28 березня 2024 року справа №200/5688/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гайдар А.В., Геращенко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 200/5688/23 (головуючий І інстанції Логойда Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету адміністративного позову, просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виконання його законних вимог відносно виплати йому пенсії з 01.08.2021 року без обмеження максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність,
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплачувати йому пенсію в повному обсязі - без обмеження максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно до нарахованих сум; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо проведення відповідного перерахунку та виплати йому пенсії з 01.08.2021 року без обмеження суми виплати його пенсії максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок та визначити суму різниці між нарахованими належними йому до виплати сумами пенсії та фактично виплаченими, протиправно обмеженими максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, сумами пенсії з 01.08.2021 року, та виплатити, йому суму різниці між нарахованими належними до виплати та фактично виплаченими йому сумами пенсії з 01.08.2021 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Позов обґрунтовував тим, що при призначенні пенсії з 01.08.2021 року відповідачем незаконно було обмежено розмір його пенсії максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, на підставі ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, якою було визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідачем не враховано те, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 положення ч. 7 ст. 43 цього Закону визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Звернення позивача до відповідача щодо відновлення порушених пенсійних прав не призвели до бажаного результату.
Вважаючи свої пенсійні права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 200/5688/23 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.08.2021 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її розміру максимальним розміром з 01.08.2021 року, та виплатити йому її недоотриману частину. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на даний час розмір пенсії з урахуванням надбавок, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з цим розмір пенсії позивача обмежено максимальним розміром.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Службі безпеки України на офіцерських посадах, останній час в Головному управлінні Служби безпеки України в Донецькій та Луганський областях; є учасником бойових дій (посвідчення НОМЕР_1 , видане 21.08.2015 року); перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за вислугу років на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, яка йому призначена з 01.08.2021 року.
При призначенні пенсії і в подальшому вказаним органом Пенсійного фонду України до пенсії позивача застосовувалися положення ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” - обмежено розмір пенсії максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказані обставини підтверджуються протоколами з пенсійної справи позивача та визнаються відповідачем.
Так, зокрема, згідно з протоколом за пенсійною справою позивача № 0502020351 (СБУ) від 01.08.2021 року пенсію позивачу призначено в сумі 22346,07 грн., проте із застосуванням наведених положень Закону її розмір обмежено до 18540 грн. (1854 грн. (тобто, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений з 1 липня 2021 року) х 10 прожиткових мінімумів = 18540 грн.).
Аналогічні обмеження відбувалися і в подальшому, що відповідачем визнається.
Згідно з протоколом за пенсійною справою позивача № 0502020351 (СБУ) (без дати та номеру) після перерахунку пенсії з 01.03.2023 року її розмір становив 25907 грн., проте із застосуванням наведених положень Закону її розмір обмежено до 20930 грн. (2093 грн. (тобто, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений з 1 січня 2023 року) х 10 прожиткових мінімумів = 20930 грн.).
09.02.2022 року, з метою виплати пенсії без обмеження її розміру максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, позивач вперше звернувся до відповідача з відповідною заявою. Проте відповіді не отримав.
04.08.2023 року позивач вдруге звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема, скасувати незаконне рішення щодо обмеження його пенсії максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та виплачувати йому пенсію в повному обсязі, без обмеження максимальним розміром, відповідно до нарахованих сум; здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з 01.08.2021 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат (звернення відповідачем зареєстровано 08.08.2023 року).
На звернення позивача відповідачем надана відповідь від 05.09.2023 року № 17207-15665/0-02/8-0500/23, в якій повідомлено, що відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи зазначене, виплата його пенсії здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 9 вказаного Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною 1 ст. 15 цього Закону визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” - є спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Питання заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій врегульовано статтею 43 зазначеного Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При обчисленні пенсій відповідно до частин сьомої-десятої цієї статті в розрахунок включаються щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством на день призначення цих пенсій (ст. 43 вказаного Закону).
Частиною 18 ст. 43 цього Закону визначено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром пенсії десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” установлено у 2022 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.
01.10.2011 року набрав чинності Закон України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (Закон № 3668-VI від 08.07.2011 року).
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 розд. ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” вказаного Закону визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (тобто, до 01.10.2011 року).
Пізніше стаття 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” втратила чинність в частині поширення її дії на Закон України “Про судоустрій і статус суддів” як така, що є неконституційною, на підставі рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013.
Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 року № 7-р(II)/2022 положення статті ст. 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення визначено: “Приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.”.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” (Закон № 3668-VI від 08.07.2011 року), що набрав чинності 01.10.2011 року, одночасно були внесені зміни до відповідних законів, зокрема частину п'яту статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” викладено в такій редакції: “Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність”.
Пізніше частина п'ята статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” стала частиною 7 статті 43 Закону.
Отже, ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” було визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 положення ч. 7 ст. 43 цього Закону визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, Конституційний Суд України вперше висловився щодо неконституційності положень про обмеження максимальним розміром пенсій, що призначені на підставі спеціального закону - Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, ще 20.12.2016 року.
Вказані обставини органом Пенсійного фонду України враховані не були, що призвело до того, що пенсію позивача було незаконно обмежено максимальним розміром, чим порушене його право на належний розмір пенсії.
З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом, який гарантував би їх повне відновлення та унеможливив би подальше звернення до суду (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 28.03.2019 року у справі № 553/3616/16-а є неприйнятними, оскільки спірні обставини у вказаній справі мали місце до 20.12.2016 року - дня, коли Конституційний Суд України вперше визнав неконституційними положення про обмеження максимальним розміром пенсій, що призначені на підставі спеціального закону - Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень постанова Верховного Суду з реквізитами “від 03.07.2018 року у справі № 554/8998/16-а” не міститься, з огляду на що відповідні посилання відповідача на таку постанову є безпідставними.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 200/5688/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 200/5688/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 28 березня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко