Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
26 березня 2024 р. справа № 520/3398/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" (Європейська Площа, буд. 8, м. Конотоп, Сумська область, 41606, код ЄДРПОУ 43856496) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000007/2 від 02.01.2024 та картку відмови №UA807200/2024/000007 від 02.01.2024;
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000006/2 від 02.01.2024 та картку відмови №UA807200/2024/000008 від 02.01.2024.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі, при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 08.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" (Покупець) та RAJHANS TRADING FZCO (Постачальник) укладено контракт №RTF/MLS20230808. 01.01.2024 позивачем подано електронні митні декларації, які були прийняті митним органом з присвоєнням №24UA807200000003U4 та №24UA807200000004U3, для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту. Відповідачем було відмовлено у митному оформленні вищезазначених митних декларацій, винесені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також рішення про коригування митної вартості товару. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому Харківська митниця проти позову заперечує, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень. Представник відповідача зазначив, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст. 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст. 336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження позивачем митної вартості товарів. З цього слідує, що у Харківської митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості. Так, згідно вищезазначених приписів, до спецпідрозділу митниці (управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД) був направлений запит щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів за митними деклараціями позивача. Відповідно до п. 2.2 розділу 2 наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» здійснено аналіз виявлення та оцінка ризиків, за результатом якого встановлено, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, а також зазначені при митному оформленні документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вищевикладене обумовило наявність у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, що зумовило витребування додаткових документів у декларанта для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, про що було повідомлено декларанта. На запит митниці декларантом надано лист, в якому продубльовані листи і змістові дані, які були надані позивачем до митного контролю і митного оформлення у ЕМД і що більше ніякої інформації додано не буде. Враховуючи викладене, декларантом не було доведено митниці заявлену митну вартість товару. Враховуючи вищезазначене, Харківська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом визначення митної вартості товару (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) відповідно до положень ст.ст. 60 МК України.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР, не є підставою для витребування додаткових документів та здійснення коригування митної вартості товару за другорядними методами (третім методом), а лише вказує на необхідність здійснення митницею ретельного аналізу вже поданих документів. Проте, з урахуванням надання позивачем всіх необхідних та наявних основних документів за ч. 2 ст. 53 МК України, так і додаткових за ч. 3, ч. 4 ст. 53 МК України на підтвердження правильності визначення митної вартості товарів, вбачається, що відповідачем поверхнево досліджено такі документи, про що свідчать рішення та картки відмови. Позивач наголошує, що у рішеннях щодо митних декларацій жодних обґрунтованих підстав не зазначено, а джерела інформації зазначено виключно посиланням на номери та дати інших митних декларацій, що не є належним та достатнім обґрунтуванням здійсненого коригування. В свою чергу, всі відомості щодо митної вартості задекларованого товару позивачем документально підтверджено, визначені кількісно і достовірно з наявністю всіх складових митної вартості, а тому підстави для застосування другорядних методів відсутні. Отже, законодавчо встановлена ч. 2 ст. 58 МК України підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості відповідачем відсутня, що ще раз підтверджує помилковість аргументів останнього.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 08.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" (Покупець) та RAJHANS TRADING FZCO (Постачальник) укладено контракт №RTF/MLS20230808.
01.09.2023 між ТОВ "Мультітул-Стандарт" та RAJHANS TRADING FZCO укладено Додаткову угоду б/н до Контракту, якою внесені зміни та викладено у новій редакції статті 1, 7, 8.
Додатковою угодою б/н від 01.11.2023 до Контракту між "Мультітул-Стандарт" та RAJHANS TRADING FZCO доповнено статтю 3 Контракту.
Абзацами 1, 2 ст. 1 Контракту (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою б/н від 01.09.2023) визначено, що за цим договором Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товари в асортименті (далі - «Товар»). Покупець зобов'язується оплатити Товар відповідно до умов цього договору.
Статтею 2 Контракту встановлено, що загальна кількість і асортимент поставленого Товару складається з партій товару, кількість яких визначається в інвойсі на кожну поставку.
Відповідно до абз. 1, 2 ст. 3 Контракту, поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі.
