Запорізької області
20.10.10 Справа № 15/183/10-6/209/10
Суддя
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Оранта - Січ”
м. Запоріжжя
До Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2
АДРЕСА_1
Приватний підприємець ОСОБА_3 АДРЕСА_1
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ освіти Токмацької районної державної адміністрації м. Токмак Запорізької області
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача : ОСОБА_4 АДРЕСА_1
про стягнення 12 171 грн.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача: не з'явився
Від відповідача 1: ОСОБА_2 -св-во про держреєстр. № 020319 від 20.01.2004р.
Від відповідача 2: ОСОБА_1 -дов. № 7 від 24.09.2010р.
Від третьої особи: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
Від БТІ: не з'явився
Розглянувши матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Оранта - Січ” м. Запоріжжя до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 АДРЕСА_1, Приватному підприємцю ОСОБА_3 АДРЕСА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ освіти Токмацької районної державної адміністрації АДРЕСА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ОСОБА_4 АДРЕСА_1, про стягнення 12 171 грн., суддя ,
Позивач в позовній заяві просив стягнути в порядку регресу з СПД ОСОБА_2 АДРЕСА_1 страхове відшкодування в сумі 12 171 грн.
Розгляд справи відкладався.
20.10.2010р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.
Позивач уточнив позовні вимоги, остаточно просить стягнути в порядку регресу з СПД ОСОБА_3 АДРЕСА_1 страхове відшкодування в сумі 12 171 грн.
Заява позивача приймається судом, оскільки заявлена відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України .
Перший відповідач у відзиві на позовну заяву вказав наступне: обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на Договір № 19, котрий за твердженням Страхової компанії «Оранта-Січ»чомусь датується ними 11 листопада 2008 року, між ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_5, та Договір субпідряду № 18 від 12.11.2008 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 В той же час, зі сторони позивача не надається суду взагалі будь-яких доказів, котрі б беззаперечно свідчили б про виконання умов цих правочинів між його сторонами. Такі докази і не можуть бути надані позивачем апріорі, оскільки ці правочини підписувалися сторонами 13 листопада 2008 року, тобто вже після пожежі, що відбулася 12 листопада 2008 року. Підписуючи зміст цих Договорів його сторони завідомо та свідомо діяли 13 листопада 2008 року без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Істотні умови цих договорів між сторонами не було погоджено взагалі та більше того -на виконання цих договорів будь-які зобов'язання сторонами, що їх підписали, взагалі не виконувалися. Зазначеного позивач не зможе спростувати взагалі із об'єктивних причин дійсності. В останньому реченні абзацу 4 пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»дано роз'яснення, що у разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків. Згідно зі статтею 638 ЦК України, статтею 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Такий саме підхід Вищого господарського суду України викладено у пункті 17 роз'яснення «Про деякі питання вирішення спорів про визнання угод недійсними»від 12.03.1999 року № 02-5/111, тобто укладеною є така угода, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Отже головні умови, за наявності яких договір вважається укладеним -сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору і таку згоду досягнуто в належній формі. У разі, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а тому не породжує для сторін виникнення зобов'язань. Відповідно до статті 638 ЦК України визначено, що істотною умовою всіх без винятку договорів є умова про його предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Зі змісту роз'яснень Верховного Суду України, котрі наведені у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»випливає, що не може бути визнано недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору). Також вказується, що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Встановлення обставини укладення або ж навпаки неукладення договору є елементом фактичних обставин справи і не виходить за межі заявлених позовних вимог. Встановлення цього факту є елементом фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог. Отже , визнання договору неукладеним не може бути предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі. Вказане відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, статті 124 Конституції України та підтверджується позицією Вищого господарського суду України, що викладено, зокрема, у постанові від 16.08.2006 року по справі № 7/9-06. Оскільки Договори, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, не були укладені між сторонами цих договорів та не виконувалися між ними взагалі, тобто є такими, що не породжують ніяких правових наслідків, то, відповідно, у коло співвідповідачів за такими вимогами Страхової компанії входять наступні особи : ОСОБА_5 (а точніше правонаступники після його смерті), фізична особа -підприємець ОСОБА_2 та ОСОБА_3, котрий безпосередньо і здійснював газозварювальні роботи. Такий суб'єктний склад вказаних спірних правовідносин беззаперечно як раз і свідчить про те, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства у місцевому суді загальної юрисдикції, але ніяк не у порядку, передбаченому положеннями Господарського процесуального кодексу України. В листопаді місяці 2008 року власник приміщення, розташованого на першому поверсі будинка № 27 по вулиці Революційна у місті Токмак Запорізької області громадянин України ОСОБА_5 замовив відповідачу, як суб'єкту господарювання, продати йому матеріал (товар), який є необхідним для проведення заміни старих металевих труб централізованого опалення в його приватному приміщенні на нові пластикові труби. Відповідач, як суб'єкт господарювання, на замовлення громадянина ОСОБА_5 здійснив лише продаж позивачу різноманітного товару (матеріалу), що підтверджується накладною від 18.11.2008 року. Саме 18.11.2008 року позивач повністю розрахувався з відповідачем за весь придбаний товар і більше ніяких взаємовідносин між позивачем та відповідачем не було. ОСОБА_5 бажав провести демонтаж старої та монтаж нових систем водо- і тепло- постачання, а також монтаж нової каналізації. Для цього необхідно було залучати осіб, що проводять такі роботи на замовлення. Зрізання старих металевих труб (тобто демонтаж) можливо було здійснити лише шляхом проведення газозварювальних робіт. Знаючи осіб, які надають послуги по демонтажу та монтажу систем водо і теплопостачання та каналізації, відповідач порадив власнику приміщення ОСОБА_5, таких спеціалістів. Зокрема, монтаж та демонтаж здійснювали за замовленням ОСОБА_5 -ОСОБА_6, прож. АДРЕСА_3; та ОСОБА_7, прож. у АДРЕСА_2. Саме цим особам ОСОБА_5 замовляв монтаж і демонтаж, саме вони їх виконували і саме з ними ОСОБА_5 проводив розрахунок за виконані роботи. 12 листопада 2008 року у період часу приблизно з 13.00 до 16.00 ОСОБА_3 проводив газозварювальні роботи по зрізанню старих металевих труб централізованого опалення у приміщенні, розташованому на першому поверсі АДРЕСА_3, за замовленням власника цього ж приміщення - ОСОБА_5. Оплату за виконані газозварювальні роботи ОСОБА_5 проводив безпосередньо із самим ОСОБА_3 і всі дії погоджувалися між ними особисто. Правилом частини 2 статті 1172 ЦК України визначено, що замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Цього ж дня, ввечері 12 листопада 2008 року, в приміщенні відділу освіти Токмацької районної державної адміністрації, який розташований на другому поверсі АДРЕСА_3, над приміщенням громадянина ОСОБА_5, виникла пожежа, яка була ліквідована о 20 год. 34 хв. За текстом висновку співробітника Токмацького районного відділу ГУ МНС України в Запорізькій області ОСОБА_8 причиною виникнення пожежі, що сталася 12.11.2008 року в приміщенні відділу освіти Токмацької РДА на другому поверсі АДРЕСА_3, було порушення правил пожежної безпеки при проведенні газозварювальних робіт на першому поверсі цього ж будинку у приміщенні, власником якого є ОСОБА_5. Внаслідок пожежі було заподіяно шкоду майну відділу освіти Токмацької райдержадміністрації, яке було застраховано. Відділ освіти отримав страхове відшкодування, а страхова компанія «Оранта-Січ», яка його виплатила, отримала право регресної вимоги про відшкодування виплаченої страхової суми до осіб, що відповідальні за завдані збитки, зокрема до ОСОБА_5 У своїй відповіді від 30.03.2009 року на претензію СК «Оранта-Січ» ОСОБА_5 вказав, що відповідальність за завдані збитки та відповідно відшкодування страхової виплати має бути покладено на відповідача - ПП ОСОБА_2, пославшись на укладений між ними договір підряду та вказав, що роботи по заміні системи опалення з металевих труб на пластикові згідно Договору проводилися відповідачем, а тому відповідальним за заподіяні збитки є саме ПП ОСОБА_2 Позивач зі свого боку, враховуючи наявність договору підряду між ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_5 пред'явили до відповідача претензію № 1316 від 07.04.2009 року про відшкодування страхової виплати. Однак, договір підряду № 19 від 13 листопада 2008 року між ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_5, не виконувався взагалі, фактично є неукладеним та може характеризуватися як фіктивний правочином, оскільки його було вчинено 13 листопада 2008 року без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Станом на 12 листопада 2008 року договору підряду № 19 між ФОП ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_5 та договору субпідряду № 18 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не існувало взагалі в природі, їх не було вчинено на той час -12 листопада 2008 року. Такі договори були складені значно пізніше, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами. Їх оформлення здійснювалося за пропозицією ОСОБА_5, який ввів відповідача в оману. Після пожежі, вже 13 листопада 2009 року, ОСОБА_5 попросив відповідача скласти та підписати Договір № 19 між ФОП ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_5 та договір субпідряду № 18 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, поза як, за його словами, необхідність у наявності цих Договорів між нами, від нього вимагали співробітники державного пожежного нагляду Токмацького РВ ГУ МНС, які проводили перевірку причин виникненні пожежі ввечері 12 листопада 2008 року у приміщенні відділу освіти Токмацької РДА. Так, у тексті договору, на місці проставлення дати вчинення договору вбачається, що цифра 2 написана поверх цифри 3. Відповідач погодився скласти та підписати ці Договори, які були запропоновано вчинити ОСОБА_5 13.11.2009 року. Підтвердженням фіктивності Договору підряду № 19 від 13.11.2008 року є, зокрема те, що відповідач, або ж особи, що перебувають з відповідачем, як з суб'єктом господарювання у трудових відносинах, не здійснював демонтаж та монтаж системи опалення, водогіну та каналізації у приватному приміщенні ОСОБА_5, що знаходиться в будинку № 27 по вулиці Революційній у місті Токмаку. Відповідач не проводив роботи на замовлення ОСОБА_5, а лише здійснив продаж необхідного йому товару (матеріалу). Дані обставини підтверджуються, зокрема, тим, що ОСОБА_5 не проводив з відповідачем розрахунку за виконані роботи, а оплачував замовлені ним та виконані відповідно роботи зовсім іншим особам, які безпосередньо і здійснювали їх за його ж замовленням та вказівкою, а саме - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_3 З тексту договорів взагалі не вбачається, що між ними було досягнуто в письмовій формі згоди щодо всіх без винятку істотних умов, які є необхідними для договорів підряду. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Таким чином, для кваліфікації договору укладеним необхідно дотримання щонайменше двох вимог : а) згода сторін з усіх істотних умов договору; б) належна форма згоди по всім цим істотним умовам договору. Загальні правові норми, що регулюють відносини підряду, містяться в главі 61 ЦК України. Згідно частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Тобто, предметом договору підряду є робота, що виконується підрядником, а точніше - її результат. Робота виконується підрядником за завданням замовника. Це означає, що замовник повинен ставити підряднику чітке завдання, за якісне та вчасне виконання якого той відповідає. Це завдання може ставитися як, власне, у тексті договору підряду, так і в інших документах, в яких разом з договором оформляють відносини замовник-підрядник. Замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану підрядником. Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Документом, що підтверджує приймання замовником наданих послуг, є акт приймання-передачі виконаних робіт. Договір підряду являє собою документально оформлені наміри сторін про виконання робіт, результат яких складає предмет договору. Власне договір не відображає процесу та реальних результатів виконання робіт, зауваження сторін щодо їх якості тощо. Саме акт приймання-передачі виконаних робіт є документом, що підтверджує наявність певних матеріальних результатів, і своєрідним посвідченням передачі права власності на них від однієї сторони договору до іншої. Замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу. Така оплата відбувається на основі погодженої сторонами ціни роботи, що включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою Замовника, - достроково. ЦК України вказує також на необхідність встановлення строків виконання робіт або їх окремих етапів у договорах підряду (ст. 846). Договір підряду є консенсуальним договором, тобто вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. З договору № 19 від 13.11.2008 року, як і з договору субпідряду № 18 від 12.11.2008 року, взагалі не вбачається, що між сторонами було досягнуто в письмовій формі згоди щодо всіх без винятку істотних умов, передбачених для договорів підряду. Тобто фактично, враховуючи приписи статті 638 ЦК України, оскільки не було досягнуто згоди, в належній для цього формі, щодо слідуючих істотних умов договору підряду -1.ціни, 2. яка зі сторін надає матеріал для виконання робіт, 3. строк виконання робіт, 4. порядок проведення оплати виконаної роботи, 5. порядок визначення об'єму проведених робіт та витрачених для цього матеріалів, 6. порядку здачі та прийняття виконаних робіт, 7. відповідальності сторін та інших суттєвих умов, випливає єдиний правовий висновок - Договір підряду № 19 від 13.11.2008 року між ФОП ОСОБА_2 і громадянином ОСОБА_5 та Договір субпідряду від 12.11.2008 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є неукладеними (тобто такими, що не відбулися, не існують, та не породжують ніяких прав та обов'язків для сторін), що підтверджує їх фіктивність на момент вчинення. Підписавши 13 листопада 2008 року договір № 19 від 12.11.2008 року СПД ОСОБА_2 та ОСОБА_5, діяли без наміру створення правових наслідків, що замовлялися цим правочином саме як договором підряду. Підписуючи ці договори обидва знали, що відповідач не виконував ці роботи та не отримував від ОСОБА_5 оплату за здійсненні роботи, оскільки відповідач продав ОСОБА_5 лише товар (матеріали), а роботи здійснювали зовсім інші особи - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_3 Необхідною умовою покладення цивільно-правової відповідальності на особу за заподіяні матеріальні збитки, як і стягнення страхового відшкодування у порядку регресу, є наявність протиправності у діях особи, відповідальної за заподіяні збитки. Причини пожежі 12 листопада 2008 року в приміщенні відділу освіти Токмацької районної державної адміністрації, який розташований на другому поверсі будинку № 27 по вулиці Революційна у місті Токмаку, над приміщенням громадянина ОСОБА_5, вбачаються у протиправності дій саме власника приміщення -ОСОБА_5, та безпосереднього виконавця газозварювальних робіт -ОСОБА_3, з огляду на наступні положення правових норм щодо дотримання вимог пожежної безпеки. Відповідно до преамбули Закону України «Про пожежну безпеку»№ 3745-ХІІ від 17.12.1993 року, зі змінами та доповненнями (далі -Закон про пожежну безпеку), цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Згідно ч. 4 ст. 2 Закону про пожежну безпеку забезпечення пожежної безпеки, зокрема, в жилих будинках приватного житлового фонду та інших спорудах, на дачах і садових ділянках, покладається на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму. Відповідно до правила абзацу 4 пункту 2.2 розділу 2 Загальні положення «Правил пожежної безпеки в Україні»НАПБ А.01.001.-2004, затверджених наказом МНС України 19.10.2004 N 126, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2004 року за N 1410/10009, зі змінами (далі -Правила пожежної безпеки), забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках (квартирах) приватного житлового фонду та інших приватних, окремо розташованих господарських спорудах і гаражах, на територіях, а також у дачних будинках, на садових ділянках покладається на їх власників чи наймачів, якщо інше не обумовлено договором найму. У п. 2.6 Правил пожежної безпеки зазначено, що обов'язки громадян щодо забезпечення пожежної безпеки встановлюються статтею 6 Закону України "Про пожежну безпеку". Відповідно до цього Закону громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, зобов'язані, зокрема, виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які належать їм на правах особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем. Згідно п. 4.2.2. Правил пожежної безпеки у разі реконструкції, перепланування, капітального ремонту приміщень, будинків та інших споруд, їх технічного переоснащення