28 березня 2024 року
м. Київ
справа № 480/1364/23
адміністративне провадження № К/990/36248/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року (головуючий суддя - Воловик С.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Спаскін О.А., судді: Любчич Л.В., Присяжнюк О.В.)
у справі №480/1364/22
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Центр пробації), у якій просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за період з 24 лютого 2022 року по 07 грудня 2022 року пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за період з 24 лютого 2022 року по 07 грудня 2022 року пропорційно дням служби в розрахунку на місяць.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 у період з 01 листопада 2001 року по 07 грудня 2022 року проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, проте, всупереч приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, не отримувала додаткову винагороду у розмірі 30 000, 00 грн щомісячно, починаючи з 24 лютого 2022 року по день звільнення зі служби.
3. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30 000, 00 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року.
Зобов'язано Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року за період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
4. Не погодившись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Центр пробації звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. ОСОБА_1 , підполковник внутрішньої служби, у період з 24 лютого 2022 року по 07 грудня 2022 року проходила службу на посаді начальника Шосткинського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Сумській області.
7. Шосткинський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Сумській області є установою Державної кримінально-виконавчої служби, місцем розташування якої є місто Шостка, тобто, адміністративно-територіальна одиниця, територія якої, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 204-р від 06 березня 2022 року, включена до Переліку територій, на яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
8. В той же час, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25 квітня 2022 року, місто Шостка не включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
9. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо виплати щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Частково задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право позивачки на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно встановлено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, відповідно до якого указана додаткова винагорода виплачується, серед інших, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
11. Суди попередніх інстанцій зважили, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка»», місто Шостка було включено до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».
12. В той же час, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25 квітня 2022 року, місто Шостка не включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
13. За таких обставин, суди дійшли висновку, що у період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, позивачка мала право на отримання додаткової щомісячної винагороди у розмірі 30 000 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, оскільки проходила службу в установі Державної кримінально-виконавчої служби, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка».
14. З 01 червня 2022 року позивачка втратила таке право, оскільки проходила службу межах територіальної громади, яка не включена до переліку громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
15. Оцінюючи аргументи відповідача про відсутність цільових бюджетних асигнувань для здійснення виплат додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що суб'єкт владних повноважень не може посилатись на відсутність бюджетних асигнувань, як на підставу не виплати додаткової винагороди, передбаченої чинним на час вирішення спору підзаконним нормативно-правовим актом.
16. Також відхилено судом апеляційної інстанції доводи відповідача про те, що характер виконуваної позивачкою роботи не передбачає призначення їй додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», оскільки положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які залучені до виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), або особам, які несуть службу у складі наряду чергової частини, блокпосту, оперативно-пошукової групи, групи швидкого реагування; несуть службу у нічний час: несуть гарнізовану та вартову службу, тощо.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. У касаційній скарзі Державна установа «Центр пробації» Міністерства юстиції України просить переглянути та скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
18. Так, заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме положень:
1) частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, що була чинна до 18 липня 2022 року;
2) пункту 1 постанови КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28 лютого 2022 року, а саме: щодо права на отримання виплати щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн особами, що працюють в Державній кримінально-виконавчій службі.
19. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на неправильне тлумачення судами першої та апеляційної інстанції пункту 1 Постанови № 168 (в редакції від 22 березня 2022 року), оскільки вказаною нормою чітко визначено, що:
- право на додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн мають лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які саме несуть (тобто, заступають у наряд чергування тощо) службу в органах та установах зазначеної Служби, а не всі співробітники Державної кримінально-виконавчої служби України, які навіть не мають посадових завдань та обов'язків дотичних до несення служби. На переконання скаржника, оскільки, поняття «несення служби» включає в себе чергування у складі наряду чергової частини, участь в оперативних заходах, несення варти тощо, то пункт 1 Постанови № 168 (в редакції від 22 березня 2022 року) не потребує додаткових застережень, так як там вже використано поняття «несення служби»;
- виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), а відтак за відсутності таких наказів, підстави для нарахування та виплати такої винагороди відсутні;
- для виплати винагороди служба має бути несена в органах та установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
20. У цьому аспекті касатор вказує, що Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України є таким, що затверджений наказом Міністерств юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5 (далі - Порядок №925/5), яким визначено поняття несення служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально- виконавчої служби України, яке стосується виконання певної роботи у складі наряду чергової частини, караулу, зміни, патруля, контрольного пункту, поста, оперативно-пошукової групи, групи швидкого реагування.
21. Отже, за доводами відповідчача, Верховний Суд має сформувати правову позицію щодо застосування пункту 1 Постанови КМУ № 168 в частині визначення критеріїв, які підлягають врахуванню при застосуванні цієї норм права у справах подібної категорії, яка полягає у тому, що право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн щомісячно мали лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які:
1) несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, тобто залучаються до участі в оперативних заходах, несення варти, в тому числі в нічний час, несення служби у наряді та інших заходах, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану;
2) несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, на підтвердження чого командирами (начальниками) видаються відповідні накази, а уповноваженими посадовими особа складаються графіки наряду чергування, облікові форми часу несення служби тощо;
4) несуть службу лише в тих органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
22. За твердженнями касатора, пункт 1 Постанови №168 є таким, що не поширюється на позивачку у цій справі, оскільки він не відповідає вимогам, які встановлені цією нормою, так як не залучалася до участі в оперативних заходах, несення варти, в тому числі в нічний час, несення служби у наряді та інших заходах, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, не входив до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.
23. Крім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою ту обставину, що за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим та стосується проходження публічної служби, на який поширюється не лише юрисдикція адміністративних судів, а й застосування спеціального місячного строку для звернення до суду, як то передбачено частиною п'ятою статті 122 КАС України
24. Так, частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
25. Своєю чергою, позивачка звернулася до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою у цій справі 15 лютого 2023 року, де просила суд, крім іншого, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці додаткову винагород у в розмірі 30 000 грн щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 07 грудня 2022 року. За таких умов, на переконання відповідача, позивачка пропустила місячний строк (встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України) на звернення до суду.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
27. Спір у цій справі виник з приводу наявності/відсутності підстав для виплати позивачці - підполковнику внутрішньої служби, начальнику Шосткинського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» додаткової винагороди, передбаченої постановою №168 (в редакції постанови від 22 березня 2022 року), за період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року у розмірі 30 000 гривень щомісячно.
28. Колегія суддів враховує, що на час розгляду цієї справи Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2023 року у справі № 160/11851/22 сформував висновок щодо застосування пункту 1 Постанови №168 у подібних правовідносинах, який у подальшому було підтримано Верховним Судом у постановах від 18 січня 2024 року у справі №200/297/23, від 25 січня 2024 року у справі №520/8343/22.
29. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і надалі зауважує таке.
30. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" (далі - Закон № 2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
31. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
32. Частиною першою статті 24 Закону № 2713-IV передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.
33. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
34. Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5 (далі - Порядок №925/5).
35. Пунктом 3 розділу І Порядку № 925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
36. Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку №925/5 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров'я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
37. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому було продовжено та триває до теперішнього часу.
38. На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, пунктом 1 якої (у первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
39. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
40. Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
41. У подальшому, до пункту 1 Постанови № 168 вносилися зміни, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350 абзац перший пункту 1 Постанови №168 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
42. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
43. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком, у якому значиться Сумська область (без визначення окремих територіальних громад та населених пунктів).
44. Беручи до уваги наведене Кабінет Міністрів України встановив додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно, зокрема особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
45. 3а обставин цієї справи позивачка підполковник внутрішньої служби, у період з 24 лютого 2022 року по 07 грудня 2022 року проходила службу на посаді начальника Шосткинського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Сумській області.
46. Відповідач уважає, що позивачка не набула право на отримання додаткової допомоги, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, позаяк нею не надано жодного наказу директора Центру пробації щодо несення служби, жодного графіку наряду чергування, жодної облікової форми несення служби.
47. У аспекті вказаного колегія суддів зазначає, що у постанові від 02 листопада 2023 року у справі №160/11851/22, де позивачем (підполковник внутрішньої служби, який обіймав посаду начальника Чечелівського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області) оскаржувалася бездіяльність ДУ «Центр пробації» щодо ненарахування і невиплати йому винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Верховний Суд надав оцінку схожим доводам ДУ «Центр пробації», який уважав, що право на отримання додаткової винагороди мають лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які саме несуть службу в органах та установах зазначеної Служби.
48. Так, у цій постанові Суд дійшов висновку, що у цьому випадку поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови № 168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть. При цьому, Суд зауважив, що положення пункту 1 Постанови № 168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Тобто, Постанова № 168 (у редакції постанови від 22 березня 2022 року) не ставить у залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач.
49. Вказані висновки були підтримані Верховним Судом у постановах від 18 січня 2024 року у справі № 200/297/23, від 25 січня 2024 року у справі №520/8343/22.
50. Крім того, у постанові від 18 січня 2024 року Верховний Суд констатував про безпідставність доводів ДУ «Центр пробації» про те, що за відсутності відповідних наказів командирів (начальників) на підставі яких здійснюється виплата додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, відсутні і підстави для нарахування та виплати такої винагороди, позаяк, за висновком Суду, вказане свідчить лише про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права у позивача на таку винагороду.
51. Отже, застосовуючи сформований у подібних правовідносинах Верховним Судом підхід щодо застосування положень пункту 1 Постанови № 168, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що з 24 лютого 2022 року позивачка набула право на отримання додаткової щомісячної винагороди, у розмірі 30 000,00 грн, встановленої Постановою № 168 (в редакції постанови від 22 березня 2022 року), оскільки проходила службу в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка».
52. Колегія суддів зазначає, що питання застосування частини п'ятої статті 122 КАС України у правовідносинах про виплату передбаченої Постановою № 168 додаткової грошової винагороди вже було предметом оцінки Верховного Суду у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, яка полягає у тому, що вказана норма процесуального закону не підлягає застосуванню при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовами цієї категорії, якщо спірні правовідносини виникли до 19 липня 2022 року. Рішення у справі №260/3564/22 набрало законної сили 20 вересня 2023 року на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду, якою це рішення залишено без змін.
53. При цьому, незважаючи на те, що справа № 480/1364/22 за позовом ОСОБА_1 не відповідає усім ознакам типової справи, визначених Верховним Судом у рішенні 06 квітня 2023 року, вищенаведені висновки щодо застосування норм процесуального права, які регулюють питання строку звернення до суду із позовом щодо нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на їх подібність.
54. Так, у справі № 260/3564/22 вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, а саме положеннями частини п'ятої статті 122 КАС України чи КЗпП України, Верховний Суд зауважив на тому, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України).
55. Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом у справі № 260/3564/22, Суд виходив із того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
56. Верховний Суд зауважив, що до 19 липня 2022 року частина друга статті 233 КЗпП України не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Водночас після цієї дати, з огляду на внесення змін згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
57. При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд зауважив про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
58. Поруч із цим, приписами частин третьої і п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
59. Водночас зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, Верховний Суд у справі №260/3564/22 дійшов висновку, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
60. Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що позивачка звернулася до суду із позовом про нарахування та виплату додаткової винагороди за період 24 лютого 2022 року по 07 грудня 2022 року відповідно до Постанови №168. Отже, ОСОБА_1 не пропустила строк звернення до суду із цими позовними вимогами.
61. Також Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
62. Кабінетом Міністрів України прийнято 27 червня 2023 року постанову №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", пунктом 1 якої встановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
63. Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що доводи касаційної скарги про необхідність застосування частини п'ятої статті 122 КАС України до спірних правовідносин, які охоплюються періодом з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, не знайшли свого підтвердження.
64. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.
65. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
66. Згідно з частиною першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
67. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні.
68. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
69. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у справі №480/1364/22 - без змін.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду