Апеляційне провадження № 22-ц/824/1603/2024
Справа № 752/18001/22
Іменем України
27 березня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Мазура Ю.Ю. в м. Київ 20 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість», Дочірнього підприємства «Державної компанії «Укрспецекспорт» «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» про поновлення на роботі,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, просив визнати незаконними та скасувати накази ДК «Укроборонпром» № 406-К від 13 жовтня 2022 року та № 432-К від 06 грудня 2022 року «Про припинення повноважень ОСОБА_1 », стягнути з ДК «Укроборонпром» на свою користь середню заробітну плату за період незаконного відсторонення, відшкодувати за рахунок ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» моральну шкоду в розмірі середньої заробітної плати за посадою генерального директора.
Заявлені вимоги мотивував тим, що з 30 березня 2022 року перебуває в трудових відносинах з ДК «Укроборонпром» в якості генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» на підставі трудового договору - контракту № 1-К/22 з випробувальним терміном, який закінчився 31 травня 2022 року, зауважень до його роботи власником не висувалось. Розділом 5 контракту передбачені випадки його припинення, в тому числі дострокові з ініціативи Концерну, однією з підстав розірвання контракту є невиконання керівником наказів та розпоряджень Концерну.
31 серпня 2022 року Концерн видав наказ № 250-К, п. 1 якого з 31 серпня 2022 року безстроково відсторонив його від виконання обов'язків керівника підприємства в зв'язку з проведенням службової перевірки, а саме здійснення заходів контролю окремих питань з 01 вересня 2022 року по 26 вересня 2022 року, у відповідності до наказу Концерну № 356 від 31 серпня 2022 року. Обов'язки генерального директора підприємства поклали на третю особу - ОСОБА_3 .
За даними ЄДРПОУ станом на 19 вересня 2022 року керівником підприємства був ОСОБА_1 , проте виконувати обов'язки керівника під час відсторонення не міг, оскільки зобов'язаний виконувати всі накази та розпорядження концерну, доступу до свого звичайного робочого місця не мав, іншої роботи на час відсторонення від посади Концерном йому запропоновано не було.
14 жовтня 2022 року наказом № 406-К від 13 жовтня 2022 року по ДК «Укроборонпром» ОСОБА_1 було звільнено з посади генерального директора на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України під час перебування в стані непрацездатності за медичними показниками і лікарняним листом. Наказом № 432-К від 06 грудня 2022 року наказ № 406-К від 13 жовтня 2022 року був скасований, а позивач був звільнений повторно за тих самих підстав і знову під час тимчасової непрацездатності.
Таким чином, накази № 406-К та № 432-К є фактично однією і тією ж самою протиправною дією по незаконному звільненню, виконані таким чином, щоб ускладнити їх оскарження.
Вважав, що з огляду на закінченість строку дії контракту, відсторонення від виконання обов'язків керівника підприємства, так само як і звільнення, є застосуванням до нього як до працівника стягнення за дисциплінарне правопорушення, а отже має бути дотриманий алгоритм накладення дисциплінарного стягнення, який передбачає повідомлення працівника про виявлене правопорушення та зажадання від порушника письмових пояснень.
Вважав наказ Концерну № 250-К від 31 серпня 2022 року безпідставним та незаконним, а створення ситуації з виконанням обов'язків генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» особою, яка за даними ЄДРПОУ не є керівником підприємства, неприпустимим діянням під час воєнного стану в країні. У відповідності до наказу ДК «Укроборонпром» № 356 від 31 серпня 2022 року та програми-плану заходів контролю до нього під перевірку підпадало невизначене коло питань у зв'язку з застосуванням останнього пункту програми-плану. Знаходячись на амбулаторному лікуванні з 14 жовтня до 10 грудня 2022 року, він не був ознайомлений з результатами перевірки, пояснень щодо зроблених комісією висновків від нього не вимагали і він не надавав, до підприємства або до Концерну для вручення будь-яких документів не викликався, про припинення стану відсторонення від виконання повноважень генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» і необхідність стати до роботи його також не повідомляли. 23 листопада 2022 року його представник повідомив, що в ЄДРПОУ дані щодо керівника підприємства змінено.
Вказував, що за приписами ч. 2 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку, тобто тільки за порушення, допущене з 31 березня по 14 серпня 2022 року. Про будь-які невиконання своїх посадових обов'язків в означений термін він необізнаний, а тому відсторонення від виконання повноважень ним особисто сприйнято як крайня несправедливість до оцінки його праці або як накладення на нього санкцій за чужі проступки.
Вказував, що застосуванням до нього заходів дисциплінарного впливу завдало йому моральної шкоди, яка полягає в завданні шкоди його іміджу управлінця і сумлінного працівника, завдало йому моральних страждань і негативно відбилось на стані його здоров'я. Розмір моральної шкоди, заявлений ним до відшкодування, за попередньою оцінкою позивача становить 150000 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року в позові відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що застосування до визначення правового становища позивача, як директора/працівника, та відповідачів як роботодавців/власників і регулювання правовідносин між ними за допомогою законодавства, яке регулює подібні відносини в корпоративному секторі, є неправомірним і підпадає під неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважав незастосування судом до визначення правового становища сторін приписів ст. 83 ЦК України, ст. 73, 120 ГК України, Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203.
Вважав, що на противагу до ч. 3 ст. 99 ЦК України, суд першої інстанції мав би застосувати розділ ІІІ Положення, яке не встановлює можливості відсторонення керівника від посади чи від виконання роботи у випадках, не передбачених чинним законодавством, а згідно п. 13 Положення, в контракті дозволяється встановлювати інші конкретно визначені умови, необхідні для виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, серед яких «відсторонення від виконання повноважень на час проведення будь-яких перевірок органом управління майном» відсутня. Натомість, судом саме у зв'язку з помилковим застосуванням ст. 99 ЦК України, було допущено розширене тлумачення права ДК «Укроборонпром» про відсторонення генерального директора всупереч ст. 43 КЗпП України та ст. 11 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Таким чином, право Концерну на відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень з огляду на п. 2.9 контракту, не є необмеженим, а згідно ст. 49 КЗпП України могло бути реалізовано тільки у випадках, передбачених законодавством.
В позовних вимогах наказ по Концерну № 250-К від 31 серпня 2023 року не оскаржувався, як такий, що порушує права та законні інтереси позивача вказувався лише в сукупності з наказом по Концерну № 406-К від 13 жовтня 2023 року. Тому неправильна оцінка правомірності наказу № 250-К вплинула на оцінку законності в правомірності оскаржуваного наказу № 406-К.
Вказував, що суд першої інстанції виходив з того, що після закінчення терміну відсторонення від роботи працівник залежно від наявних підстав може бути допущений до роботи, переведений на іншу роботу або звільнений з роботи, і якщо працівник не виконає у встановлений термін вимоги, що були підставою для його відсторонення, то роботодавець має право притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, в тому числі розірвати трудовий договір. Дані висновки суд обґрунтовував приписами ст. 43 КЗпП України, ст. 99 ЦК України, що є неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки вказані норми не містять підстав для таких правових висновків.
Крім того, строк відсторонення кілька разів збільшувався відповідачами без повідомлення позивача, а факт ознайомлення його з висновком за результатами проведеного заходу контролю окремих питань діяльності підприємства не знаходить підтвердження.
Вважав, що вказані невідповідності свідчать про порушення відповідачами приписів глави Х КЗпП України, на що суд першої інстанції не звернув уваги, що дозволило підмінити звільнення в якості дисциплінарної відповідальності на договірне припинення дії контракту у передбачених ним випадках.
Посилався на порушення судом норм процесуального права, що полягає у виході за межі позовних вимог та порушення принципу диспозитивності, оскільки судом жодного разу не процитовано дійсних позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів, проте вказано, що судом розглядався позов про відновлення на роботі. Словосполучення «про відновлення на роботі» сформовано автоматично алгоритмом роботи платформи Електронного суду, але такі вимоги позивачем не висувались насамперед з практичних міркувань.
Вказував, що те, що суд першої інстанції не побачив моральних страждань позивача від позбавлення його відповідачами можливості здійснювати працевлаштування за своєю трудовою книжкою, від непроведення з ним остаточного розрахунку, зазначав про порушення судом першої інстанції ст. 81 ЦПК України в сенсі ігнорування доказів триваючого порушення трудових прав ОСОБА_1 .
Крім того, суд першої інстанції припустився порушень ст. 263 ЦПК України, не з'ясувавши особи, яка начебто телефонувала позивачу з пропозицією з'явитися до Концерну, ані її повноважень здійснювати такі повідомлення. Судом також не було з'ясовано всіх обставин складання акту, в якому вказано про відмову позивача від ознайомлення з матеріалами перевірки, протиріччя між даними, вказаними в акті та письмовими доказами по справі, судом не були усунуті.
