Запорізької області
19.10.10 Справа № 22/5д/10-6/231д/10
Суддя
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-ізраїльське підприємство “ДБС Груп” м. Київ
До Товариства з обмеженою відповідальністю “СП МДМ” м. Запоріжжя
Товариства з обмеженою відповідальністю “Будімпекс” м. Запоріжжя
Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого відповідача : Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області
про визнання недійсним договору оренди № 9-01/03 від 01.03.2003р.
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача: не з'явився
Від відповідача 1: Сич І.С. - дов. № 5-юр. від 05.01.2010р.
Від відповідача 2: не з'явився
Від третьої особи: не з'явився
Від БТІ : не з'явився
(ст. 30,38 ГПК)
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-ізраїльське підприємство “ДБС Груп” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “СП МДМ” м. Запоріжжя, Товариства з обмеженою відповідальністю “Будімпекс” м. Запоріжжя, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні другого відповідача : Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області, про визнання недійсним договору оренди № 9-01/03 від 01.03.2003р., суд
Позивач в позовній заяві просить визнати недійсним договір оренди не житлового приміщення № 9-01/03 від 01.03.2003 року, який укладений між відповідачами.
29.12.2009р. від ТОВ “Будімпекс” надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ “Українсько-ізраїльське підприємство “ДБС Груп” м. Київ про визнання права на володіння та користування же титловими приміщеннями на підставі договору оренди № 09-01/03 від 01.03.2003р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.12.2009р. (с. Скиданова Ю.О.) зустрічна позовна заява була повернута ТОВ “Будімпекс”, оскільки вона взаємно не пов'язана з первісним позовом (а. с. 70)
Ухвалою від 17.02.2010 року колегією суддів господарського суду Запорізької області у складі: головуючий суддя Скиданова Ю.О., судді Попова І.А. і Носівець В.В., провадження у справі № 22/5д/10 було зупинено у зв'язку до повернення матеріалів даної справи до господарського суду Запорізької області.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.09.2010 року залишена без задоволення апеляційна скарга першого відповідача та залишена без змін ухвала господарського суду Запорізької області від 29.12.2009 року про відмову у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.
Розпорядженням в. о. голови господарського суду Запорізької області від 20.09.2010р. за № 717 справа № 22/5д/10 передана на новий розгляд судді Місюрі Л.С.
У зв'язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі усунуті, провадженні у справі було поновлено, розгляд справи був призначений на 19.10.2010р..
19.10.2010р. розглянута справа та прийнято рішення .
Позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог (а. с. 115), в якій він просить визнати недійсним договір оренди не житлового приміщення № 9-01/03 від 01.03.2003 року, укладений між відповідачами, а також усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, загальною площею 1538,9 кв. м., у тому числі приміщення № 263, площею 1321,7 кв. м., приміщення другого поверху № 131, площею 99,4 кв. м., приміщення на четвертому поверсі загальною площею 117,8 кв. м.; № 214-1 площею 17,7 кв. м., № 214-2 площею 18,3 кв. м., № 214-3 площею 13,1 кв. м., № 215 площею 8,0 кв. м., № 215-1 площею 2,4 кв. м., № 244 площею 58,3 кв. м., шляхом зобов'язання відповідачів звільнити вказані приміщення.
Заява позивача в частині усунення перешкоди у користуванні нерухомим майном, шляхом зобов'язання відповідачів звільнити вказані приміщення не приймається судом за наступними підставами:
Стаття 22 ГПК України не передбачає звернення з новими вимогами. Новими вимогами є вимоги, які не були заявлені в позовної заяві. Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. З вищевикладеного слідує, що в порядку статті 22 ГПК України можна збільшити лише розмір і тільки позовних вимог. Оскільки позивач в позовній заяві не просив усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, шляхом зобов'язання відповідачів звільнити вказані приміщення, то ця вимога є новою вимогою. Стаття 22 ГПК України не передбачає можливість подачі нових вимог. Але, позивач не позбавлений права звернутися з цією вимогою з окремим самостійним позовом.
За таких підстав, судом розглядаються лише позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди не житлового приміщення № 9-01/03 від 01.03.2003 року, укладеного між відповідачами.
Позивач, другий відповідач, третя особа та ОП “ЗМБТІ” ухвалу суду від 21.09.2010р. отримали, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Позивач, другий відповідач, третя особа та ОП “ЗМБТІ” , повідомлені про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, позивач, третя особа та ОП “ЗМБТІ” витребувані судом документи не надали, в зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України.
Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника першого відповідача, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:
01.03.2003р. між ТОВ СП МДМ” м. Запоріжжя (перший відповідач) та ТОВ “Будімпекс” м. Запоріжжя (другий відповідач) був укладений договір оренди не житлового приміщення № 9-01/03 (далі -договір оренди).
На підставі вказаного договору перший відповідач передав другому відповідачу в тимчасове платне володіння та користування не житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського , 11, загальною площею 1 303,5 кв. м., в тому числі приміщення на першому поверху з № 78 по № 100 включно , з № 112 по № 130, площею 783,5 кв. м., приміщення в підвалі з № 31 по № 51, площею 520 кв. м., згідно паспорту ЗМБТІ., що підтверджується актом прийому - передачі не житлового приміщення від 01.03.2010р.
Додатковою угодою № 3 від 25.12.2005р. відповідачі виклали пункти 1.1 та 2.1 договору оренди в нової редакції, а саме: п. 1.1. Орендодавець передає, а орендатор приймає в тимчасове платне володіння та користування не житлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського , 11, загальною площею 1,538,9 кв. м., в тому числі приміщення № 263, площею 1321,7 кв. м., приміщення другого поверху № 131,площею 99,4 кв. м., приміщення на четвертому поверху № 214-1, площею 17,7 кв. м., №и 214-2, площею 18,3 кв. м., № 214-3, площею 13,1 кв. м., № 215, площею 8,0 кв. м. , № 215-1, площею 2,4 кв. м., № 244 площею 58,3 кв. м., загальною площею 117,8 кв. м., згідно паспорту ЗМБТІ.
Додатком № 1 до додаткової угоди № 3 від 25.12.2005р. відповідачі виправили технічну помилку, а саме : доповнили абз. 1, п.1 додаткової угоди “ п. п. 1.1 розділу 1 “Предмет договору” наступними номерами приміщень: № 78, пл.. 3,5 кв. м., № 79, пл.. 60,2 кв. м. Розділ 1 “Предмет договору” доповнили пунктом 1.4 наступного змісту: 1.2 сходова клітка (з 1 по 4 поверхи включно) знаходиться в загальному користуванні”.
Вказані приміщення перший відповідач передав другому відповідачу за актом прийму - передачі приміщення від 25.12.2005р.
На момент укладання спірного договору оренди, власником майна, яке було передано в оренду був орендодавець - ТОВ СП МДМ” м. Запоріжжя, що підтверджується реєстраційними посвідченнями від 31.08.2000р. та від 28.11.2000р., свідоцтвами від 18.08.2000р. АВМ № 908119 (зареєстровано в реєстрі за № 1565) та від 20.11.2000р. АВН № 399531 (зареєстровано в реєстрі за № 2132), рішеннями Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.04.2009р. по справі № 2-122/09. Рішення набрало законної сили , про що прямо вказано на самому рішенні, яке знаходиться в матеріалах справи.
Вказаним рішенням встановлено, що перший відповідач став власником спірних приміщень з 2000 року.
Згідно ст.. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Вказаним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.04.2009р. по справі № 2-122/09 встановлено, що перший відповідач - ТОВ СП МДМ” з 2000 року являється власником спірних приміщень . Також вказаним рішенням встановлено, що право власності на приміщення будівлі по пр. Маяковського,11 м. Запоріжжя належать конкретно визначеним особам з конкретно визначеними приміщеннями, а тому вони не є спільною власністю, в тому числі і частковою.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2008р. по справі № 2-79/2008 за орендатором по спірному договору оренди - ТОВ “Будімпекс” м. Запоріжжя було визнано право на володіння та користування спірними приміщеннями. Рішення набрало законної сили , про що прямо вказано на самому рішенні, яке знаходиться в матеріалах справи.