Згідно зі ст. 4 Контракту, ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів - долар США.
У відповідності до абз. 2 ст. 5 Контракту, сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця.
23.02.2021 між Приватним підприємством "Національні Традиції" (виконавець) (далі - Декларант) і ТОВ "Мультітул-Стандарт" (замовник) укладено договір про надання послуг по декларуванню товарів №23/02 (далі - Договір №23/02).
Пунктом 1.1. Договору №23/02 визначено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів Замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у митницях України, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю Замовника, послуги.
За результатами придбання товару відповідно до укладеного Контракту №RTF/MLS20230808 від 08.08.2023, декларантом складено та подано до митного органу митні декларації №24UA807200000003U4 та №24UA807200000004U3 від 01.01.2024, в яких самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною Контракту.
З метою митного оформлення товарів та на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано до митного органу пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, а саме:
1. Щодо митної декларації №24UA807200000003U4 від 01.01.2024:
- Пакувальний лист (Packing list) №RAJ/MUL231012 від 12.10.2023;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № RAJ/MUL231012 від 12.10.2023;
- Коносамент (Bill of lading) №143371793123 від 21.10.2023;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №7209 від 27.12.2023;
- Декларація (Dispatch note model T1) №MRN23ROCT190000845291 від 27.12.2023;
- Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № RAJ/MUL231012 від 12.10.2023;
- Розрахунок ціни (калькуляція) № RAJ/MUL231012 від 12.10.2023 (з перекладом);
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №RTF/MLS20230808 від 08.08.2023;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.09.2023;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.11.2023;
- Договір про надання послуг митного брокера №23/02 від 23.02.2021;
- Видаткова накладна №RAJ/MUL231012 від 12.10.2023 року (з перекладом);
- Відвантажувальна специфікація № RAJ/MUL231012 від 12.10.2023 (з перекладом);
- Комерційна пропозиція №RAJHANS20230724 від 24.07.2023 (з перекладом);
- Лист №11/23-1 від 23.11.2023 з інформацією від ТОВ "Мультітул-Стандарт", що страхування вантажу не здійснювалося;
- Лист №12/29-2 від 29.12.2023 з інформацією від ТОВ "Мультітул-Стандарт", що вантаж не підлягає ліцензуванню;
- Лист №RAJ/MUL231012-1 від 12.10.2023 з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);
- Лист №RAJ/MUL231012-2 від 12.10.2023 з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);
- Лист №RAJ/MUL231012-3 від 12.10.2023 з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом);
- Лист №RAJ/MUL231012-4 від 12.10.2023 з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);
- Лист №RAJ/MUL231012-5 від 12.10.2023 з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);
- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару №RAJHANS20230901/1 від 01.09.2023 (з перекладом);
- Якісний опис №RAJ/MUL231012 від 12.10.2023 (з перекладом).
2. Щодо митної декларації №24UA807200000004U3 від 01.01.2024:
- Пакувальний лист (Packing list) RAJ/MUL231027 від 27.10.2023;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №RAJ/MUL231027 від 27.10.2023;
- Коносамент (Bill of lading) №142352213399 від 01.11.2023;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note №7471 від 27.12.2023;
- Декларація (Dispatch note model T1) №MRN23ROCT190000845267 від 27.12.2023;
- Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №RAJ/MUL231027 від 27.10.2023;
- Розрахунок ціни (калькуляція) №RAJ/MUL231027 від 27.10.2023 (з перекладом);
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №RTF/MLS20230808 від 08.08.2023;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.09.2023;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 01.11.2023;
- Договір про надання послуг митного брокера №23/02 від 23.02.2021;
- Видаткова накладна №RAJ/MUL231027 від 27.10.2023 (з перекладом);
- Відвантажувальна специфікація №RAJ/MUL231027 від 27.10.2023 (з перекладом);
- Комерційна пропозиція №RAJHANS20230724 від 24.07.2023 (з перекладом);
- Лист №12/26-1 від 26.12.2023 з інформацією від ТОВ "Мультітул-Стандарт", що страхування вантажу не здійснювалося;
- Лист №12/29-4 від 29.12.2023 з інформацією від ТОВ "Мультітул-Стандарт", що вантаж не підлягає ліцензуванню;
- Лист №RAJ/MUL231027-1 від 27.10.2023 з інформацією від постачальника, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом);
- Лист №RAJ/MUL231027-2 від 27.10.2023 з інформацією від постачальника, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом);
- Лист №RAJ/MUL231027-3 від 27.10.2023 з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом);
- Лист №RAJ/MUL231027-4 від 27.10.2023 з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом);
- Лист №RAJ/MUL231027-5 від 27.10.2023 з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом);
- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару №RAJHANS20230901/9 від 01.09.2023 (з перекладом);
- Якісний опис №RAJ/MUL231027 від 27.10.2023 (з перекладом).
Під час здійснення підрозділом митного оформлення митного контролю митних декларацій №24UA807200000003U4 та №24UA807200000004U3 від 01.01.2024 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, у зв'язку з чим запропоновано надати інформацію про митне оформлення ідентичних або подібних товарів, оскільки подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з цим, митним органом направлено позивачу повідомлення про надання додаткових документів.
02.01.2024 позивачем митному органу надано відповіді на повідомлення відповідача №02/01/24-1, №02/01/24-2, №02/01/24-3, №102/01/24-4, №02/01/24-5, №02/01/24-6, №02/01/24-7, №02/01/24-8, №02/01/24-9, №02/01/24-10, №02/01/24-11, №02/01/24-12.
За результатом аналізу інформації, наданих позивачем документів та додаткових пояснень, 02.01.2024 Харківською митницею прийнято рішення №UA807000/2024/000006/2 про коригування митної вартості товарів за митною декларацією №24UA807200000004U3 від 01.01.2024 за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) відповідно до положень ст. 60 МК України. При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію за МД №UA100330/2023/155774 від 01.11.2023, №UA100330/2023/159117 від 20.12.2023. Рахунок митної вартості: товар 1) 3,97 дол. США/кг., 2) 3,97 дол. США/кг.
Рішення №UA807000/2024/000006/2 від 02.01.2024 обґрунтовано тим, що заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58, 59-63 Митного кодексу України у зв'язку з: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: - документ під кодом 9000 прайс-лист №RAJHANS20230909/1, але повинен бути зазначене під кодом « 3014» не можна вважати прайс-листом, адже містить інформацію тільки стосовно позиції, наданий до митного оформлення є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "Мультітул-Стандарт" та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року; - декларантом не надана інформація, щодо вартості фрахту товару з Китаю, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; - зазначені умови поставки СРТ Одеса, але згідно коносаменту №142352213399 зазначено маршрут SHANGHAI - Constanta; - відсутня митна декларація країни відправлення, відсутні рахунки фрахту; наданий висновок про оцінку майна підготовлений з порушенням вищезазначеного підходу, не може однозначно засвідчувати обґрунтованість висновків, які в ньому наведені у зв'язку з відсутністю документально підтверджених даних, а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.
02.01.2024 Харківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000007/2 за митною декларацією №24UA807200000003U4 від 01.01.2024 за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) відповідно до положень ст. 60 МК України. При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію за МД №UA100330/2023/159117 від 20.12.2023, №UA100330/2023/155774 від 01.11.2023. Рахунок митної вартості: товар 1) 3,97 дол. США/кг, 2) 3,97 дол. США/кг.
Рішення №UA807000/2024/000007/2 від 02.01.2024 обґрунтовано тим, що заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58, 59-63 Митного кодексу України у зв'язку з: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: - документ під кодом 9000 прайс-лист №RAJHANS20230901/1, але повинен бути зазначене під кодом « 3014» не можна вважати прайс-листом, адже містить інформацію тільки стосовно позиції, наданий до митного оформлення є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "Мультітул-Стандарт" та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року; - декларантом не надана інформація, щодо вартості фрахту товару з Китаю, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; - зазначені умови поставки СРТ Одеса, але згідно коносаменту №143371793123 зазначено маршрут Ningbo - Constanta; - відсутня митна декларація країни відправлення, відсутні рахунки фрахту; наданий висновок про оцінку майна підготовлений з порушенням вищезазначеного підходу, не може однозначно засвідчувати обґрунтованість висновків, які в ньому наведені у зв'язку з відсутністю документально підтверджених даних, а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.
Відповідачем також прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000008 та №UA807200/2024/000007 від 02.01.2024.
ТОВ "Мультітул-Стандарт" при випуску товарів у вільний обіг за митними деклараціями скористалось правом, передбаченим частиною 7 статті 55 МК України, а саме, товари було випущено з забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчислених декларантом, та сумою митних платежів, обчислених митним органом.
Однак, не погодившись із прийнятими Харківською митницею рішеннями та картками відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 3 статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію у питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з умов Контракту від 08.08.2023 №RTF/MLS20230808 та Додаткових угод до нього.
Згідно частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 статті 53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Тобто, відповідно до норм МК України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, згідно частини 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції (постанови від 14.06.2022 у справі №809/257/17, від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18,від 13.08.2020 у справі №815/3451/16), яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов'язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України другорядними методами є: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 2, 3, 4 ст. 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).
Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.
До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст. 60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч. 2 ст. 60); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60).
Суд зазначає, що ані текст рішень Митниці про коригування митної вартості товару, ані текст відзиву на позов не містять жодних відомостей про подібність товарів за поданими позивачем митними деклараціями та про схожість умов поставок з товарами по МД №UA100330/2023/159117 від 20.12.2023, МД №UA100330/2023/155774 від 01.11.2023. В оскаржуваних рішеннях Харківська митниця зазначає лише про те, що джерелом інформації для прийнятих рішень стали вказані митні декларації.
Між тим, відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та умов імпорту не дозволяє використовувати рівні показники митної вартості товару.
Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 (далі - Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Проте, текст оскаржуваних рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, Митницею такого порівняння зроблено не було. Таких доказів матеріали справи не містять.
При цьому, суд враховує наступні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/176 наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Верховний Суд, проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, дійшов висновку, що рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Однак, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містять порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Крім того, жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
В свою чергу, документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було. А відтак, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованих товарів є недоведеним за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
Стосовно доводів відповідача, що декларантом не надано інформації щодо угод на ідентичні товари, суд зазначає, що у постанові від 26.11.2020 у справі №826/2313/16 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем і покупцем вплинула на митну вартість задекларованих товарів, покладається на митний орган. У разі якщо митний орган не справляється з цим обов'язком, то слід вважати, що взаємовідносини, зазначені в ч. 12 ст. 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Відповідно до вимог частин 12 - 14 ст. 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Таким чином, законодавець покладає на орган доходів та зборів обґрунтування впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість товару, натомість відповідач переклав обов'язок доведення відсутності впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість товару.
Оскільки відповідачем не було надано належного письмового обґрунтування впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість товару (ч. 13 ст. 58 Митного кодексу України), слід вважати, що такі відносини не вплинули на вартість товару.
Зазначений вище висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду, зокрема постановами Верховного Суду у справі №826/2314/16 від 26 серпня 2018 року, у справі №826/27058/15 від 4 квітня 2018 року.
Законом України від 10.04.2008 №250Л/І "Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі" Україна приєдналась до Світової організації торгівлі в рамках якої діє Генеральна угода з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ).
Доведення впливу пов'язаності на ціну товару має відбуватись з врахуванням положень міжнародного договору - Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.
Зміст цієї Угоди вказує на те, що саме митним органом мають бути здійснені дії для перевірки відсутності впливу та надано декларанту право відповіді, в іншому випадку, митна вартість має бути прийнята за заявленим методом. Щодо операцій, передбачених ч. 18 ст. 58 МК України, то Міжнародний договір виходить з того, що це є альтернативним, іншим (а не імперативним та незамінним) засобом встановлення прийнятності ціни і лише, надає можливість імпортеру показати прийнятність ціни за своєю ініціативою без проведення перевірки контролюючим органом.
Отже, з аналізу норм МК України та правил і умов, визначених у Генеральній угоді з тарифів і торгівлі вбачається, що обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а, від 05.12.19 у справі №826/3102/16, від 06.02.2020 у справі №826/24776/15, від 11.06.2020 у справі №826/4829/16.