Наголошував, що оскільки висновок від 13 жовтня 2022 року офіційно не пропонувався позивачу для ознайомлення і надання пояснень, а відсторонення від роботи офіційно не припинялось, нехтування судом першої інстанції правами позивача бути обізнаним. Якби суд не вдався до порушення балансу приватного і публічного інтересів і не допустив існування між сторонами не трудових, а корпоративних правовідносин, то не був би зроблений висновок про те, що відсторонення ОСОБА_1 є не відстороненням від роботи в розумінні ст. 46 КЗпП України, а усуненням члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків згідно ч. 3 ст. 99 ЦК України.
Вказував, що суд першої інстанції порушив п. 9 ч. 10 ЦПК України, оскільки не врегульовані законом спірні відносини щодо відсторонення керівника від здійснення повноважень і можливості звільнення його за допущені порушення умов контракту без припинення відсторонення, без отримання пояснень, не були врегульовані судом за допомогою аналогії закону чи аналогії права.
Крім того, відмовивши позивачу в допиті його як свідка, суд першої інстанції не дозволив йому реалізувати свої права, передбачені ч. 3 ст. 12 ЦПК України. Одночасно, прийнявши пояснення представників відповідачів, що акт був складений після телефонної розмови з позивачем, суд припустився порушень ст. 12 ЦПК в сенсі порушення принципу змагальності сторін.
Зазначав, що суд першої інстанції мав докази того, що відповідачі не є господарськими товариствами, однак допустив невідповідність обставинам справи висновків про корпоративну природу як відповідачів, так і правовідносин між сторонами.
Також, оскільки відсторонення регулюється ст. 46 КЗпП України, а усунення - ч. 3 ст. 99 ЦК України, то суд, маючи в матеріалах справи наказ № 250-К саме про відсторонення позивача, не мав права робити висновок про правомірність усунення, тобто хоч і схожої за наслідками, але іншої за природою дії.
Вказував, що оскільки дію контракту за наказом № 406-К від 13 жовтня 2022 року саме припинено, а розрахунку з позивачем не здійснено, то висновок щодо правомірності припинення трудових правовідносин з позивачем без виплати вихідної допомоги є незаконним.
Вважав, що суд зобов'язаний був зробити висновок або про те, що звільнення позивача з посади здійснено в якості застосування дисциплінарного стягнення без додержання відповідного порядку, передбаченого главою Х КЗпП України, або про те, що ОСОБА_1 звільнили за підставою, передбаченою контрактом, проте без проведення повного розрахунку і без видачі трудової книжки, що в свою чергу заборонено ст. 2-1 КЗпП України і також є протиправною дією.
Оскільки за наказом № 205-К від 31 серпня 2022 року передбачалось відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень (ч. 3 ст. 99 ЦК України), а не відсторонення від роботи (ст. 46 КЗпП України), а за наказом № 406-К звільнення відбулось за ініціативою адміністрації в зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов укладеного контракту, то така послідовність і формулювання волі роботодавця і підстав для зміни трудових відносин не відповідають обраним відповідачем підставам зміни і розірвання трудового договору - ст. 99 ЦК України і п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, крім того, звільнення за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є самостійною підставою, яка не потребує ініціативи роботодавця з припинення трудових відносин з керівником. Пред'явлення ОСОБА_1 переліку порушень, які ставлять йому в провину, як причини припинення контракту, в такому випадку є зайвим.
Вказував, що за начебто вчинені ОСОБА_1 порушення, вказані в наказі № 406-К, він не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності окремо за кожне невиконання наказу.
Наголошував, що судом проігноровано правові висновки Верховного Суду щодо систематичного невиконання обов'язків, в результаті чого підстава припинення контракту з ОСОБА_1 за п. 5.3 контракту була помилково сприйнята судом як правомірна.
Також в результаті ігнорування судом правового висновку постанови Верховного Суду від 23 січня 2023 року в справі № 766/23789/19 (щодо розірвання трудового договору у випадку припинення повноважень посадових осіб), за якою припинення повноважень посадової особи за рішенням власника в особі відповідного органу управління повинно передувати звільненню, суд дійшов неправомірного висновку про законність припинення повноважень (відсторонення), а в продовження неправомірного відсторонення суд визнав законним і припинення контракту за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, чим порушено принцип правомірності розірвання з ініціативи роботодавця контракту за п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав, установлених у контракті, проте не передбачених чинним законодавством.
