27 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/2234/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Фізичної особи - підприємця Вовк Нелі Іванівни
про відшкодування витрат на правничу допомогу
за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Вовк Нелі Іванівни
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023, додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Вовк Нелі Іванівни
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"
про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС, проведення нарахування обсягів спожитого газу та перерахунків споживачам природного газу від 20.05.2021 року, нарахування заявнику не облікованого (донарахованого) об'єму природного газу на суму 2056535,90 грн
за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"
до Фізичної особи - підприємця Вовк Нелі Іванівни
про стягнення вартості необлікованого об'єму природного газу
(за участю представників: позивача - Кулеба В.М., відповідача - Куцик В.Б.)
Постановою Верховного Суду від 13.03.2024 касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Вовк Нелі Іванівни (далі - ФОП Вовк Н.І., позивачка) задоволено. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 та додаткову постанову цього ж суду від 21.12.2023 скасовано, а рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 та додаткове рішення цього ж суду від 01.05.2023 залишено в силі.
У поданій касаційній скарзі позивачкою, серед іншого, було надано попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які вона очікує понести в суді касаційної інстанції, в розмірі 40 000 грн.
18.03.2024 ФОП Вовк Н.І. подала до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (далі - відповідач) 43 600 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
21.03.2024 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 10 000 грн.
Розглянувши заяву позивачки та заперечення на неї відповідача, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви з огляду на таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 43 600 грн позивачкою надано: 1) копію укладеного з адвокатом Кулебою В.М. (далі - адвокат) договору доручення на представництво інтересів та надання правничої допомоги від 12.07.2021; 2) копію акта приймання наданих послуг від 15.03.2024 №10.
За умовами пункту 6 договору від 12.07.2021 обсяг та вартість виконаних за договором доручень фіксується в акті, який підписується сторонами.
Відповідно до погоджених сторонами в акті від 15.03.2024 №10 умов оплати правничої допомоги вартість однієї години надання послуг адвоката становить 800 грн; вартість за одне судове засідання становить 2 000 грн.
Відповідно до акта від 15.03.2024 №10 позивачці було надано наступні послуги:
- вивчення постанов апеляційного господарського суду та консультація щодо можливості їх оскарження (1 година вартістю 800 грн);
- касаційна скарга (34 години загальною вартістю 27 200 грн);
- заява про зупинення виконання постанови апеляційного суду (5 годин загальною вартістю 4 000 грн);
- вивчення відзиву відповідача (1 година загальною вартістю 800 грн);
- клопотання про проведення судового засідання в порядку відеоконференції (1 година загальною вартістю 800 грн);
- відповідь на відзив від 10.03.2024 (7 годин 30 хвилин загальною вартістю 6 000 грн);
- участь в судовому засіданні Верховного Суду 13.03.2024 (2 000 грн);
- заява щодо винесення додаткового рішення, формування додатків та відправка відповідачу і в Верховний Суд (2 години 30 хвилин загальною вартістю 2 000 грн).
Відповідач у клопотанні про зменшення суми витрат на правничу допомогу посилається на те, що заявлений розмір витрат значно перевищує реальну та розумну вартість. Обсяг робіт в касаційній інстанції, де відбулося одне судове засідання, та матеріали справи не вимагали вивчення та з'ясування нових обставин, заявлена позивачкою сума є явно неспівмірною із обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому зміст поданих адвокатом Кулебою В.М. процесуальних документів фактично дублює зміст раніше поданих ним у справі подібних документів. У зв'язку з чим розмір витрат позивача на правничу допомогу не може становити більше ніж 10 000 грн.
Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення відповідача, колегія суддів зазначає про таке.
Верховний Суд враховує, що правова позиція ФОП Вовк Н.І. була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокат Кулеба В.М. надавав правову допомогу позивачці в судах першої та апеляційної інстанцій, тому був обізнаний у справі з усіма обставинами та деталями справи.
Суд також бере до уваги, що хоча касаційна скарга і має значний обсяг (43 сторінки), проте викладені позивачкою доводи та правова позиція, які безпосередньо охоплюються підставами касаційного оскарження, за якими відкрито касаційне провадження, а також наведена скаржником судова практика Верховного Суду, здебільшого є дублюванням змісту мотивувальної частини рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2023. Інша частина тексту касаційної скарги переважно є скопійованими мотивами постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 та наведенням фактичних обставин справи, а також особливостей господарської діяльності відповідача. З огляду на зазначене підготовка касаційної скарги не вимагала значного обсягу юридичної роботи та значних витрат часу представника, які б складали обраховані адвокатом 34 години. У зв'язку з чим розмір заявлених витрат підлягає зменшенню на 50%.
Також подана представником заява про зупинення виконання судового рішення фактично є стандартною та не містить правової позиції, а отже очевидно не потребувала 5 годин часу для її складання.
Крім того, до складу судових витрат позивачка включила витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення (2 години 30 хвилин), яка відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України фактично є заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а також клопотання про участь у режимі відеоконференції (1 година), яке є реалізацією можливості представника приймати участь в судовому засіданні за допомогою засобів відеозв'язку. У той же час відповідно до підпункту в) пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України суд касаційної інстанції здійснює саме розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. У зв'язку з чим витрати на підготовку вказаних процесуальних документів не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Верховний Суд також зазначає, що приписами ГПК України не передбачено подання на стадії касаційного перегляду відповіді на відзив на касаційну скаргу, а тому не підлягають відшкодуванню відповідачем витрати позивача на вивчення відзиву та підготовку відповіді на відзив (загалом 8 годин 30 хвилин).
З урахуванням викладеного, враховуючи критерії співмірності, розумності та пропорційності адвокатських витрат, Верховний Суд частково погоджується із запереченнями відповідача щодо завищення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 17 200 грн.
Керуючись статтями 126, 129, 244, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Фізичної особи - підприємця Вовк Нелі Іванівни про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; ідентифікаційний код 03349039) на користь Фізичної особи - підприємця Вовк Нелі Іванівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 17 200 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції. У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
3. Доручити Господарському суду Львівської області видати наказ.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.