як зі зміною, так і без зміни функціонального призначення, необхідно виконувати протипожежні вимоги, визначені нормативно-правовими документами в галузі будівельного, технологічного проектування та чинними правилами. Приступати до виконання вищевказаних робіт дозволяється лише за наявності проектної документації, яка пройшла попередню експертизу на відповідність нормативно-правовим актам з питань пожежної безпеки з позитивним результатом в органах державного пожежного нагляду. Пунктом 8.1.1.1 Правил передбачено, що місця проведення зварювальних та інших вогневих робіт, пов'язаних з нагріванням деталей до температур, спроможних викликати займання матеріалів та конструкцій, можуть бути: постійними, які організуються у спеціально обладнаних для цієї мети цехах, майстернях чи на відкритих майданчиках; тимчасовими, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо в будівлях, які зводяться або експлуатуються, спорудах та на території об'єктів з метою монтажу будівельних конструкцій, ремонту устаткування тощо. В пункті 8.1.1.3 цих же Правил пожежної безпеки зазначено, що керівник підприємства чи структурного підрозділу, де проводяться вогневі роботи на тимчасових місцях, зобов'язаний оформити наряд-допуск на проведення цих робіт. У пункті 8.1.1.4 Правил вказується, що проведення вогневих робіт на постійних та тимчасових місцях дозволяється лише після вжиття заходів, які виключають можливість виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском та лопатою, відром з водою). Вид (тип) та кількість первинних засобів пожежогасіння, якими повинно бути забезпечене місце робіт, визначаються з урахуванням вимог щодо оснащення об'єктів первинними засобами пожежогасіння і вказуються в наряді-допуску. Приписами пункту 8.1.1.5 Правил пожежної безпеки передбачається, що після закінчення вогневих робіт виконавець зобов'язаний ретельно оглянути місце їх проведення, за наявності горючих конструкцій полити їх водою, усунути можливі причини виникнення пожежі. Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (дільниці, установки, території тощо), де проводились вогневі роботи, повинна забезпечити перевірку місця проведення цих робіт упродовж 2 годин після їх закінчення. Про приведення місця вогневих робіт у пожежобезпечний стан виконавець та відповідальна за пожежну безпеку посадова особа роблять відповідні позначки у наряді-допуску. В пункті 8.1.1.17 Правил, також, зокрема, зазначається, що не дозволяється допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, які не мають кваліфікаційних посвідчень та не пройшли у встановленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічної перевірки знань з одержанням спеціального посвідчення. Зі смислового та буквального контексту правових норм статей 2, 4 - 7 Закону про пожежну безпеку, пунктів 2.2, 2.6, 4.2.2, 8.1.1.1, 8.1.1.3, 8.1.1.4, 8.1.1.5 та 8.1.1.17 Правил пожежної безпеки та їх системного аналізу у сукупності випливає, що у даних спірних правовідносинах, які мали місце 12.11.2008 року, відповідальність за порушення правил пожежної безпеки при проведенні газозварювальних робіт у приватному приміщенні за замовленням власника цього ж приватного приміщення має бути покладено безпосередньо на власника цього приватного приміщення та безпосереднього виконавця газозварювальних робіт у цьому приватному приміщенні. Вірність саме такої правової позиції узгоджується та підтверджується висновком № 76 від 18 лютого 2009 року про причини пожежі, яка виникла 12.11.2008 року в приміщенні відділу освіти Токмацької РДА, складеним інспектором служби державного пожежного нагляду Токмацького РВ ГУ МНС України в Запорізькій області ОСОБА_8 більш ніж через два місяці після винесення оскаржуваної відповідачем постанови. В даному документі співробітник Томацького РВ ГУ МНС робить цілком правильний висновок про причини пожежі - це порушення правил пожежної безпеки саме з боку виконавця газозварювальних робіт -ОСОБА_3. Про наявність інших причин пожежі у даному висновку не йдеться взагалі. Ним підтверджується, що 12 листопада 2008 року у період часу приблизно з 13.00 до 16.00 ОСОБА_3 проводив газозварювальні роботи по зрізанню старих металевих труб централізованого опалення у приміщенні, розташованому на першому поверсі АДРЕСА_3, за замовленням власника цього ж приміщення - ОСОБА_5. Враховуючи відсутність доказів зі сторони позивача виконання між сторонами умов договору підряду і договору