Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/8689/2024
м. Київ Справа № 367/1207/17
27 березня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шадріна Олександра Сергійовича на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2024 року, постановлену під головуванням судді Кравчук Ю.В., у цивільній справі за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на її утримання, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,-
У лютому 2017 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , в якому просив позбавити останню батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; передати малолітню ОСОБА_2 органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради для влаштування її подальшої долі; стягнути з ОСОБА_3 аліменти в розмірі частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь установи чи особи, під опікою якої буде перебувати дитина з 27 лютого 2017 року і до досягнення нею повноліття.
Позов мотивований тим, що 08 квітня 2016 за адресою: АДРЕСА_1 була виявлена залишена дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без документів та хвора. У ході пошуків батьків стало відомо, що мати дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишила новонароджену дитину, без документів на няню та виїхала за кордон. Відповідач не має постійного місця проживання. Згідно акту обстеження житло-побутових умов проживання Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації відповідач орендує житло та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
17 травня 2016 року з Ірпінської міської дитячої лікарні малолітня ОСОБА_2 була влаштована до комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка». Однак, мати відвідує дитину в закладі несистематично, зникаючи на тривалий термін.
Також, ОСОБА_3 має малолітнього сина, ОСОБА_4 , 2012 року народження, який проживає разом з бабусею ОСОБА_5 та дідом ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 . З дитиною відповідач не бачиться та не спілкується протягом трьох років. Позивач вважає, що відповідач злісно не виконує свої батьківські обов'язки, а також порушила право дитини на сім'ю.
15 грудня 2016 року комісією з питань захисту прав дитини виконкому Ірпінської міської ради рекомендовано надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року позов задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Передано малолітню ОСОБА_2 органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради для влаштування її подальшої долі.
Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти в розмірі частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь установи чи особи, під опікою якої буде перебувати дитина з дня подачі позовної заяви, а саме з 27 лютого 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року касаційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах малолітньої дитини задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року скасовано, залишено в силі заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року.
У жовтні 2020 року відповідачка ОСОБА_7 звернулась до Ірпінського міськрайонного суду Київської області з заявою про перегляд заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року за ново виявленими обставинами.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що на момент первісного розгляду справи, і на даний момент нею було створено належні умови для проживання та виховання її малолітньої дитини ОСОБА_8 . Так, у матеріалах справи в т.1 арк.22 міститься Акт обстеження житлово-побутових умов проживання, за результатами якого представники органу опіки констатували належні умови для проживання малолітньої ОСОБА_2 . Слід зазначити, що копія даного акта є неякісною, а саме на аркуші 1 Акту обрізаною є інформація про конкретні умови проживання. На думку заявниці зазначена інформація має значення для розгляду справи, існувала на час розгляду справи, проте не була вивчена судом.
Вказує на те, що нововиявленими обставинами є те, що на момент розгляду справи відповідачка знаходилася у складних життєвих обставинах як мати-одиначка. У 2013-2015 роках проживала у місті Києві з чоловіком у незареєстрованому шлюбі. З середині 2015 року дізналася про свою вагітність. Приблизно на 7-му місяці вагітності заявниця дізналася, що її партнер перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою та має інших дітей. На цьому ґрунті відносини із батьком дитини припинилася. З цього часу заявниця мешкала в орендованому житлі та була змушена забезпечувати себе та дитину самостійно. На вимогу Уповноваженого ВРУ з прав людини Генеральним консульством України у м. Мюнхені зазначений пакет документів сформований та 02 вересня 2020 року складено Акт обстеження умов проживання.
Звертає увагу, що уматеріалах справи у томі 2 арк. 26 міститься інформація, що відповідач покинула першу дитину на батьків та вихованням дитини не займалася. Стороною відповідачки з'ясовано, що дана інформація не відповідає дійсності. Батьки відповідачки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 дали ці пояснення під тиском органу опіки, представники якого погрожували забрати в них і другу дитину відповідачки - ОСОБА_9 . Через такі погрози, а також вважаючи, що відповідні пояснення не будуть мати значення для суду, батьки відповідачки підписали ті документи, які їм запропонували представники органу опіки (жодних власноручних заяв батьки відповідачки не складали). Зазначену інформацію можуть підтвердити наступні особи: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Надані докази, на переконання заявниці, доводять те, що ОСОБА_1 має бажання та можливості виконувати свої батьківські обов'язки належним чином, забезпечити матеріальне благополуччя своєї дитини та її виховання та розвиток в повному обсязі. Вважає, що сам факт багаторічної боротьби за свою дочку доводить зацікавленість відповідачки у возз'єднанні зі своєю дочкою.