Від відповідача АТ «Українська оборонна промисловість» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Вказував, що судом першої інстанції правильно було застосовано до спірних правовідносин ст. 99 ЦК України, а право ДК «Укроборонпром» тимчасово відсторонювати керівника передбачено, в тому числі, безпосередньо в контракті, підписаному ОСОБА_1 , тому таке відсторонення не може порушувати його трудових прав, крім того, в позові ОСОБА_1 не просив визнати його відсторонення незаконним.
Вказував, що звільнення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, в зв'язку з чим відсутня необхідність встановлення обставин, які передбачені главою Х КЗпП України.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, вказував, що позивачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про дійсність моральних страждань та їх тяжкість, крім того, за час відсторонення ОСОБА_1 нараховано, виплачено заробітну плату та оплачено лікарняний за період непрацездатності, в зв'язку з чим суд дійшов правильного висновку про недоведеність складу делікту.
Від відповідача ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Посилався на те, що Концерн, як уповноважений суб'єкт управління ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», відсторонив позивача від посади генерального директора, діючи в межах повноважень, наданих йому ст. 99 ЦК України, та відповідно до п. 2.9 контракту, підписаного позивачем. Також за результатами проведення ДК «Укроборонпром» заходів контролю виявлено численні порушення, допущені ОСОБА_1 при здійсненні управління підприємством.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, зазначав, що в період з серпня 2022 року по січень 2023 року ОСОБА_1 отримував заробітну плату за час відсторонення від посади, оплату лікарняних за всі періоди непрацездатності, а твердження, викладені в апеляційній скарзі, що позивач отримував тільки кошти за оплату лікарняних, не відповідає дійсності, оскільки розрахунок здійснено за всі відпрацьовані дні та за період перебування на лікарняному, таким чином, розрахунок проведено в повному обсязі.
У своїх вимогах ОСОБА_1 зазначає, що заходи дисциплінарного впливу завдали йому моральної шкоди, проте не повідомляє, у чому саме полягає моральна шкода та якими доказами підтверджується, у чому полягає протиправність дій ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» по відношенню до ОСОБА_1 , який зв'язок між нібито завданою моральною шкодою та діями відповідача. Також в апеляційній скарзі позивач обґрунтовує нібито завдану моральну шкоду зовсім іншими причинами, зокрема тим, що йому не видали трудову книжку, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 було запропоновано прибути для отримання трудової книжки або надати згоду на її поштове відправлення листами за грудень 2022 року та січень 2023 року, копії яких не були долучені до матеріалів справи, оскільки позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції вказане питання не порушувалося. Згоди від ОСОБА_1 на відправлення трудової книжки поштою отримано не було.
Оскільки позивачем не доведено наявність необхідних умов для відшкодування моральної шкоди, не надано доказів на підтвердження її наявності, крім того, відсторонення і звільнення з посади генерального директора здійснено в межах вимог чинного законодавства та згідно умов контракту, а вимоги щодо моральної шкоди є похідними від решти вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.
Судом встановлено, що згідно статуту ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», затвердженого наказом ДК «Укроборонпром» від 27 березня 2017 року № 117, підприємство є державним комерційним підприємством, реорганізованим шляхом перетворення Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 1996 року № 1247. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 року № 93-р підприємство передане в управління ДК «Укроборонпром». Регулювання, контроль та координація діяльності підприємства здійснюється Концерном як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі (а. с. 74 - 87 т. 1).
Згідно п. 7.1 - 7.4 статуту, управління підприємством здійснюється відповідно до цього статуту. Управління підприємством здійснюється його керівником (генеральним директором), який підзвітний Концерну. Керівник підприємства призначається на посаду та звільняється з посади Концерном. З керівником підприємства укладається контракт, у якому визначаються строк найму, його права, обов'язки і відповідальність, умови матеріального забезпечення, звільнення з посади, інші умови найму, за погодженням сторін.
30 березня 2022 року ДК «Укроборонпром» та ОСОБА_1 уклали контракт № 1-К/22, за умовами якого позивача призначено на посаду генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» на строк з 30 березня 2022 року по 31 березня 2023 року, з випробувальним строком два календарні місяці, згідно п. 1.1, 1.2 якого керівник зобов'язується безпосередньо та через адміністрацію ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання та збереження закріпленого за підприємством державного майна, а Концерн зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці керівника. На підставі контракту виникають трудові відносини між керівником і Концерном (а. с. 89 - 99 т. 1).
