03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи 755/10217/23 Головуючий у суді першої інстанції - Савлук Т.В.
Номер провадження № 22-ц/824/5998/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
27 березня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Сукач О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Старчою Андрієм Васильовичем , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, який мотивував тим, що 13 червня 2023 року з додатку «Дія» він дізнався про арешт коштів на його банківському рахунку та в подальшому про виконавче провадження НОМЕР_2, стягувач ТОВ «Онлайн Фінанс» за виконавчим написом № 43454 від 29 березня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором 675861-А від 12 жовтня 2019 року.
Позивач зазначав, що не підписував вказаного кредитного договору та у такому договорі невірно вказані його номер телефону та електронна пошта. Натомість посилання в договорі на підписання його за допомогою одноразового ідентифікатора вважає хибним, оскільки він не надсилав електронне повідомлення ТОВ «СС ЛОУН», яке зробило пропозицію укласти електронний договір, не заповнював формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронному вигляді, не вчиняв дії, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір. А відтак, саме лише зазначення в останній графі кредитного договору цифрової послідовності не може вважатись одноразовим ідентифікатором в розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Разом з тим, із наданих відповідачем копій документів вбачається, що вимога про усунення порушень виконання зобов'язання не містить номеру та дати її складення, а відправником за списком поштових відправлень №18031-1-1988-1675 є не відповідач, а ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ».
Тож, позивач вважає, що ТОВ «Онлайн Фінанс» не здійснювало відправку йому вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, заборгованість не була безспірною, наданий приватному нотаріусу кредитний договір не посвідчено нотаріально, а виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства.
Вважаючи, що його права порушено, ОСОБА_1 був вимушений звернутись до суду із позовом та просив суд: визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №43454 від 29 березня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Онлайн Фінанс» суми грошових коштів в розмірі 5 837 грн таким, що не підлягає виконанню. Здійснити розподіл судових витрат.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 29 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., зареєстрований в реєстрі за № 43454, яким пропонується звернути стягнення з громадянина, яким є ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором 675861-А від 12 жовтня 2019 року, укладеним з ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимог за кредитними договорами №40071779-33 від 15 січня 2020 року є ТОВ «ФІНФОРС», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1220-01 від 28 грудня 2020 є ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», заборгованість за кредитними договорами 675861-А від 12 жовтня 2019 року. Строк платежу за кредитним договором 675861-А від 12 жовтня 2019 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 28 грудня 2020 року по 10 березня 2021 року. Сума заборгованості складає 4 637 грн, в тому числі: прострочення заборгованості за сумою кредиту становить 2 000 грн; прострочена заборгованість за комісією становить 0 грн; прострочена заборгованості по несплаченими відсотками за користування кредитом становить 1 812 грн; строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0 грн; строкова заборгованість за комісією становить 0 грн; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0 грн; строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 825 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із стягувача, в розмірі 1 200 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягнення - 5 837 грн.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073, 60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині не задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник ОСОБА_1 - Старча А.В. подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що відмова суду першої інстанції у стягненні витрат на правничу допомогу через ненадання підтвердження понесення таких витрат стороною є помилковим з урахуванням положень частини 2 статті 137 ЦПК України, відповідно до якої розподілу між сторонами піддягають витрати на правничу допомогу адвоката, що сплачені або підлягають сплаті відповідною стороною. Натомість обов'язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення, а суд не може самостійно змінювати розмір витрат на правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, представник апелянта просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким стягнути з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн; витрати на сплату судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 610, 40 грн; витрати на друк документів в розмірі 840 грн; витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 грн.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 - Старча А.В. підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші учасники по справі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не з'явились.
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у відсутність осіб, належних чином повідомлених про розгляд справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу, мотивував своє рішення тим, що надавши оцінку наданим позивачем та/або представником позивача - адвокатом доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 12 413,40 гривень (витрати на друк позовної заяви в розмірі 413,40 гривень, гонорар адвоката досудове врегулювання спору та зібрання доказів в розмірі 2 000 гривень, гонорар адвоката за ведення справи в суді першої інстанції в розмірі 10 000 гривень), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Апеляційний суд не може повністю погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У вказаній позовні заяві представник ОСОБА_1 - Старча А.В. зазначив попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які очікує понести позивач по справі становить 13 487 грн, що складаються із наступного: витрати на друк документів - 413,40 грн, сплата судового збору - 1 073,60 грн, досудове врегулювання спору та збір доказів - 2 000 грн, гонорар адвоката - 10 000 грн.
Інтереси позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанції представляв адвокат Старча А.В., що підтверджується ордером серії АІ №1416027 від 11 липня 2023 року (а.с.50).
Також в матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №10963/10, видане на ім'я Старчі А.В. (а.с.51).
В подальшому, представником позивача було подано клопотання про приєднання доказів понесених судових витрат, до якого було долучено копію Договору №23/24 про надання правничої (правової) допомоги від 17 червня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Старачею А.В., відповідно до якого, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. (а.с.68-72).
Відповідно до п. 3.1.3 Договору, без зволікань прийняти виконану адвокатом роботу шляхом підписання акту виконаних робіт, а при відмові у прийняті виконаної роботи згідно цього договору, протягом 10 календарних днів після повідомлення адвокатом про виконання доручення будь-яким чином, письмово надати адвокату вмотивовані заперечення на таку відмову.
Згідно з п. 3.1.10, 3.1.11 Договору, сплатити адвокату кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних виконанням договору (оплата судового збору, роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладач та оплата послуг нотаріуса при посвідченні копії документів, оплата вартості послуг поштового зв'язку та інші необхідні витрати по справі). Своєчасно і у повному обсязі сплачувати обумовленні цим договором гонорар адвоката (основний та додатковий) та фактичні витрати, пов'язані з виконанням адвокатом договору.
Відповідно до п.п.6.1 - 6.12 Договору, гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.
Гонорар складається з суми вартості допомоги яка узгоджена сторонами та зазначені в Додатку №1 (прайс вартості правничої (правової) допомоги та Додатку №2 (Протокол погодження вартості правничої (правової) допомоги до цього договору.
Сторони дійшли згоди, що при встановлені розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар визначений сторонами у додатку 1 до цього договору є розумним та враховано витрачений адвокатом час.
Сума гонорару подвоюється у разі надання адвокатом послуг клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні.
За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансового сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін.
До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Факт наданих адвокатом послуг клієнту підтверджується актом виконаних робіт підписаний сторонами, або лише адвокатом у випадку (відмови клієнта від підписання або повернення поштових кореспонденції за закінченням терміну зберігання та не надання клієнтом вмотивованих заперечень протягом 10 календарних днів з дня повернення поштової кореспонденції до адвоката) правова допомога вважається наданою та прийнято клієнтом і підлягає оплаті протягом 20 днів після надання (надсилання) клієнту відповідно рахунку-фактури на оплату.
Підставою для сплати гонорару є акт виконаних робіт та рахунок-фактура.
Клієнт сплачує гонорар протягом 20 календарних днів з дня отримання акту виконаних робіт та рахунку-фактури.
Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок адвоката.
За несвоєчасну оплату адвокату передбачених договором сум, клієнт сплачує пеню у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день.
17 червня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Старча А.В. укладено Додаток №1 до Договору №23/24 про надання правничої (правової) допомоги від 17 червня 2023 року, відповідно до якого, фіксована вартість правничої (правової) допомоги, становить: поїздка в суд в будь-яких цілях від 1 500,00 - 1 поїздка; поїздка в суд для ознайомлення зі справою від 2 000,00 гривень; погодинна оплата (ставка) від 1 500,00 - 1 год. роботи; ведення справи в суді І інстанції, до ухвалення рішення, ухвали про закриття провадження у справі включно від 10 000,00 гривень за весь комплекс послуг; ведення справи в суді апеляційної інстанції до ухвалення постанови, ухвали про закриття провадження у справі включно від 15 000,00 гривень за весь комплекс послуг; ведення справив суді касаційної інстанції до ухвалення постанови ухвали про закриття провадження у справі включно від 20 000,00 гривень за весь комплекс послуг; ведення справи про перегляд за нововиявленими обставинами від 5 000,00 гривень за весь комплекс послуг; ведення справи про перегляд судових рішень за виключними обставинами від 5 000,00 гривень за весь комплекс послуг; ведення справи про перегляд заочного рішення від 6 000,00 гривень за весь комплекс послуг; досудове врегулювання спору від 2 000,00 гривень за комплекс послуг (а.с.73).
17 червня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Старча А.В. укладено Протокол погодження вартості правничої (правничої) допомоги до Договору №23/24 про надання правничої (правової) допомоги від 17 червня 2023 року (а.с.74).
23 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Старча А.В. складено Акт №23/24/1 про передачу-прийняття наданої (правової) допомоги до Договору №23/24 про надання правничої (правової) допомоги від 17 червня 2023 року, відповідно до якого, детальний опис робіт становить: усна консультація та роз'яснення з правових питань клієнту щодо спірних правовідносин вартістю 1 000,00 гривень (1 година); складання, формування та направлення адвокатського запиту вих. №72/23 від 20 червня 2023 року вартість 1 000,00 гривень (1 година); складання, формування та направлення заяви вих. № 23 червня 2023 року вартість 1 000,00 гривень (1 година); ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 через Автоматизовану систему виконавчого провадження та отримання письмових доказі вартість 2 000,00 гривень (2 години); складання, формування та направлення адвокатського запиту вих. №80/23 від 30 червня 2023 року вартість 1 000,00 гривень (1 година); складання, формування та направлення позовної заяви вих. №83/23 від 13 липня 2023 року вартість 1 000,00 гривень (1 година) (а.с.75).
23 серпня 2023 року адвокатом Старча А.В. сформовано Рахунок-фактура №23/24-1, для ОСОБА_1 , відповідно до якого, вартість правничої (правової) допомоги у зв'язку з збиранням доказів, підготовкою та розглядом справи в суді станом на день підписання акту становить 10 000,00 гривень (а.с.76).
Також в матеріалах справи містять письмові заперечення відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» щодо заявленої позивачем суми судових витрат, які останній просить стягнути з відповідача по справі (а.с.82-91, 92-102, 116-124).
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог позивача ОСОБА_1 щодо стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу, мотивував своє рішення тим, що суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства»).
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»)
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).
Апеляційний суд враховує викладені норми процесуального права, обставини справи, надані документи та керується закріпленим статтею 11 ЦПК України принципом пропорційності у цивільному судочинстві, який включає в себе врахування: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін; час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Щодо посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не було надано доказів понесення судових витрат у вигляді квитанцій до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, то апеляційний суд звертає увагу, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21), від 20 березня 2024 року у справі № 134/154/20 (провадження № 61-16498св23). Указана судова практика є незмінною.
Системний аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення судових витрат, не врахував надані представником позивача докази понесених судових витрат на правничу допомогу, а також правові висновки Верховного Суду.
Враховуючи надані по справі докази понесених судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 10 000 грн.
Відповідач по справі не навів належних доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх не співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для відповідача. При цьому, загальна сума витрат на адвокатські послуги в суді першої інстанції, передбачена договором, складає 10 000 грн, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.
Дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази понесених судових витрат, суд встановив, що заявлені вимоги про стягнення витрат, понесених у зв'язку із друком документів у розмірі 840 грн є необґрунтованими, оскільки вказані витрати не відносяться до судових витрат, пов'язаних із наданням професійної (правничої) допомоги.
Щодо заявленої в апеляційній скарзі вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, то апеляційний суд доходить висновку про необґрунтованість заявленої вимоги з огляду на наступне.
Так, оскільки позивач оскаржував рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, апеляційний суд приходить до висновку, що витрати на правову допомогу у зв'язку з апеляційним оскарженням такого рішення не можуть бути розподілені. А, відтак, і підстав до стягнення судових витрат у зв'язку із вказаним апеляційним переглядом рішення у суду апеляційної інстанції немає.
Розподіл судових витрат на правову допомогу у зв'язку з оскарженням рішення щодо судових витрат суперечить суті таких витрат.
У відповідності до вимог ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За змістом зазначеної норми закону витрати на правову допомогу можуть бути розподілені саме за результатами розгляду справи по суті спору, а не за результатами вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу. В іншому випадку питання розподілу витрат на правову допомогу буде виникати кожного разу у зв'язку з понесенням сторонами додаткових витрат через вирішення судом питання про розподіл судових витрат та необхідністю подання відповідних заперечень іншою стороною на заяву про розподіл судових витрат.
Щодо заявленої в апеляційній скарзі вимоги про стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 610,40 грн, то апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення вказаного розміру судового збору з відповідача по справі на користь позивача, оскільки як вбачається із апеляційної скарги апелянтом оскаржується рішення суду в частині щодо стягнення судових витрат, що не входить до кола позовних вимог та не передбачає сплату судового збору.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21 липня 2022 року у справі №2040/6743/18 (провадження К/9901/8218/19).
Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Старчою Андрієм Васильовичем , задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 листопада 2023 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 34, офіс 511 ЄДРПОУ 42254696) на користь ОСОБА_1 (прож. АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн (десять тисяч гривень).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 28 березня 2024 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О. Фінагеєв