Справа № 344/5659/24
Провадження № 1-кс/344/2530/24
26березня 2024 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту доОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, в рамках кримінального провадження, внесеного 05 січня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12024091010000060,-
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся з зазначеним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що 21 березня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.
20 грудня 2023 року ОСОБА_5 , перебуваючи в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, на зупинці громадського транспорту зайшов до тролейбуса № 241.
Перебуваючи в середині тролейбуса № 241, ОСОБА_5 на сидінні побачив рюкзак, який належить ОСОБА_6 . Усвідомлюючи, що рюкзак залишений без нагляду, в ОСОБА_5 виник умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою незаконного збагачення, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, в період дії на території України воєнного стану, який введено згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, востаннє внесеними Указом Президента України № 10211/2023 від 06 листопада 2023 року, затвердженим Законом України № 3429-ІХ від 08 листопада 2023 року) таємно викрав нагрудну сумку типу - слінг, марки «Nike», кольору gray вартістю 856 гривень.
Після вчинення крадіжки ОСОБА_5 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 856 грн.
Підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища Воловець Мукачевського району Закарпатської області, житель АДРЕСА_1 , громадянин України, із середньою освітою, непрацюючий, неодружений, на утриманні нікого не має, депутатом та інвалідом не являється, раніше судимий: 07 червня 2016 року Воловецьким районним судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України до покарання у виді трьох років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі статей 75, 76 Кримінального кодексу України із випробуванням терміном один рік; 18 грудня 2018 року Воловецьким районним судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України до покарання у виді трьох років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі статей 75, 76 Кримінального кодексу України із випробуванням терміном один рік
Вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовано підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відомостями, що містяться у протоколах:огляду місця події, допиту потерпілого, допитів свідків, протоколами огляду відеозапису, протоколами впізнання та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого відповідно до санкції ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
З огляду на вказане наявні ризики, передбачені частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексуУкраїни, оскільки існує можливість:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років та він усвідомлює неминучість покарання за вчинення злочину і може у майбутньому переховуватись від органів слідства та суду;
- незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки йому відомо про можливе місце їх перебування;
- вчиняти інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний не має постійного джерела прибутку та стійких соціальних зв'язків.
Підозрюваний офіційно не працює, джерело його доходів невідоме, стійкі соціальні зв'язки відсутні, він, розуміючи неминучість покарання у виді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого і свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, заборонити залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду у нічний період доби з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин та покласти обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України обов'язки.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання, просили задовольнити.
Підозрюваний не заперечував щодо задоволення вимог клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно зі змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до частини першої та другої статті 181 Кримінального процесуального кодексу України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами у кримінальному провадженні, а саме відомостями, що містяться у протоколах:огляду місця події, допиту потерпілого, допитів свідків, протоколами огляду відеозапису, протоколами впізнання та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, на стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного та неупередженого спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вказане правопорушення.
Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов'язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Про існування ризиків, наведених стороною обвинувачення, свідчать наступні обставини.
Пункт 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності цього ризику слідчий суддя враховує те, що підозрюваний підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного ОСОБА_5 та характером і тяжкістю кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Пункт 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України - незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Оцінюючи можливість впливу на потерпілого та свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на потерпілого та свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Слідчий суддя, оцінюючи наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, враховує те, що підозрюваний не працевлаштований, не має постійного джерела доходу та надалі може продовжити свою злочинну діяльність.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Щодо можливості застосування інших запобіжних заходів, окрім домашнього арешту, то слідчий суддя зазначає наступне.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов'язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов'язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.
Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного достатніх коштів для внесення застави, відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього.
Слідчий суддя враховує характеристику особи підозрюваного, те, що він раніше судимий, має постійне місце проживання, зважає на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та наведену стороною обвинувачення наявність ризиків, виходячи з чого, вважає, що застосування до підозрюваного домашнього арешту здатне у повній мірі забезпечити дієвість даного кримінального провадження.
Отож відсутні достатні підстави слідчому судді для застосування підозрюваному іншого м'якішого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
У судовому засіданні доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому до підозрюваного, враховуючи наведені у клопотанні ризики, репутацію підозрюваного, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, те, що стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, з урахуванням вимог статті 181 Кримінального процесуального кодексу України, слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши підозрюваному у нічний період доби з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
На переконання слідчого судді, перебування під домашнім арештом забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання згаданих ризиків, даний запобіжний захід є співмірним і доцільним у даному кримінальному провадженні, реалізація цього запобіжного заходу не позбавляє підозрюваного права під час перебування під домашнім арештом звернутися до слідчого чи прокурора про надання дозволу на залишення місця проживання.
Крім того, слідчий суддя вважає, що на підозрюваного слід покласти обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 181, 184, 193, 194, 196, 205, 309, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 57 (п'ятдесят сім) днів, тобто до 21 травня 2024 року включно, але виключно в межах строку досудового розслідування.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду у нічний період доби з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 передбачені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України обов'язки, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою та у призначений час;
- у період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилинне залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обов'язки, покладені на підозрюваного, діють протягом строку дії ухвали.
Строк дії ухвали до 21 травня 2024 року включно.
Виконання ухвали доручити відповідному органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, а контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 29 березня 2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1