Звертає увагу суду на те, що врамках розгляду звернення ОСОБА_1 , яке надійшло до Уповноваженого ВРУ з прав людини 05.12.2019 року, працівниками Секретаріату Уповноваженого разом із представниками Міністерства соціальної політики України та Служби у справах дітей та сім'ї Київської обласної державної адміністрації було здійснено спільну перевірку Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Київської області.
Відповідно до Звіту за результатами позапланового моніторингового візиту до Служби у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області (далі за текстом - Служба) встановлені численні порушення з боку Служби.
Акт органу внутрішніх справ та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 08.04.2016 року не підписаний начальником Служби, у присутності якого нібито складений цей акт.
22 квітня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Служби із заявою про повернення дитини. Проте у порушення статті 20 Закону України «Про звернення громадян», статті 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» відповідь Служби щодо переліку документів для розгляду питання про повернення дитини на комісії з питань захисту прав дітей виконавчого комітету Ірпінської міської ради надіслано лише 22 липня 2016 року, тобто через 3 місяці після отримання заяви Відповідачки Службою.
Зазначає, що питання про доцільність повернення малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на виховання матері ОСОБА_3 розглядалося на Комісії 16 вересня 2016 року протокол №11) та 05 жовтня 2016 року (протокол №12), проте так і не було вирішено.
Під час перевірки Службою надано наказ від 20 травня 2016 року №102 щодо взяття ОСОБА_2 на облік дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, проте реєстрація цього наказу в Журналі обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах є сумнівною (на думку сторони відповідачки), оскільки Журнал ведеться неналежним чином всупереч наказу Міністерства соціальної політики України від 20.01.2014 року №27 «Про порядок ведення службами у справах дітей обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах» (за даними перевірки).
Звертає увагу на те, що вматеріалах перевірки міститься належна копія Акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 18 липня 2016 року (його неякісна копія міститься в томі 1 арк.22). Відповідно до змісту цього акта, Відповідачка за адресою: АДРЕСА_2 створила всі умови для проживання та виховання доньки ОСОБА_11 «На час обстеження в кімнаті чисто та прибрано. Для малолітньої ОСОБА_2 придбано спальне місце (дитяче ліжко), дитяча коляска, стіл для пеленання дітей, дитячі гігієнічні засоби... Умови для проживання та розвитку малолітньої ОСОБА_2 створені матір'ю належним чином». На час винесення первісного рішення в матеріалах справи в т.1 арк.22 містилася неякісна копія цього акта, внаслідок чого суд не відобразив його зміст в рішенні, що переглядається.
Відповідно до листа Служби від 07.06.2016 року №736, відповідачці було надано«дозвіл» на відвідування її доньки. Заявниця вважає, що Служба та Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка взагалі не мали підстав та повноважень обмежувати відвідування дитини матір'ю.
В особовій справі ОСОБА_2 як дитини, яка перебуває на обліку дітей, які опинились в складних життєвих обставинах, відсутній належним чином складений індивідуальний план соціального захисту дитини, яка опинилась в складних життєвих обставинах. В наявному індивідуальному плані не зазначено період, на який він складений, відсутні номер та дата протоколу комісії з питань захисту прав дитини, що засвідчує його затвердження (за даними перевірки). Зазначене свідчить про можливе складання індивідуального плану «заднім числом», внесення до нього неправдивих відомостей (на думку сторони Відповідачки) та в цілому неспроможність цього документу як доказу належного виконання обов'язків Служби із соціального захисту дитини - ОСОБА_2 .
В особовій справі дитини ОСОБА_2 відсутні документи, що підтверджують факт надання Службою інформації про дитину до центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (ЦСССДМ) для здійснення соціального супроводження сім'ї, в якій виховується дитина (за даними перевірки). Зазначене підтверджує нехтування Службою позитивного обов'язку Держави робити все можливе для возз'єднання сім'ї та повернення дитини - ОСОБА_2 - до матері з дотриманням прав дитини.
Відповідно до витягу з протоколу №11 засідання комісії з питань захисту прав дитини ВК ІМР від 16.09.2016 року розглядалося питання «Про доцільність повернення малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , матері ОСОБА_3 ». Мати - відповідачка по справі - присутня. За доповіддю представника Служби ОСОБА_12 - дитина була влаштована в дитячий заклад за заявою матері від 10.05.2016 року (що суперечить змісту заяви т.1 арк.8). ОСОБА_3 систематично відвідує дитину, приносить їй речі, продукти харчування. На запитання Комісії ОСОБА_3 пояснила, що залишила дитину на няню, бо була змушена поїхати за кордон на роботу. Начальник Служби ОСОБА_13 вимагала надати в ОСОБА_3 довідку, де буде проживати ОСОБА_8 , «бо існує загроза повторного залишення дитини на невідомих, сторонніх людей, допоки мати буде влаштовувати своє життя чи вирішувати проблеми». ОСОБА_14 розцінила відрядження ОСОБА_3 як таке, що негативно характеризує її. ОСОБА_15 питала, чому ОСОБА_3 не годувала дитину грудьми. ОСОБА_3 відповідала, що працювала щоб заробити гроші на прожиття для себе та доньки. «Враховуючи на неналежно оформлений договір оренди квартири та підтверджуючі документа... комісія з питань захисту прав дитини вирішила перенести на наступну комісію розгляд питання... через недостатність документів та проблеми із паспортом».
Заявниця звертає увагу, що у протоколі №11, представник Служби ОСОБА_12 стверджує, що дитина поміщена до дитячого закладу саме на підставі заяви відповідачки. Проте зі змісту заяви від 10.05.2016 року (т.1 арк.8) вбачається, що ані прохання, ані згоди на поміщення дитини до спеціалізованого дитячого закладу від Відповідачки не було. Вона лише підтвердила, що про переведення дитини до цього закладу її проінформували. З наведеного випливає, що у Служби не було жодних правових підстав поміщувати дитину до Спеціалізованого обласного будинку дитини м. Боярка замість віддати дитину матері.
При цьому, не зважаючи на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, Комісія без будь-яких підстав та повноважень на те не врахувала наданого відповідачкою договору оренди квартири у АДРЕСА_2 (щодо якої був позитивний Акт обстеження), а відклала розгляд питання замість повернути дитину матері. При цьому члени комісії всупереч праву матері за статтею 151 Сімейного кодексу України та праву на повагу до приватного та сімейного життя (стаття 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, стаття 32 Конституції України) задавали запитання, які не тільки не повинні впливати на рішення Комісії, але і виявляють дискримінаційне ставлення до Відповідачки. Адже держава в особі Комісії не повинна втручатися в право матері вирішувати, чи годувати дитину грудьми, чи віддати перевагу штучному вигодовуванню, або яким чином мати заробляє на життя собі та дитині, та з ким залишає дитину на деякий час (за умови, що дитині забезпечена безпека, як це і було організовано відповідачкою з нянею).
Зазначає, що факт залишення дитини на няню ніколи не оспорювався жодним органом - ані Службою, ні Комісією чи Органом опіки, протилежного не встановлено і в судових рішеннях. Тому факт залишення дитини саме на няню заявниця вважає доведеним та встановленим.
Відповідно до витягу з протоколу №12 засідання комісії з питань захисту прав дитини ВК IMP від 05.10.2016 року розглядалося питання «Про доцільність повернення малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , матері ОСОБА_3 ». Жодних відомостей про виклик ОСОБА_3 не зазначено. Вирішено «перенести розгляд даного питання у зв'язку з неявкою ОСОБА_3 , про наступний розгляд питання повідомити ОСОБА_3 завчасно та заздалегідь».
Відповідно до витягу з протоколу №18 засідання комісії з питань захисту прав дитини ВК IMP від 26.12.2016 року, розглядалося питання «Про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ». ОСОБА_3 відсутня, жодних відомостей про повідомлення про засідання немає. Зазначено, що в спеціалізованому закладі «мати постійно відвідувала дитину, надавала продукти харчування та цікавилась її самопочуттям». « ОСОБА_16 не має постійного місця проживання. Останнє місце проживання - АДРЕСА_2 (орендована квартира). Враховуючи вищевикладене, на виконання п.31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, керуючись п. 72 постанови Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 року «Питання діяльності органів опіки та піклування», пов'язаної із захистом прав дитини, комісія з питань захисту прав дитини вирішила: рекомендувати органу опіки та піклування Ірпінської міської ради надати висновок про позбавлення батьківських прав...».
