28 березня 2024 р.Справа № 440/17706/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 по справі № 440/17706/23
за позовом ОСОБА_1
до Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування з 01 березня 2023 року обмеження ОСОБА_1 розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році”, розміром 1 500 гривень;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01 березня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1500 грн, виходячи з 83% розміру грошового забезпечення, в тому числі збільшення основного розміру пенсії на підставі оновленої довідки від 09 червня 2023 року №66/21/4/32фв про розмір грошового забезпечення, без обмеження виплати пенсії максимальним розміром з урахуванням фактично сплачених сум;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про його виконання, що передбачено ст. 382 КАС України.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 в задоволенні позову відмовлено.
За наслідками апеляційного перегляду, постановою Другого апеляційного адміністративного сулу від 07.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 по справі № 440/17706/23 скасовано.
Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування з 01 березня 2023 року обмеження ОСОБА_1 розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" розміром 1500 гривень.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01 березня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, максимальним (граничним) розміром 1500 грн. визначеного абз. 2 п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", з урахуванням фактично сплачених сум.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_1 подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до суду звіт про виконання судового рішення та за наслідками розгляду даного звіту або в разі його не подання встановити новий строк його подання, вирішити питання про накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування заяви зазначив, що 08.03.2024 ним подана до пенсійного органу заява про добровільне виконання постанови Другого апеляційного адміністративного сулу від 07.03.2024 у справі № 440/17706/23, проте станом на 14.03.2023 судове рішення залишилось невиконаним.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач) не надало заперечення на заяву про встановлення судового контролю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява про встановлення судового контролю не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційній нормі про обов'язковість судового рішення кореспондують положення норм статті 370 КАС України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Окрім цього у рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (висновок Верховного Суду, наведений в ухвалі від 01.02.2021 у справі № 9901/226/19).
Поряд із цим, за правилами ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Указаною нормою процесуального закону передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, на чому також наголошено й в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 у справі № 826/9960/15.
За висновками щодо застосування норм права, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №800/592/17, клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі.
Водночас, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
При цьому, закон не встановлює, з яких підстав на суб'єкта владних повноважень може бути покладено такий обов'язок.
Однак, за змістом норм ст. 129-1 Конституції України, ст. 370 КАС України та ст. 13 Закону №1402-VIII щодо обов'язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення.
Такий висновок щодо застосування норм права наведено Верховним Судом у постанові від 17.09.2020 у справі № 340/962/19, а також в ухвалі Верховного Суду від 13.12.2021 у справі № 826/3235/16.
Звертаючись до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, ОСОБА_1 зазначає, що відповідач станом на 14.03.2024 безпідставно не виконує постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 у справі № 440/17706/23, в підтвердження чого надає його заяви від 08.03.2024 до відповідача із вимогами виконати судове рішення та відомості з особистого кабінету ОСОБА_1 на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України (т. 3 а.с. 5-41).
Разом з тим, відповідей пенсійного органу на заяви заявника, які б свідчили про намір боржника ухилятись від виконання судового рішення матеріали справи не містять.
Відсутність відомостей в електронному кабінеті пенсіонера щодо перерахунку індексації до пенсії на виконання судового рішення також не свідчить про те, що загальний порядок виконання судового рішення не дає очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Тобто, судом не встановлено достатніх і переконливих доказів на обґрунтування необхідності встановлення судового контрою в порядку ст. 382 КАС України, а також не надано доказів на підтвердження вказаних ним обставин стосовно невиконання судового рішення й наміру відповідача ухилення від цього обов'язку.
Водночас, колегія суддів зауважує, що виконання рішення суду забезпечується також через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження.
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Водночас, станом на момент звернення заявника з заявою про встановлення судового контролю та її розгляду судом відсутні відомості щодо отримання ним виконавчого листа та пред'явлення його до виконання в органи державної виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення.
Тобто позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження".
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 311, 325, 328, 370, 382, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 у справі № 440/17706/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Жигилій С.П. Присяжнюк О.В.