субпідряду та відсутність даних погодження між ними всіх істотних умов необхідних для даного виду договорів, беручи до уваги коло суб'єктів спірних правовідносин, просить припинити провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Від ПП ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, в яких останній повідомляє, що ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 з проханням допомогти у проведенні газозварювальних робіт по зрізу металевих труб опалення на об'єкті. З метою надання допомоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 порекомендував залучити до виконання робіт ОСОБА_9, прож. в АДРЕСА_4, який мав професійні навики по монтажу та демонтажу опалювальної системи. При цьому, ОСОБА_9 у трудових правовідносинах з ОСОБА_3 не перебував. 12.11.2008 р. в 16 годині ОСОБА_9, за проханням ОСОБА_10 та з дозволу ОСОБА_2, приступив до виконання робіт по демонтажу опалювальної системи. У 18 годині роботи були закінчені та прийняті ОСОБА_2 В приміщенні, що ремонтувалося, залишилися робітники, найняті ОСОБА_2 для проведення наступних робіт. Загорання приміщення відбулося в 20 годині. ОСОБА_3 стверджує, що причини виникнення пожежі йому невідомі. СПД ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що Цивільним кодексом України передбачено, що відповідальність за заподіяну шкоду несе не підрядник, а замовник робіт. Просить стягнути страхове відшкодування з першого відповідача.
Від КП БТІ “Абрис” надійшли письмові пояснення, в яких останній повідомив, що право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3, приміщення першого поверху зареєстровано (ціла частка) за ОСОБА_11, на підставі свідоцтва про право власності від 06.11.2006 р. При цьому зазначили, що за ОСОБА_5 право власності на даний об'єкт не зареєстровано.
Окрім того, від КП БТІ “Абрис” надійшла заява, в якій воно просить розглянути справу за відсутністю їх представника, у зв'язку з перебуванням останнього у відпустці.
Заява судом приймається, суд вважає можливим розглянути спір за відсутності представника КП БТІ “Абрис”.
Позивач та треті особи, повідомлені про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання 20.10.2010р. не з'явились, ОСОБА_4 про причини неявки суд не повідомила, витребувані судом документи не надала, в зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України.
До судового засідання -20.10.2010р. від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання на більш тривалий строк, в зв'язку з тим, що представник позивача знаходиться на лікарняному.
Клопотання позивача відхиляється судом, оскільки позивач не надав суду доказів знаходження представника на лікарняному. Більш того, ГПК України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси юридичної особи. Ухвала суду є обов'язковою для виконання.
До судового засідання -20.10.2010р. від третьої особи - Відділу освіти Токмацької районної державної адміністрації надійшло клопотання, в якому він просить розглянути справу без участі його представника, оскільки у відділі проводиться перевірка КРУ. Справу просить розглянути на розсуд суду.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників позивача та третіх осіб, відповідно до статті 75 ГПК України.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та першої третьої особа (в судовому засіданні 22.09.2010р.), відповідачів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за рахунок першого відповідача, в позові до другого відповідача слід відмовити з наступних підстав:
В матеріалах справи знаходяться 2 договору за № 19, один з котрих від 11.11.2008р., другий -від 12.11.2008р. (а. с. 22, 71), які укладені між громадянином ОСОБА_5 та Приватним підприємцем ОСОБА_2 , згідно якому ОСОБА_12 доручив ПП ОСОБА_2, а останній взяв на себе зобов'язання виконати демонтаж та монтаж опалювальної системи, водопроводу та каналізації в приміщені АДРЕСА_3.
ПП ОСОБА_2 стверджує, що договір № 19 з ОСОБА_5 був укладений фактично 13.11.2008р., тобто після пожару. Але, в судовому засіданні ОСОБА_2 визнав, що договір № 19 від 11.11.2008р. (а. с. 22), був складений ним власноручно, в тому числі і дата договору 11.11.2008р. була вказана саме ним.
Також в матеріалах справи знаходяться 2 договору субпідряду за № 18, один з яких від 11.11.2008р., другий від 12.11.2008р. (а. с. 22-23, 70) згідно з яким ПП ОСОБА_2 поручив ПП ОСОБА_13, а останній взяв на себе зобов'язання виконати зварювальні роботи в приміщені АДРЕСА_3.