Згідно п. 2.9 контракту, Концерн, в тому числі, призначає та звільняє керівника з посади у разі закінчення контракту, достроково за ініціативою керівника, а також у випадку порушень законодавства України, статуту підприємства або умов цього контракту; припиняє повноваження керівника (у цьому випадку керівнику виплачується вихідна допомога у розмірі шестимісячного середнього заробітку); тимчасово відстороняє керівника від виконання своїх повноважень.
Згідно п. 5.2 контракту, цей контракт припиняється: у зв'язку із закінченням строку дії контракту; за угодою сторін; до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених п. 5.3 і 5.4 даного контракту; з інших підстав, передбачених законодавством України та цим контрактом, зокрема: у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом та статутом підприємства; у разі невиконання наказів та розпоряджень Концерну; у разі незабезпечення належного ведення претензійно-позовної роботи на підприємстві; у разі недотримання норм статуту підприємства та цього контракту.
Згідно п. 5.7 контракту, якщо розірвання контракту проводиться на підставах, встановлених у контракті, але не передбачених законодавством України, про це зазначається у трудовій книжці керівника з посиланням на п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Наказом ДК «Укроборонпром» від 30 березня 2022 року № 136-К «Про призначення ОСОБА_1 », відповідно до Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності», статуту ДК «Укроборонпром», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 993 «Деякі питання Державного концерну «Укроборонпром» призначено ОСОБА_1 за контрактом на посаду генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» з 30 березня 2022 року, підстава: контракт з ОСОБА_1 від 30 березня 2022 року № 1 К/22 (а. с. 88 т. 1).
Наказом ДК «Укроборонпром» від 31 серпня 2022 року № 356 «Про проведення заходу контролю», з метою проведення заходу контролю окремих питань діяльності ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» наказано відповідно до Порядку проведення службових перевірок та заходів контролю в сфері управління ДК «Укроборонпром», затвердженого наказом від 30 квітня 2020 року № 179, створити комісію ДК «Укроборонпром», якій у період з 01 по 26 вересня 2022 року провести захід контролю окремих питань діяльності ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» відповідно до програми-плану заходу контролю (а. с. 100 - 111 т. 1).
Наказом ДК «Укроборонпром» від 31 серпня 2022 року № 250-К «Про відсторонення від виконання повноважень ОСОБА_1 », у зв'язку з проведенням службової перевірки, відповідно до Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», ЦК України, Статуту ДК «Укроборонпром», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 993 «Деякі питання Державного концерну Укроборонпром», відсторонено від виконання повноважень генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» ОСОБА_1 з 31 серпня 2022 року на час проведення службової перевірки; на період відсторонення виконання обов'язків генерального директора покладено з 01 вересня 2022 року на ОСОБА_3 , начальника сектору по роботі із західними країнами Управління контрактної роботи № 1 ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» (а. с. 12 - 13, 114 - 115 т. 1).
Наказом ДК «Укроборонпром» від 26 вересня 2022 року № 387 внесено зміни до наказу Концерну від 31 серпня 2022 року № 356, виклавши п. 2 в наступній редакції: «Комісії у період з 01.09.2022 по 10.10.2022 провести захід контролю окремих питань діяльності ДГЗІФ «Укрінмаш (відповідно до Програми-плану заходу контролю)» (а. с. 112 т. 1).
Наказом ДК «Укроборонпром» від 10 жовтня 2022 року № 406 внесено зміни до наказу Концерну від 31 серпня 2022 року № 356, виклавши п. 2 в наступній редакції: «Комісії у період з 01.09.2022 по 09.11.2022 провести захід контролю окремих питань діяльності ДГЗІФ «Укрінмаш (відповідно до Програми-плану заходу контролю)» (а. с. 113 т. 1).
13 жовтня 2022 року заступником генерального директора з безпеки ДК «Укроборонпром» затверджено висновок за результатами проведеного заходу контролю окремих питань діяльності ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» (а. с. 116 - 133 т. 1).