Таким чином, абсолютно безпідставно Комісія по-перше, винесла питання про позбавлення батьківських прав на засідання. По-друге, не викликала на розгляд питання матір. По-третє, абсолютно безпідставно, всупереч інформації про піклування матір'ю над дитиною, відвідування в дитячому закладі, рекомендувала позбавити ОСОБА_3 батьківських прав лише на підставі відсутності у неї постійного житла у власності.
Зазначає, що впорушення вимог статті 164 Сімейного кодексу України, незважаючи на те, що матір дитини відвідувала дитину у закладі, турбувалася про неї, а лише не має постійного проживання, на розгляд Комісії 26 грудня 2016 р. винесено питання доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (за даними перевірки). За результатами розгляду питання вирішено рекомендувати органу опіки та піклування Ірпінської міської ради надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки.
При цьому в протоколі №18 засідання Комісії зазначено, що за весь час перебування ОСОБА_2 в закладі мати постійно відвідувала її, надавала продукти харчування та цікавилась її самопочуттям. Однак у висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 зазначено, що відповідачка нібито відвідує у закладі дитину несистематично (зникаючи на тривалий термін). У той же час у висновку про доцільність усиновлення малолітньої ОСОБА_2 та відповідності цього усиновлення інтересам дитини, наданому Києво-Святошинською районною державною адміністрацією, зазначено, що за час перебування дитини в дитячому закладі ніхто з рідних її не відвідував, долею не цікавився, участі у вихованні та утриманні не приймав (за даними перевірки).
22 травня 2018 року ОСОБА_2 була взята на облік дітей, які можуть бути усиновлені. У той же день з інформацією про дівчинку в порядку черги було ознайомлено кандидатів в усиновлювачі (за даними перевірки).
Вказує на те, що втручання Держави у приватне та сімейне життя під час переведення дитини з лікувального закладу до дитячого будинку було незаконним на порушення пункту 2 статті 8 Конвенції. Немає жодного законного обґрунтування для тимчасового влаштування дитини відповідачки до Спеціалізованого обласного будинку дитини м. Боярка 17.05.2016 року. Це тимчасове влаштування відбулося за розпорядженням Служби всупереч зверненню Відповідачки від 22.04.2016 року про повернення дитини (додаток 3). Внаслідок цього створені перешкоди для спілкування відповідачки з її дитиною, зважаючи на знаходження будинку дитини в іншому населеному пункті. Згодом Орган опіки неодноразово посилався на нібито несистематичне відвідування відповідачкою своєї дитини в цьому закладі. Служба поводилася із дитиною не як з такою, що опинилася в складних життєвих обставинах відповідно до наказу від №102, а як з дитиною, позбавленою батьківського піклування, а це інший правовий статус.
Вважає, що втручання Держави у приватне та сімейне життя у зв'язку із позбавленням відповідачки батьківських прав на порушення пункту 2 статті 8 Конвенції не було необхідним в демократичному суспільстві для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод.
Звертає уваг суду на наступні порушення, як були допущені Службою у справах дітей та сім'ї: заборона відповідачці забирати дитину з лікарні;передача дитину на тимчасове влаштування до будинку дитини 17.05.2016 року всупереч зверненню відповідачки від 22.04.2016 року про повернення дитини; надала відповідь на звернення відповідачки від 22.04.2016 року про повернення дитини із роз'ясненням подальших дій лише через 3 місяці;в якості умови повернення дитини висувала відповідачці вимоги, не передбачені законодавством (зокрема, не може бути умовою повернення дитини надання відповідачкою акта обстеження житлових умов або довідки про офіційні доходи);не проводила соціальної роботи із Відповідачкою.
Зі сторони Органу опіки на думку відповідачки були допущені наступні порушенення:не було запрошено відповідачку на жодне з трьох засідань комісії;проігноровано наданий відповідачкою повний пакет документів, зокрема, акт від 18.07.2016 року та договір оренди; проігнорував пояснення відповідачки про поважність причини тимчасового залишення дитини на няню у зв'язку з робочим відрядженням; виходив з того, що відповідачка нібито не відвідує доньку у дитячому закладі (це спростовується листами закладу) та не співпрацює зі Службою (невідомо, що мається на увазі, адже всі документи Заявницею надані);вніс до висновку про позбавлення Відповідачки батьківських прав неправдиву інформацію; затвердив висновок за відсутності затвердженого індивідуального плану соціального захисту дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, та будь-якої інформації про належний соціальний супровід сім'ї.
