Запорізької області
18.10.10 Справа № 4/2д/10
Суддя
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Стахенерго”, (юридична адреса: 94000, м. Стаханов Луганської області, вул. 395-ї Шахтарської дивізії, 5; поштова адреса: 94000, м. Стаханов Луганської області, а/с № 92)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)
Про розірвання договору поставки № 36/04-07 від 17.04.2007 р.
Суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників:
Від позивача - Комарова О.М., довіреність б/н від 27.09.2010 р.
Від відповідача -Феняк О.Р., довіреність №68 від 08.02.2010 р. ;
Кривда С.Д., довіреність №235 від 01.10.2010 р.
13.09.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Стахенерго”, м. Стаханов Луганської області, з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя про розірвання договору поставки № 36/04-07 від 17.04.2007 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.09.2010р. порушено провадження у справі № 4/2д/10, судове засідання призначено на 04.10.2010 р. У судовому засіданні 04.10.2010 р., на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 18.10.2010р.
У судовому засіданні 18.10.2010 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 18.10.2010р. позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій підтримав первісно заявлені позовні вимоги та додатково зазначив, що між позивачем та відповідачем було проведено перевірку розрахунків заборгованості та станом на 11.10.2010р. сума заборгованості відповідача складає 195 132,60 грн.
Розглянувши уточнені позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вказана заява подана в порядку ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам та охоронюваним інтересам сторін, судом приймається до розгляду.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 651, 653, 1212 ЦК України та положеннях договору поставки №36/04-07 від 17.04.2007 р. і полягають в наступному. 17.04.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №36/04-07 на поставку продукції, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання поставити відповідачу продукцію, а відповідач зобов'язався прийняти та сплатити за неї кошти згідно з умовами договору. На виконання умов договору ТОВ “Стахенерго” передало відповідачу продукцію, що підтверджується накладною №545-1 від 30.11.2007р. на загальну суму 369567,12 грн. 30.11.2007 р. на оплату поставленої продукції відповідачу був виставлений рахунок № 545-1 на загальну суму 369567,12 грн. Однак станом на 01.07.2010р. зобов'язання відповідачем по оплаті отриманої продукції виконані частково, що свідчить про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань. Станом на час вирішення справи в судовому засіданні вартість несплачених коштів по договору № 36/04-07 від 17.04.2007 р. складає 195 132,60 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.
Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Так, відповідач не заперечує, що дійсно позивачем продукція, відповідно до умов договору № 36/04-07 від 17.04.2007 р., була поставлена в повному обсязі, що підтверджується накладними на відпуск ТМЦ. Свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції відповідач здійснив частково, внаслідок чого на момент розгляду справи в суді у ВАТ “Запоріжжяобленерго” перед ТОВ “Стахенерго” існує кредиторська заборгованість в розмірі 195 132,60 грн. Згідно з умовами договору №36/04-07 від 17.04.2007 р. відповідач мав сплатити кошти за поставлену продукцію шляхом перерахування їх на поточний рахунок позивача у вигляді 30% попередньої оплати від вартості партії продукції та кінцевий розрахунок -по факту поставки продукції протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку. Отже, як зазначає відповідач, кошти за весь обсяг поставленого товару мали бути перераховані позивачу не пізніше 01.01.2008р. Разом із тим, відповідач не вважає, що прострочення сплати коштів є істотним порушенням зобов'язання, через що договір може бути розірваним. Крім того, відповідач зазначив, що вимога про розірвання договору №36/04-07 від 17.04.2007 р. є неправомірною, внаслідок того, що сторони при укладанні договору не передбачили такої можливості. Зокрема, відповідно до п.10.2 договору № 36/04-07 договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2007р., або належного виконання зобов'язань обома сторонами. Покупець має право відмовитися від умов договору в будь який час та на будь якій підставі. Таким чином, позивач та відповідач при укладанні договору визначили право лише відповідача відмовитися від умов договору. Дію договору буде припинено лише тоді, коли усі зобов'язання по цьому договору будуть виконані обома сторонами. Враховуючи викладене, відповідач просить суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
17.04.2007 р. між ВАТ “Запоріжжяобленерго” (відповідач у справі) та ТОВ “Стахенерго” (позивач у справі) укладений договір № 36/04-07 (далі за текстом -Договір).
