Запорізької області
13.10.10 Справа № 27/166/10-4/23/10
Суддя
За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, (69104, АДРЕСА_1)
до Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя”, (69600, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 20-А)
про зміну умов кредитного договору № 02-08 К/Ш від 29.01.2008 р.
суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників:
Від позивача -ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.06.2010 р.
Від відповідача -Мерліч П.В., довіреність б/н від 16.06.2010 р., бланк серія ВМТ № 901401
20.07.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулася Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, м. Запоріжжя (ФОП ОСОБА_1) з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя”, м. Запоріжжя (далі за текстом -ПАТ Промінвестбанк) про внесення змін до кредитного договору № 02-08 К/Ш від 29.01.2008 р. в редакції додаткової угоди № 2 від 08.06.2010 р. до кредитного договору № 02-08 К/Ш від 29.01.2008 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.07.2010 р. (суддя Дроздова С.С.) порушено провадження у справі № 27/166/10, призначено судове засідання на 16.08.2010 р. В судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 20.09.2010 р.
У зв'язку із перебуванням судді Дроздової С.С. на лікарняному, розпорядженням Голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 20.09.2010 р. № 707 справу № 27/166/10 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.09.2010 р. справу № 27/166/10 прийнято до розгляду суддею Зінченко Н.Г., справі присвоєно № 27/166/10-4/23/10, судове засідання призначено на 13.10.2010 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
В судовому засіданні 13.10.2010 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 188 ГК України, ст. 652 ЦК України і полягають в тому, що 29.01.2008 р. сторонами у справі був укладений кредитний договір № 02-08 К/Ш, за умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачу кредит в сумі 572 000,00 грн., а позивач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені кредитним договором. Відповідно до п. 2.2 кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту -26.01.2011р. Повернення кредиту повинно здійснюватися частинами відповідно до графіку, встановленого в додатку № 1 до кредитного договору. 26.11.2008 р. сторонами була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, згідно якої сторони домовилися про збільшення процентної ставки за користування кредитом з 17,5 % річних до 22 % річних. 08.06.2010 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією про внесення змін до кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 08.06.2010 р. до кредитного договору № 02-08 К/Ш від 29.01.2008 р. Як зазначає позивач, відповідач вказану пропозицію залишив без розгляду та задоволення. Відповідно до ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на розгляд суду. Згідно зі ст. 652 ЦК України підставою зміни або розірвання договору може бути істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно певної низки умов. Згідно з умовами п. 2.3 кредитного договору кредит надавався на придбання транспортних засобів. З другого півріччя 2008 року сталася всесвітня фінансова криза, яка призвела до погіршення фінансового стану позивача внаслідок зменшення попиту на послуги з перевезення вантажів, які надавалися позивачем іншим контрагентам та є основним джерелом формування доходу позивача. Крім того, значно збільшилася вартість палива. Наведене вказує про наявність істотної зміни обставин, якими керувалися сторони при укладенні кредитного договору. Виникнення у позивача скрутного фінансового становища сталося з незалежних від позивача причин. При укладенні кредитного договору позивач виходив з того, що його фінансові можливості дозволяли безперешкодно здійснювати погашення кредитних коштів у встановлений строк, проте передбачити настання кризових явищ в економіці держави та суттєве зменшення грошових надходжень від здійснення підприємницької діяльності позивач не міг. Крім того, позивач просить суд врахувати, що виконання кредитного договору у зазначені в ньому строки може призвести до припинення підприємницької діяльності позивача та його неплатоспроможності. З урахуванням викладеного, керуючись ст. 652 ЦК України, позивач просить суд позов задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (№ 05-15/457 від 03.08.2010 р.). Свої заперечення мотивує тим, що наведені позивачем в обґрунтування заявлених вимог обставини не є тими обов'язковими умовами, за наявності яких, відповідно до ст. 652 ЦК України, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони. Так, інформація про те, що економічні кризи (спад виробництва) відбуваються в економіці країн періодично є загальновідомою. Укладаючи кредитний договір № 02-08 К/Ш від 29.01.2008 р. позивач повинен був та міг усвідомлювати те, що попит на послуги, які надає позивач, під впливом багатьох економічних чинників може змінюватися як в бік підвищення, так і зниження. Таким чином, позивач міг розумно передбачити можливість настання зменшення попиту на послуги, які він надає, а отже відсутня умова встановлена п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України. Відповідно до умов кредитного договору № 02-08 К/Ш від 29.01.2008 р. та договорів застави № 10-08 З/Ш від 13.02.2008 р. і № 02-08 З/Ш від 29.02.2008 р. повернення кредитних коштів забезпечувалося заставним майном загальною вартістю 572 000,00 грн. Отже, позивач має можливість продати заставне майно та погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, тобто відсутня умова, встановлена п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України, яка передбачає, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Крім того, відповідно до приписів ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Таким чином, у спірних правовідносинах відсутня умова, встановлена п. 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України. Враховуючи викладене, відповідач просить суд в позові відмовити.
Судом були досліджені письмові докази, що залучені до матеріалів справи, з яких судом встановлено наступне.
29.01.2008 р. Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя” та ФОП ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 02-08 К/Ш (далі за текстом -Кредитний договір), за умовами якого відповідач (банк) зобов'язався надати позивачу (позичальнику) кредит в сумі 572 000,00 грн. на умовах, встановлених договором, а позивач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені договором, за процентною ставкою в розмірі 17,5 процентів річних.
Згідно з п. 2.2 Кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту -26.01.2011 р. Повернення кредиту повинно здійснюватися позичальником (позивачем у справі) частинами у відповідності до графіку, викладеного в Додатку 1, який є невід'ємною частиною Кредитного договору.