Щодо посилання відповідача на не подання декларантом митної декларації країни відправлення та не надання інформації щодо вартості фрахту з Китаю, суд зазначає наступне.
Копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може лише додатково надаватися виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності. Крім того, як вбачається з доданих позивачем документів, декларантом під час митного оформлення товарів подавались копії митних декларацій країни відправлення, а саме: №MRN23ROCT190000845291 від 27.12.2023, №MRN23ROCT190000845267 від 27.12.2023, на які відповідач посилається й у спірних картках відмови №UA807200/2024/000007 та №UA807200/2024/000008 від 02.01.2024.
Витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується, зокрема, № RAJ/MUL231012 від 12.10.2023, №RAJ/MUL231027 від 27.10.2023, в які включено фрахт. Також Відповідачу одночасно з митними деклараціями надавалися листи постачальника №RAJ/MUL231012-1 від 12.10.2023, №RAJ/MUL231027-1 від 27.10.2023 на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару.
До Митних декларацій також надавалися і автотранспортні накладні №7209 від 27.12.2023, №7471 від 27.12.2023, в яких містяться посилання на інвойси №RAJ/MUL231012 від 12.10.2023, №RAJ/MUL231027 від 27.10.2023, які, в свою чергу, умовами поставки визначають саме CPT.
Відповідно до умов поставки СРТ саме на продавця покладається обов'язок оплатити всі витрати на транспортування товару. Якщо поставка імпортованих платником товарів охоплює вартість завантаження та навантаження товару у постачальника і вартість пакування та документ сформований в системі маркування, то сторони контракту мають право встановити, що вартість упаковки та маркування входить до вартості товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту така ціна товару включає вартість пакування, у зв'язку з чим, згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини 10 статті 58 Митного кодексу України, під час визначення митної вартості ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар.
Отже, CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
З урахування умови поставки CPT Odessa, Ukraine всі витрати на транспортування включено у вартість товару.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 по справі №440/5532/18, 17.05.2022 року по справі №810/1661/17.
Щодо тверджень відповідача, що документ під кодом "9000" прайс-лист №RAJHANS20230901/1, але повинен бути зазначене під кодом "3014" не можна вважати прайс-листом, адже містить інформацію тільки стосовно позиції, наданий до митного оформлення є по суті офертою для конкретного покупця, суд зазначає наступне.
Документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України, такі як каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації (постанова Верховного Суду від 27.01.2022 року по справі №810/3667/15).
Суд зазначає, що відповідачу одночасно з митними деклараціями №24UA807200000003U4 від 01.01.2024, №24UA807200000004U3 від 01.01.2024 надавалися прайс-листи №RAJHANS20230901/1 від 01.09.2023, №RAJHANS20230901/9 від 01.09.2023.
При цьому, суд зауважує, що відсутні законодавчі вимоги до форми та змісту таких документів, як прайс-лист.
Верховним Судом зроблено висновок у постанові від 08.12.2022 по справі №420/2792/19: «Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Отже, прайс-листи є документами довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до змісту та форми прайс-листів, а тому посилання відповідача на вищезазначені недоліки наданих позивачем прайс-листів не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості.
Прайс-листи, надані позивачем для митного оформлення товару, містять цінову інформацію, а посилання відповідача на ніби-то відсутність всіх даних є необґрунтованим.
Також, відповідач в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначає про ненадання інформації про вартість фрахту.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що серед документів на підтвердження митної вартості товару надаються також: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Дане положення містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Як вже було зазначено судом, у даному випадку витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується, зокрема, але не виключно, ст. 3 Контракту №RTF/MLS20230808 від 08.08.2023, відповідно до якого поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються інвойсі. У Commercial invoice (рахунках-фактурах) №RAJ/MUL231012 від 12.10.2023, №RAJ/MUL231027 від 27.10.2023 визначено умову поставки CPT Odessa, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
Враховуючи, що витрати на транспортування покладено на продавця, вимога щодо надання таких документів як рахунки фрахту від покупця є непраовмірною.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, зазначеному в постанові від 17.05.2022 у справі № 810/1661/17.
Щодо посилання відповідача на недоліки Звітів про оцінку майна, що подані позивачем під час митного оформлення товарів, суд зазначає, що як вбачається із вказаних звітів, оцінювачем зроблено розрахунок вартості за одним із підходів - за порівняльним підходом на підставі цінових пропозицій до продажу подібного майна.
Суд зазначає, що у постанові від 09.11.2022 по справі №820/585/17 Верховний Суд дійшов висновку, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, в зв'язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб'єктом господарювання на власний розсуд.
У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 по справі №826/7411/15 зазначено, що неподання декларантом додаткових документів, зокрема, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.
Отже, надані позивачем відповідачу звіти не є документами, що підтверджують митну вартість у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а є додатковими документами на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару, адже ціна, вказана в інвойсах, відповідає ринковій вартості товару.
Судом встановлено, що відповідно до доданих документів на підтвердження митної вартості, вартість товару вказана у прайс-листах №RAJHANS20230901/1 від 01.09.2023, №RAJHANS20230901/9 від 01.09.2023. Загальна вартість товару, що відображена в Митних деклараціях, підтверджена інвойсами №RAJ/MUL231012 від 12.10.2023, №RAJ/MUL231027 від 27.10.2023.
У відношенні товару, відвантаженого по інвойсах №RAJ/MUL231012 від 12.10.2023, №RAJ/MUL231027 від 27.10.2023 вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару, що підтверджується листами Постачальника №RAJ/MUL231012-1 від 12.10.2023, №RAJ/MUL231027-1 від 27.10.2023.
Страхування вантажу за інвойсами не здійснювалося, що підтверджується листами Постачальника №RAJ/MUL231012-2 від 12.10.2023, №RAJ/MUL231027-2 від 27.10.2023 та листами ТОВ "Мультітул-Стандарт" №11/23-1 від 23.11.2023, №12/26-1 від 26.12.2023.
Отримання платежів від третіх осіб не передбачено Контрактом, платежів від третіх осіб отримано не було, що підтверджується листами Постачальника №RAJ/MUL231012-3 від 12.10.2023, №RAJ/MUL231027-3 від 27.10.2023.
У відношенні товару, відвантаженого по інвойсах №RAJ/MUL231012 від 12.10.2023, №RAJ/MUL231027 від 27.10.2023, комісійні, посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується листами Постачальника №RAJ/MUL231012-4 від 12.10.2023, №RAJ/MUL231027-4 від 27.10.2023.
У відношенні товару, відвантаженого по інвойсах № RAJ/MUL231012 від 12.10.2023, №RAJ/MUL231027 від 27.10.2023, ліцензування не передбачено, що підтверджується листами Постачальника №RAJ/MUL231012-5 від 12.10.2023, №RAJ/MUL231027-5 від 27.10.2023 та листами ТОВ "Мультітул-Стандарт" №12/29-2 від 29.12.2023, №12/29-4 від 29.12.2023.
Також, суд зазначає, що всі витрати вказано у калькуляціях собівартості №RAJ/MUL231012 від 12.10.2023, №RAJ/MUL231027 від 27.10.2023.
Тобто, всі наведені вище документи на підтвердження складових митної вартості товару за митними деклараціями №24UA807200000003U4 від 01.01.2024, №24UA807200000004U3 від 01.01.2024, було надано Харківській митниці та розбіжності у наданих документах судом не встановлено.
Окрім того, суд зазначає, що неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17.
Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що ТОВ "Мультітул-Стандарт" подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі № 804/1755/17.
З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митниці пакети документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Критерії законності рішення (діяння, тобто волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч. 2 ст. 77 КАС України.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що зміст та характер обраних владним суб'єктом юридичних та фактичних мотивів прийняття оскаржених рішень про коригування митної вартості товару, а також обсяг наявних у розпорядженні на момент вчинення управлінського волевиявлення доказів, не дозволяє визнати ці рішення правильними та обґрунтованими.
Статтею 264 МК України визначено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта (ч. 10 ст. 264); митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом (ч. 11 ст. 264); у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (ч. 12 ст. 264).
Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані позивачем як до суду, так і до митного органу документи на підтвердження митної вартості товару, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, у повній мірі підтверджують митну вартість товару, підлягають обчисленню та містять всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, у зв'язку з чим оскаржувані рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товару №UA807000/2024/000007/2 від 02.01.2024 та №UA807000/2024/000006/2 від 02.01.2024 є необґрунтованими та підлягають скасуванню в судовому порядку.
Суд зазначає, що недоведеність відповідності закону рішень Митниці про коригування митної вартості товару з невідворотною неминучістю призводить до виникнення правових підстав для визнання протиправними карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні товарів.
Оскільки прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару слугувало підставою для видання карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішень про коригування митної вартості товару протиправними та їх скасування є підставою для визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000007 від 02.01.2024, №UA807200/2024/000008 від 02.01.2024.
Відтак, об'єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики.
Отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При ухваленні рішення суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.
Вирішуючи клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката, заявлене позивачем у позові, суд виходить з наступного.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 25.01.2024, укладений із адвокатським бюро "Бідної Оксани Іванівни" в особі керуючої бюро Бідної Оксани Іванівни
Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги від 25.01.2024 Бюро приймає на себе зобов'язання про надання правової допомоги клієнту щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000007/2 від 02.01.2024 та картку відмови №UA807200/2024/000007 від 02.01.2024; рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000006/2 від 02.01.2024 та картку відмови №UA807200/2024/000008 від 02.01.2024, винесені Харківською митницею на суму надмірно нарахованих митних платежів через коригування у розмірі 1 323 897,76 грн.
У Додатковій угоді №2 до Договору про надання правової допомоги від 25.01.2024 визначено фіксовану суму гонорару за надання правової допомоги за цим договором у розмірі 60000,00 грн. Сплата клієнтом гонорару у повному обсязі визначено у п. 2 Додаткової угоди №2 - до кінця лютого 2024 року.
Вартість послуг із надання правничої допомоги позивачем сплачена у повному обсязі 06.02.2024, що підтверджується Платіжною інструкцією №1256 від 06.02.2024.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 137 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник Харківської митниці у відзиві на адміністративний позов навів заперечення щодо витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають розподілу, зазначивши, що вартість правової допомоги в розмірі 60000 грн. є безпідставною, неспівмірною та не підлягає задоволенню, враховуючи фактичний обсяг послуг, наданих адвокатом позивачу по даній судовій справі, критерії «розумного» та «співмірного» розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також те, що з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, на думку відповідача, розмір гонорару є завищеним.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
Таким чином, у КАС України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
Суд зазначає, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Суд зауважує, що в межах даної справи досліджувалось питання правомірності рішень Харківської митниці про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При вирішенні питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана адміністративна справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін за наявними матеріалами справи, відноситься до справ незначної складності та Верховним Судом висловлена стала позиція щодо спірних правовідносин.
Крім того, позивачем не надано суду детального опису робіт (наданих послуг), витрат часу на надання правничої допомоги, як того вимагає ч. 4 ст. 134 КАС України, оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг),обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що сума на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість такої послуги саме у розмірі 60000,00 грн. в даному випадку є необґрунтованою та завищеною.
Крім того, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
На підставі викладеного, з урахуванням співмірності, суд доходить висновку про часткове задоволення клопотання позивача про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" .
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" (Європейська Площа, буд. 8, м. Конотоп, Сумська область, 41606, код ЄДРПОУ 43856496) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000007/2 від 02.01.2024, №UA807000/2024/000006/2 від 02.01.2024, прийняті Харківською митницею.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000007 від 02.01.2024, №UA807200/2024/000008 від 02.01.2024, прийняті Харківською митницею.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" (Європейська Площа, буд. 8, м. Конотоп, Сумська область, 41606, код ЄДРПОУ 43856496) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 25914 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 47 коп.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" (Європейська Площа, буд. 8, м. Конотоп, Сумська область, 41606, код ЄДРПОУ 43856496) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.