За результатами заходу контролю окремих питань діяльності ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» комісія дійшла наступних висновків: на ДГЗІФ «Укрінмаш» систематично не виконуються вимоги Положення про координацію діяльності та погодження маркетингу ринку збуту спецекспортерів ДК «Укроборонпром» під час здійснення міжнародних передач товарів військового призначення, затвердженого наказом Концерну від 25 травня 2020 року № 53 щодо погодження з Концерном маркетингу ринку збуту; на ДГЗІФ «Укрінмаш» систематично не виконуються вимоги Положення про погодження деяких господарських зобов'язань у ДК «Укроборонпром», затвердженого наказом Концерну від 02 грудня 2016 року № 312/1 щодо погодження з Концерном значних господарських зобов'язань; на ДГЗІФ «Укрінмаш» не виконуються вимоги Порядку погодження організаційних структур, штатних розписів (змін до них) підприємств-учасників ДК «Укроборонпром», затвердженого наказом Концерну від 29 січня 2020 року № 24 щодо створення оптимальної організаційної структури чи штатного розпису; на ДГЗІФ «Укрінмаш» у 2022 році неефективно здійснюється комерційна діяльність з експорту та імпорту продукції військового та спеціального призначення, а також при виконанні державних контрактів з постачання ОВТ для потреб ЗСУ у період збройної агресії рф; на ДГЗІФ «Укрінмаш» протягом серпня-вересня 2022 року не виконуються узгоджені з Генеральним директором Концерну плани-графіки постачання озброєння та військової техніки за імпортом для потреб Збройних Сил та інших військових формувань, що певною мірою не дозволило посилити обороноздатність України та підвищити спроможності ЗСУ до звільнення окупованої території; керівництво ДГЗІФ «Укрінмаш» та ДП «ШЗ «Імпульс» при укладанні та виконанні контракту від 20 травня 2022 року № 3/12-К та договору комісії від 30 травня 2022 року № 3/14-Д фактично не вжило усіх можливих та достатніх заходів для зростання прибутку підприємств, внаслідок чого сума комісійної винагороди ДГЗІФ «Укрінмаш» стала меншою на 69076 євро; внаслідок незабезпечення ДГЗІФ «Укрінмаш» постачання у визначені строки запасних частин для бронетехніки від іноземних постачальників було зірвано їх постачання на суму 5 971 128,80 євро для потреб ДП «ЖБТЗ» для виконання державних контрактів з МОУ з ремонту техніки; на ДГЗІФ «Укрінмаш» не забезпечено належне ведення претензійно-позовної роботи, що призвело до збільшення заборгованості перед підприємством та виникнення безнадійної заборгованості в сумі 151986,60 тис.грн.; на ДГЗІФ «Укрінмаш» відсутній наказ чи положення (інструкція) про порядок ведення претензійно-позовної роботи, а також відсутні журнали обліку претензій, позовних заяв, пред'явлених підприємством та до нього, наявність та ведення яких передбачені Рекомендаціями 35-14/17; державні контракти та проекти зовнішньоекономічних (імпортних) контрактів, що виконання яких була залучена компанія «PS8 Sp.z.o.o.» містить ознаки того, що ДГЗІФ «Укрінмаш» укладалися з МОУ завідомо нездійсненні правочини.
За результатами роботи комісії пропонувалося, зокрема, зобов'язати керівника ДГЗІФ «Укрінмаш»: вжити заходів щодо неухильного виконання на ДГЗІФ «Укрінмаш» вимог наказів
Концерну, які стосуються діяльності підприємства; вжити заходів щодо своєчасного постачання озброєння та військової техніки за імпортом для потреб Збройних Сил та інших національних військових формувань; забезпечити виконання контракту від 20 травня 2022 року № 3/12-К та договору комісії від 30 травня 2022 року № 3/14-Д відповідно до укладених додаткових угод до них; вжити заходів щодо постачання запасних частин для бронетехніки від іноземних постачальників для потреб ДП «ЖБТЗ» для виконання державних контрактів з МОУ з ремонту бронетехніки; розробити та запровадити відповідно до Рекомендацій 35-14/17 розпорядчий документ, який регламентує ведення претензійно-позовної роботи на підприємстві; забезпечити належний рівень організації ведення претензійно-позовної роботи на підприємстві; Департаменту з управління персоналом з метою прийняття рішення щодо притягнення Генерального директора ДГЗІФ «Укрінмаш» до дисциплінарної відповідальності отримати від нього письмові пояснення з наведених питань.
