Справа № 344/12115/22
Провадження № 1-кп/344/339/24
27 березня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-
ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Так , ОСОБА_4 , 31.08.2018 року близько 13 год 40 хв, перебуваючи на дамбі річки Бистриця Солотвинська на вул. Набережна ім. Василя Стефаника у м. Івано-Франківську, а саме навпроти виїзду з вул. Берегова, побачив залишений без нагляду велосипед марки «Focus» моделі «FatBoy», який належить потерпілому ОСОБА_6 , після чого в нього виник протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно та повторно, з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, користуючись, тим що за його діями ніхто не спостерігав, шляхом вільного доступу таємно викрав велосипед марки «Focus» моделі «FatBoy» сірого кольору, вартість якого згідно висновку експерта №4.3-449/18 від 14.09.2018 року становить 8450 гривень.
В подальшому, ОСОБА_4 , із викраденим майном, покинув місце вчинення злочину, та розпорядився ним на власний розсуд, в результаті чого потерпілому ОСОБА_6 спричинено матеріальну шкоду на вказану суму.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та беззастережно, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. До вчиненого обвинувачений ставиться критично, щиро кається, та просить суд його суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_4 , відшкодування збитків шляхом повернення викраденого майна.
Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді арешту строком на 3 місяці, думку обвинуваченого , який просив суворо його не карати, а також враховуючи дані про особу винного, щире каяття та відшкодування збитків шляхом повернення викраденого майно, як обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважає, що ОСОБА_4 слід призначити основне покарання у виді арешту в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України (в редакції, що була чинна на момент вчинення кримінального правопорушення), і таке покарання буде достатнім, справедливим, співмірним та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ "Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства").
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.
Таке покарання є достатнім, справедливим та необхідними для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід не обирався.
Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого.
Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 393, ч. 15 ст. 615 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту строком на три місяці.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1859 гривень процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення експертиз.
Речові докази:
- змиви з ручок велосипеда (постанова від 10.09.2018 року) - знищити;
- відео диск із відеозаписами (постанова від 14.09.2018 року) - зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;
- паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_6 (постанова від 20.09.2018 року) - вважати повернутим ОСОБА_6 .
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.
Суддя ОСОБА_1