Запорізької області
29.09.10 Справа № 17/135/10
Суддя
за позовною заявою: Гуляйпільського районного споживчого товариства, 70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Леніна, 72
до відповідача: приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення 5 126,96 грн.
суддя Корсун В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: Шаповал А.М., довіреність від 01.06.10 б/н
від відповідача: не з'явився
05.05.10 до господарського суду Запорізької області звернулось Гуляйпільське районне споживче товариство з позовною заявою до приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі - ПП ОСОБА_1) про стягнення з відповідача 5 501,18 грн., з яких: 2 185,04 грн. заборгованості по орендній платі, 2 192,60 грн. заборгованості по торгівельному обладнанню, 1 123,54 грн. - пеня.
Ухвалою від 05.05.10 судом порушено провадження у справі № 17/135/10, судове засідання призначено на 10.06.10. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.
Ухвалою від 10.06.10 строк вирішення спору за клопотанням представників сторін судом продовжено на підставі ч. 4 ст. 69 ГПУ України, розгляд справи відкладено на 07.07.10.
Ухвалою від 07.07.10 розгляд справи відкладено на 29.07.10.
В судовому засіданні 29.07.10, 19.08.10 оголошено перерву відповідно до 19.08.10, до 29.09.10.
У засіданні суду 19.08.10 позивач надав заяву, якою зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені. Таким чином, просить суд стягнути з відповідача 2 185,04 грн. орендної плати, 2 192,60 грн. заборгованості по торгівельному обладнанню та 749,32 грн. пені.
Заява про уточнення позовних вимог подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена.
Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У засіданні суду 29.09.10, на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторонам роз'яснено про час складання рішення у повному обсязі.
Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та пояснив наступне. 01.12.06 між сторонами укладено договір оренди нежилого приміщення, а саме на частину торгового приміщення магазину “Хозтовари” загальною площею 40 м2 за адресою: м. Гуляйполе, вул. Петровського, 12. Крім того, згідно із п. 1.3. договору, в орендне користування ПП ОСОБА_1 було передано торгівельне обладнання та інвентар по акту прийому-передачі. Свої зобов'язання щодо сплати орендної плати за спірним договором відповідач не виконав, внаслідок чого, за твердженнями позивача, на час розгляду справи в суді, сума боргу за листопад 2008 р. за оренду приміщення становить 1 016 грн., за електроенергію - 126,70 грн., послуги телефону - 26,34 грн. та за грудень 2008р. за оренду приміщення - 1 016,00 грн. Крім того, при передачі приміщення в орендне користування відповідачу передане і торгі вельне обладнання на суму 2 192,60 грн., яке останній зобов'язаний був повернути при розірванні договору оренди. Однак, обладнання позивачу не повернуто. Таким чином, загальна сума заборгованості становить 4 377,64 грн. Також, за несвоєчасну сплату боргу, відповідно до п. 7.1. договору, відповідачу нарахована пеня у розмірі 749,32 грн., а саме: за період з 05.11.08 по 30.11.08 в сумі 140,28 грн., з 01.12.08 по 31.12.08 - 202,94 грн., з 01.01.09 по 31.01.09 - 212,66 грн. та з 01.02.09 по 28.02.09 - 193,44 грн. У зв'язку з чим, позивач просить суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив вказавши, що добросовісно виконував умови договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.06. Регулярно сплачував рахунки, що виставлялись позивачем. Згідно із п. 4.1. договору, відповідач сплачує оренду плату в розмірі 856,00 грн. Перегляду розмірів оренди в 2007 та в 2008 р. проведено не було. За грудень 2007 р. ПП Зуйченко було перераховано 1 030,00 грн., а починаючи з січня 2008 р. по жовтень 2008 р. - по 960,00 грн. щомісячно. Таким чином, переплата за період з грудня 2007 р. по жовтень 2008 р. склала 1 214,00 грн. Крім того, в липні по накладній позивачем в рахунок орендної плати було отримано запчастини на суму 542,00 грн. Таким чином, станом на 01.01.09, сума боргу складає 44,00 грн. Отже, нарахування пені за оренду приміщення є неправомірним. Також, відповідач зазначає, що спірний договір не передбачав передачу торгівельного обладнання. Виходячи з наведеного, просить суд у позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
01.12.06 між Гуляйпільським районним споживчим товариством (Орендодавець) і приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого (п.1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди частини торгового приміщення магазину “Хозтовари”, загальною площею 40 м2 за адресою: м. Гуляйполе, вул. Петровського, 12.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання 01.12.06 і діє до 01.11.07 (п. 9.1).
Відповідно до п. 2.2. договору, при передачі об'єкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двохсторонньої комісії.
Факт передачі нежитлового приміщення підтверджено актом прийому-передачі майна від 01.12.06.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що постійна орендна плата за користування приміщенням і обладнанням, включаючи ПДВ, складає 856,00 грн. і сплачується щомісячно в банк не пізніше 5-го числа кожного звітного місяця оренди.
Відповідно до п. 5.2. договору, Орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі, а також платежі за надані послуги електроенергії та зв'язку.
За своєю правовою природою правовідносини сторін є господарськими.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Положеннями ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Зокрема, ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 цього Кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язком для виконання сторонами.
Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за орендоване приміщення і обладнання, а також оплату за фактичні витрати електроенергії та телефонного зв'язку в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.
Як було зазначено вище, постійна орендна плата за користування приміщенням і обладнанням, складає 856,00 грн. та сплачується щомісячно не пізніше 5-го числа кожного звітного місяця оренди.
Між тим, матеріали справи свідчать, що за листопад, грудень 2008 року відповідачем не здійснено оплату за оренду приміщення і обладнання за договором від 01.12.06 (доказів суду не надано), внаслідок чого сума боргу з орендних платежів за спірний період становить 1 712,00 грн.
Позивач вказує, що за усною домовленістю сторін у 2008 році збільшено розмір орендної плати, а тому просить суд стягнути з відповідача за оренду приміщення 2 032,00 грн., з яких за листопад 2008р. - 1 016,00 грн., грудень 2008 р. - 1 016,00 грн.
Разом з тим, відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Отже, зміна умов договору щодо розміру орендної плати вважається такою, що відбулася, з моменту укладання сторонами відповідної додаткової угоди до договору (вчинення правочину).
Оскільки договір оренди нежилого приміщення від 01.12.06 має письмову форму, то досягнута сторонами згода про зміну орендної плати також має буди зафіксовано письмово.
Сторонами не надано суду доказів укладання додаткової угоди щодо збільшення розміру орендної плати. Таким чином, позивач безпідставно просить суд стягнути з відповідача 2 032,00 грн. за оренду приміщення за період листопад - грудень 2008 р.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язань за спірним договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за оренду приміщення такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 1 712,00 грн. за період листопад - грудень 2008 року. В іншій частині вимоги відхиляються.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованості за електроенергію в сумі 126,70 грн. та послуги телефону - 26,34 грн. за листопад 2008 року.
Відповідно до п. 4.3. договору, Орендар зобов'язаний в термін до 5-го числа щомісячно з моменту прийняття об'єкта, що орендується, перераховувати плату за фактичні витрати електроенергії та телефонного зв'язку в сумі згідно даних електролічильника та рахунку електрозв'язку.
Згідно рахунку РЕС (копія міститься в матеріалах справи) за фактичні витрати електроенергії за листопад 2008 р. сума боргу ПП ОСОБА_1 становить 126,70 грн. та телефонного зв'язку згідно рахунку “Укртелеком” - 26,34 грн. Відповідач в ході розгляду цієї справи оплату наданих послуг не довів, тому вимоги в цій частині слід визнати документально підтвердженими, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В обґрунтування вимоги про стягнення 2 192,60 грн. за торгівельне обладнання позивач посилається на акт прийому - передачі від 15.03.00, тоді як спірний договір укладено 01.12.06.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскільки вказаний акт прийому - передачі ніякого відношення до договору оренди нежилого приміщення від 01.12.06 не має, вимоги в частині стягнення 2 192,60 грн. відхиляються.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Пунктом 7.1. договору сторонами передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків згідно договору, винна сторона відшкодовує іншій стороні нанесені збитки у повному обсязі, зокрема, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.
Позивачем заявлено до стягнення пеня у розмірі 749,32 грн., а саме: за період з 05.11.08 по 30.11.08 в сумі 140,28 грн., з 01.12.08 по 31.12.08 - 202,94 грн., з 01.01.09 по 31.01.09 - 212,66 грн. та з 01.02.09 по 28.02.09 - 193,44 грн.
При цьому, ст. 258 ЦК України визначено, що до позовів про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік (скорочена позовна давність).
Пункт 1 ст. 223 Господарського кодексу України встановлює, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції. Так, зокрема, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, до правовідносин між сторонами по даному спору щодо вимог про стягнення пені слід застосовувати положення Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій не більше як за шість місяців з моменту порушення зобов'язання.
Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено. Разом з тим, враховуючи норми зазначеного вище законодавства, вимоги в частині стягнення пені відхиляються у зв'язку з їх безпідставністю.
Доводи відповідача стосовно того, що орендна плату за період грудень 2007р. - жовтень 2008 р. перераховано в більшому розмірі, ніж визначено умовами договору, внаслідок чого переплата склала 1 214,00 грн., а тому заборгованість з орендних платежів становить 44,00 грн. суд до уваги не приймає. Так, договором оренди не житлового приміщення від 01.12.06 чітко визначено щомісячний розмір орендної плати в сумі 856,00 грн., у зв'язку з чим зараховувати переплату в рахунок заборгованості у суду не має правових підстав.
Судом також залишаються поза увагою, через необґрунтованість, твердження відповідача, що в липні по накладній позивачем в рахунок орендної плати отримано запчастин на суму 542,00 грн., оскільки доказів передачі товару саме в рахунок орендної плати суду не надано.
Слід зазначити, що відповідач не позбавлений права звернутися з позовом до суду за захистом свого порушеного права і законного інтересу в спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 34,58 грн. державного мита та 80,01 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 33, 34, 49, 69, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у ВАТ “Ощадбанк”, МФО НОМЕР_3) на користь Гуляйпільського районного споживчого товариства (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Леніна, 72, ідентифікаційний код 01780968, р/р 26001197095 в “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805) - 1 712 (одну тисячу сімсот дванадцять) грн. 00 коп. орендної плати, 126 (сто двадцять шість) грн. 70 коп. - за електороенергію, 26 (двадцять шість) грн. 34 коп. послуги телефонного зв'язку, 34 (тридцять чотири) грн. 58 коп. державного мита та 80 (вісімдесят) грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя В.Л. Корсун
Повне рішення складено 18.10.2010