Справа № 500/1025/24
28 березня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Тернопільської міської ради щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 18.07.2023 щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0132 га для обслуговування нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
зобов'язати Тернопільську міську раду повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 18.07.2023 щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0132 га для обслуговування нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , прийнявши відповідне рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.07.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0132 га для обслуговування нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Листом виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 16917/2023 від 24.07.2023 позивачу повідомлено про те, що звернення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0132 га для обслуговування нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , розглянуто і в результаті опрацювання долучених до проекту документів, на даний час немає підстав для його задоволення. Вищевказане звернення не було винесено на розгляд сесії Тернопільської міської ради для належного розгляду відповідно до вимог законодавства. Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 27.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Тернопільською міською радою 07.03.2024 подано до суду відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що за результатами розгляду звернення позивачу було надано відповідь № 16917/2023 від 24.07.2023 у якій зазначено, що рішенням Тернопільської міської ради від 22.11.2018 №7/30/165 дано дозвіл ОСОБА_2 на укладання договору земельного сервітуту на земельні ділянки площею: 0,0210 га та 0,0360 га для розміщення та обслуговування групи тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності та площею 0,0319 га для влаштування об'єктів благоустрою території, терміном на десять років за адресою АДРЕСА_2 . На підставі даного рішення між Тернопільською міською радою та ОСОБА_2 укладено договори про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення та обслуговування групи тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності, об'єктів благоустрою за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровані за №1191, 1192, 1193 від 04.03.2019, строком дії до 22.11.2028. Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що територія за вказаною адресою рішенням міської ради надана для укладення договору земельного сервітуту для розміщення та обслуговування групи тимчасових споруд (об'єктів благоустрою території) ОСОБА_2 , на даний час немає підстав для задоволення звернення ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0106 га для обслуговування нежитлового приміщення 4 за адресою АДРЕСА_2 . Відтак, розглядаючи заяву ОСОБА_1 від 18.07.2023 зважаючи на наявність в даних правовідносинах дискреції, Тернопільська міська рада листом роз'яснила позивачу про відсутність підстав для задоволення його звернення, у зв'язку з чим позов до задоволення не підлягає.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що 18.07.2023 ОСОБА_1 звернулась до Тернопільської міської ради із заявою, в якій просила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0132 га для обслуговування нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 .
Листом Тернопільської міської ради № 16917/2023 від 24.07.2023 позивачу повідомлено, що за результатами розгляду звернення позивачу було надано відповідь № 16917/2023 від 24.07.2023 у якій зазначено, що рішенням Тернопільської міської ради від 22.11.2018 №7/30/165 дано дозвіл ОСОБА_2 на укладання договору земельного сервітуту на земельні ділянки площею: 0,0210 га та 0,0360 га для розміщення та обслуговування групи тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності та площею 0,0319 га для влаштування об'єктів благоустрою території, терміном на десять років за адресою АДРЕСА_2 . На підставі даного рішення між Тернопільською міською радою та ОСОБА_2 укладено договори про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення та обслуговування групи тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності, об'єктів благоустрою за адресою АДРЕСА_2 , зареєстровані за №1191, 1192, 1193 від 04.03.2019, строком дії до 22.11.2028. Відповідно до умов укладеного договору сервітуарій зобов'язаний використовувати встановлений особистий строковий сервітут виключно з метою, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі. Не допускати будівництва будь-яких будівель, споруд або інших об'єктів на території об'єкта благоустрою, на яку встановлено особистий строковий сервітут. Встановлений цим договором особистий строковий сервітут не дає сервітуарію права на проведення будь-якого будівництва на території (об'єкта благоустрою) наданій йому для розміщення тимчасової споруди. Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що територія за вказаною адресою рішенням міської ради надана для укладення договору земельного сервітуту для розміщення та обслуговування групи тимчасових споруд (об'єктів благоустрою території) ОСОБА_2 , на даний час немає підстав для задоволення звернення ОСОБА_1 стосовно надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0106 га для обслуговування нежитлового приміщення 5 за адресою АДРЕСА_2 .
Не погодившись із відмовою органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).
Як передбачено ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст.118 ЗК України.
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За приписами ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З наведеного вбачається, що вказана законодавча норма передбачає два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: надати дозвіл або надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, а саме:
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відсутність ж рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу.
Як встановлено судом, позивач звернувся до Тернопільської міської ради із заявою від 18.07.2023 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0132 га для обслуговування нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 .
Однак, рішення по цьому питанню Тернопільською міською радою прийнято не було.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.
Відповідно до вимог ч.4 ст.49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" депутат зобов'язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.
Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано (ч.6 ст.49 Закону).
В силу повноважень, наданих депутату Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", депутат місцевої ради має право ухвального голосу, а не зобов'язаний віддати свій голос за підготовлений виконавчим органом проект рішення.
Даючи правову оцінку дій суб'єкта владних повноважень під час розгляду заяви від 18.07.2023 та вирішуючи питання відсутності чи наявності протиправних дій (бездіяльності) в діях відповідача суб'єкта владних повноважень, який є колегіальним органом, суд вважає за необхідне зазначити, що незважаючи на те, що законодавець наділив депутатів місцевої ради правом ухвального голосу, це не звільняє їх від обов'язку забезпечити активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, нести обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконувати їх доручення. Що в даному випадку зроблено не було.
Крім того, законодавець визначив, що рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.
Суд констатує, що в межах цієї адміністративної справи позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за наслідками розгляду якого суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній обмежився лише направленням позивачу відповіді у формі листа № 16917/2023 від 24.07.2023.
За наведеного правового регулювання, відсутність належним чином оформленого рішення Тернопільської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні, винесеному на її пленарному засіданні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Відтак, у спірних правовідносинах є протиправна бездіяльність.
Посилання ж відповідача на відсутність обставин протиправної бездіяльності Тернопільської міської ради та порушення прав позивача ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права.
Як передбачено п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч.4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
У свою чергу, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 зазначила таке. "Щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, обставин чого судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, за встановлених обставин, є визнання протиправною, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, бездіяльності Тернопільської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.07.2023 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0132 га для обслуговування нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.07.2023 та прийняти на пленарному засіданні сесії ради відповідне рішення за результатом її розгляду.
Разом з тим у даній справі суд не спростовує обставин і доводів вказаних відповідачем у листі Тернопільської міської ради № 16917/2023 від 24.07.2023 та відзиві на позов, зокрема, що відповідно до умов укладеного договору сервітуарій зобов'язаний використовувати встановлений особистий строковий сервітут виключно з метою, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, не допускати будівництва будь-яких будівель, споруд або інших об'єктів на території об'єкта благоустрою, на яку встановлено особистий строковий сервітут, а встановлений цим договором особистий строковий сервітут не дає сервітуарію права на проведення будь-якого будівництва на території (об'єкта благоустрою) наданій йому для розміщення тимчасової споруди.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 1211,20 грн. згідно квитанції №0.0.3488969418.1 від 22.02.2024.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.07.2023 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0132 га для обслуговування нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Тернопільську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2023 та прийняти на пленарному засіданні сесії ради відповідне рішення за результатом її розгляду.
Стягнути з Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 березня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач: - Тернопільська міська рада (місцезнаходження: вул.Листопадова, 5, м.Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ: 34334305).
Головуючий суддя Мандзій О.П.