13 жовтня 2022 року начальником управління з підбору та розвитку персоналу, начальником управління координації безпеки підприємств, начальником управління інформаційного забезпечення міжнародного співробітництва, директором департаменту з управління персоналом складено акт про відмову від надання пояснень, згідно якого цим актом засвідчується факт відмови ОСОБА_1 , генеральним директором ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», від ознайомлення з матеріалами перевірки контролю окремих питань діяльності зазначеного підприємства та надання письмових пояснень щодо порушень окремих пунктів укладеного з ним контракту від 30 березня 2022 року № 1-К/22 та з'явитися до Концерну; мотиви відмови ОСОБА_1 не надав (а. с. 134 т. 1).
Наказом ДК «Укроборонпром» від 13 жовтня 2012 року № 406-К «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов укладеного контракту від 30 березня 2022 року № 1-К/22, а саме абзацу 52 п. 2.6 - незабезпечення належного ведення претензійно-позовної роботи на підприємстві, абзацу 38 п. 2.6 - незабезпечення оптимізації організаційної структури підприємства, абзацу 54 п. 2.6 - незабезпечення дотримання норм статуту підприємства та цього контракту, абзацу 51 п. 2.6 - незабезпечення виконання наказів та розпоряджень Концерну, а саме наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 25 серпня 2021 року № 353 «Про затвердження нової редакції Положення про координацію діяльності та погодження маркетингу ринку збуту спецекспортерів Державного концерну «Укроборонпром» під час здійснення міжнародних передач товарів військового призначення», наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 31 липня 2020 року № 299 «Про внесення змін до наказу ДК «Укроборонпром від 02.12.2016 № 312/1», наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 29.01.2020 № 24 «Про затвердження Порядку погодження організаційних структур, штатних розписів (змін до них) підприємств - учасників Державного концерну «Укроборонпром» - контракт з ОСОБА_1 від 30 березня 2022 року № 1-К/22 припинено з 14 жовтня 2022 року відповідно до абз. 2, 26, 27, 29 п. 5.3 цього контракту; ОСОБА_1 , генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» звільнено 14 жовтня 2022 року з роботи відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України; підстави: висновок за результатами проведеного заходу контролю окремих питань діяльності ДГЗІФ «Укрінмаш» від 13 жовтня 2022 № 4.1/15; акт про відмову ОСОБА_1 від надання пояснень від 13 жовтня 2022 року; контракт з ОСОБА_1 від 30 березня 2022 року № 1-К/22 (а. с. 135 - 136 т. 1).
Згідно листків непрацездатності, ОСОБА_1 був тимчасово непрацездатним з 14 жовтня 2022 року до 04 листопада 2022 року (а. с. 11 т. 1), 04 листопада 2022 року (а. с. 141 т. 1), з 29 листопада по 03 грудня 2022 року (а. с. 143 т. 1), з 12 по 17 грудня 2022 року (а. с. 145 т. 1), з 17 грудня по 23 грудня 2022 року (а. с. 146 т. 1), з 24 грудня по 28 грудня 2022 року (а. с. 149 т. 1), з 29 грудня 2022 року до 10 січня 2023 року (а. с. 148 т. 1).
Наказом ДК «Укроборонпром» від 06 грудня 2022 року № 432-К «Про внесення змін до наказу від 13.10.2022 № 406-К «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та на підставі листків непрацездатності серії АЛГ № 554140 та № 5663980-2011233486-1 внесено до п. 1 та 2 розпорядчої частини наказу ДК «Укроборонпром» від 13 жовтня 2022 року № 406-К «Про звільнення ОСОБА_1 » зміни, замінивши цифри та слова «14 жовтня 2022 року» цифрами та словами «05 грудня 2022 року» (а. с. 137 т. 1).
Наказом ДК «Укроборонпром» від 16 січня 2023 року № 9-К «Про внесення змін до наказу від 13.10.2022 № 406-К «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та на підставі листків непрацездатності серії АЛГ № 554149, № 6050146-2011546018-1, № 6111514-2011640540-1, № 6111514-2011739534-1 та № 6111514-2011885358-1 внесено до п. 1 та 2 розпорядчої частини наказу ДК «Укроборонпром» від 13 жовтня 2022 року № 406-К «Про звільнення ОСОБА_1 » зміни, замінивши цифри та слова «05 грудня 2022 року» цифрами та словами «11 січня 2023 року» (а. с. 138 т. 1).
Згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 , 30 березня 2022 року ОСОБА_1 призначений на посаду генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» згідно наказу ДК «Укроборонпром» від 30 березня 2022 року № 136-К (а. с. 9 - 10 т. 1).
14 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з роботи та від обійманої посади в зв'язку з припиненням контракту відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України згідно наказів ДК «Укроборонпром» від 13 жовтня 2022 року № 406-К, ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 14 жовтня 2022 року № 135-К.
Згідно запису в трудовій книжці № НОМЕР_1 , попередній запис № 13 визнано недійсним, а ОСОБА_1 07 грудня 2022 року звільнено з роботи та від обійманої посади в зв'язку з припиненням контракту відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України згідно наказів ДК «Укроборонпром» від 06 грудня 2022 року № 432-К, ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 07 грудня 2022 року № 171-К.
Згідно довідки ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та платіжних інструкцій, за період з серпня 2022 року по січень 2023 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено 583420,80 грн., до яких входить заробітна плата, розрахунок при звільненні, перерахування лікарняних (а. с. 174 - 184 т. 1).
Правонаступником ДК «Укроборонпром» є АТ «Українська оборонна промисловість» (а. с. 227 т. 1).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача відбулося за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, та проведене з дотриманням вимог чинного законодавства України, а в частині вимог про відшкодування моральної шкоди - з того, що позивачем не доведений факт заподіяння відповідачами шкоди, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювачів та вини останніх в її заподіянні.
Апеляційний суд не може повністю погодитися із даними висновками, виходячи із наступного.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які діють за правилами цивільного і кримінального судочинства, а також господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити за відповідними судовими процедурами. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші).
Розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації з підстав, передбачених контрактом, передбачено у п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Разом з тим правове регулювання питання розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення у результаті припинення трудових правовідносин.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала, зокрема, у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб'єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді (частини перша-третя статті 65 ГК України).
Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону (частина шоста стаття 65 ГК України).
Особливості управління державним комерційним підприємством визначаються Законом України «Про управління об'єктами державної власності».
Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу (ст. 75 ГК України).
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (статті 170 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» передбачено, що управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Об'єктами управління державної власності є, зокрема корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій, майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям (частина перша статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»).
Суб'єктами управління об'єктами державної власності є Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури), державне підприємство, установа, організація або господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі; Національна академія наук України, галузеві академії наук (частина перша статті 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»).
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010).
У справі, що переглядається, позивач оспорює наказ ДК «Укроборонпром» від 13 жовтня 2012 року № 406-К «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 06 грудня 2022 року № 432-К у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов укладеного контракту від 30 березня 2022 року № 1-К/22.
ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», згідно статуту, є державним комерційним підприємством, реорганізованим шляхом перетворення Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми «Укрінмаш» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 1996 року № 1247. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 року № 93-р підприємство передане в управління ДК «Укроборонпром». Регулювання, контроль та координація діяльності підприємства здійснюється Концерном як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі (а. с. 74 - 87 т. 1).
Згідно п. 7.1 - 7.4 статуту, управління підприємством здійснюється відповідно до цього статуту. Управління підприємством здійснюється його керівником (генеральним директором), який підзвітний Концерну. Керівник підприємства призначається на посаду та звільняється з посади Концерном. З керівником підприємства укладається контракт, у якому визначаються строк найму, його права, обов'язки і відповідальність, умови матеріального забезпечення, звільнення з посади, інші умови найму, за погодженням сторін.
За таких обставин цей спір пов'язаний з діяльністю підприємства й управлінням ним. Наслідки його вирішення можуть впливати на трудові правовідносини з генеральним директором ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», що не змінює корпоративного характеру такого спору.
Доцільним є збереження єдиної юрисдикційної належності спорів про припинення повноважень керівника державного підприємства для формування стабільної та послідовної судової практики щодо належності таких спорів до господарської юрисдикції, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 761/25659/21 (провадження № 14-4цс22), в якій розглядався спір НАЗК до АТ «НАК «Нафтогаз України» про припинення трудового договору (контракту) з головою правління АТ «НАК «Нафтогаз України» і в якій Великою Палатою Верховного Суду зазначено про господарську юрисдикцію даного спору.
Отже, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарського суду.
В зв'язку з вищевикладеним апеляційний суд не перевіряє решту доводів апеляційної скарги по суті даного спору.
Відповідно до частин першої, другої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частиною четвертою статті 377 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частини першої статті 377 цього Кодексу, із роз'ясненням позивачу на виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України права протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Керуючись ст. 367, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість», Дочірнього підприємства «Державної компанії «Укрспецекспорт» «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» про поновлення на роботі закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 28 березня 2024 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.