесення/не внесення змін до кошторисів установи ТУССО у межах бюджетного періоду в 2022 (закінчений) та 2023 (триває) про забезпечення реалізації вимог Постанови №168 за КЕКВ 2112 - грошове забезпечення військовослужбовців; 2120 - нарахування на оплату праці.
Державною казначейською службою України згідно з частиною 1 статті 3 Закону здійснюється виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а у разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 3504040) (https://www.treasury.gov.ua/diyalnist/vikonannya-sudovih-rishen; https://www.treasury.gov.ua/diyalnist/vikonannya-sudovih-rishen/pro-stan-ta-termini-pererahuvannya-koshtiv-za-rishennyami-sudiv). Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 до органів Казначейства стягувачами подаються на виконання виконавчі документи, у справах: про стягнення коштів з боржників - до органу Казначейства, де обслуговується боржник.
У Звіті про виконання паспорта бюджетної програми 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя»https://dsa.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/dsa/zvit_passport_20_2022.pdf) йдеться про фінансування для забезпечення виконання функцій та завдань ССО і причини відхилень обсягів видатків за напрямом використання бюджетних коштів від обсягів, затверджених у паспорті бюджетної програми.
Відповідно до довідки від 13.07.2022 №54/05-76/22: ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 до 01.07.2022 перебував на службі в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Черкаській області (ТУССО), виконував покладені обов'язки на Службу судової охорони завдання згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та залучався відповідно до наказу Командувача Сил територіальної оборони Збройних сил України від 07.03.2022 №10 до виконання завдань територіальної оборони для забезпечення відсічі агресії російської федерації, був у відпустці 10 календарних днів із 15 червня до 24 червня 2022 року.
Позивач вважає право на своєчасну оплату праці порушеним, вимоги позивача ґрунтуються на незгоді з відповіддю відповідача про особливості фінансування за рахунок бюджетних коштів, тому за захистом майнового права (легітимні очікування) звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст.43 Конституції України). Відповідно до ч.5 ст.162-1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402) трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони, регулюються законодавством України про працю.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» 25 березня 1992 року № 2232-XII взяттю (зняттю) на військовий облік військовозобов'язаних належать співробітники Служби судової охорони. Відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності надається громадянам призовного віку (абз.9 ч.13 ст.17) - співробітникам Служби судової охорони - на весь період їх служби.
Згідно з пп.40-1 п.19 Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням ВРП від 4 квітня 2019 року № 1051/0/15-19 зі змінами 18.01.2022 №51/0/15-22 ССО забезпечує у межах повноважень Служби як складової сектору безпеки і оборони виконання завдань із забезпечення національної безпеки держави.
Існування реальних загроз національній безпеці може виступати критерієм правомірності певного відступу держави від загальних правил (підходів), що стосуються дії закону в часі, дотримання принципу законності, принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, обов'язковості виконання судового рішення, а також може обмежувати свободу суддівського розсуду (дискреції). Про це зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 5 січня 2023 року у справі №991/5572/22. Головними критеріями (принципами, мірилами) визначення правомірності застосування принципу національної безпеки для прийняття рішень суб'єктами владних повноважень є: справедливість (моральність), гуманність, пропорційність, наявність легітимної мети та безальтернативність.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, продовжений Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затверджений Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затверджений Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затверджений Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затверджений Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затверджений Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затверджений Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затверджений Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, 6 листопада 2023 року № 734/2023 з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, затверджений Законом України 8 листопада 2023 року № 3429-IX).
Згідно з п.2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №53/2022 «Про невідкладні заходи щодо консолідації українського суспільства» передбачено Кабінету Міністрів України затвердити план заходів, передбачивши, зокрема забезпечення з 1 березня 2022 року підвищення грошового забезпечення військовослужбовців. На виконання Указу 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168). Відповідно до Постанови №168 на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Згідно із пункту 2-1 Постанови № 168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Згідно з пунктом 5 Постанова № 168 набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2022 року № 754 до Постанови № 168 внесені зміни, відповідно до яких в абз. 1 п. 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)». Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 р. № 793 у пункті 1: в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінені словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» і доповнений пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту: «нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення». Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 р. № 1066 до пункту 2 постанови №168 внесені зміни: одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві». Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 43 до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 внесені зміни у пункті 1 у першому реченні абзацу першого: слова «співробітникам Служби судової охорони» виключені.
Відповідно до п.8 розділу VI Кодексу № 2456 Кабінет Міністрів України має право встановлювати розміри соціальних виплат, не визначені законом, в абсолютних сумах у межах бюджетних призначень, встановлених за відповідними бюджетними програмами, до законодавчого врегулювання такого питання.
Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 КЗпП, продовжуються на строк дії такого карантину (ч.1 глави XIX КЗпП України). Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (ч.2 глави XIX КЗпП України).
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», що використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, що можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року №2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули Інструкції) для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, що належтить оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Верховний Суд у справі №420/13606/21 дійшов висновку у п.23, що поняття «грошове забезпечення», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «заробітна плата», що використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір в частині вимог, зазначених у пунктах 1.1- 1.4, 1.6- 1.9 цієї постанови охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».
Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року в справі №815/4421/15, від 13 березня 2019 року у справі №807/363/18, від 25 квітня 2019 року у справі №804/496/18, від 26 червня 2019 року в справі №820/4748/17, від 04 грудня 2019 року у справі №813/8469/13-а, від 22 травня 2020 року у справі №808/3200/17, від 04 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19 та інших.
У постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі 520/13014/2020 зазначено, що відповідно до ч.3, 4 ст.148 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення.
Відповідно до п.6 Положення, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.01.2019 № 141/0/15-19 ДСА України відповідно до визначених завдань здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ч.1 ст.23 Кодексу №2456). Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів (п.8 ч.1 ст.2 Кодексу №2456), бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення (п.6 ч.1 ст.2 Кодексу №2456), бюджетна програма - сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій (п.4 ч.1 ст.2 Кодексу №2456). Відповідно до ч.1 ст.51 Кодексу №2456 керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише у межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Відповідно до ч.1 ст.121 Кодексу № 2456 посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з п.5 Постанови №168 постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. Відповідно до пункту 3 Постанови № 168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови. Міністерство фінансів України відповідно до ч. 7 ст. 23 Бюджетного кодексу України у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету здійснює перерозподіл бюджетних асигнувань затверджених у розписі бюджету, в розрізі економічної класифікації видатків, за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів. Відповідно до ч.11 ст.23 Бюджетного кодексу України забороняється без внесення змін до Закону про Державний бюджет збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами державного бюджету на: оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків; видатки за бюджетними програмами, пов'язаними з функціонуванням органів державної влади за рахунок зменшення інших видатків за бюджетними програмами.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2022 №245 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» повністю скорочено видатки розвитку ДСА України в обсязі 541,6 млн грн. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 № 401 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» для ДСА України на 2022 рік зменшено бюджетні призначення на 1574,1 млн грн за бюджетною програмою 0501020 «забезпечення, здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», у тому числі на оплату праці на 1418,5 млн грн.
Закон про державний бюджет утрачає чинність із завершенням бюджетного періоду (триває з 01.01 до 31.12 щороку). Державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни.
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно зі статтею 165 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» (далі - Постанова № 289) затверджені: схема посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схема тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схема тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони. Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам ССО затверджується ДСА України.
Відповідно до пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі - Порядок №384), грошове забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання. Згідно з п.4 Порядку № 384 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги (п.п. 5-7 Порядку № 384). Відповідно до пунктів 9-10 Порядку № 384 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно у межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Згідно з пунктом 15 Порядку №384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (п.17 Порядку №384).
Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16 травня 1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає. Відповідно до частини другої статті 4 цієї Конвенції якщо строк обчислений у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
Відповідно до висновків Верховного Суду прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17, у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15 та від 08.10.2018 у справі № 927/490/18).
Згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України від 15.06.2020 № 26245/14036-33-20/8.1.2 в науковій літературі зазначається, що для позначення початкової і кінцевої дати, тобто певного періоду часу, у документах прийменник «з» треба вживати в парі з прийменником «до». Інколи, щоб увиразнити входження певної дати до встановленого терміну, додають прислівник «включно», проте його вживання поряд з останньою датою недоречне (https://minjust.gov.ua/; https://radnuk.com.ua/praktyka_zakupivel/try-retsepty-uspishnoho-zavershennia-2021-roku/).
Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зазначав про необхідність виконання державою зобов'язань щодо виплати встановлених законодавством заробітної плати, пенсій та інших виплат, що фінансуються з державного бюджету. Верховний Суд України доходив висновків, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).
Верховний Суд висновує: суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, що не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи - такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив: закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України під час ухвалення рішення у типовій справі, що відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність - необхідні, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005).
За характеристикою ознак справи у постанові ВПВС від 21.09.2023 за результатами розгляду зразкової справи № 260/3564/22 справу за позовом ОСОБА_1 необхідно визнати типовою згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України.
Одноразова додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітника ТУССО.
Матеріали справи не містять звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю у контексті підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та/або Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою КМУ від 04.12.2019 року № 1132 «Про внесення змін до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» (п.5).