Пунктом 2.3 Кредитного договору передбачено, що кредит надається з цільовим призначенням -на придбання автомобілів марки МАЗ 543203-220, 222, в кількості 2 одиниць, та напівпричепів авто возів, модель 7310.025 М12, в кількості 2 одиниць.
Відповідно до умов Кредитного договору (пункт 3.11) та договорів застави № 10-08 З/Ш від 13.02.2008 р. і № 02-08 З/Ш від 29.02.2008 р. повернення кредитних коштів забезпечувалося заставним майном загальною вартістю 572 000,00 грн.
26.11.2008 р. сторонами у справі була укладена Додаткова угода № 1 до Кредитного договору, згідно якої сторони домовилися про збільшення процентної ставки за користування кредитом з 17,5 % річних до 22 % річних.
08.06.2010 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією про внесення змін до кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 08.06.2010 р. до кредитного договору № 02-08 К/Ш від 29.01.2008 р., за умовами якої передбачено, що кінцевий термін повернення кредиту -26.09.2012 р., повернення кредиту повинно здійснюватися позичальником (позивачем у справі) частинами у відповідності до графіку, викладеному в додатку № 2, який є невід'ємною частиною Кредитного договору, та надання позичальнику (позивачу у справі) відстрочки по сплаті кредиту та відсотків по ньому без застосування штрафних санкцій та без застосування процентної ставки за неправомірне користування кредитом, встановленої п. 3.7 Кредитного договору, до 01.10.2010 р.
Необхідність укладення додаткової угоди № 2 від 08.06.2010 р. до кредитного договору № 02-08 К/Ш від 29.01.2008 р., позивач мотивував тим, що з другого півріччя 2008 року сталася всесвітня фінансова криза, яка призвела до погіршення фінансового стану позивача внаслідок зменшення попиту на послуги з перевезення вантажів, які надавалися позивачем іншим контрагентам та є основним джерелом формування доходу позивача. Крім того, значно збільшилася вартість палива. Наведене призвело до істотної зміни обставин, якими керувалися сторони при укладенні Кредитного договору. Виникнення у позивача скрутного фінансового становища сталося з незалежних від позивача причин. При укладенні кредитного договору позивач виходив з того, що його фінансові можливості дозволяли безперешкодно здійснювати погашення кредитних коштів у встановлений строк, проте передбачити настання кризових явищ в економіці держави та суттєве зменшення грошових надходжень від здійснення підприємницької діяльності позивач не міг.
Як зазначає позивач, відповідач вказану пропозицію залишив без розгляду та задоволення.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про внесення змін до Кредитного договору № 02-08 К/Ш від 29.01.2008 р. в редакції додаткової угоди № 2 від 08.06.2010 р. до кредитного договору № 02-08 К/Ш від 29.01.2008 р.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Предметом розгляду даної справи є внесення змін за рішенням суду Кредитного договору № 02-08 К/Ш від 29.01.2008 р., укладеного сторонами у справі, на вимогу заінтересованої сторони у зв'язку із істотною зміною обставин. За своєю правовою природою це є договірний спір, вирішення якого у судовому порядку потребує наявності певних умов, визначених чинним законодавством.
Так, статтею 188 ГК України передбачений порядок зміни господарських договорів, згідно з яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона, яка одержала таку пропозицію у двадцятиденний строк повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на розгляд суду.
Для визначення можливих підстав для зміні або розірвання господарських договорів, слід враховувати загальні правила частини 2 статті 651 ЦК України, відповідно до якої, договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною 2 статті 652 ЦК України встановлено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
При цьому частиною 4 цієї ж статті ЦК України передбачено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Дослідивши фактичні обставини справи, враховуючи наведені норми ЦК України, суд погоджується з доводами відповідача, що наведені позивачем в обґрунтування заявлених вимог обставини не є тими обов'язковими умовами, за наявності яких, відповідно до ст. 652 ЦК України, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Зокрема, суд вважає обґрунтованим посилання відповідача, що інформація про те, що економічні кризи (спад виробництва) відбуваються в економіці країн, в тому числі і в Україні, періодично є загальновідомою. Укладаючи Кредитний договір № 02-08 К/Ш від 29.01.2008 р. позивач повинен був та міг усвідомлювати те, що попит на послуги, які він надає, під впливом багатьох економічних чинників може змінюватися як в бік підвищення, так і зниження. Таким чином, позивач міг розумно передбачити можливість настання зменшення попиту на послуги, які він надає, а, відтак, повинен був враховувати такі фактори при розрахунку власних фінансових можливостей при отриманні кредиту.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про підприємництво” від 074.02.1991 р. № 698-ХІІ підприємництво -це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Тобто, всі ризики господарської діяльності покладаються безпосередньо на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність.
Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, повернення кредитних коштів, отриманих за Кредитним договором № 02-08 К/Ш від 29.01.2008 р., забезпечено заставним майном загальною вартістю 572 000,00 грн.
Отже, у разі настання фінансових складнощів щодо своєчасного розрахунку за Кредитним договором № 02-08 К/Ш від 29.01.2008 р позивач не позбавлений можливості реалізувати заставне майно та погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.
Відповідно до приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналогічні приписи містить ст. 218 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
З вищенаведеного випливає, що у спірних правовідносинах відсутня сукупність обов'язкових умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, за наявності яких, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони..
За таких обставин, з заявлених підстав позовні вимоги про внесення змін до кредитного договору № 02-08 К/Ш від 29.01.2008 р. в редакції додаткової угоди № 2 від 08.06.2010 р. до кредитного договору № 02-08 К/Ш від 29.01.2008 р. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, в задоволені позову відмовляється повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст., ст. 44, 49, 68, 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “19” жовтня 2010 р.