Відповідачі не доказали , що договори були підписані після пожару та що роботи фактично виконувались іншими особами.
КП “Бюро технічної інвентаризації “Абрис” листом від 15.09.2010р. № 775 відповіло на запит суду, де вказало що право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3, приміщення першого поверху зареєстровано (ціла частка) за ОСОБА_11, на підставі свідоцтва про право власності від 06.11.2006 р. При цьому зазначило, що за ОСОБА_5 право власності на даний об'єкт не зареєстровано.
На запит суду КП “Бюро технічної інвентаризації “Абрис” листом № 839 від 08.10.2010р. відповіло, що існує та зареєстровано приміщення за адресою : АДРЕСА_3, нумерації будинку по АДРЕСА_3 не існує.
Виконавчий комітет Токмацької міської ради , на запит суду, надав рішення Виконавчого комітету Токмацької міської ради від 26.10.2006р. “Про присвоєння поштових номерів”, де вказано, що магазину продовольчих товарів “Оріон”, власником якого є ОСОБА_4 -АДРЕСА_3
Згідно статті 180 ГК України та статті 638 ЦК України зміст господарського договору становлять умови договору , визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань , як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними к обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачений законом порядку та формі досягнуто згоди що до усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь - якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Вказані вище договори підряду не містять ціну та строк дії договору.
За таких підстав ці договори являються не укладеними.
Але, матеріали справи підтверджують, що між ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_2 , та між ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_13 склалися господарські правовідносини.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник ) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) , або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обв'язку.
Відповідно до статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати:
безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
з акту управління господарською діяльністю;
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (2003 р.) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).
Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Матеріали справи підтверджують, що між ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_2 , та між ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_13 склалися господарські правовідносини, згідно яких ОСОБА_5 поручив, а ПП ОСОБА_2 зобов'язався виконати демонтаж та монтаж опалювальної системи, водопроводу та каналізації ; та ПП ОСОБА_2 поручив, а ПП ОСОБА_13 зобов'язався виконати зварювальні роботи .
В матеріалах справи знаходиться пояснення ОСОБА_5 (а. с. 98), де він вказує, що приміщення по першому поверху по АДРЕСА_3 належить йому на праве власності, в цьому приміщенні необхідно було провести роботи по заміні системи опалення, в зв'язку з чим був укладений договір з ПП ОСОБА_2 Працівники ПП ОСОБА_2 проводили зварювальні роботи в приміщені першого поверху, в результаті чого стався пожар на другому поверсі , де знаходиться відділ освіти.
ПП Єременко в поясненні від 19.11.2008р. (а. с. 95) вказав, що 13.11.2008р. він уклав договір з громадянином ОСОБА_5 на монтаж та демонтаж опалюваної системи в приміщенні 1 поверху за адресою: по АДРЕСА_3 . На другому поверсі над цим приміщенням знаходився відділ освіти. Для проведення робіт був необхідний зварник , а тому був укладений договір з ПП ОСОБА_10, який являвся зварником. 12.11.2008р. ОСОБА_13 приступив до зварювальних робіт системи опалення. Про пожар ОСОБА_2 узнав 12.11.2008р. вечором, на місто пожару приїхав 13.11.2008р. з ранку. Вважає, що пожар стався на дерев'яному перекритті від нагріву металевої труби , на якої проводились проводили зварювальні роботи .
ПП ОСОБА_13 виконав 12.11.2008р. зварювальні роботи , що підтверджується всіма матеріалами справи, в тому числі його поясненням від 12.11.2008р. (а. с. 97), де він визнав, що проводив зварювальні роботи в приміщені дому 27 по вул.. Революційної в м. Токмак.
Таким чином, ОСОБА_5, ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_13 визнали, що між ними існували договірні відносини, що ОСОБА_5 поручив проведення робіт по виконати демонтаж та монтаж опалювальної системи, водопроводу та каналізації ПП ОСОБА_2, а ПП ОСОБА_2 поручив ПП ОСОБА_13 виконати зварювальні роботи .