Відповідач не заперечив право, яке позивач набув, починаючи з 24.02.2022 на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, покликаючись на вжиті заходи для збільшення фінансування з метою забезпечення сприяння у реалізації прав працівника з огляду на відсутність бюджетних асигнувань у кошторисі ТУССО (проте відповідні розрахунки і докази щодо кошторису до суду не надав).
З 24 лютого 2022 року у співробітників Служби судової охорони виникло право на нарахування додаткової винагороди, виходячи з розміру 30000 грн (співробітникам ССО, які проходять службу в районах ведення бойових дій) та 10000 грн (іншим співробітникам ССО) щомісячно, з урахуванням висновків ВПВС у постанові від 21.09.2023 у зразковій справі №260/3564/23 за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця, а у тих співробітників, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи у відповідних районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди, виходячи з розміру 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Оскільки право на виплату додаткової винагороди співробітникам ССО згідно з Постановою № 168 зі змінами підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, то не може бути обмежене з підстав відсутності бюджетного фінансування, позаяк виплата передбачена чинним законодавством і особа має легітимні очікування у контексті майна і фінансових інтересів.
З 21 січня 2023 року співробітники Служби судової охорони відповідно до змін до Постанови №168 на підставі Постанови №43 (дія не поширюється на правовідносини, що діяли до набрання нею законної сили з 24.02.2022 до 20.01.2023) втратили право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн.
Зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 у частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» та конструкція норми «виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на величину додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» передбачає виплату додаткової винагороди за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Правило обчислення пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконану норму праці закріплене у п.14 Порядку №384, згідно з яким під час виплати співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Позивач і відповідач не надали до суду власні розрахунки і табелі обліку робочого часу щодо відпрацьованого часу за період з 24.02.2024 до 01.07.2023, у довідці зазначений період відпустки позивача у червні.
Філологічне (граматичне, текстове, мовне) тлумачення - це з'ясування змісту норми права через граматичний аналіз її словесного формулювання з використанням законів філології; ґрунтується на даних граматики, лексики і припускає аналіз слів, пропозицій, словесних формулювань юридичних норм (http://politics.ellib.org.ua/pages-1706.html). ОСОБА_2 розрізніє законодавче та філологічне тлумачення (http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/51300/21): за філологічного тлумачення аналізують слова (терміни), за законодавчого тлумачення аналізують не слова, а поняття, що вони позначають; з'ясовуються значення правової норми на базі юридичної науки, які можуть міститися в самому тексті закону у вигляді дефініцій цих понять, а також у роз'ясненнях судових інстанцій та наукових коментарях.
Логіка - формальна логіка, що застосовує математичні методи й спеціальний апарат символів і досліджує мислення за допомогою обчислень (https://r.donnu.edu.ua/bitstream/123456789/469/1/Словник_RD-Суч_лінгв_словник%20%281%29.pdf).
Величина - розмір, обсяг, протяжність чогось. Розмір - величина, обсяг чого-небудь в одному або в кількох вимірах; величина грошової оплати або винагороди за що-небудь; величина, масштаб якого-небудь явища; сила, міра вияву чого-небудь (https://slovnyk.ua/index.php?swrd).
Як відомо є виплати, що призначаються у розмірі з обчисленням до кратного прожиткового мінімуму; до кратності мінімальної зарплати; неоподаткованого мінімуму; у розмірі відсотків.
Під обчисленням варто розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення (висновок у постановах Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 та від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19).
ВПВС у справі №910/4518/16 ЄДРСР 79684987 висновує: п.22 - відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондують із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, що власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу; п.23 - винагорода або заробіток, що можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Є очевидним, що у постанові №168 не визначена фіксована сума (загальна кількість, сукупність чого-небудь; певна кількість грошей; результат додавання двох або кількох величин /https://slovnyk.ua/index.php), що не потребує додаткових / подальших обчислень.
Відповідно до Інструкції № 114/8713 нарахування відображаються за календарний місяць (з першого до останнього числа місяця). Наприклад, суми нарахувань за час відпусток, на відміну від порядку фактичної виплати, розподіляються пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці (п.1.6.1). Якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому були здійснені нарахування (п.1.6.2). Виплати, що не належать до фонду оплати праці: внески підприємств на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (п.3.1); допомоги та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування (3.2) - допомога по тимчасовій непрацездатності (оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації).
Відповідно до п.21 Постанови №168 (у редакції Постанови №793) на виконання якого прийнятий Порядок №396 керівник ДСА України визначає порядок і умови виплати додаткової винагороди, проте визначення у пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за іншими параметрами (величиною) виходить за межі наданих ДСА України повноважень. Згідно висновків Верховного Суду до спірних правовідносин не застосовуються положення Порядку №396 (п.75 у зразковій справі №260/3564/22).