Зі сторони Ірпінський міський суду Київської області:розглянув справу без належного виклику відповідачки та за її відсутності; мотивував рішення виключно доказами Органу опіки без перевірки їх змісту та усунення суперечності; прийняв рішення на користь Органу опіки за недостатньої доказової бази.
З огляду на вище викладепне просила суд здійснити перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області №367/1207/17 (провадження №2/367/158/2018) від 10 квітня 2018 року про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та стягнення аліментів; заяву задовільнити, скасувати заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області №367/1207/17 (провадження №2/367/158/2018) від 10 квітня 2018 р. про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та стягнення аліментів, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року, ухваленого у цивільній справі № 367/1207/17 за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на її утримання відмовлено.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року, ухвалене у цивільній справі № 367/1207/17 за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на її утримання залишено в силі.
Не погоджуючись з ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2024 року, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Шадрін Олександр Сергійович подав апеляційні скарги, в якіх просив скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року, ухваленого у цивільній справі № 367/1207/17 за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на її утримання.
Апеляційні скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена при неповному з'ясуванні судом обставин справи.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що в рамках розгляду звернення ОСОБА_1 , яке надійшло до Уповноваженого ВРУ з прав людини 05.12.2019 року, працівниками Секретаріату Уповноваженого разом із представниками Міністерства соціальної політики України та Служби у справах дітей та сім?ї Київської обласної державної адміністрації було здійснено спільну перевірку Служби у справах дітей та сім?ї Ірпінської міської ради Київської області.
Відповідно до звіту за результатами позапланового моніторингового візиту до Служби у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області встановлені численні порушення з боку Служби.
Вказує на те, що акт органу внутрішніх справ та закладу охорони здоров?я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 08.04.2016 року не підписаний начальником Служби, у присутності якого нібито складений цей акт.
Зазначає, що в матеріалах справи міститься копія акту обстеження житлово- побутових умов проживання від 18.07.2016 року відповідно до змісту якого відповідачка за адресою: АДРЕСА_2 створила всі умови для проживання та виховання доньки.
Вказує на те, що в особовій справі ОСОБА_2 як дитини, яка перебуває на облікау дітей, які опинились в складних життєвих обставинах, відстуній належним чином складений індивідуальний план соціального захисту дитини, яка опинилась в складних життєвих обставинах.
Окрім того в особовій справі відстуні документи, що підтверджують факт надання службою інформації про дитину до центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді для здійснення соціального супроводження сім'ї, в якій виховується дитина.
Звертає увагу на те, що у протоколі № 11, представник Служби ОСОБА_12 стверджує, що дитина поміщена до дитячого закладу саме на підставі заяви відповідачки.
Проте зі змісту заяви від 10.05.2016 року (т.1 арк.8) вбачається, що ані прохання, ані згоди на поміщення дитини до спеціалізованого дитячого закладу від Відповідачки не було. Вона лише підтвердила, що про переведення дитини до цього закладу її проінформували. З наведеного вбачається, що у Служби не було жодних правових підстав поміщувати дитину до Спеціалізованого обласного будинку дитини м. Боярка замість віддати дитину матері.
Вважає, що втручання Держави у приватне та сімейне життя під час переведення дитини з лікувального закладу до дитячого будинку було незаконним та порушує п. 2 ст. 8 Конвенції.
Зазначає, що суд першої інстанції погодився з тим, що зазначені вище обставини та докази є новими, проте суд першої інстанції зазначаив, що дані докази не є ново виявленими.
Вказує на те, що суд першої інстанції не врахував порушення, які були встановлені у звіті за результатами позапланового моніторингового візиту до служби у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області.
Також на думку апелянта суд першої інстанції не врахував покази свідків,зокрема, покази про погрози свідку ОСОБА_5 .
В судове засідання з'явився представник заявника ОСОБА_1 адвокат Кузіна І.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. В своїх поясненнях представник звертав увагу суду на обставини, які на думку апелянта є нововиявленими, а саме на те, що в матеріалах справи міститься ксерокопія акту обстеження житлово- побутових умов, який є неповним. Зазначені обставини на думку представника заявника є нововивленими та їх необхідно взяти до уваги. Також на думку представника нововиявленою обставиною є те, що наразі закінчено розгляд справи про позбавлення заявниці батьківських прав на першу дитину, звертає увагу на документи, які місться в матеріалах справи, а саме пояснення батьків ОСОБА_1 , які на думку представника апелянта є підроблені. Окрім того звертає увагу суду на протоколи засідань комісії з питань захисту дитини виконавчого комітету Ірпінської міської ради, які на думку апелянта повинні були бути враховані судом першої інстанції.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 ркоу було задоволено клопотання представника заявника та ухвалено проводити судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon». В зазначеній ухвали учасників було попереджено, що ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. ОСОБА_1 на відео зв'язок не вийшла. Представник заявника адвокат Кузіна І.В. вважала за можливе продовжувати розгляд справи за відсутності заявника ОСОБА_1 .
Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради Левківській Б.К. заперечував проти задоволення апеляційноі скарги представників ОСОБА_1 , вважає, що заявником не заначені нововиявленні обставини для скасування заочного рішення в розумінні глави 3 ЦПК України, а заява є спробою здійснити черговий перегляд рішення суду яке набуло чинності, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 21 квітня 2016 року, видане відділом ДРАЦС у місті Одеса Одеського МУЮ).
Відомості про батька дитини в актовому записі про народження записано відповідно до частини першої статті 135 СК України.
Згідно акта від 08 квітня 2016 року органів внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, ІНФОРМАЦІЯ_8 за адресою: АДРЕСА_1 була виявлена залишена дитина (20 днів), без документів та хвора, яка була передана до Ірпінської міської лікарні.
В подальшому в ході розшуку батьків дитини було виявлено, що матір"ю дитини є відповідачка, яка залишила новонароджену незареєстровану дитину на няню та виїхала за кордон.
Після розшуку матері 21.04.2016 року ОСОБА_3 зареєструвала новонароджену дитину у відділі ДРАЦС у місті Одесі Одеського МУЮ .
17.05.2016 року з Ірпінської міської дитячої лікарні малолітня дитина влаштована до КЗ КОР « Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка».
Наказом № 102 від 20 травня 2016 року Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради «Про постановку на облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставлено на облік у зв'язку з неналежним виконанням матір'ю батьківських обов'язків.
Служба у справах дітей Ірпінської міської ради своїм листом від 22 липня 2016 року повідомила ОСОБА_3 про те, що її малолітня дочка ОСОБА_8 поставлена на облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах у зв'язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов'язків, та передана до комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка».
ОСОБА_3 роз'яснено, що після надання нею повного пакету документів комісія з питань захисту прав дітей розгляне питання щодо повернення її дочки ОСОБА_8 в родину (т.1 а.с.18, 24).
Згідно повідомлення адміністрації комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка» від 22 липня 2016 року ОСОБА_3 відвідала доньку 08 червня 2016 року та 22 липня 2016 року (т.1 а.с.15).
Згідно висновку будинку дитини від 01 листопада 2016 року про стан здоров'я дитини, ОСОБА_2 здорова, має дефект міжшлуночкової перегородки (т.1 а.с.23)
Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 21/2 від 24 січня 2017 року було затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (т.1 а.с.25-26).
Згідно вищевказаного висновку, 15 грудня 2016 року комісія з питань захисту прав дітей рекомендувала надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 з посиланням на те, що остання не має постійного місця проживання, надає неправдиву інформацію та документи, відвідує дитину в закладі несистематично, питання щодо повернення матері малолітньої дитини неодноразово розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дітей, але ОСОБА_3 не виконала вимоги служби (не надала акт обстеження умов проживанняю, де буде проживати дитина).
Згідно довідки служби у справах дітей Шосткінської міської ради від 23 жовтня 2017 року син ОСОБА_3 - ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживає з дідусем та бабусею - батьками ОСОБА_3 , рішенням виконкому Шосткінської міської ради від 29 грудня 2016 року дитині призначено опікуна, його дідуся ОСОБА_6 (т.1 а.с.120).
Згідно повідомлення комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка» від 22 вересня 2017 року, ОСОБА_3 відвідувала дочку 21 та 22 липня 2016 року, 12 серпня 2016 року, 15 серпня 2016 року, 16 серпня 2016 року, 18 серпня 2016 року, 16 вересня 2016 року, 12 жовтня 2016 року, 13 жовтня 2016 року, 18 жовтня 2016 року, 19 жовтня 2016 року, 21 жовтня 2016 року, 16 грудня 2016 року, 23 грудня 2016 року, 24 грудня 2016 року, 26 грудня 2016 року, 28 грудня 2016 року, 20 січня 2017 року, 23 січня 2017 року, 25 січня 2017 року, 20 лютого 2017 року, 28 лютого 2017 року, після чого вона до будинку дитини не з'являлась та дівчинку не відвідувала (т.1 а.с.100 ).
Згідно повідомлення комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка» від 17 жовтня 2017 року, ОСОБА_3 з 29 вересня 2017 року по 13 жовтня 2017 року кожного дня відвідувала свою доньку ( т.1 а.с.107).
Як вбачається з листа служби у справах дітей та сім"ї Ірпінської міської Ради Київської області від 20.02.2019 року на даний час дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , усиновлена.
27 червня 2017 року заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області позов органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради - задоволено, позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , передано малолітню ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради для влаштування її подальшої долі, стягнуто з ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь установи чи особи, під опікою якої буде перебувати дитина з дня подачі позовної заяви, а саме з 27.02.2017року і до досягнення нею повноліття.
03 жовтня 2017 року від відповідачки ОСОБА_3 надійшла заява про скасування заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 червня 2017 року у справі №367/1207/17.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_3 задоволено, скасовано заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 червня 2017 року у справі №367/1207/17.
10 квітня 2018 року заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області позов органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради - задоволено, позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , передано малолітню ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради для влаштування її подальшої долі, стягнуто з ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь установи чи особи, під опікою якої буде перебувати дитина з дня подачі позовної заяви, а саме з 27.02.2017 року і до досягнення нею повноліття.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання доньки, своєю поведінкою та діями довела, що насправді не зацікавлена долею доньки, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками.
23 листопада 2018 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд та скасування заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року у справі №367/1207/17.
01 липня 2019 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 10.04.2018 залишено без задоволення.
03 жовтня 2019 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року скасовано та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 - відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_8 є крайнім заходом, що в даному випадку є недоречним, оскільки матеріали справи не містять переконливих доказів, які б давали підстави характеризувати відповідача з негативної сторони або її подальше небажання виконувати батьківські обов'язки. Даних про обставини, які б свідчили про винну поведінку відповідача щодо доньки матеріали справи не містять, оскільки та обставина, що відповідач на короткий проміжок часу з поважних причин залишила свою доньку на піклування няні, не може бути підставою для висновку про те, що вона не бажає виконувати батьківські обов'язки щодо доньки. Судом встановлено, що відповідач постійно відвідувала свою доньку у дитячому закладі, тому родинний зв'язок між ними не втрачено, остання неодноразово робила спроби повернути дитину до своєї родини, бажає піклуватись та виховувати доньку, одружилась, має повну сім'ю, бажає якнайкраще забезпечити інтереси своєї доньки.
20 травня 2020 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №367/1207/17, касаційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах малолітньої дитини задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року скасовано, залишено в силі заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що обставини справи встановлені судом першої інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто місцевий суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
У жовтні 2020 року відповідачка ОСОБА_7 звернулась до Ірпінського міськрайонного суду Київської області з заявою про перегляд заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року за ново виявленими обставинами.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року, ухваленого у цивільній справі № 367/1207/17 за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на її утримання відмовлено.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року, ухвалене у цивільній справі № 367/1207/17 за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на її утримання залишено в силі.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шадріна Олександра Сергійовича про перегляд заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року суд першої інстанції посилався на те, що зазначені заявником обставини та докази, що їх підтверджують, є новими, проте не нововиявленими, оскільки виникли після ухвалення судом рішення, а тому не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта стаття 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Звертаючись до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року заявник, як на ново виявлену обставину посилалась на те, що на момент первісного розгляду справи, і на даний момент заявником було створено належні умови для проживання та виховання її малолітної дитини ОСОБА_8 , що підтверджується зокрема актом обстеження житлово- побутових умов проживання (т. 1 а.с. 22)
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що при розгляді справи по суті судами першої, апеляційної та касаційної інстанції було взятго до уваги наявний в матеріалах справи акт обстеження житлово- побутових умов проживання про що зазначено в рішеннях судів, а тому посилання заявника на зазначений акт не може бути розцінений як ново виявлена обставина.
