Справа № 703/110/24 Суддя (судді) першої інстанції: Биченко І.Я.
27 березня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Штульман І.В.
суддів: Вівдиченко Т.Р.,
Черпака Ю.К.,
при секретарі судового засідання Верес П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2024 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 1171476 від 27 грудня 2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 1190,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 123-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);
- провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 123-1 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, закрити.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 (надалі - апелянт), подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржуване ним рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, без з'ясування фактичних обставин справи, а висновки про відсутність підстав для задоволення позову гуртуються на неповному з'ясуванні всіх обставин справи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Позивачем подано до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Матеріалами справи встановлено, що 27 грудня 2023 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції сержантом Кушлаком А.В. винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1171476, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121-3 КУпАП та застосовано стосовно нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. Постанова поліцейського мотивована тим, що ОСОБА_1 27 грудня 2023 року о 14 годині 27 хвилин на 210 кілометрів автодороги М30 «Стрий-Ізварине» керував автомобілем марки «КІА FORTE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з забрудненим державним номерним знаком, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів, чим порушив підпункт «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з прийнятим суб'єктом владних повноважень рішенням про притягнення до адміністративної відповідальності і застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню мотивуючи це слідуючим.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року за № 3353-XII (далі - Закон №3353-XII) регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Згідно статті 14 Закону № 3353-XII учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).
Пунктом 1.1 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пункту 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно пункту 1.9 Правил особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктами «а», «б» пункту 2.3 ПДР визначено, що перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до підпункту «в» пункту 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів.
Частиною першою статті 121-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу з забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху до письмового відзиву представником відповідача надано диск з відеозаписом, на якому зафіксовано події з 14 год 24 хв до 14 год 59 хв під час несення служби патрульними Управління патрульної поліції 27 грудня 2023 року на 210 кілометрі автодороги М30 «Стрий-Ізварине», виявлення ними транспортного засобу позивача та його зупинка, причину такої зупинки та подальший розгляд справи про адміністративне правопорушення. Вказаний диск судом першої інстанції долучено до матеріалів справи (а.с. 41 том І).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «КІА FORTE» із забрудненими номерним знаком, що не давав чітко визначити його символи на відстані 20 метрів.
Згідно частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегію суддів апеляційного суду досліджено відеозаписи, надані відповідачем та за результатом їх перегляду встановлено, що передні номерні знаки транспортного засобу НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , візуально є чіткими та надають можливість ідентифікувати їх («clip-0» 14 год 25 хв 05 сек.), а фіксація заднього номерного знаку з 14 год 24 хв до 14 год 59 хв взагалі відсутня на відеозаписах відповідача спеціальним пристроєм відповідача під №475905.
На відеозаписі «clip-1» 14 год 25 хв зафіксовані пояснення ОСОБА_1 працівникам поліції про тривале перебування в дорозі. На попередньому відрізку дороги, приблизно за 50 кілометрів до місця зупинки працівниками поліції, він потрапив під сніг з дощем, дорожнє покриття було не розчищене, попереду їхали великогабаритні автомобілі, внаслідок чого номерні знаки забруднилися. Вийшовши з власного авто він протер передні номерні знаки, а в подальшому і задню частину автомобіля. О 14 год 37 хв він просив поліцейських дочекатися приїзду працівників Служби моніторингу поліції, яку викликав для проведення відповідних замірів, і до їх приїзду просив не застосовувати відносно нього адміністративне стягнення, однак працівник відповідача о 14 год 54 хв виніс стосовно нього оспорювану постанову.
Переглянувши надвані відповідачем відеозаписи, що здійснені працівниками відповідача 27 грудня 2023 року на службову відеокамеру під №475905, колегія суддів встановила, що на жодному з них не зафіксовано стан заднього державного номерного знаку на автомобілі позивача: «clip-0» з 14 год 24 хв до 14 год 25 хв; «clip-1» з 14 год 25 хв до 14 год 40 хв; «clip-2» з 14 год 40 хв до 14 год 50 хв; «clip-3» з 14 год 51 хв до 14 год 57 хв; «clip-4» з 14 год 58 хв до 15 год 00 хв.
Тобто, на відеозаписах з камер відповідача належним чином не зафіксовано, що задній номерний знак транспортного засобу, яким 27 грудня 2023 року о 14 год 27 хв керував ОСОБА_1 був брудний і його неможливо було ідентифікувати на відстані 20 метрів.
Щодо наявності фотофіксації зробленої інспектором на його власний телефон та його особистого фото від 09 лютого 2024 року взагалі не зрозуміло чий це автомобіль, коли і з якої відстані сфотографований, по ньому неможливо ідентифікувати задні номерні знаки транспортного засобу і саму марку авто, дане фото неналежної якості (розмите). При цьому, записи з особистого телефону інспектора поліції 27 грудня 2023 року не додавалися до постанови серії ЕНА № 1171476 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото, таке фото з особистого телефону поліцейського не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 123-1 КУпАП.
Правова позиція з цього питання неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30 квітня 2020 року у справі №524/1113/17, від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.
У постанові відповідача серії ЕНА № 1171476 чітко зазначено про відеозапис за №475905, проте відсутні будь-які відомості про фото чи відео фіксацію на інші пристрої, які використовували інспектори патрульної поліції.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи норми права, а також на те, що поведінка позивача не була умисною і забруднення номерного знаку, якщо і відбулося, то з причин несприятливих погодних умов, колегія суддів вважає висновки інспектора патрульної поліції, який складав оспорювану постанову серії ЕНА №1171476, помилковими так як ним не було враховано усіх обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №536/1703/17.
Враховуючи викладене, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає за належне скасувати рішення суду першої інстанції, адміністративний позов задовольнити, визнати протиправною і скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1171476 від 27 грудня 2023 року та закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .
За змістом частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною першою цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у даній справі було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605,60 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 805,20 грн. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, колегія суддів вважає, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача у сумі 1410,80 грн на користь позивача.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Керуючись статтями 272, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2024 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 1171476 від 27 грудня 2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 1190,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 123-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 123-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 5, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1410 (одна тисяча чотириста десять) гривень 80 копійок
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: Т.Р. Вівдиченко
Ю.К. Черпак