Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 березня 2024 р. Справа № 520/29588/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №72953396 від 04.10.2023, винесену державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ларком Костянтином Анатолійовичем, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 81 900,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 72953396 від 04.10.2023, винесена державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ларком Костянтином Анатолійовичем, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 81 900,82 грн, є протиправною. Зазначив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом, однак державний виконавець не вчиняв дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з позивача присуджених сум за виконавчим листом № 635/3712/14-ц, тому не було підстав для стягнення з позивача виконавчого збору. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду для захисту своїх прав.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови повернуто позивачу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 року по справі № 520/29588/23 скасовано. Справу № 520/29588/23 за позовом ОСОБА_1 до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.03.2024 зазначена справа передана на розгляд судді Волошину Д.А.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження на 26.03.2024 о 14.00 год в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 6, зал №21. Витребувано в Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: матеріали виконавчого провадження № 72953396; документи на підставі яких прийнята оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження № 72953396 від 04.10.2023, з приводу стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору. Зобов'язано Харківський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати витребувані судом документи до суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У судове засідання, призначене на 26.03.2024 о 14:00, сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Позивач в судове засідання не прибув, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач надав до суду витребувані судом матеріали виконавчого провадження №72953396.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.
Старшим державним виконавцем Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 22.05.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62155518 з примусового виконання виконавчого листа № 635/3712/14-ц, виданого 30.03.2020 Харківським районним судом Харківської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" заборгованості в розмірі 819 008,17 грн.
22.05.2020 у виконавчому провадженні № 62155518 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 81 900,82 грн.
07.10.2021 АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" (стягувач у ВП № 62155518) подано заяву про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, у зв'язку з досягненням домовленості щодо врегулювання заборгованості та погашенням заборгованості.
На підставі заяви стягувача державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ларком Костянтином Анатолійовичем 02.10.2023 у виконавчому провадженні №62155518 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
04.10.2023 державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ларком Костянтином Анатолійовичем за результатом розгляду постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, відкрито виконавче провадження № 72953396 про примусове виконання постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 62155518 від 22.05.2020 в сумі 81 900,82 грн.
04.10.2023 державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ларком Костянтином Анатолійовичем прийнято постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 72953396.
Вважаючи протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження № 72953396 від 04.10.2023, винесену державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ларком Костянтином Анатолійовичем, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 81 900,82 грн, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі за текстом - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частини перша статті 27 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини другої цієї ж статті Закону №1404-VIII (у редакції, чинній з 28 серпня 2018 року), виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів
На підставі пункту 8 Розділі 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Розрахунок нарахування виконавчого збору обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1,3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
На підставі частини третьої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Судом встановлено, що заборгованість за виконавчим листом № 635/3712/14-ц, виданим 30.03.2020 Харківським районним судом Харківської області, складає 819 008,17 грн. Отже, відповідачем при визначенні суми виконавчого збору, що підлягає стягненню було дотримано вимоги статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".
Суд зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №62155518 від 22.05.2020 в сумі 81 900,82 грн позивачем не оскаржувалася, вказана постанова не була скасована та на даний час є чинною, а отже є виконавчим документом.
Доказів, що спростовують вказані обставини до суду не подано.
Так, спір у даній справі виник стосовно винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови про стягнення з позивача виконавчого збору. При цьому, всі доводи позивача стосуються правомірності постанови про стягнення виконавчого збору, що не є предметом розгляду по даній справі.
Щодо викладених у позовній заяві доводів позивача щодо правомірності винесення державним виконавцем постанови про стягнення з позивача виконавчого збору (у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягала стягненню), суд зазначає наступне.
Так, стосовно посилань позивача на те, що виконавчий збір стягується лише за фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, що призвели до стягненню з боржника сум заборгованості, суд відноситься критично, оскільки відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Крім того, суд звертає увагу на те, що частина 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачалося, що стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28 серпня 2018 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".
Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.
Суд зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору прийнята 22.05.2020.
Указане спростовує посилання позивача щодо відсутності підстав у державного виконавця для стягнення виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, що підлягає стягненню, оскільки спірне виконавче провадження відкрито та спірна постанова про стягнення виконавчого збору винесена під час дії вказаної редакції Закону України «Про виконавче провадження».
Також, помилковим є посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, з огляду на те, що постанова про стягнення виконавчого збору в вказаній справі була прийнята до внесення змін до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», отже висновки, викладені в зазначені постанові Великої Палати Верховного Суду не підлягають застосуванню в межах даної справи.
Крім того, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Вказана правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2020 року у справі № 520/9144/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 640/16620/19, від 26 червня 2020 року у справі № 360/3324/19.
Також, правова позиція щодо застосування статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону № 2475-VIII) викладена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року по справі № 420/1373/19, від 20 листопада 2019 року по справі №480/1558/19, від 27 липня 2023 року по справі № 500/3394/22 та від 25.05.2023 по справі № 420/1233/19, згідно якої фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов'язковими умовами для стягнення виконавчого збору.
Так, згідно ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись 6-9, 241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Космічна, буд. 21-А, 11 поверх, м. Харків, 61023, ЄДРПОУ 41430395) про скасування постанови - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.А. Волошин