судді Кравчука В.М.
19 березня 2024 року
м. Київ
справа №340/11/23
адміністративне провадження №К/990/25554/23
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу №340/11/23 за позовом Служби у справах дітей Петрівської селищної ради до Відділу освіти Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, за участю третіх осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою виконувача обов'язків керівника Кіровоградської обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023.
Перед палатою постало питання про наявність у прокурора права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Петрівської селищної ради, зокрема, її структурного підрозділу - Служби у справах дітей (далі - Служба у справах дітей Петрівської селищної ради) для захисту інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у зв'язку із неналежним виконанням Відділом освіти Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (далі - Відділ освіти Петрівської селищної ради) вимог статті 8 Закону України від 13.01.2005 № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо ненарахування та невиплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги упродовж 2021 та 2022 років.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 19.03.2024, якою частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі 340/11/23, а позовну заяву керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області залишив без розгляду.
Залишаючи позов прокурора без розгляду, Судова палата виснувала:
132. Зміст поданої прокурором позовної заяви в інтересах держави в порядку представництва Служби у справах дітей Петрівської селищної ради зводиться до необхідності захисту індивідуально виражених прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері соціального захисту у зв'язку із невиплатою після закінчення ними навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV.
133. Судова палата наголошує на тому, що інтерес держави у сфері охорони дитинства - це публічний інтерес в широкому його розумінні (тобто інтерес щодо чітко невизначеного широкого кола осіб), натомість індивідуально виражені права чи інтереси конкретних осіб не можуть захищатись прокурором в обраний ним спосіб шляхом представництва інтересів держави, оскільки публічний інтерес складається з інтересів держави, її органів і посадових осіб, а також інтересів суспільства, тоді як приватний інтерес це завжди інтерес окремої особи.
134. При цьому, обґрунтування пред'явленого прокурором позову в порядку представництва не дозволяє стверджувати про те, що у цьому випадку звернення до суду спрямоване на захист інтересів невизначеного, широкого кола осіб, наприклад територіальної громади, окремої групи (частини) суспільства, інших суб'єктів, інтереси яких збігаються з державними і потребують захисту саме у обраний прокурором спосіб, оскільки прокурор звернувся до суду з цим позовом на захист прав та інтересів конкретних фізичних осіб -дітей, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у зв'язку із невиплатою після закінчення ними навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV.
135. Тож, обраний прокурором спосіб звернення до суду з посиланням на перший виключний випадок (якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження) не спрямований на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а направлений на захист охоронюваного законом інтересу конкретно визначених осіб, у спосіб фактично надання правничої допомоги таким особам, що не узгоджується із Конституцією України та європейськими стандартами в частині повноважень, якими наділений прокурор щодо представництва прокурором інтересів держави в суді та свідчить про намагання прокурора повернутись до так званого «загального нагляду» (нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина; нагляд за додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами). (пункти 132 - 135)
З такими висновками не погоджуюся з наступних мотивів.
Прокурор має право звертатися до суду в інтересах держави. Суд неодноразово звертав увагу на те, що категорія «інтерес держави» не має чітко окреслених меж і в кожному конкретному випадку прокурор повинен доводити у чому саме цій інтерес полягає. Про це докладно описано у постанові від 19.03.2024.
У цій справі прокурор визначив інтерес держави як забезпечення реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій. Прокурор пояснив, що незважаючи на законодавчо встановлений обов'язок після закінчення навчального закладу виплатити одноразову грошову допомогу випускникам навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у 2021-2022 роках протиправно не нарахував та не виплатив кошти в загальній сумі 151 494,0 грн.
Вважаю, що ситуація, за якої діти-сироти не отримують те, на що мають право, не узгоджується з інтересами держави. Інтерес держави у цій сфері, навпаки, полягає у тому, щоб вимоги законодавства щодо соціального захисту дітей-сиріт виконувалися належно: вчасно та в повному обсязі.
Гадаю, немає потреби розлого доводити особливий, вразливий статус дітей-сиріт. Захист цих дітей - це інтерес держави № 1, який має захищатися пріоритетно та ефективно.
З практики, більшість дітей, позбавлених батьківського піклування, ніколи не звернеться до адвоката за правовою допомогою чи Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, як пропонується у постанові палати від 19.03.2024, за захистом права на грошову допомогу. З високою вірогідністю, вони ніколи не отримають належних їм коштів. Звісно, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, однак не може ігнорувати реалії життя.
В такій ситуації лише участь прокурора, який звертається до суду на захист інтересів держави, здатна змінити ситуацію.
Судова палата дійшла висновку, що інтерес держави у сфері охорони дитинства - це публічний інтерес в широкому його розумінні (тобто інтерес щодо чітко невизначеного широкого кола осіб).
На мою думку, те, що інтерес держави у справі конкретизується через залучення третіх осіб - дітей-сиріт, які не отримали належної їм грошової допомоги, не свідчить про те, що позов подано саме в їх інтересах, а не держави.
Здається, навпаки: інтерес держави - це не абстрактні інтереси. Інтерес держави саме проявляється у тому, що є конкретні діти, яких стосується справа. Гадаю, те, що у справі йдеться про індивідуально виражені права та інтереси дітей-сиріт та дітей, які є третіми особами, не унеможливлює їх захист як інтересів держави.
Попри наявність низки правових питань, які піднято у постанові, і на які палата надала відповідь, вирішальним є те, чи узгоджується запропоноване правозастосування з конституційною метою захисту дітей.
Ухвалена Судовою палатою постанова не сприяє захисту прав дітей-сиріт.
Суддя В.М. Кравчук