Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 березня 2024 р. № 520/3764/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.02.2024 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку пенсії із 01.02.2022 із розрахунку 90 відсотків від заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної у довідці Харківської обласної прокуратури від 18.02.2022 №21-97; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років з 01.02.2022 з урахуванням раніше проведених виплат, виходячи з передбаченого ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001) розрахунку 90 відсотків від заробітної плати (грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу, надбавки за вислугу років, матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, згідно довідки Харківської обласної прокуратури від 18.02.2022 №21-97 та здійснювати виплати, з урахуванням перерахунку, вказаної пенсії у повному обсязі без обмеження її максимального розміру, без обмеження розміру заробітної плати для перерахунку пенсій, без оподаткування та нарахування військового збору та у разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури проводити подальші перерахунки пенсії та її виплати незалежно від того, чи припинено роботу на час перерахунку пенсії або вона продовжується.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії з 01.02.2022 із розрахунку 90 відсотків від заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної у довідці Харківської обласної прокуратури від 18.02.2022 №21-97, є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.
Представник відповідача 21.03.2024 надав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що управління у спірних правовідносинах діяло на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (далі - позивач) з 01.11.2016 перебуває на обліку в органах ПФУ та отримує пенсію за вислугу років в органах прокуратури. На час призначення пенсії та дотепер відповідно до довідки до акту МСЕК 12 ААБ №734296 позивач визнаний особою з інвалідністю ІІ групи.
З 01.01.2022 підвищився розмір заробітної плати працівникам прокуратури та відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» у позивача виникло право на перерахунок пенсії.
У зв'язку із цим, 03.02.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001) на підставі додатково поданих документів - довідки, виданої Харківською обласною прокуратурою від 18.02.2022 № 21-97.
За наслідками розгляду заяви, згідно з рішенням пенсійного органу від 09.02.2024, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії із 01.02.2022 із розрахунку 90% від заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної у довідці Харківської обласної прокуратури від 18.02.2022 № 21-97.
Вважаючи, що рішення відповідача від 09.02.2024 про відмову у перерахунку пенсії з 01.02.2022 із розрахунку 90% від заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної у довідці Харківської обласної прокуратури від 18.02.2022 № 21-97 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на час призначення позивачу пенсії за вислугою років стаж його роботи на посадах прокурора складав більше 20 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, яка діяла на час працевлаштування позивача на прокурорську посаду, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсії проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії може бути виплачено йому не більше як за 12 місяців. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день призначення пенсії.
Крім цього, 14.10.2014 Верховною Радою України прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VII), який набрав чинності 15 липня 2015 року.
Новий Закон України «Про прокуратуру» також містить аналогічні положення щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури, а саме, ст. 86 Закону.
Згідно ч. 13 ст. 86 цього Закону пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
Також відповідно до ч. 20 Закону, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону, пенсія призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В подальшому Законом України №76-VІІІ від 28.12.2014 до ч. 2 цієї статті внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Водночас положення Закону № 1697-VІІ в первинній редакції (Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року) щодо підстав та порядку перерахунку раніше призначених пенсій працівникам органів прокуратури змін не зазнали, а вимоги ч. 2 ст. 86 цього Закону стосуються виключно призначення пенсій працівникам органів прокуратури в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати у разі реалізації ними такого права після набрання чинності Закону № 1697-VІІ, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що при перерахунку пенсії пенсіонерам органів прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії (ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ).
Частина друга Закону України «Про прокуратуру» №1697 регулює правовідносини з призначення пенсії, а не її перерахунку, що не є тотожним поняттям, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Викладене узгоджується з правовими висновками, викладеними в рішеннях Верховного Суду України у справах № 21-348а13 від 10.12.2013, № 21-420а13 від 10.12.2013, № 21-445а13 від 17.12.2013, № 21- 2432а15 від 06.10.2015 і правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у справах №203/5765/15 -а, №569/4150/16-а, №635/6663/16-а, №203/5765/15-а, №308/11498/16-а, №559/2862/16-а, №414/656/16-а.
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки перерахунок пенсії пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної позивачу пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати, то при визначенні перерахованого розміру не може бути застосоване законодавство, яке стосується порядку первинного призначення пенсії.
Частина 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», яка регулює порядок перерахунку пенсії, не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Жодним нормативним документом не передбачено право органів Пенсійного фонду переглядати відсоток розрахунку вже призначеної пенсії за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру».