Верховний Суд висновує у справі №6-951цс16: вимога вчинити дії у майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту належить тільки порушене право.
Відповідно до пункту 1 постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), проте у рапорті позивач не просив видати наказ про встановлення винагороди, вимога зобов'язати нарахувати і виплатити на підставі наказу є передчасною за відсутності останнього на час виникнення спірних правовідносин, тому у цій частині вимоги належить відмовити, позаяк бюджетний період 2022 року завершений.
Територіальне управління Служби судової охорони у Черкаській області є належним відповідачем у справі за пред'явленим позивачем позовом, позаяк роботодавець - суб'єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах у 2022 щодо не нарахування позивачеві додаткової винагороди, починаючи з 24.02.2022 для обчислення до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за фактично відпрацьований час.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Між позивачем і ДСА України безпосередньо не виникло правовідносин, де би суб'єкт владних повноважень порушив права позивача, що підтверджується висновком Верховного Суду у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22.
Право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене постановою Кабінету Міністрів України № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в національній системи грошового забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
Відповідач не довів правомірність бездіяльності у ненарахуванні позивачеві додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, починаючи з 24 лютого 2022 року із розрахунку до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за фактично відпрацьований час співробітником ТУССО.
Колегія суддів критично оцінює твердження відповідача у відповіді на звернення позивача щодо видання наказу у майбутньому.
Доказів, що на виконання абз. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 Територіальне управління Служби судової охорони у Черкаській області зобов'язане було прийняти наказ про встановлення позивачеві додаткової винагороди у період з 24.02.2022 до 01.07.2022 у межах кошторисних призначень та наявних бюджетних асигнувань за відповідними КЕКВ 2112 (грошове забезпечення військовослужбовців), КЕКВ 2120 (нарахування на оплату праці) матеріали справи не містять.
Суд апеляційної інстанції у справі №580/3333/22 рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог про зобов'язання прийняти наказ про призначення співробітнику ССО додаткової винагороди скасував.
Помилковими є доводи позивача про те, що має відбутись стягнення у сумі -124, 284 грн, що не є нарахованою (обчисленою пропорційно до відпрацьованого часу) відповідачем і не обліковується в обліку як заборгованість, тому у цій частині вимоги належить відмовити як передчасній.
Відмова Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області (податковий агент, страхувальник) у нарахуванні та виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових грошового забезпечення позивача з підстави відсутності бюджетних асигнувань (без надання доказів фінансування, виконання кошторису, розрахунку економії коштів) порушує гарантоване Конституцією України право особи на повагу мирно володіти майном (легітимні очікування), що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 21 вересня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22. Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України №168 разом з положеннями статей 43 і 58 Конституції України, ч.5 ст.13, статей 161, 165 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», приписами Порядку №384 і Порядку №396 належить застосовувати в адміністративних справах про виплату на користь співробітників Служби судової охорони додаткової винагороди у правовідносинах, що виникли з 24 лютого 2022 року.
Щодо строку звернення до суду із цим позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлене у залежність від бюджетних асигнувань (висновки Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а ЄДРСР 89869039).
Оцінивши докази і доводи сторін, пояснення третьої особи за встановлених обставин справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстнції про наявні підстави для часткового задоволення позову.
Надаючи оцінку твердженню відповідача, що виплата додаткової винагороди можлива лише у межах виділених коштів як причину не виконання покладеного обов'язку роботодавця, страхувальника, податкового агента нарахувати додаткову винагороду за відсутності належного і достатнього (на думку відповідача) фінансування, суд визнає такі доводи необґрунтованими (за відсутності доказів ефективного використання кошторису) з урахуванням позиції ДСА України «про внутрішні резерви» і доходить висновку з урахуванням усіх критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України, про часткову обгрунтованість позовних вимог позивача про протиправну бездіяльність відповідача за період з 24.02.2022 до 01.07.2022 у межах позовних вимог щодо оплати праці співробітника ТУССО.
Під час вирішення спору суд обирає спосіб захисту порушеного права, застосований Верховним Судом у зразковій справі: позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області здійснити нарахування до 30000,00 грн та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у сумі 30 000 грн, що виплачується на період воєнного стану відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за лютий, березень, квітень, червень та липень 2022 року з обчисленням та сплатою податків, зборів, внесків у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення пропорційно в розрахунку на місяць за фактично відпрацьований час співробітником ТУССО.
Верховний Суд у справі № 640/16224/19 (провадження № К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи.
У частині вимоги про визнання протиправної бездіяльності з невиплати ненарахованої суми винагороди належить відмовити як передчасній.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявні підстави для часткового задоволення позову.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль