28 березня 2024 року
м. Київ
справа № 200/5262/23
адміністративне провадження № К/990/9277/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду
Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Гуревича Родіона Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі №200/5262/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у передачі матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1, відкритого за виконавчим листом, виданим Донецьким окружним адміністративним судом від 04 листопада 2022 року у справі №200/518/22, до Управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (69107, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 168) для його подальшого виконання відповідно до положень чинного законодавства України;
- зобов'язати відповідача передати матеріали виконавчого провадження НОМЕР_1, відкритого за виконавчим листом, виданим Донецьким окружним адміністративним судом від 04 листопада 2022 року у справі №200/518/22, до Управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області (69107, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 168) для його подальшого виконання відповідно до положень чинного законодавства України.
На обґрунтування позову позивач указував на те, що на виконанні у відповідача з 25 січня 2023 року перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №200/518/22 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за період з 01 березня 2016 року. Відповідно до листа боржника від 14 вересня 2022 року №9701-8434/С-02/8-0800/22 на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі №200/518/22 ОСОБА_1 нарахована пенсія за віком на пільгових умовах, борг згідно з рішенням суду за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2022 року становить 1 075 118,28 грн. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 16 лютого 2023 року повідомило відповідача про часткове виконання рішення суду в частині перерахунку пенсії на суму 1 075 118,28 грн та внесення заборгованості до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантовано державою (порядковий номер у реєстрі С2068881). На клопотання позивача про передачу матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1 до Управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області для його подальшого виконання відповідно до положень чинного законодавства України відповідач відмовив.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) немає правових підстав для передання матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого за виконавчим листом, виданого Донецьким окружним адміністративним судом від 04 листопада 2022 року у справі №200/518/22, до Управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області для його подальшого виконання у відповідності до положень чинного законодавства України, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
11 березня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Гуревича Родіона Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі №200/5262/23.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Ураховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №200/5262/23 є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Оскаржуючи судові рішення, скаржник посилається виключно на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 3, пункту 9 частини другої статті 129, частин другої та третьої статті 129-1 Конституції України, статей 1- 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, у поєднанні із положеннями частини другої статті 6, пункту 9 частини першої, частини другої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд критично оцінює такі доводи заявника та зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Необхідно враховувати, що вирішуючи спори, суди застосовують положення статті в залежності від обставин, установлених у кожній конкретній справі.
Разом з тим оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Так, скаржник указує на відсутність правового висновку Верховного Суду, зокрема, щодо застосовування частини другої статті 6, пункту 9 частини першої, частини другої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, не застосовували до спірних правовідносин вказані вище норми права.
Відтак касаційна скарга не містить умотивованих доводів щодо того, який вплив висновку Верховного Суду у цій справі буде мати для вирішення спору по суті, як і не містить аргументів їх неправильного застосування чи незастосування та підстав для формування такого висновку (усунення колізії, визначення пріорітету між нормами, тлумачення норми, т.і.).
Крім того, Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У свою чергу статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги та текстів оскаржуваних судових рішень слідує, що спір у цій справі виник у правовідносинах з приводу бездіяльності органу державної виконавчої служби.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів обох інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Заявник, посилаючись на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, не обґрунтовує, яке значення для формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії адміністративних справ буде мати розгляд цієї касаційної скарги, а також не указує на наявність правової проблеми (колізіції, прогалини) застосування норм права, що потребує вирішенню Верховним Судом.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Гуревича Родіона Геннадійовича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі №200/5262/23 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко