Справа № 2-А-174/10
2010р.
12 жовтня 2010р. м. Одеса
Суворовський районний суду м. Одеси, у складі:
Головуючого - судді Позняка В.С.,
при секретарі - Голованець Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (зал судового засідання № 6) в м. Одеса, адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату, Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області - про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами та уточнивши позовні вимоги, просив визнати протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату з 01.03.2001 року, а Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.01.2007 року з відмови у перерахунку щомісячного підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи в яких просив визнати протиправною бездіяльність ГУПФ України в Одеській області щодо не нарахування йому підвищення пенсії як інваліду війни 2 групи, зобов'язавши головне управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням її підвищення на 350% мінімального розміру пенсії за віком щомісячно, починаючи з 01.03.2001 року по 31.12.2001 року в розмірі 870,69 гривень, з 01.01.2002 року по 31.12.2003 року в розмірі 938 гривень, з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року в розмірі 996,41 гривень та з 01.01.2007 року в розмірі 1162 гривень..
Позовні вимоги мотивовані тим, що він з 01.03.2001 року отримує пенсію та перебуває на обліку як інвалід війни 2 групи. В зв'язку з чим на нього розповсюджується дія ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХII від 22.10.1993 р., якою передбачена щомісячна виплата підвищеної пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком. На думку позивача, пенсійним фондом було неправильно відмовлено йому у проведені перерахунку підвищення пенсії з посиланням на Постанови КМ України від 19.03.1996 року №342 від 26.07.1996 року, №831 від 03.01.2002 року №1, якими були передбачені розміри пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів та якими фактично був зменшений розмір їх виплат. Позивач вважає, що починаючи з 2001 року, розрахунок підвищення пенсії повинен був проводитись згідно розмірів прожиткового мінімуму встановленого Законами України «Про затвердження прожиткового мінімуму» на відповідні роки.
В судовому засіданні представник позивача пред'явлені позовні вимоги підтримала та посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила задовольнити їх в повному обсязі.
Представник пенсійного фонду з позовними вимогами не погодилась в повному обсязі, посилаючись на те, що Пенсійний фонд України не є правонаступником Міністерства оборони України, зазначила, що позивачу сплачують пенсію відповідно до діючого законодавства України та просила застосувати строк позовної давності.
Представник Одеського обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення.
В запереченнях зазначено, що позивачу призначена пенсія по інвалідності 2 групи з 01.03.2001 року. За інвалідність 2 групи, позивачу, до пенсії виплачувалось підвищення у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком. Розмір підвищення до пенсії за інвалідність встановлювався виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, необхідного для обчислення підвищення до пенсії встановлених постановами Кабінету Міністрів №831 від 26.07.1996 року та №1 від 03.01.2002 року.
Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, ознайомившись з письмовими запереченнями представника співвідповідача Одеського обласного військового комісаріату вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни II-ої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується довідками МСЕК №054082 та №073705.
Відповідно до ч. 4 т.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551- ХII від 22.10.1993 р. із змінами внесеними згідно Закону України №458.95 від 23.11.1995 р. інвалідам війни 2 групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується в розмірі 350 процентів мінімальної пенсії за віком. В наступному, відповідно до Закону України №2939-IV від 05.10.2005 року в ч.4 ст.13 Закону України №3551- ХII від 22.10.1993 р., яка набула чинності з 01.01.2006 року були внесені зміни, відповідно до яких, інвалідам війни II-ої групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується в розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність замість раніше встановлених 350 процентів.
Перебуваючи на обліку в Головному управлінні пенсійного Фонду України в Одеській області, ОСОБА_1, з 01.03.2001 року виплачувалось підвищення до пенсії виходячи з розміру 16,62 гривень, згідно постанови Кабінету Міністрів України №342 від 19.03.1996 року, №831 від 26.07.1996 року, а в наступному згідно постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», якою було встановлено підвищення до пенсії виходячи з розміру 19,91 і становило 69,69 гривень (350%х19,91=69,69).
Проте, суд не може погодитись з проведеними нарахуваннями та виплатою підвищення до пенсії з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III. Відповідно до ст. 17 вказаного Закону, мінімальний розмір пенсії за віком, як основна соціальна гарантія, встановлюється законами. Встановлення ж розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.
Згідно Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-XIV, прожитковий мінімум застосовується для визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-1, який набрав чинності з 01.01.2004 року, мінімальний розмір пенсії за віком при наявності у чоловіка 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Зазначені вище норми вказують на те, що розмір мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно проводити розрахунки додаткової пенсії позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму встановленого законом.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства Україну разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням положень Конституції України, приймаючи до уваги пріоритетність законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні додаткової пенсії позивачу застосуванню підлягають ч.3 ст.46 Конституції України, ч.4. ст..13 Закону України №3551-XII від 22.10.1993 року, ст..17 Закону України №2017 від 05.10.2000 р. та ч.1 ст. 28 Закону України №1058-1 від 09.07.2003 р., а не постанови Кабінету Міністрів України, якими було істотно звужено обсяг встановлених пенсійних прав позивача.
Отже, суд вважає, що починаючи з 01.03.2001 року по 31.12.2004 року позивачу неправильно проведено нарахування та виплата підвищення до пенсії як інваліду війни II групи виходячи з розрахунку визначеного постановами Кабінету Міністрів України.
Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 р.» розмір прожиткового мінімуму складав 248,77 гривень, Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 р.» розмір прожиткового мінімуму складав - 268 гривень. Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2003 р.» розмір прожиткового мінімуму складав 268 гривень, у 2004 році розмір прожиткового мінімуму становив 284,69 гривень.
Таким чином, позивач по справі, починаючи з 01.03.2001 року по 31.12.2004 року повинен був отримувати підвищення до пенсії в розмірі 350% виходячи з прожиткового мінімуму встановленому законами у відповідних роках.
За рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 24.10.2006 року Одеським обласним військовим комісаріатом позивачу здійснено перерахунок підвищення пенсії у розмірі 35% від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого Законом «Про прожитковий мінімум» на 2005 рік та виплачено з 01.01.2005 року по 31.12.2006 року.
Починаючи з 01.01.2006 року, відповідно до внесених змін до ч.4 ст. 13 Закону України №3551-XII від 22.10.1993 р., інвалідам війни II групи пенсійним фондом нараховується 40% від прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, починаючи з 01.01.2006 року отримував підвищення до пенсії в розмірі та обсягах визначеним Законом України №3551-XII від 22.10.1993р. В зв'язку з чим, суд вважає, що починаючи з 01.01.2007 року позивачу правильно проводилось нарахування та виплата підвищення до пенсії відповідно до діючого закону.
Судом не приймаються до уваги посилання представника позивача, як на підставу заявлених позовних вимог, щодо звуження прав позивача визначених Конституцією України у зв'язку з внесеними змінами до ч.4 ст.13 Закону України №3551-XII від 22.10.1993 р., оскільки такі зміни до Закону на даний час не визнанні неконституційними, є чинними, а тому є обов'язковими для їх застосування.
Згідно ч.4ст.99 КАС України, якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області з питанням про поновлення його порушеного права. Дане звернення позивача було залишено без задоволення згідно відповіді від 14.09.2009 року. В зв'язку з цим, позивач 04.11.2009 року звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Дані обставини вказують на те, що позивачем не було пропущено строку позовної давності. В зв'язку з чим відсутні підстави для відмови у задоволенні пред'явлених позовних вимог відповідно до ч.1.ст.100 КАС України.
Керуючись статтями 2,4,99,158-163,256 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Одеського обласного військового комісаріату з 01.03.2001 року та 01.01.2007 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині не проведення ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як інваліду війни другої групи у розмірі 350 відсотків щомісячно за період з 01 березня 2001 року по 31 грудня 2004 року в обсязі передбаченому ч. 4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого законами на відповідні роки для непрацездатних осіб.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.03.2001 року до 31.12.2004 року підвищення до пенсії, що передбачене ч.4 с.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 350% від мінімальної пенсії за віком, щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого законами на відповідні роки для непрацездатних осіб.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Уразі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.