Таким чином, перший відповідач -ТОВ СП МДМ” довів суду, що він був власником спірного майна , яке було передано ним в оренду ТОВ “Будімпекс” по спірному договору.
Частинами 1 та 2 ст. 4 та статтею 49 Закону України “Про власність” (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору оренди) передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь -які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.
Цивільний кодекс України містить аналогічні норми (ст.. ст.. 317, 319,321 та інш).
За таких підстав, перший відповідач - ТОВ СП МДМ” являється належним орендодавцем по договору оренди і мав право передавати другому відповідачу спірне майно в оренду.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що постановою Запорізького апеляційного суду від 06.10.2009р. по справі № 24/227д/07-8/465д/08 був признаний дійсним договір купівлі - продажу нерухомості від 21.11.2000р., укладений між УУ СП “МДМ” та ТОВ “Українсько-ізраїльське підприємство “ДБС Груп”.
Але, постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2010р. по справі № 24/227д/07-8/465д/08 була скасована постанова Запорізького апеляційного суду від 06.10.2009р. в частині зустрічних позовних вимог про визнання дійсним договору купівлі - продажу від 21.11.2000р., а рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2009р. по цієї справі , було залишено без змін.
Вказаним рішенням господарського суду Запорізької області від 25.05.2009р. було відмовлено ТОВ “Українсько-ізраїльське підприємство “ДБС Груп” в задоволені зустрічного позову про визнання дійсним договору купівлі - продажу нерухомості від 21.11.2000р., укладеного між УУ СП “МДМ” та ТОВ “Українсько-ізраїльське підприємство “ДБС Груп”.
Позивач по справі - ТОВ “Українсько-ізраїльське підприємство “ДБС Груп” не надав суду жодного доказу в підтвердження того, що саме він являвся власником приміщень, яки були передані в оренду першим відповідачем другому відповідачу .
Позивач не довів суду, що майно, про яке йдеться в договорі купівлі - продажу нерухомості від 21.11.2000р. являється тим же самим майном, яке було передано за спірним договором оренди.
Позивач не надав суду ні оригіналу, ні копії договору купівлі -продажу нерухомості від 21.11.2000р., на який він посилається в позовної заяві.
Таким чином, позивач не довів суду, що існує оригінал цього договору.
Перший відповідач пояснив суду, що оригіналу цього договору не існує взагалі.
Перший відповідач надав суду лише ксерокопію з фотокопії цього договору.
Відповідно до статті 128 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент укладання договору купівлі -продажу нерухомості від 21.11.2000р.) право власності (право оперативного управління) у набувача майна по договору виникає з моменту передачі речі, якщо інше не встановлено законом або договором.
Позивач не надав суду акт прийому -передачі майна за договором купівлі -продажу нерухомості від 21.11.2000р.
Представник першого відповідача в судому засіданні та в відзиву на позов вказав, що акту прийому -передачі майна не існує, фактично майно по цьому договору не передавалось позивачу.
За таких підстав позивач не довів, що до нього перейшло право власності на майно за договором купівлі -продажу нерухомості від 21.11.2000р.
Як вбачається з статуту ТОВ “Українсько-ізраїльське підприємство “ДБС Груп” його засновниками являються ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
ОСОБА_2 також являється засновником Української товарної біржі . Договір купівлі -продажу нерухомості від 21.11.2000р. був укладений та зареєстрований Українською товарною біржею.
Враховуючи все вищевикладене, вимоги позивача не обґрунтовані.
Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 44 -49, 75, 82 -85 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Суддя Л.С. Місюра
Повне рішення складено : 19.10.2010р.