Запорізької області
07.10.10 Справа № 17/258/10
Суддя
за позовною заявою: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, 02068, АДРЕСА_1
до відповідача: приватного підприємства “Салют Плюс”, 69000, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, 6/10
про стягнення 1 950, 00 грн.
суддя Корсун В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 04.08.10
від відповідача: не з'явився
13.08.10 до господарського суду Запорізької області звернувся суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.) з позовною заявою до приватного підприємства “Салют Плюс” (далі за текстом ПП “Салют Плюс”) про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 1 950,00 грн. за отриманий товар згідно накладної.
Ухвалою від 13.08.10 судом порушено провадження у справі № 17/258/10, судове засідання призначено на 27.09.10. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 27.09.10 уповноваженого представника відповідача та клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи ухвалою від 27.09.10 судом розгляд справи відкладено 07.10.10. Цією ж ухвалою суд повторно зобов'язав сторони виконати вимоги ухвали суду від 13.08.10 про порушення провадження у справі № 17/258/10.
За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу.
У засіданні суду 07.10.10, на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Позивачу роз'яснено час виготовлення рішення в повному обсязі.
Позивач та його представник в суді свої вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на видаткову накладну від 29.04.09 № ЮМ-00010 згідно з якою позивачем відповідачу з м. Києва в м. Запоріжжя перевізником “Автолюкс” було відправлено та отримано відповідачем продукцію (піротехнічні вироби) на загальну суму 1 950,00 грн. Отримана 29.04.09 продукція відповідачем взагалі не оплачена. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати за отримані піротехнічні вироби у повному обсязі позивачем на адресу ПП “Салют Плюс” направлено претензію від 24.02.10 б/н з вимогою добровільно погасити заборгованість, яка останнім залишена без реагування. Враховуючи зазначене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 174, 175, п. 7 ст. 197, ч. 1 ст. 181, ч. 2 ст. 218, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 1 950,00 грн. основного боргу за поставлені піротехнічні вироби.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином оскільки згідно із п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/609 “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Представником позивача для підтвердження правильності місцезнаходження відповідача було надано суду довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_2 державного реєстратора Деснянської у м. Києві державної адміністрації, згідно з якою місцезнаходженням ПП “Салют Плюс” станом на час розгляду судом господарської справи № 17/258/10 є адреса: 69001, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, 6/10. Вказане надає підстави суду для висновку про те, що судом були вжиті всі заходи для повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи так як вся поштова кореспонденція у цій справі для відповідача була направлена за адресою відповідача зазначеною в позовній заяві та яка відповідає адресі (місцезнаходженню) вказаній у довідці державного реєстратора серії НОМЕР_2.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу.
Оскільки нез'явлення сторін у справі не є перешкодою для розгляду справи по суті, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне розглянути спір за наявними у справі матеріалами в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).
Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач посилається на видаткову накладну від 29.04.09 № ЮМ-00010 згідно з якою відповідачу передано піротехнічні вироби SU-078 Super Papa 100 (30 мм) 2 шт. та SU-035 Golden Dragon 100 (30 мм) 1 шт. на загальну суму 1 950,00 грн. (копія зазначеної накладної містяться у матеріалах справи). Факт отримання ПП “Салют Плюс” продукції позивач обґрунтовує підписом одержувачем відповідача у зазначеній накладній.
Розглядаючи справу по суті спору судом враховано наступне.
Відповідно до положень ст. 174 Господарського кодексу України (ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність (…), з господарського договору на інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (…).
Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Частиною 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень (…).
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.
У відповідності з нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця (…), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712).
Матеріали справи свідчать, що позивач не надав суду жодних доказів на виконання вимог умов спірного договору щодо надходження заявок від покупця (ПП “Салют Плюс”) на поставку товару, та доказів поставки товару саме ПП “Салют Плюс”, відповідачу за позовними вимогами у цій справі.
Так, зокрема, позивач не надав суду доказів укладення між ним та ПП “Салют Плюс” у цій справі господарського договору у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на видаткову накладну від 29.04.09 № ЮМ-00010 зазначаючи, що отриманий за нею товар (піротехнічні вироби SU-078 Super Papa 100 (30 мм) 2 шт. та SU-035 Golden Dragon 100 (30 мм) 1 шт. на загальну суму 1 950,00 грн.) отримано саме ПП “Салют Плюс”. Також в судових засіданнях у цій справі, розгляд якої здійснювався за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу, уповноважений представник позивача пояснював суду, що ніякого листування між сторонами у цій справі не велось. Сторони лише спілкувались по мобільному телефону.
Як вбачається зі змісту видаткової накладної від 29.04.09 № ЮМ-00010, постачальник - ФОП ОСОБА_1 відвантажив, а одержувач вказаний у накладній як ПП “Салют Плюс” отримав піротехнічні вироби SU-078 Super Papa 100 (30 мм) 2 шт. та SU-035 Golden Dragon 100 (30 мм) 1 шт. на загальну суму 1 950,00 грн.
Однак, як встановлено судом, вказана видаткова накладна не містить необхідних реквізитів щодо підтвердження факту здійснення господарської операції, а саме отримання товару саме ПП “Салют Плюс”.
Так, зокрема, у видатковій накладній, наданій позивачем до матеріалів справи, не визначено підстав, на яких товар був поставлений ПП “Салют Плюс”, хто саме з боку ПП “Салют Плюс” отримав в казаний товар. Також із змісту вказаної накладної вбачається, що піротехнічні вироби SU-078 Super Papa 100 (30 мм) 2 шт. та SU-035 Golden Dragon 100 (30 мм) 1 шт. на загальну суму 1 950,00 грн. отримані кимось (про що свідчить підпис невідомої особи, тобто без зазначення прізвища та ініціалів такої особи.). Крім того, вказаний підпис не засвідчений печаткою ПП “Салют Плюс”.
Розглядаючи вказану справу по суті спору суд виходив з того, що довіреність на отримання цінностей є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ) від імені суб'єкта господарювання. У свою чергу, для постачальника довіреність є підставою для відпуску ТМЦ одержувачу. Тобто, по суті, довіреність є гарантією доставлення цінностей за призначенням.
Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99 затверджено “Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” з послідуючими змінами (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.0696 за № 293/1318), яка є чинною станом на час розгляду вказаної справи (надалі Інструкція).
Згідно з положеннями пунктів 1 та 2 вказаної Інструкції в редакції чинній станом на час розгляду вказаної справи судом, вона (Інструкція) поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва (…). Тобто, і на відповідача у цій справі також. Сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також не матеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (яким у спірних правовідносинах є ПП “Салют Плюс”).
Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві (п. 4 Інструкції). Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства, або їх заступниками, які на те уповноважені керівником підприємства (п. 5 Інструкції).
Згідно із п. 14 вказаної Інструкції, відпуск фізичною особою-підприємцем підприємству цінностей, розрахунки за які проводяться у безготівковій формі, а також таких, що передаються безоплатно або за товарообмінними операціями, здійснюється за умови подання підприємцю довіреності підприємства.
Таким чином, довіреності мають видаватись практично при будь-якій передачі ТМЦ.
Особа, яка одержує цінності за довіреністю, має пред'явити продавцю паспорт, що засвідчує її особу (п. 12 Інструкції). При відпуску цінностей у накладній (чи іншому первинному документі) зазначаються номер та серія пред'явленої довіреності, а також одержувач цінностей. Особа, яка отримала цінності, у накладній (іншому первинному документі) ставить підпис, який має відповідати підпису в довіреності.
З підстав зазначених вище, а також враховуючи, що наведена вища Інструкція поширюється на підприємства, установи та організації, до кола яких відноситься і відповідач, ФОП ОСОБА_1 виступаючи як продавець, при відпуску цінностей мав вимагати від покупця (ПП “Салют Плюс”) довіреність на отримання цінностей -піротехнічних виробів SU-078 Super Papa 100 (30 мм) 2 шт. та SU-035 Golden Dragon 100 (30 мм) 1 шт. на загальну суму 1 950,00 грн.
Разом з тим, позивачем вказаного порядку додержано не було. Доказів зворотнього позивач суду не надав як і не надав довіреності з боку ПП “Салют Плюс” на отримання саме вказаним підприємством піротехнічних виробів SU-078 Super Papa 100 (30 мм) 2 шт. та SU-035 Golden Dragon 100 (30 мм) 1 шт. на загальну суму 1 950,00 грн.
У зв'язку з цим, видаткова накладна від 29.04.09 № ЮМ-00010 не може бути прийнята судом в якості доказу поставки позивачем у цій справі піротехнічних виробів SU-078 Super Papa 100 (30 мм) 2 шт. та SU-035 Golden Dragon 100 (30 мм) 1 шт. на загальну суму 1 950,00 грн. саме ПП “Салют Плюс” на підставі договору поставки складеного у спрощений спосіб, а також отримання саме ПП “Салют Плюс” наведених вище піротехнічних виробів на загальну суму 1 950,00 грн.
З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у цій справі по суті спору судом було запропоновано представнику позивача в судовому засіданні 07.10.10 вказати, хто саме із уповноважених представників ПП “Салют Плюс” отримав за видатковою накладною від 29.04.09 № ЮМ-00010 товарно-матеріальні цінності (піротехнічні вироби SU-078 Super Papa 100 (30 мм) 2 шт. та SU-035 Golden Dragon 100 (30 мм) 1 шт. на загальну суму 1 950,00 грн.). Представник позивача не зміг обґрунтованого пояснити суду та надати відповідні докази на підтвердження своїх слів, а лише зазначив, що вважає, що вказаний товар отримано керівником чи засновником підприємства відповідача прізвища яких він не знає і повідомити суду не може.
Також у своєму листі від 01.10.10 позивач в особі уповноваженого представника повідомив суду, що оригінал видаткової накладної від 29.04.09 № ЮМ-00010 згідно з якою ПП “Салют Плюс” передано піротехнічні вироби SU-078 Super Papa 100 (30 мм) 2 шт. та SU-035 Golden Dragon 100 (30 мм) 1 шт. на загальну суму 1 950,00 грн. вже надавався суду для огляду в судовому засіданні 27.09.10. Також у цьому листі зазначив, що довіреність на отримання товару уповноваженим представником відповідача за видатковою накладною від 29.04.09 № ЮМ-00010 у позивача відсутня.
З метою підтвердження чи спростування тверджень представника позивача судом за власною ініціативою в судовому засіданні 07.10.10 було заслухано технічний запис фіксації (протокол судового засідання у справі № 17/258/10 від 27.09.10). Прослуханий судом за участю представника позивача запис засвідчив, що уповноважений представник позивача у засіданні суду 27.09.10 не пропонував та не надавав суду для огляду оригінал видаткової накладної від 29.04.09 № ЮМ-00010.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач за позовом у справі № 17/258/10 не довів суду факту поставки товару саме ПП “Салют Плюс” у вигляді піротехнічних виробів SU-078 Super Papa 100 (30 мм) 2 шт. та SU-035 Golden Dragon 100 (30 мм) 1 шт. на загальну суму 1 950,00 грн. та отримання саме ПП “Салют Плюс” наведених вище піротехнічних виробів на загальну суму 1 950,00 грн.
З урахуванням наведених правових положень норм чинного законодавства та Інструкції, а також встановлених обставин справи суд дійшов висновку про те, що доводи, викладені ФОП ОСОБА_1 в позовній заяві щодо стягнення з ПП “Салют Плюс” суми основного боргу в розмірі 1950,00 грн. за спірним договором є недоведеними, оскільки вони не підтвердженні відповідними засобами доказування (довіреністю, підписом конкретної уповноваженої особи отримувача із вказівкою прізвища та ініціалів такої особи, що засвідчують довірену особу, посвідченням такого підпису печаткою юридичної особи відповідача). У зв'язку з чим, у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення суми основного боргу саме із ПП “Салют Плюс” в розмірі 1 950,00 грн. судом відмовляється через недоведеність.
Наведене вище спростовує всі доводи позивача у цій справі.
Враховуючи наявність:
- положення розділу 4 Інструкції про порядок обчислення і справляння державного мита, яка затв. наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 № 15 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.05.93 за № 50) з послідуючими змінами в редакції чинній на час спірних правовідносин,
- клопотання позивача без номеру від 01.10.10 про винесення ухвали про повернення помилково перерахованих коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (або ІТЗ) за квитанцією № 83839766/87509813/237870017/7070 від 05.08.10, а також
- повторне надання суду позивачем нової квитанції на підтвердження сплати витрат на ІТЗ за № 88795847/92771545/237870017/7070 від 29.09.10, судом вказане клопотання задовольняється частково, а саме: в частині видачі суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 довідки на повернення з державного бюджету помилково перерахованих коштів стосовно оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за квитанцією № 83839766/87509813/237870017/7070 від 05.08.10.
Підставою для часткового задоволення клопотання судом є та обставина, що повернення державного мита та витрат на ІТЗ здійснюється відповідним фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло, але ніяким чином не судом, який розглядає ту чи іншу господарську справу за позовом сторони, яка помилково перерахувала кошти не на той рахунок.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 102,00 грн. державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 22, 33, 34, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Видати довідку суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на повернення з державного бюджету помилково перерахованих коштів стосовно оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за квитанцією № 83839766/87509813/237870017/7070 від 05.08.10.
Суддя В.Л. Корсун
Повне рішення складено 15.10.2010