27 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/1469/21 (922/577/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 05.12.2023
та на рішення господарського суду Харківської області
від 16.02.2023
у справі № 922/1469/21 (922/577/22)
за позовом Фізичної особи ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради; 2. Керуючий реструктуризацією боржника арбітражний керуючий Татіщев Олександр Євгенович;
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка плюс"; 2. ОСОБА_1 ;
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні першого відповідача - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Вахрушева Ольга Олександрівна;
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні другого відповідача - ОСОБА_3
про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна
в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_2 ,-
25.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2023 у справі № 922/1469/21 (922/577/22), підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 922/1469/21(922/577/22) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2024 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2023 у справі № 922/1469/21 (922/577/22), повернення касаційної скарги без розгляду або залишення касаційної скарги без руху, до надходження оригіналів матеріалів справи № 922/1469/21 (922/577/22) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та витребувано справу № 922/1469/21 (922/577/22).
На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Верховного суду надійшли матеріали справи № 922/1469/21 (922/577/22).
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2024 касаційну скаргу залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з тим, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, тому запропоновано скаржнику навести інші підстави для поновлення строку та надати докази на їх підтвердження; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
06.03.2024 подано заяву про усунення недоліків із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Разом з тим, у заяві зазначено що повний текст оскаржуваного судового рішення скаржнику так і не було вручено, а поштове відправлення було повернуто за закінченням терміну зберігання до суду, також зазначає, що скаржник є внутрішньо переміщеною особою, яка 28.12.2023 року змінила своє місце проживання на адресу: АДРЕСА_1 тому не могла повідомити суд про зміну адреси свого проживання для надсилання відповідної кореспонденції та дальшого її отримання. Також в клопотанні зазначено, що представництво інтересів в межах даної справи здійснює її представник адвокат Субочев С. Ю., який з 01.08.2023 здійснює виконання своєї роботи у орендованому нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , однак 30.12.2023 було здійснено ракетний обстріл м. Харкова, зокрема по вул. Гірмаша, внаслідок чого було пошкоджено приміщення, де здійснює свою діяльність адвокат Субочев С. Ю.
Перевіривши клопотання скаржника про усунення недоліків касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що підстави наведені скаржником у заяві не є поважними, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 288 ГПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Право господарського суду при вирішенні питання, що виникає у зв'язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Повний текст оскаржуваної постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 складено 12.12.2023, отже з цієї дати почався перебіг двадцяти денного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на вищевказану постанову було 01.01.2024, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.
ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 922/1469/21 (922/577/22), направивши її поштою 25.01.2024, після закінчення встановленого ГПК України строку для подання касаційної скарги.
Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
В силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Колегія суддів враховує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, через Єдиний державний реєстр судових рішень, а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо вчасного подання касаційної скарги, оскільки саме він не погоджується з рішенням суду і ставить під сумнів його законність.
При цьому, з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 року у справі № 922/1469/21 (922/577/22) було оприлюднено 14.12.2023 року.
Відтак, скаржник мав можливість своєчасно ознайомитись з відповідним судовим рішенням суду апеляційної інстанції з приводу відомого йому апеляційного провадження в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки, як було зазначено вище, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, про наявність повного тексту оскаржуваного рішення.
Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (стаття 2 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті четвертої цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 42 ГПК учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.
Згідно з частиною першою статті 43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
ОСОБА_1 та її представник не були позбавлені об'єктивної можливості поцікавитися та дізнатися про рух поданої апеляційної скарги як в передбачений процесуальним законодавством спосіб, так і з використанням відкритого безоплатного цілодобового доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, тому скаржник та її представник не був позбавлений можливість раніше ознайомитись з матеріалами справи та звернутись до суду з касаційної інстанції в установлений законом строк.
В свою чергу, можливість отримання копії постанови з часу підписання повного її тексту або ознайомлення з матеріалами справи та подальше подання касаційної скарги в установлений законом строк залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.
Скаржник, як учасник провадження у справі, зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII) та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
Так, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.
Судова колегія зауважує, що згідно приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд може поновити пропущений встановлений законом процесуальний строк у разі визнання причини його пропуску поважними.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змітом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Однак, маючи доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень скаржник не був позбавлений можливості дізнатись про стан розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також своєчасно ознайомлюватись з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Суд наголошує, що доводи про відсутність можливості саме у представника скаржника - адвоката Субочева С. Ю. вчасно подати касаційну скаргу не приймаються, оскільки скаржник не був позбавлений права подати касаційну скаргу як учасник справи № 922/1469/21 (922/577/22) як особисто так і залучити іншого представника та подати касаційну скаргу до Верховного Суду у визначений законодавство строк.