Таким чином, суд зазначає, що при перерахунку пенсії позивача відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», яка застосовується саме при призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір заробітної плати (грошового забезпечення).
Така позиція узгоджується із судовою практикою та висновками Верховного Суду. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 також вказав, що відсотки, які були визначенні при призначенні пенсії, повинні зберігатись і в подальшому при проведенні перерахунку. Велика Палата Верховного Суду погодилась з таким рішенням і постановою від 16.10.2019 залишила його без змін.
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім цього, відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивача незаконно застосовано обмеження максимальним розміром її виплати, мотивуючи вимогами ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та п.13-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, Законом України № 911-VIII від 24.12.2015 внесено зміни в абзац 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», яким передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідні зміни набули чинності з 01.01.2016. Також Законом України № 2148 від 03.10.2017, яким внесено зміни аналогічного змісту до п.13-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. Відповідні зміни застосовуються з 01.10.2017.
Зазначені законодавчі зміни суттєво звужують і обмежують зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання їх чинності, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 2, 3 статті 22, частини 1 статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тобто, застосування норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015) та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2148 від 03.10.2017) в частині обмеження пенсії максимальним розміром до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності не можливе, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Також, як вже зазначалось вище, у ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, яка визначає порядок та підстави перерахунку пенсії, не міститься жодних посилань на обмеження чи зміну у відсотковому розрахунку та обмеження максимальним розміром при здійсненні перерахунку пенсії.
Враховуючи, що пенсія позивачу призначена до набрання чинності вищезазначених законів, до її розміру не може застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії.
Таким чином, новий порядок призначення (перерахунку) та виплати пенсій, встановлений Законами № 1697-VII, № 911-VIII від 24.12.2015, № 2148 від 03.10.2017 не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності законів.
Отже, у даному випадку до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального (граничного) розміру пенсії.
Також суд зазначає, що відповідно до п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст.ст. 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. Тому, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону, податкової міліції, державної охорони, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (зокрема рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Конституційний Суд України зазначає, що багато таких «пільг», встановлених Законами України «Про міліцію», «Про прокуратуру» тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів (п. 3 рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 1-15/2002).
Поряд з цим, у п. 6 цього ж рішення зазначено: Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) (254к/96-ВР), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом ( частина третя статті 46 Конституції України) (254к/96-ВР), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України (254к/96-ВР) не допускається. Зупинення дії цієї норми можливе лише за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України) (254к/96 -ВР).
У ч. 2 ст. 8 Конституції України встановлено вимогу щодо Законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй (п. 4 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007).
Крім того, у п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 визначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини.
У п. 4 рішення від 11.10.2005 у справі № 1-21/2005 Конституційний Суд України вказав, що утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісні характеристики. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалось, що пільги компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України (254к/96-ВР) не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, 01.12.2004 № 20-рп/2004).
Виходячи із викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
У рішенні Конституційного Суду України від 13.05.2015 № 1-9/2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).
У п. 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно - правового акту, з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії.
Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, відповідач прийнятим 09.02.2024 рішенням про відмову позивачу у перерахунку пенсії із 01.02.2022 із розрахунку 90 відсотків від заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної у довідці Харківської обласної прокуратури від 18.02.2022 №21-97, у порушення вищенаведених конституційних норм обмежив існуюче у позивача право, передбачене Законом України «Про прокуратуру», на перерахунок пенсії, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання вказаного рішення незаконним та його скасування.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.02.2024 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку пенсії із 01.02.2022 із розрахунку 90 відсотків від заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної у довідці Харківської обласної прокуратури від 18.02.2022 №21-97.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років з 01.02.2022 з урахуванням раніше проведених виплат, виходячи з передбаченого ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001) розрахунку 90 відсотків від заробітної плати (грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу, надбавки за вислугу років, матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, згідно довідки Харківської обласної прокуратури від 18.02.2022 №21-97 та здійснювати виплати, з урахуванням перерахунку, вказаної пенсії у повному обсязі без обмеження її максимального розміру, без обмеження розміру заробітної плати для перерахунку пенсій, без оподаткування та нарахування військового збору та у разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури проводити подальші перерахунки пенсії та її виплати незалежно від того, чи припинено роботу на час перерахунку пенсії або вона продовжується.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов