Справа № 500/1149/24
28 березня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяви представника ОСОБА_1 в адміністративної справи за позовною заявою Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Ухвалою суду від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
26.03.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшли заява про розгляд справи у загальному позовному провадженні, заява про витребування доказів, заява про застосування строків давності, заява про залишення позовної заяви без руху.
Приписами ч.1-3 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.4 ст.12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Отже, дана справи не належать до тієї категорії справ, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Представником відповідача не наведено жодних обставин, визначених ст.257 КАС України щодо необхідності розгляду вказаної справи в загальному позовному провадженні.
З огляду на наведене, та враховуючи, що дана справа є справою незначної складності, для якої пріоритетним є швидке її вирішення, а представник відповідача не навів жодних обґрунтувань необхідності розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження, суд залишає без задоволення клопотання про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.
В обгрунтування заяви про витребування доказів зазначено, що позивач у позовній заяві як на докази посилається на документи: податкове повідомлення-рішення №0295139-2407-1918 від 01.09.2022 на суму 162,00 грн., податкове повідомлення-рішення №2102702-2407-1918 від 28.10.2022 на суму 2013,51 грн., податкове повідомлення-рішення №1631297-2407-1918 від 26.04.2023 на суму 1560,37 грн., податкове повідомлення-рішення №0214830-2407-1918 від 31.08.2022 на суму 21648,00 грн., податкову вимогу №9503-25 від 17.10.2014 на суму 2016,50 грн. Представник відповідача просить витребувати у Головного управління ДПС у Тернопільській області оригінали вказаних документів для їх огляду судом, посилаючись на те, що позивач не надсилав такі на адресу дійсної реєстрації відповідача - АДРЕСА_1 , направивши на невідому адресу - АДРЕСА_2 .
Особливості витребування доказів врегульовано ст. 80 КАС України.
Частиною 1 ст.80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, має право подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 80 КАС України, у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Згідно з ч.3 ст. 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
З матеріалів справи судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області до позовної заяви додано копії податкових повідомлень-рішень: №0295139-2407-1918 від 01.09.2022, №2102702-2407-1918 від 28.10.2022, №1631297-2407-1918 від 26.04.2023, №0214830-2407-1918 від 31.08.2022 та податкової вимоги №9503-25 від 17.10.2014, про витребування оригіналів яких клопоче представник відповідача.
Натомість представник відповідача, всупереч вимогам ст. 80 КАС України, у клопотанні про витребування доказів не зазначив обставин, які можуть підтвердити оригінали вказаних документів, або аргументи, які вони можуть спростувати.
Також представником відповідача, який просить витребувати оригінали документів для огляду судом, залишено поза увагою те, що ухвалою суду від 04.03.2024 про відкриття провадження у справі ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане суд дійшов висновку, що клопотання про витребування доказів є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
В обґрунтування вказаної заяви про застосування строків давності, якою представник відповідача також просить закрити провадження у справі, зазначено, що позивач звернувся про стягнення податкового боргу, який виник згідно податкової вимоги №9503-25 від 17.10.2014, тобто близько 10 років тому, та на підставі податкових повідомлень-рішень: №0295139-2407-1918 від 01.09.2022, №2102702-2407-1918 від 28.10.2022, №1631297-2407-1918 від 26.04.2023, №0214830-2407-1918 від 31.08.2022. На думку представника відповідача, строк звернення до адміністративного суду, посилаючись на ч.2 ст.122 КАС України, за такими повідомленнями-рішеннями уже минув.
Так, ч.3 ст.3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу (п.8 ч.1 ст.240 КАС України).
Частинами 3 та 4 ст.123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У відповідності до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Із наведеної законодавчої норми слідує, що КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах та передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Водночас, спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 102.4 ст.102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже, приписи п.102.4 ст.102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Суд вважає, відповідно до п.102.4 ст.102 ПК України, контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом.
Так предметом позову уданій справі є стягнення податкового боргу у розмірі сумі 25383,88 грн. на користь Державного бюджету України.
Відповідно п.95.1 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 ПК України).
З матеріалів справи видно, що у зв'язку з виникненням податкового боргу у відповідача, податковим органом у відповідності до ст.59 ПК України надсилалась податкова вимога №9503-25 від 17.10.2014, з часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.
Разом з цим, відповідачем податкові повідомлення-рішення: №0295139-2407-1918 від 01.09.2022, №2102702-2407-1918 від 28.10.2022, №1631297-2407-1918 від 26.04.2023, №0214830-2407-1918 від 31.08.2022, якими відповідачу нараховано податкові зобов'язання, не було оскаржено ні в адміністративному, ні в судовому порядку.
Суд зазначає, що у Головного управління ДПС у Тернопільській області виникло право на стягнення заявленого податкового боргу з моменту узгодження податкового зобов'язання, щодо стягнення якого позивач звернувся з даним позовом 29.02.2024, в межах 1095 календарних днів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до адміністративного суду, що було встановлено і під час відкриття провадження у справі та відображено в ухвалі суду від 04.03.2024, у зв'язку з чим підстави для задоволення заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності відсутні.
При цьому, підстав для закриття провадження у справі, перелік обов'язкових яких є вичерпним та наведеним у ч.1 ст.238 КАС України, відповідачем не наведено та судом не встановлено.
В обгрунтування заяви про залишення позовної заяви без руху зазначено, що відповідач не отримував копії позовної заяви та доданих до неї додатків. Із матеріалами даної справи ознайомився у суді 13.03.2024 та з'ясував, що у позовній заяві не вірно зазначена адреса його місця реєстрації. Наголошує, що не проживав та не проживає за адресою по АДРЕСА_2 , в той час як адресою його місця реєстрації є АДРЕСА_3 . Відповідач вказує, що йому не надано копії позовної заяви та доданих до неї документів, а відтак позовну заяву слід залишити без руху.
Як передбачено п.3 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно з абз.2 ч.2 ст.161 КАС України суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Як встановлено судом, в матеріалах справи знаходиться доказ направлення Головним управлінням ДПС у Тернопільській області копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу за адресою: АДРЕСА_2 , на виконання вимог абз.2 ч.2 ст.161 КАС України.
При цьому, адресою реєстрації ОСОБА_2 відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру №478386 від 05.03.2024, наданої на запит сформований судом засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", є АДРЕСА_3 .
За вищевказаною адресою відповідач зареєстрований з 04.04.2016.
Відповідно до ч.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2017 за № 1306/31174) (далі - Положення № 822).
Відповідно до абз. 2 п. 1 розд. VI Положення №822 фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки/Повідомлення протягом місяця з дня виникнення таких змін у порядку, визначеному цим Положенням.
Розділом IX Положення №822 регламентовано порядок подання заяви про зміну даних, які вносяться до облікової картки та повідомлення
Згідно з п. 1 розд. IX Положення №822 фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання заяви за формою №5ДР або заяви за формою №5ДРГІ відповідно.
Пунктом 4 розд. ІХ Положення №822 передбачено, що внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання фізичною особою заяви за формою №5ДР або заяви за формою № 5ДРГ1 до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання). У разі звернення до будь-якого контролюючого органу строк внесення змін до Державного реєстру може бути продовжено до п'яти робочих днів.
Відповідно до пп.21.1.10 п.21.1 ст.21 ПК України до обов'язків контролюючого органу належить внесення до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі.
З огляду на викладене, процедура внесення змін до Державного реєстру та даних облікової картки пов'язується саме з виконанням фізичною особою як платником податків свого обов'язку щодо звернення до контролюючого органу із відповідною заявою за формою № 5ДР.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 по справі №640/8096/19.
Доказів звернення до контролюючого органу із відповідною заявою за формою № 5ДР суду не представлено.
Водночас жодна норма законодавства не зобов'язує контролюючий орган вживати заходи щодо встановлення фактичного місця проживання платника податків на дату направлення позовної заяви та доданих до неї документів та направляти такі на неї.
Враховуючи зазначене, суд вважає помилковими твердження відповідача про невиконання належним чином позивачем обов'язку надсилання йому позовної заяви та доданих до неї документів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява відповідає вимогам, в тому числі абз.2 ч.2 ст.161 КАС України, що було встановлено і під час відкриття провадження у справі та відображено в ухвалі суду від 04.03.2024, у зв'язку з чим підстави для задоволення заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без руху відсутні.
Керуючись ст.80, 122, 171, 241, 248, 257 КАС України, суд
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи за позовною заявою Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів в адміністративній справі за позовною заявою Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про застосування строків давності в адміністративній справі за позовною заявою Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про залишення без руху позовної заяви Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 28 березня 2024 року.
Суддя Мандзій О.П.