28 березня 2024 р. Справа № 480/5072/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2023, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, по справі № 480/5072/23
за позовом ОСОБА_1
до Недригайлівська селищна рада третя особа ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Недригайлівської селищної ради, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку і моральної шкоди, в якому просила суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Недригайлівської селищної ради від 02.05.2023 про дострокове припинення повноважень секретаря селищної ради;
- поновити позивача на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 02.05.2023;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі середнього заробітку в сумі 14 802,54 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Недригайлівської селищної ради, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про скасування рішень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку і моральної шкоди задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Недригайлівської селищної ради від 02.05.2023 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Недригайлівської селищної ради Постоєнко Ірини Віталіївни».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 03.05.2023.
Стягнуто з Недригайлівської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14 458, 23 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з вищевказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інтенції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 по справі № 480/5072/23 в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Крім того, просить стягнути на її користь судові витрати у сумі судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у процесі незаконного звільнення у позивачки різко погіршився стан здоров'я, у зв'язку з відсутністю заробітної плати виникли фінансові труднощі в утриманні дитини, а також звільнення із займаної посади понижує її авторитет та ділову репутацію серед жителів смт. Недригайлів. Посилається на правові позиції Верховного Суду у постановах від 27.11.2019 по справі № 750/6330/17 та від 21.10.2021 у справі № 826/2778/14.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням 1 сесії Недригайлівської селищної ради 8 скликання від 26.11.2020 ОСОБА_1 була обрана секретарем ради. Під час виконання позивачем обов'язків секретаря Недригайлівської селищної ради, головою Недригайлівської селищної ради 28.04.2023 прийнято розпорядження № 48-ОД про продовження пленарного засідання дванадцятої сесії Недригайлівської селищної ради після перерви 02.05.2023 о 10 год. 00 хв.
За результатами засідання сесії Недригайлівської СР 02.05.2023, прийнято рішення про дострокове припинення повноважень ОСОБА_1 як секретаря Недригайлівської селищної ради. Підставою для прийняття такого рішення визначено незабезпечення здійснення наданих секретарю селищної ради повноважень, порушення пункту 4 та 7 частини 3 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Рішенням від 07.06.2023, ОСОБА_1 була обрана секретарем Недригайлівської селищної ради восьмого скликання та на період відсутності голови селищної ради, їй надано право першого підпису фінансово-господарських документів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог стосовно відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів спричинення позивачу моральної шкоди оскаржуваним рішенням відповідача про дострокове припинення повноважень секретаря селищної ради, а також із недоведеності причинного зв'язку між цим та настанням будь-яких негативних наслідків для позивача у вигляді моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України) (п. 57).
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на приписи статті 9 КАС України, якою визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відтак, ураховуючи положення статей 72- 74, 77- 78 КАС України, колегія суддів зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок її доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Вказані висновки були підтримані Верховним Судом у постановах від 08.02.2022 по справі № 520/1607/2020, від 17.01.2024 по справі № 580/1015/21.
При цьому, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Колегією суддів встановлено, що менше як через місяць після незаконного дострокового припинення повноважень ОСОБА_1 як секретаря Недригайлівської селищної ради, що мало місце 02.05.2023, рішенням від 07.06.2023 позивачка була знову обрана секретарем Недригайлівської селищної ради.
Вказані обставини свідчать про відсутність суттєвого зниження престижу, ділової репутації позивачки. Більш того, таке швидке призначення позивачки на попередню посаду свідчить про відсутність потреб значного часу та зусиль, необхідних для відновлення її попереднього професійного стану, нетривалість стану невизначеності позивачки у трудових правовідносинах.
Щодо посилань позивачки на проблеми зі здоров'ям, то колегія суддів також зауважує, що матеріали справи не містять жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між достроковим припиненням її повноважень та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо).
При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.
Отже, зважаючи на те, що позивачкою не надано належних доказів, що підтверджують заподіяння їй сильних душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачкою, та не доведено причинно-наслідковий зв'язок з предметом позову, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Щодо посилань апелянта на правові позиції Верховного Суду у справах у постановах від 27.11.2019 по справі № 750/6330/17 та від 21.10.2021 у справі № 826/2778/14, то колегія суддів зауважує наступне.
Як наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Посилання на практику Верховного Суду можливе в контексті аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів.
Так, у справі № 826/2778/14 в обґрунтування вимог стосовно моральної шкоди позивач посилався на тривалість та складність процедури відновлення його порушеного права та зазначав, що на ґрунті нервових переживань у нього сталися гіпертонічні кризи 16 січня 2014 року та 03 лютого 2014 року, він вимушений був неодноразово з 16 січня 2014 року звертатися за медичною допомогою та стаціонарно лікуватися. Так, за обставинами справи позивача було звільнено 03 лютого 2014 року, поновлено на посаді постановою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року, а виконане вказане судове рішення роботодавцем було лише 14 лютого 2020 року.
Натомість, як встановлено колегією суддів з обставин даної справи, менше ніж через місяць після дострокового припинення повноважень секретаря ради, позивачка було знову призначена на ту саму посаду.
У справі № 750/6330/17 позивач не міг домогтись розгляду його заяви у порядку та строки, передбачені законодавством.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи, що правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів, колегія суддів вважає правові висновки Верховного Суду, на які посилається апелянт, нерелевантними до обставин даної справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 по справі № 480/5072/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич О.А. Спаскін