Окрім того слід зазначити, що при зверненні представником скаржника до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із апеляційною та касаційною скаргами представник ОСОБА_1 - Субочева С. Ю. зазначає адресу м. Харків провулок Москвіна, буд. 18-А, в той час як в клопотанні про поновлення строку на оскарження зазначено, що представник здійснює виконання своєї роботи у орендованому нежитловому приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Гіршмана, 17 та додано договір про оренду нежитлового приміщення від 01.08.2023.
Також слід зазначити, що судом в ухвалі про залишення касаційної скарги скаржника без руху, було встановлено, що судом апеляційної інстанції 18.01.2024 була надана відповідь на запит адвоката Субочева С. Ю. про видачу копії постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 в якій зазначено, що відповідно трекінгу поштового відправлення № 0600238698070 копія постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі № 922/1469/21 (922/577/22) була направлена на зазначену в матеріалах справи адресу: м. Харків, вул. Владислава Губенка,11 А, вказана адреса була зазначена скаржником при зверненні до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою -18.09.2023. Утім це поштове відправлення повернулося без вручення адресату з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до частин 3 і 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Про зміну свого місцезнаходження ОСОБА_1 не повідомляла, а адресу місця проживання скаржником змінено, як стверджує сам скаржник в клопотанні, на нову адресу АДРЕСА_1 - 28.12.2023, тобто вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення, та після відправки судом апеляційної інстанції повного тексту оскаржуваного рішення на адресу вказану самим скаржником в поданій ним апеляційній скарзі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Водночас отримання поштової кореспонденції за вказаними скаржником адресами перебуває поза межами контролю відправника.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів Верховного Суду вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суди, з додержанням вимог процесуального закону, надсилали оскаржуване рішення за належною адресою, яка зазначалася самим скаржником у апеляційній скарзі, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення органу поштового зв'язку для отримання рекомендованих поштових відправлень.
Разом з тим, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.
При цьому направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у конкретному випадку - суду (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20).
Скаржник в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження зазначає, що повний текст постанови отримано його представником лише після звернення до суду апеляційної інстанції 18.01.2024 при цьому як вже зазначалось вище і як вбачається з оскаржуваної постанови Східного апеляційного господарського суду в судовому засіданні 05.12.2023 був присутній представник ОСОБА_1 , особи, яка подала апеляційну скаргу - адвокат Субочев С. Ю., тобто скаржник безумовно був обізнаний про ухвалення постанови в даному судовому засіданні за його ж апеляційною скаргою.
Крім того, як зазначалося в клопотанні про поновлення строку, 30.12.2023 було пошкоджено приміщення, де здійснює свою діяльність представник скаржника адвокат Субочев С. Ю. м. Харків, вул. Гіршмана, в той час як двадцяти денний строк на оскарження вказаного судового рішення, закінчувався 01.01.2024.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 ГПК).
Частинами другою та четвертою статті 13 ГПК встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд звертає увагу на те, що згідно вимог ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
При цьому сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis, рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» (Case of Aleksandr Shevchenko v. Ukraine) від 26.04.2007, № 8371/02 та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine ) від 14.10.2003, заява № 50966/99)).
За змістом статті 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки (ч.1); обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (ч.2); підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру (ч.3); про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю або ордером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви (ч.4); у разі припинення повноважень представника на здійснення представництва особи у справі представник не може бути у цій самій справі представником іншої сторони, третьої особи на іншій стороні або третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору (ч.5).
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо у випадку, коли скаржник зацікавлений у вирішенні питання про відкриття провадження у справі, оскільки саме він не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій і ставить під сумнів їх законність.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
За приписами частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частини 3 статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги.
Отже, зазначені строки на оскарження судового рішення є загально відомими, а з урахуванням наведеного скаржник та його представник мало правомірні очікування та в розумні інтервали часу мали вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Зважаючи на викладене, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено достатніх аргументів та не надано доказів, які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкоджали йому у встановлений законом і судом строк подати заяву про усунення недоліків первісної касаційної скарги.
Враховуючи викладене, оцінивши наведені скаржником доводи в обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2023 у справі № 922/1469/21 (922/577/22) , Суд визнає їх неповажними.
При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), № 3236/03, 03.04.2008, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Тож, ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку, заявленому з метою усунення недоліків, скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об'єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, з огляду на що колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у задоволенні цього клопотання.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 ГПК України, якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 цього Кодексу.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними і, як наслідок, про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2023 на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 234, 235, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №922/1469/21 (922/577/22) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.02.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню
Головуючий В.В. Білоус
Судді О.В. Васьковський
В. Я. Погребняк