Справа № 404/433/24
Номер провадження 1-кп/404/21/24
27 березня 2024 року Кіровський районний суд м.Кіровограда у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м.Кропивницькому кримінальне провадження №12023120000001235 від 13.10.2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мартоноша Новомиргородського району Кіровоградської області, громадянина України, не працюючого, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, проживаючого без реєстрації по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України,
Кіровським районним судом м.Кіровограда розглядається вказане кримінальне провадження, у якому стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого спливає 30.03.2024 року. Проте, завершити судовий розгляд до вказаного часу об'єктивно неможливо у зв'язку з великим обсягом доказів, які підлягають дослідженню, а тому на обговорення учасників судового розгляду винесено питання, передбачені ч.3 ст.331 КПК України.
Заслухавши прокурора, який просив суд продовжити термін дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , представника потерпілого, який в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою та просили змінити йому запобіжний захід на інший більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з тримання під вартою, такий як: особисте зобов'язання або домашній арешт у визначений час доби, пославшись на відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та позитивну характеристику особи обвинуваченого, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ст.5 ч.1, ч.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обгрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст.5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Так, у справі «Воляник проти України» від 02.10.2014 року, ЄСПЛ вказав, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинені щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, та яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, що пов'язані з домашнім насильством, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання Кримінальним законом у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Вказані обставини в сукупності свідчать про можливість обвинуваченим перераховуватися від суду, що є ризиком відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу, суд також приймає до уваги те, що ОСОБА_6 , хоч і раніше не судимий, проте не має постійного місця проживання і реєстрації, не одружений, дітей також не має, офіційно не працює, а тому на думку суду застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинувачений не порушував у зв'язку з відсутністю об'єктивної можливості такого порушення, що не залежало від його волі.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_6 має реальну можливість ухилятися від кримінальної відповідальності, оскільки через тяжкість кримінального правопорушення по якому висунуто обвинувачення, та зібраних у справі доказів і можливе покарання у разі доведення його провини, свідчить про те, що останній може вчинити спробу направлену на ухилення від кримінальної відповідальності та суду; незаконно впливати на потерпілу і свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки останні в суді під час розгляду кримінального провадження по суті не допитувалися, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , що не надасть можливості забезпечити виконання процесуальних рішень, є підставою вважати, що найбільш ефективним запобіжним заходом відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , та таким, який забезпечить неупередженість повноту та всебічність процесу судового розгляду в даному випадку, буде тримання під вартою з ізоляцією від суспільства, що відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
У той же час, доказів на підтвердження позиції захисту суду також не надано та у судовому засіданні також не досліджувалися.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання захисника.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Відтак, виходячи з положень ст.177, 178, 183, 194 КПК України, ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали обвинувального акту, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, а також те, що на території України введено воєнний стан, тому суд приходить до обґрунтованого висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.331, 369-372, 392, 615 КПК України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, суд
В задоволенні клопотання захисника-адвоката ОСОБА_5 про зміну його підзахисному ОСОБА_6 , запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з тримання під вартою (особисте зобов'язання або домашній арешт у визначений час доби), - відмовити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто з 27.03.2024 року до 25.05.2024 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровський районний суд м.Кіровограда.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Суддя Кіровського районного суду
м. Кіровограда ОСОБА_1