За умовами Договору позивач (постачальник) зобов'язався у визначені Договором терміни передати у власність відповідача (покупця), а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар в кількості, асортименті і за ціною згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 10.2 Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2007 р., або належного виконання обома сторонами зобов'язань.
Згідно з п. 4.1 Договору загальна вартість товару з урахуванням транспортування і витрат на завантаження становить 623697,06 грн., в тому числі ПДВ 103949,51 грн.
Пунктом 5.1 Договору встановлений порядок розрахунків: оплата здійснюється в порядку 30% попередньої оплати від вартості партії товару та кінцевий розрахунок - по факту поставки продукції, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку.
Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, 29.11.2007 р. сторонами у справі була погоджена специфікація № 17 «Б»до Договору поставки №36/04-07 від 17.04.2007 р. на поставку товару на загальну суму 369567,12 грн. з ПДВ.
На виконання умов Договору та специфікації № 17 «Б»від 29.11.2007 р. ТОВ “Стахенерго” поставило відповідачу обумовлений товар на суму 369567,12 грн., що підтверджується накладною № 545-1 від 30.11.2007 р.
Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача, про що свідчить довіреність серія НБД № 154475 від 30.11.2007 р. форми № М-2 на отримання товару.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу обумовленого Договором товару підтверджується накладною на поставку товару, яка узгоджена сторонами, та довіреністю на отримання товару, згідно яких товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на вказаній накладній. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії -залучені до матеріалів справи).
30.11.2007 р. на оплату поставленої продукції відповідачу був виставлений рахунок № 545-1 на загальну суму 369567,12 грн.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі, а у відповідача виникло зобов'язання здійснити оплату товару.
Проте відповідач в порушення умов Договору грошові кошти за товар позивачу у повному обсязі не перерахував, поставлений але неоплачений товар не повернув.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані сторонами докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на таких підставах.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Приписами ст. 651 ГК України встановлено, що зміна та розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналогічні приписи закріплено ст. 180 ГК України, якою передбачено, що істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу, статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, -у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України.(стаття 693 ЦК України)
З огляду на наведені норми законодавства, умови щодо порядку оплатити товару є істотними для договору поставки, а порушення стороною визначеного договором поставки порядку оплати поставленого товару є істотним порушенням договору даного виду.
Досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та вимоги чинного законодавства, грошові кошти за поставлений товар на користь позивача у повному обсязі не перерахував. При цьому зазначений факт відповідач в судовому засіданні не заперечив.
З урахуванням викладеного, з огляду на приписи ст. 651 ЦК України та пункту 1.1 Договору, це є правовою підставою для розірвання спірного Договору поставки № 36/04-07 від 17.04.2007 р.
Доводи відповідача стосовно того, що прострочення оплати поставленого товару не є істотним порушення договору поставки спростовуються вищенаведеним.
Заперечення відповідача, що відповідно до п.10.2 договору № 36/04-07 сторони передбачили, що покупець має право відмовитися від умов договору в будь який час та на будь якій підставі, тобто, позивач та відповідач при укладанні договору визначили право лише відповідача відмовитися від умов договору, судом відхиляються, оскільки у спірних правовідносинах йдеться не про розірвання договору за згодою сторін (реалізація стороною свого права за договором), а судом розглядаються вимоги про розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін уразі істотного порушення договору другою стороною.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав хибними.
Таким чином, із заявлених підстав позовні вимоги про розірвання договору поставки № 36/04-07 від 17.04.2007 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 638, 651, 692, 693, 712 ЦК України, ст. ст. 175, 180, 265 ГК України, ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір поставки №36/04-07 від 17.04.2007 р., укладений Товариством з обмеженою відповідальністю “Стахенерго” та Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго”.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130923, п/р № 26003317403 в ЗФ АБ «Енергобанк»м.Запоріжжя, МФО 313850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стахенерго”, (юридична адреса: 94000, м. Стаханов Луганської області, вул. 395-ї Шахтарської дивізії, 5; поштова адреса: 94000, м. Стаханов Луганської області, а/с № 92, код ЄДРПОУ 33987744, п/р №26004014870411 в АБ «Брокбиснесбанк») 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат на державне мито, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “19” жовтня 2010 р.