В поясненнях ОСОБА_5, ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_13 вказують, що роботи проводились на першому поверсі, а на другому поверсі знаходиться відділ освіти, з чого слідує, що зварювальні роботи проводились в тому же будинку, в якому знаходиться відділ освіти.
12.11.2008р., в результаті проведення ПП ОСОБА_13 зварювальних робіт, стався пожар на другому поверху дому по АДРЕСА_3 яке орендував Відділ освіти Токмацької районної державної адміністрації АДРЕСА_1 , згідно договору оренди комунального майна № 184 від 20.01.2007р. (а. с. 103).
Всіма матеріалами справи, в тому числі Висновком Токмакського районного відділу МНС України (а. с. 18), Актами про пожежу , поясненнями , протоколом огляду місця пожежі та інш. (а с. 86 -131) встановлено, що пожар на другому поверху дому по АДРЕСА_3 стався в результаті проведення зварювальних робіт в приміщенні, яке знаходиться на першому поверсі, під приміщеннями, в якому знаходиться відділ освіти.
На час пожежі майно Відділу освіти Токмацької районної державної адміністрації було застраховано в ВАТ “СК “Оранта -Січ”, що підтверджується договором страхування орендованого майна № 3 від 11.01.2008р.
У результаті пожежі майну страхувальника було завдано шкоди у розмірі 12 171 грн., яку позивач відшкодував страхувальнику в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 321 від 13.02.2009р. Оскільки грошові кошти страхова компанія перерахувала відділу освіти не на той рахунок, відділ освіти платіжним дорученням №61 від 25.02.2009р. пере направив цю суму на свій належний рахунок.
Згідно статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування , в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ч. 2 ст. 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
Таким чином, відповідальної особою за завдані збитки являється , відповідно до ч. 2 статті 1172 ЦК України , замовник.
Відносно першого відповідача - ПП ОСОБА_2, замовником є ОСОБА_5, а відносно другого відповідача - ПП ОСОБА_13, замовником є ПП ОСОБА_2
Але, як вбачається з договору, укладеному між ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_2, ОСОБА_5 не поручав ПП ОСОБА_2 проведення саме зварювальних робіт, він доручив йому лише виконати демонтаж та монтаж опалювальної системи, водопроводу та каналізації . Як було вказано вище, ОСОБА_5 не являвся власником приміщення, яке знаходиться на першому поверсі, що підтверджується листом КП “Бюро технічної інвентаризації “Абрис” від 15.09.2010р. № 775. 10.11.2009р. ОСОБА_5 умер, що підтверджується відповіддю Токмакським міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 1004/02-18 від 21.09.2010р. та Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00005354912 .
Підряднику - ПП ОСОБА_13 проведення саме зварювальних робіт доручив ПП ОСОБА_2, що підтверджується всіма матеріалами справи та їх поясненнями.
Таким чином, замовником зварювальних робіт являється ПП ОСОБА_2, і саме він зобов'язаний виплатити позивачу в порядку регресу страхове відшкодування в сумі 12 171 грн., відповідно до статей 993 та ч. 2 ст. 1172 ЦК України.
В свою чергу, ПП ОСОБА_2, не позбавлений права звернутися в судовому порядку до ПП ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу понесені збитки сумі 12 171 грн.
За таких підстав, вимоги позивача слід задовольнити за рахунок першого відповідача, а позовні вимоги позивача до другого відповідача задоволенню не підлягають .
Заперечення першого відповідача не приймається за вказаними вище підставами.
Судові витрати покладаються на першого відповідача , відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 44 -49, 75, 82 -85 ГПК України, суд
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 АДРЕСА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Оранта - Січ” м. Запоріжжя страхове відшкодування в сумі 12 171 грн. Надати наказ.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 АДРЕСА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Оранта - Січ” м. Запоріжжя витрати по держмиту в сумі 121 грн. 71 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. Надати наказ.
В позові, про стягнення страхового відшкодування в сумі 12 171 грн. з другого відповідача, відмовити.
Суддя Л.С. Місюра
Повне рішення складено : 20.10.2010р.