Справа № 2-593/07
25 жовтня 2010р.
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Кисельова В.К.
при секретарі - Калініченко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2007р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, а також за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та такою, що відбулась, визнання права власності, -
23.11.2009р. ОСОБА_1 повторно звернулась в суд із заявою про розстрочку виконання рішення суду від 09.02.2007р. посилаючись на те, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а тому не працює та не має можливості виконати рішення суду.
В судове засідання сторони не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявниці, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню.
Так, судом встановлено, що згідно рішення суду від 09.02.2007р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнути моральну шкоду у розмірі 2000 гривень, а також державне мито у розмірі 8 гривень 50 копійок.
Рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Статтею 373 ЦПК України встановлено, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Порядок виконання судових рішень визначено Законом України „Про виконавче провадження” (далі Закон). Статтею 50 цього Закону визначено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника, інші цінності, а при відсутності таких на належне боржнику майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на заробітну плату звертається при відсутності у боржника коштів на рахунках у фінансових установах, відсутності чи недостатності майна для повного покриття належних до стягнення сум (ст.67 Закону).
Необхідно відзначити, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась із заявами про надання розстрочки виконання рішення суду.
Ухвалами суду від 03.10.2007р. та 16.04.2009р. у задоволенні заяв було відмовлено. Суду також достовірно відомо, що рішення суду в частині стягнення з боржниці моральної шкоди у розмірі 2000 гривень виконано, а таким чином, відсутні підстави для задоволення вищевказаної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208-209, 217, 373 ЦПК України, суд, -
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду від 09.02.2007р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, а також за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та такою, що відбулась, визнання права власності - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя