Запорізької області
18.10.10 Справа № 28/236/10
Суддя
За позовом: Гаражного колективу «Луч», Запорізька область, м.Бердянськ
до відповідача: Бердянської міської ради, Запорізька область, м.Бердянськ
про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки площею 1,4713га, яка знаходиться за адресою: м.Бердянськ, вул. Морозова, 9-А
Суддя О.В. Яцун
Представники:
від позивача: Філімонова О.Ю., довіреність №б/н від 02.08.2010р.
від відповідача: не з'явився
Заявлені вимоги про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки площею 1,4713га, яка знаходиться за адресою: м.Бердянськ, вул. Морозова, 9-А.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.09.2010р. порушено провадження у справі №28/236/10, судове засідання призначено на 18.10.2010р., у сторін витребувані документи необхідні для об'єктивного розгляду справи.
За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 18.10.2010р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Вимоги суду, що викладені в ухвалах від 18.01.2010р. та 10.02.2010р. не виконав. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб -учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Матеріали справи містять поштове повідомлення від 24.09.2010р. відповідно до якого, копію ухвали про порушення провадження у справі та призначення судового засідання було отримано уповноваженим представником Бердянської міської ради Щербановою. Зазначене свідчить, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.
Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
В судовому засіданні 18.10.2010р. у відповідності до ст. 85 ГПК України представнику позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представника позивача, суд встановив:
07.09.2000р. рішенням Виконавчого комітету Бердянської міської ради №486 земельна ділянка площею 1,4713га, яка розташована за адресою: м.Бердянськ, вул. Морозова, 9-А відводилась гаражному колективу «Луч»для обслуговування гаражів.
16.10.2000р. між гаражним колективом «Луч» та Бердянською міською радою було укладено договір про тимчасове користування земельною ділянкою строком на три роки до 16 жовтня 2003р.
Як вважає позивач, оскільки жодна із сторін не звернулась із заявою про припинення дії договору, договір від 16.10.2000р. є продовжений на той же сам строк та на тих самих умовах.
Починаючи з 2009р. позивач неодноразово листами звертався до виконавчого комітету Бердянської міської ради з проханням надати договір оренди земельної ділянки на підставі Технічної документації по оформленню права користування земельною ділянкою. Також зазначив, що цільове призначення, площа та межі земельної ділянки встановлені на місцевості не змінились, земельний податок на землю сплачується своєчасно та в повному обсязі.
У відповідях відповідач посилався на те, що відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів. В той же час, оскільки процедура проведення земельних торгів з продажу права оренди земельних ділянок (на яких відсутні об'єкти нерухомості майна) нормами закону не врегульована, то аукціон з продажу оренди зазначеної земельної ділянки не може бути проведений.
Зазначене вище стало підставою для звернення позивача з позовом до суду з вимогою про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки площею 1,4713га, яка знаходиться за адресою: м.Бердянськ, вул. Морозова, 9-А
При вирішені спору слід виходити з наступного:
Нормами ст. 181 ГК України встановлений загальний порядок укладання господарських договорів.
Пунктом 2 ст.181 ГК України встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Частиною 3 ст.181 ГК України встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформлює договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Разом з тим, позивачем не дотриманий встановлений чинним законодавством порядок укладення господарського договору, тобто, позивач не надав суду доказів звернення до відповідача із пропозицією про укладення договору у відповідності з чинним законодавством.
Також, на день розгляду справи, суду не наданий для огляду проект договору оренди, який сторони повинні укласти.
Згідно ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення . коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; …типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Господарським судом в ході розгляду справи було з'ясовано, що норми Господарського кодексу України регулюють загальний порядок укладання господарських договорів, в той же час Закон України «Про оренду землі»є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання землі (ст. 1 цього Закону).
Частиною 2 ст.16 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що укладання договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування -орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Згідно п.1 ст. 24 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки у разі продажу права оренди шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Нормами ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу
За таких обставин, заслухавши представників сторін, оцінивши надані документи, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки задоволенню не підлягають виходячи з наступного:
Згідно з ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами ст.ст. 12,13,14 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Із аналізу наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.
В той же час, позивач не довів порушення його прав та законних інтересів бездіяльністю відповідача, а саме відмовою укладання договору оренди. Проект договору відповідачу не надсилався. Текст договору суду також не наданий, рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду як того вимагає закон відповідачем не приймалося.
Крім того, слід зазначити, що згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, докази на підставі яких прийнято рішення. Таким чином, рішення господарського суду не може бути викладено нечітко та ґрунтуватися на припущеннях. Зважаючи на вищевикладені обставини, представлені позивачем докази не можуть бути прийняті судом як належні.
Також суд звертає увагу, що у відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Нормами ст. 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
З урахуванням наведеного, захист цивільного права позивача полягає у виконанні захищеного судом права позивача у примусовому порядку відповідними органами. Тобто, виконання такого примусу має бути реальним.
Виходячи з вищезазначеного, суд не знаходить, підстав для задоволення вимог про зобов'язання відповідача укласти договір оренди
Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, ст.ст.82-85 ГПК України, ст.ст. 638, 641, 649 ЦК України, ст. ст. 180,181,187 ГК України суд,
В задоволені позовних вимог відмовити.
Суддя О.В. Яцун
Рішення підписано:20 жовтня 2010р.