Стосовно долучених до заяви про перегляд заочного рішення доказів, зокрема характеристика сусідів пана ОСОБА_20 і пані ОСОБА_1 (ОСОБА_1) від 20.08.2020, відповідно до якої ОСОБА_22 і ОСОБА_23 характеризуються позитивно (посвідчений переклад Генеральним консульством України в м. Мюнхен); лист ОСОБА_24 від 10.08.2020 щодо характеристики пана ОСОБА_25 , який характеризує останнього позитивно (посвідчений переклад Генеральним консульством України в м. Мюнхен); лист ОСОБА_26 від 11.08.2020 щодо характеристики пана ОСОБА_25 , який характеризує останнього позитивно (посвідчений переклад Генеральним консульством України в м. Мюнхен); рекомендаційний лист для пана ОСОБА_20 ТОВ «Ферхау» від 19.08.2020 р., який характеризує останнього позитивно; лист ОСОБА_27 від 19.08.2020 р. щодо характеристики пана ОСОБА_25 , який характеризує останнього позитивно (посвідчений переклад Генеральним консульством України в м.Мюнхен); довідка про несудимість пана ОСОБА_28 (посвідчений переклад Генеральним консульством України в м. Мюнхен); медична довідка пана ОСОБА_25 від 10.08.2020 р. (посвідчений переклад Генеральним консульством України в м. Мюнхен); посвідчення особи пана ОСОБА_25 (посвідчений переклад Генеральним консульством України в м. Мюнхен); медична довідка ОСОБА_29 від 10.08.2020 р. (посвідчений переклад Генеральним консульством України в м. Мюнхен); сертифікат Гете-Інституту ОСОБА_1 від 20.12.2019 (посвідчений переклад Генеральним консульством України в м. Мюнхен); свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_28 від 28.02.2020 (посвідчений переклад Генеральним консульством України в м. Мюнхен); позитивна характеристика ОСОБА_1 від викладача німецької мови ОСОБА_30 , Виписка на ФОП ОСОБА_30 , диплом ОСОБА_30 ; копія довідки про несудимість ОСОБА_1 станом на 13.08.2020 р., колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції відсноно того, що вище зазначені докази не існували на момент ухвалення заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області, а тому в розумінні ст.. 423 ЦПК України не є нововиявленими.
Також суд першої інстанції обгрунтовано вццідхиляв доводи заявника стосовно того, що на момент розгляду справи вона знаходилась у складних життєвих обставинах, оскільки до ново виявлених обставин відносяться матеріально- правові факти, на яких ґрунтуються заперечення сторін.
Обгрунтованими є висновки першої інстанції відносно того, що не є ново виявленими обставинами посилання заявника про тиск та погрози її батькам зі сторони органу опіки та піклування, оскільки такі докази не підтверджені жодними доказами окрім пояснень наданих батьками заявниці в суді першої інстанції. Окрім того, колегія суддів враховує, що свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 є близькими родичами заявниці, а тому до їх показів суд ставиться критично.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що порушення, встановлені у Звіті за результатами позапланового моніторингового візиту до Служби у справах дітей Ірпінської міської ради Київської області не можуть бути розцінені судом, як ново виявлені обставини, оскільки лист Служби у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради від 22.07.2016 №964, адресований ОСОБА_3 про надання пакету документів для повернення малолітньої доньки (т.1, а.с. 18); Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 (т.1, а.с.25-26); а також документи, що містять інформацію про відвідування ОСОБА_1 дитини у закладі, - були досліджені як судом першої інстанції під час ухвалення заочного рішення, так і судами апеляційної та касаційної інстанції.
З урахуванням встановлення фактичних обстав справи та наданих заявником доказів колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції відносно того, що доводи заявника зводяться до незгоди заявника з прийнятим заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим, доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2024 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційних скарг представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шадріна Олександра Сергійовича.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шадріна Олександра Сергійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 29 березня 2024 року.
Головуючий: Судді